Ухвала

від 01.08.2024 по справі 752/19868/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 752/19868/23

провадження № 61-7638ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Ріел Київ» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Агентство нерухомості «Ріел Київ»,

про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Агентство нерухомості «Ріел Київ» (далі -

ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ»), про поділ спільного майна подружжя.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права, які виникли у ОСОБА_2

за попереднім договором купівлі-продажу квартири № 0444/ДН4/НОМЕР_1 від 21 серпня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ»», яке діяло від імені ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей»», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей».

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 15 квітня 2016 року до 15 серпня

2023 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 21 серпня 2019 року за її згодою, наданою у встановленому законом порядку, між ОСОБА_2 та ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ»», яке діяло від імені ТОВ «Компанія

з управління активами «Інвестиційна група Прометей»», що діє від свого імені,

в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей», укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , предметом якого є укладення

у майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта.

Об`єктом згідно з цим договором є житлова квартира в будинку, проектний номер НОМЕР_1, поверх 12, кількість кімнат 1, загальна площа 47,42 кв. м.

Таким чином, подружжям спільно було сплачено інвестиційні кошти в розмірі

592 248,48 грн, що становить 58,78 % від загальної площі квартири, а залишок

41,22 % площі оплатила позивачка зі своїх коштів, в розмірі 464 134, 99 грн.

Оскільки сторони спільно здійснили виплату інвестиційного внеску, який становить 58,78 % від загальної площі квартири, то кожний з них здійснив оплату

29,39 % від загальної площі квартири на 09 липня 2020 року.

Надалі ОСОБА_1 у 2021 році здійснила оплату залишку вартості квадратних метрів, що становило 41,22 % від загальної площі квартири.

Отже, ОСОБА_1 здійснила виплату інвестиційних внесків у розмірі 760 259,23 грн,

що становить 70,61 % від загальної площі квартири, тоюто 2/3 майнових прав.

Вважала, що існує ризик перереєстрації майнових прав або їх відступлення,

а також ризик реєстрації права власності на себе або третю особу, оскільки відповідач не бажає мирним шляхом здійснити поділ майна подружжя і згідно

з п. 5.5. попереднього договору про купівлю-продаж квартири від 21 серпня

2019 року має право здійснити відступлення права вимоги третій особі

та, враховуючи введення будинку в експлуатацію, має право укласти основний договір та зареєструвати за собою право власності на квартиру, а також відчужити її. Тобто можуть виникнути об`єктивні труднощі у виконанні рішення суду, а її право на судовий захист буде ілюзорним. З метою уникнення утруднення виконання рішення суду просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права на час розгляду справи.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня

2024 року, заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майнові права, які виникли у ОСОБА_2 за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2019 року № 0444/ДН4/НОМЕР_1, укладеним між ОСОБА_2 та ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «РІЕЛ»», яке діяло від імені ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційна група Прометей»», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей», об`єктом якого є житлова квартира у будинку, проектний номер НОМЕР_1, поверх 12, кількість кімнат 1, загальна площа 47,42 кв. м.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявниця обґрунтувала наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у цій справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб,

що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача

на ефективний судовий захист.

24 травня 2024 року ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ», через систему «Електронний Суд», подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2024 року касаційну скаргу залишено

без руху та надано представнику заявника строк на усунення недоліків, а саме запропоновано надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 червня 2024 року

ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ» надіслало докази сплати судового збору

за подання касаційної скарги.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунуто.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- у ОСОБА_2 за попереднім договором не виникло жодних майнових прав, а лише право на укладення основного договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна у майбутньому, тому, на думку заявника, видається неможливим забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права;

- оскільки за попереднім договором покупцю не належать та не підлягають передачі майнові права на об`єкт (квартиру), то суд невірно обрав такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, передбачений пунктом 1 частиною першою статті 150 ЦПК України;

- обраний судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову порушує інтереси ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ», оскільки у випадку ухилення покупця від укладення основного договору ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ» має право розірвати попередній договір в односторонньому порядку та повернути ОСОБА_2 сплачені ним у рахунок забезпечувального платежу кошти. При цьому накладений оскаржуваною ухвалою арешт унеможливить подальше відчуження квартири іншим покупцям і може призвести до безпідставного обмеження

прав та охоронюваних інтересів ПП «Агентство нерухомості «Ріел Київ»,

як правонаступника ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «Ріел».

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «Ріел», про поділ спільного майна.

Позов обґрунтований тим, що 10 липня 2015 року сторони уклали шлюб, який зареєстрували у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за № 1281.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3

15 серпня 2023 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва шлюб

між сторонами розірвано.

ОСОБА_2 не бажає мирно розподілити майно набуте за час шлюбу, у зв`язку з чим позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до заявлених позовних вимог між сторонами існує спір щодо майнових прав на об`єкт будівництва згідно з попереднім договором купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2019 року № 0444/ДН4/НОМЕР_1, укладеним з ПП «Агентство нерухомості «Будівельна корпорація «Ріел», яке діє від імені ТОВ «Компанія

з управлінням активами «Інвестиційна група Прометей», що діє від свого імені,

в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Ексілон Прометей» (квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 47,42 кв. м, у складі проекту «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення», за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 », на загальну суму 1 006 896,96 грн).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник заявниці посилалася на те, що існує ризик перереєстрації майнових прав

або їх відступлення, а також ризик реєстрації права власності на відповідача ОСОБА_2 або третю особу, оскільки відповідач не бажає мирним шляхом здійснити поділ майна подружжя і згідно з п. 5.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 серпня 2019 року має право здійснити відступлення права вимоги на третю особу, та враховуючи введення будинку в експлуатацію, ОСОБА_2 має право укласти основний договір та зареєструвати за собою право власності на квартиру, а також відчужити її.

Вважала, що у випадку, якщо у відповідача залишиться право вільно розпоряджатися спільним майном подружжя, наслідком цього може стати ускладнення виконання рішення суду, а також порушення прав інших осіб,

які стануть власниками спірного майна до вирішення справи по суті.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий

за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті НОМЕР_1 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод

та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя

й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача

від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів

з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом

до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками,

які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права

чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється

для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна,

на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення

до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб

чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать

про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе

до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду

в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь

у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення

чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені,

на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов,

за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже,

при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать

про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними

й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 зазначено, що «під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову

не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог

є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову».

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого правильно погодився апеляційний суд, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову внаслідок дій відповідача, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно виснував

про обґрунтованість заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді.

Доводи касаційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстави для скасування судових рішень, які постановлені з додержанням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати

від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги

до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,

№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE

v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить,

що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Агентство нерухомості «Ріел Київ» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Агентство нерухомості «Ріел Київ», про поділ спільного майна подружжя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська