Рішення

від 12.08.2024 по справі 292/578/24

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/578/24

Провадження № 2/292/171/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року с-ще Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Лотуги В.Ф.

при секретарі судового засідання Володіній В.В.

з участю:

представника позивачки Чайковської Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 подану представником - адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Чайковська Р.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.12.2018 рішенням Богунського районного суду міста Житомира шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований з матір"ю за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час проживає з сином в м.Познань Республіці Польща, де дитина відвідує Навчально-виховний комплекс школа-дитячий садок №17 Початкова школа №5 ім.Ромуальда Траугутта.

Після розірвання шлюбу, відносини з відповідачем погіршилися, останній має намір забрати у неї дитину, а його поведінка стала непередбачуваною, агресивною. Відповідач, поки вони знаходяться за кордоном обікрав їх будинок, забрав навіть іграшки і деякі речі дитини.

Позивачка в повному обсязі може створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. В інтересах дитини проживати саме з нею, а не з батьком у зв"язку з тим, що дитину не можна розлучати з матір"ю.

У квартирі, в якій проживає разом із сином є всі належні умови для того, щоб син міг мати здоровий сон, навчатися, гратися, що відповідає інтересам дитини.

Вона працевлаштована в Університетській клінічній лікарні в Познані на посаді санітарки з 01.11.2022, а також є студенткою ВШТІП Академії прикладних наук за напрямком підготовки Медсестринство І ступеня, отримує стипендію та має стабільний заробіток, що дає можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням сина, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Спиртними напоями не зловживає, на обліку в наркологічному диспансері та у лікаря психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується позитивно, добре ставиться до дитини.

Відповідач не може дати дитині належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, забезпечити нормальних безпечних для здоров"я дитини умов проживання.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке 29.07.2024 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 18.06.2024 відповідач повідомив, що позов не визнає, оскільки спору про місце проживання дитини між ним і позивачкою немає, та не заперечує щоб син проживав з матір"ю і жодних перешкод для цього не вчиняв. Хоче лише бачитись з дитиною та брати участь у його вихованні, однак вирішенням цього питанням буде займатись після завершення війни та звільненням з військової служби.

Позивачка у судове засідання не з"явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з"явився, надав суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнає, оскільки спору між ним та позивачкою немає, так як син ОСОБА_4 і так проживає разом з матір"ю ОСОБА_2 .

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з"явився, надав суду письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без їх участі.

Вислухавши пояснення представника позивачки та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що сторони являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 12.09.2017 (а.с.9).

Згідно рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10.12.2018, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 12.09.2017 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1892, розірвано (а.с.8).

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання осіб, виданих Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Як вбачається з договору найму від 03.08.2022, ОСОБА_2 найняла житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , Республіка Польща (а.с.12-18).

Згідно довідки від 15.03.2024 навчально-виховного комплексу школа-дитячий садок №17 Початкова школа №5 ім.Ромуальда Траугутта, який знаходиться: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованцем дитячого садочку у навчальному 2023/2024 році (а.с.23-24).

Відповідно до довідки про працевлаштування від 18.03.2024, ОСОБА_2 працевлаштована санітаркою в Університетській клінічній лікарні в Познані з 01.11.2022 до 31.08.2024 (а.с.25-26).

З довідки ВШТІП Академія прикладних наук від 12.09.2023 та рішення про надання допомоги від 13.11.2023, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була внесена до переліку студентів ВШТІП Академії прикладних наук за напрямком підготовки Медсестринство І ступеня на денній формі навчання та надано соціальну стипендію в сумі 2400 (а.с.27-30).

Рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1106 від 30.05.2024 та висновком органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради з урахуванням інтересів дитини визначено за доцільне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір"ю ОСОБА_2 . Зазначено, що малолітня дитина ОСОБА_4 проживає з матір"ю у Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_4 . В орендованій квартирі створені всі необхідні умови для проживання, виховання та всебічного розвитку дитини. Малолітній проживає в кімнаті разом зі своїми братами. Кімната обставлена необхідними меблями, забезпечена шкільним приладдям, комп"ютерною технікою. Дитина є вихованцем дитячого садочку у навчальному 2023/2024 році. Батько малолітнього ОСОБА_4 на цей час проживає за адресою: АДРЕСА_5 , з дитиною не спілкується та не займається його вихованням.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» (надалі Закону) контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону).

Частиною 1 ст. 12 Закону встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 Закону передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява №31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.1, 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24).

У справі встановлено, що спір щодо місця проживання дитини перед судом ініційований матір"ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає, від якої відповідач не вимагав та не вимагає зміни місця проживання сина.

У підготовчому засіданні та у своїй письмовій заяві, відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки спору про місце проживання дитини між ним і позивачкою немає, та не заперечує щоб син проживав з матір"ю і жодних перешкод для цього не вчиняє.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з нею, порушені її права та між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки батько дитини ОСОБА_3 не вимагав від матері дитини змінити її місце проживання, не порушував в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивачки, не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з відповідачкою, не оскаржував та участі в засіданні органу не брав.

Саме по собі звернення матері дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та заперечення батька дитини по факту вже заявлених до нього вимог в судовому порядку, які висловлені ним в судовому засіданні усно та в заяві, наведеного висновку суду не спростовують.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

У позовній заяві зазначено, що відповідач має намір забрати у позивачки дитину, його поведінка стала непередбачуваною, агресивною, обікрав їх будинок, забрав іграшки і деякі речі дитини. Також, відповідач не може дати дитині належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, забезпечити нормальних безпечних для здоров"я дитини умов проживання.

Однак на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин та наявності спору з відповідачем щодо місця проживання дитини, жодних доказів ні позивачкою, ні її представником, суду не надано.

Викладена позиція суду щодо відсутності підстав для задоволенню позову узгоджується із судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, яка є сталою та сформованою (постанова від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23).

Також суд враховує, що нормами Сімейного кодексу України (ст. 19) визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК).

З аналізу викладених норм слідує, що право вибору до якого органу звертатись за захистом своїх сімейних прав та інтересів - до органу опіки та піклування або суду, належить особі.

Під час розгляду справи встановлено, що представник позивачки із відповідними заявами щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_2 звернулась як до органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, так і до суду.

За результатами розгляду звернення представника, виконавчим комітетом Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до відкриття судом провадження у даній справі, прийнято рішення № 1106 від 30.05.2024 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір"ю ОСОБА_2 .

Дане рішення органу опіки та піклування є обов`язковим для виконання, оскільки відповідач, як заінтересована особа не звернувся до суду для захисту свої прав та інтересів.

Вказані вимоги законодавства та рішення органу опіки та піклування представником позивача залишені поза увагою і не зважаючи на роз`яснення суду про те, що місце проживання дитини визначено органом опіки та піклування з позивачкою, представник під час розгляду справи наполягала на розгляді позовної заяви по суті та її задоволенні.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимога про визначення місця проживання дитини заявлена позивачкою є безпідставною, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді, існування якого під час розгляду справи позивачкою та її представником не доведено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визначення місця проживання дитини, відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, знаходиться за адресою: вул. Дружби народів, 5, смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 44285773.

Повний текст рішення складений 20 серпня 2024 року.

Суддя В. Ф. Лотуга