Рішення

від 25.07.2024 по справі 757/8830/24-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 757/8830/24-ц

провадження № 2/753/5326/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Інвест» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Ступак А.Ю., звернувся в Печерський районний суд м. Києва із позовною заявою до ТОВ «Печерськ Інвест», в якій просив суд визнати за ним майнові права на об`єкт інвестування в об`єкті незавершеного будівництва - незавершену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована наступним. 21.08.2008 між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест» було укладено договір № Т/033 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого ОСОБА_3 дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва та бере на себе зобов`язання виконувати правила ФФБ та умови договору, передає кошти управителю ТОВ «Печерськ Інвест» в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ в управління з подальшим використанням у порядку, визначеному правилами ФФБ. Об`єктом інвестування за цим договором є квартира в об`єкті будівництва, спорудження кого планується за адресою: АДРЕСА_2 . 28.10.2008 між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест» було укладено Угоду № Т/033/1 до договору № Т/033 від 21.08.2008 про зміну об`єкту інвестування, відповідно до якої об`єктом інвестування за цим договором є квартира в об`єкті будівництва, що споруджується за адресою: АДРЕСА_3 . Характеристика об`єкта інвестування: будинок цегляний, № будинку АДРЕСА_4 , кількість кімнат -1, загальна площа - 47,48 кв.м. Запланована дата вводу об`єкта інвестування в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року. Відповідно до п. 1.10 договору, довіритель може отримати у власність закріплений за ним об`єкт інвестування після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та підписання акту прийому-передачі об`єкта інвестування на умовах, визначених даним договором та правилами ФФБ, за умови оплати 100% вартості об`єкта інвестування, визначеної виходячи із загальної площі об`єкта інвестування та поточної вартості вимірної одиниці об`єкта інвестування, діючої на день сплати. На виконання умов договору ОСОБА_3 було оплачено 100% вартості об`єкта інвестування, що підтверджується квитанцією від 21.08.2008 та платіжним дорученням від 12.11.2008. Відповідач в свою чергу видав ОСОБА_3 Свідоцтво про участь у ФФБ після зарахування коштів із зазначенням характеристики об`єкта інвестування, запланованої дати введення об`єкта будівництва в експлуатацію, суми переданої довірителем в довірче управління управителю та кількістю закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкту інвестування. Однак ТОВ «Печерськ Інвест» не виконало своє зобов`язання за договором, не передало ОСОБА_3 майнові права на об`єкт інвестування. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 09.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу позивачеві Галаці О.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на права та обов`язки за договором № Т/033 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.08.2008, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест», зі змінами відповідно до угоди № Т/033/1 про зміну об`єкту інвестування від 28.10.2008. На даний час будинок за адресою: АДРЕСА_3 не введено в експлуатацію. Наведене є підставою для звернення до суду за захистом прав позивача шляхом визнання за ним майнових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2024 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою від 07.05.2024 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.06.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача також у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації юридичної особи, однак конверт повернувся до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказано адресою». Відзиву на позовну заяву, або будь яких заяв з процесуальних питань, від відповідача до суду не надходило, тому суд ухвалив розглядати справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.08.2008 між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест» було укладено договір № Т/033 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого ОСОБА_3 дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва та бере на себе зобов`язання виконувати правила ФФБ та умови договору, передає кошти управителю ТОВ «Печерськ Інвест» в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ в управління з подальшим використанням у порядку, визначеному правилами ФФБ. Об`єктом інвестування за цим договором є квартира в об`єкті будівництва, спорудження кого планується за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.10 договору, довіритель може отримати у власність закріплений за ним об`єкт інвестування після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та підписання акту прийому-передачі об`єкта інвестування на умовах, визначених даним договором та правилами ФФБ, за умови оплати 100% вартості об`єкта інвестування, визначеної виходячи із загальної площі об`єкта інвестування та поточної вартості вимірної одиниці об`єкта інвестування, діючої на день сплати.

Пунктом 3.4 договору визначено, що поточна ціна вимірної одиниці об`єкту інвестування на дату підписання цього договору становить 7 771,50 гривень. В разі підвищення поточної ціни вимірної одиниці об`єкта інвестування у довірителя виникає зобов`язання щодо внесення до ФФБ додаткових коштів тільки за незакріплені за ним вимірні одиниці об`єкта інвестування. Довіретиль сплачує кошти у сумі 152 943,12 гривень, що дорівнює вартості 30% вимірних одиниць об`єкту інвестування, а саме 19,68 кв.м., на протязі трьох банківських днів з моменту підписання даного договору. Повна вартість об`єкту інвестування повинна бути сплачена довірителем до 01 жовтня 2009 року.

На виконання вказаного пункту договору, 21.08.2008 ОСОБА_3 перерахував ТОВ «Печерськ Інвест» 194 287,50 грн., що підтверджується копією відповідної квитанції.

28.10.2008 між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест» було укладено Угоду № Т/033/1 до договору № Т/033 від 21.08.2008 про зміну об`єкту інвестування, відповідно до якої об`єктом інвестування за цим договором є квартира в об`єкті будівництва, що споруджується за адресою: АДРЕСА_3 . Характеристика об`єкта інвестування: будинок цегляний, № будинку АДРЕСА_4 , кількість кімнат -1, загальна площа - 47,48 кв.м. Запланована дата вводу об`єкта інвестування в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року.

12.11.2008 ОСОБА_3 на виконання умов договору здійснив оплату решти об`єкту інвестування в розмірі 216 042,75 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1249277276.

13.11.2008 ТОВ «Печерськ Інвест» видало ОСОБА_3 Свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва виду «А».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

09.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іценко О.Г. позивачеві ОСОБА_2 - сину померлого ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на права та обов`язки за договором № Т/033 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.08.2008, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ «Печерськ Інвест», зі змінами відповідно до угоди № Т/033/1 про зміну об`єкту інвестування від 28.10.2008.

Як вбачається із відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України від 09.06.2023 документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання щодо об`єкта - АДРЕСА_3 , станом на дату надання відповіді не виявлено.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява№ 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «ПайнВеліДевелопментЛтд. та інші проти Ірландії» (PineValleyDevelopmentsLtdandOthers v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня1984 року щодо прийнятності заяви S. v. theUnitedKingdom, № 10741/84).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується копіями відповідних квитанцій та Свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва виду «А». Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати його батьком ОСОБА_3 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до покійного на даний час ОСОБА_3 , та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єкта нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність ні покійному ОСОБА_3 , ні позивачу, як спадкоємцю, не передане, а дата введення об`єкту будівництва в експлуатацію не відома.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю права власності на об`єкти нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами, сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем, який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати, які становлять 4 103,30 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 9, 41 Конституції України, стст. 3, 6, 10, 11, 15, 16, 177, 190, 316, 317, 319, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656 Цивільного кодексу України, стст. 4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Інвест» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 майнові права на об`єкт інвестування в об`єкті незавершеного будівництва - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ Інвест» на користь ОСОБА_2 судовий збрі у розмірі 4 103,30 грн.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (відповідно до позову) АДРЕСА_5 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Печерськ Інвест», код ЄДРПОУ 31356771, місце знаходження 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5, електронна адреса secretary@eatltd.kiev.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.08.2024.

Суддя М.О. Заставенко