Ухвала

від 19.08.2024 по справі 480/7153/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 серпня 2024 року Справа № 480/7153/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчука О.А., розглянувши в в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 123 КАС України, враховуючи наступне.

Відповідно до частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Судом встановлено, що14.08.2024 позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним дотримані процесуальні строки звернення до суду, визначені ч. 4 ст. 122 КАС України, оскільки відповідь на його запит щодо проведення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди в 100 000,00 гривень було надано позивачу у листі за вихідним № 5332/ФЕС від 22.07.2024, який надійшов на його поштову адресу 31.07.2024.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про здійснення відповідних нарахувань, а також інформації з яких складових обраховане грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, з дня отримання виплати грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до відповідного ргану за місцем служби із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Як вбачається з позовної заяви спір виник щодо ненарахування та не виплати додаткової винагороди за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум; а також за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.

До відповідача із відповідною заявою позивач звернувся лише 22.05.2024.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, позивачем не надано клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом.

Частина шоста статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Прилипчук