Постанова

від 17.12.2024 по справі 292/578/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №292/578/24 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Категорія 68 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вм.Житомиріцивільнусправу №292/578/24запозовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чайковська Ружена Анатоліївна, до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни, на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому зазначила, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивачка проживає разом із сином в м. Познань, Республіка Польща, де дитина відвідує Навчально-виховний комплекс школа-дитячий садок №17 Початкова школа №5 ім. Ромуальда Траугутта 42, 61-514 м.Познань.

Після розірвання шлюбу, відносини з відповідачем погіршилися, останній має намір забрати у неї дитину, а його поведінка стала непередбачуваною, агресивною.

Вказала, що може в повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Вважає, що в інтересах дитини слід визначити місце проживання сина саме з нею, а не з батьком, у зв`язку з тим, що дитину не можна розлучати з матір`ю.

У квартирі, в якій вона проживає разом із сином, є всі належні умови для того, щоб син міг мати здоровий сон, навчатися, гратися, що відповідає інтересам дитини.

Вона працевлаштована в Університетській клінічній лікарні в м. Познані на посаді санітарки з 01.11.2022 року, а також є студенткою ВШТІП Академії прикладних наук за напрямком підготовки Медсестринство І ступеня, отримує стипендію та має стабільний заробіток, що дає можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням сина, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Спиртними напоями не зловживає, на обліку в наркологічному диспансері та у лікаря психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувалась, за місцем проживання характеризується позитивно, добре ставиться до дитини.

У свою чергу, відповідач не може забезпечити дитині належні умови проживання.

Таким чином, просила суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Чайковська Р.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю також достатньо аргументована у висновку органу опіки і піклування, проте суд, вирішуючи спір, не навів мотивів незгоди з таким висновком.

Звертає увагу суду, що відповідач був повідомлений про дату та час засідання органу опіки, де розглядалося питання визначення місця проживання дитини, але у телефонному режимі повідомив, що заперечує щодо розгляду даного питання та відмовився з`явитись на відповідне засідання.

Суд проігнорував той факт, що відповідач позов у судовому засіданні не визнав, що говорить про наявний спір про визначення місця проживання дитини. Більше того, заперечував у письмовій заяві щодо задоволення позову, що беззаперечно вказує про наявність спору між батьками.

Суд при ухваленні рішення проігнорував доведений факт спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини. Окрім того, суду повідомлялося про те, що конфлікт між батьками продовжується та у результаті призведе до психологічного насилля стосовно матері та дитини, що і відбулося після ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач вказує, що позивачка незаконно утримує спільну дитину, також останній зазначає, що бажає продовження судових процесів.

В рішенні зазначено, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження факту спору між батьками, що не відповідає дійсним обставинам справи у повному обсязі, а саме представником позивачки було надано пояснення щодо того, що між сторонами вже тривалий час існують складні стосунки. Відповідач погрожує депортувати дитину та погрожує судовими справами щодо дитини, обзиває нецензурною лайкою позивачку. Суд не надав жодної оцінки тим фактам, що після розірвання між сторонами відносин їх стосунки погіршились і тому позивачка була змушена звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю, у зв`язку з тим, що відповідач має намір забрати дитину, бо його поведінка стала непередбачуваною, агресивною.

Судом не враховано найважливіше, а саме те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо проживання дитини з матір`ю. Сторони за взаємною згодою не врегулювали питання, необхідні для забезпечення проживання дитини із матір`ю.

Фактично суд своїм рішенням створив ще гірші наслідки для дитини, а між позивачкою та відповідачем досі існує спір та конфлікт, що безпосередньо порушує вимоги законодавства та права дитини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 12.09.2017 року.

Згідно з рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.09.2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №1892, розірвано.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання осіб, виданих Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з договору найму від 03.08.2022 року, ОСОБА_1 найняла житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою від 15.03.2024 року навчально-виховного комплексу школа-дитячий садок №17 Початкова школа №5 ім.Ромуальда Траугутта, який знаходиться: вул. Ромуальда Траугутта, 42, 61-514, м. Познань, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем дитячого садочку у навчальному 2023/2024.

Відповідно до довідки про працевлаштування від 18.03.2024 року ОСОБА_1 працевлаштована санітаркою в Університетській клінічній лікарні в Познані з 01.11.2022 року до 31.08.2024 року.

З довідки ВШТІП Академія прикладних наук від 12.09.2023 року та рішення про надання допомоги від 13.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була внесена до переліку студентів ВШТІП Академії прикладних наук за напрямком підготовки Медсестринство І ступеня на денній формі навчання та їй надано соціальну стипендію в сумі 2400.

Рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1106 від 30.05.2024 року та висновком органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради з урахуванням інтересів дитини визначено за доцільне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Зазначено, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю у Республіці Польща за адресою: АДРЕСА_3 . В орендованій квартирі створені всі необхідні умови для проживання, виховання та всебічного розвитку дитини. Малолітній проживає в кімнаті разом зі своїми братами. Кімната обставлена необхідними меблями, забезпечена шкільним приладдям, комп`ютерною технікою. Дитина є вихованцем дитячого садочку у навчальному 2023/2024 році. Батько малолітнього ОСОБА_3 на цей час проживає за адресою: АДРЕСА_4 , з дитиною не спілкується та не займається його вихованням.

Від відповідача надійшла заява про визнання ним апеляційної скарги.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про охорону дитинства батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Враховуючи визнання апеляційної скарги ОСОБА_2 та беручи до уваги інтереси дитини, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни, задовольнити.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: