Ухвала

від 11.09.2024 по справі 480/7153/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 вересня 2024 року Справа № 480/7153/24

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум.

3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

05.09.2024 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що перебіг процесуального строку звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпК України, розпочинається з дати настання юридично значимого факту - вручення роботодавцем працівнику письмового повідомлення про розміри всіх сум, що належать останньому при звільненні. Як слідує з матеріалів справи, позивачу у періоди з 01.11.2023 по 08.11.2023, з 09.11.2023 по 14.11.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2024 та з 22.12.2023 по 14.02.2024 не проводилася виплата додаткової винагороди, встановленої п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.

Позивач зазначив, що в силу положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції закону з урахуванням змін, внесених Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Письмове повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, було надано останньому 31.07.2024 - довідку № 5140/ФЕС від 16.07.2024.

Крім того, під виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні слід розуміти всі виплати, які мали йому бути виплачені у зв`язку із звільненням та виплати, які не були виплачені під час проходження служби. Тобто початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний не з моментом звільнення, а з днем одержання письмового повідомлення про всі суми, на які особа набула право на дату звільнення (виключення зі списків військової частини).

Підстави та предмет спору у справі № 480/7153/24 формують обставини, відповідно до яких позивач у періоди з 01.11.2023 по 08.11.2023, з 09.11.2023 по 14.11.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2024 та з 22.12.2023 по 14.02.2024 набув право па нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1-1 Постанови № 168.

Поряд із цим під час проходження військової служби відповідач протиправно не провів позивачу виплату вказаної додаткової винагороди.

Крім цього, позивач зазначив, що він є учасником бойових дій і 04.10.2023 під час бойового зіткнення з противником отримав низку поранень, що підтверджується довідкою про обставини травми від 29.12.2023 № 217999, виданою військовою частиною НОМЕР_1 , та до 14.02.2024 проходив тривале стаціонарне лікування.

Враховуючи вищезазначене, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його.

Дослідивши доводи заяви позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Водночас, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Судом встановлено, що 14.08.2024 позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

У заяві про поновлення строку позивач зазначив, що в силу положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції закону з урахуванням змін, внесених Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022) та ст. 116 КЗпП України письмове повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, було надано останньому 31.07.2024 - довідку № 5140/ФЕС від 16.07.2024.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про здійснення відповідних нарахувань, а також інформації з яких складових обраховане грошове забезпечення та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.

Отже, з дня отримання виплати грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до відповідного ргану за місцем служби із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Як вбачається з позовної заяви спір виник щодо ненарахування та не виплати додаткової винагороди за період з 09 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року та з 22 грудня 2023 року по 14 лютого 2024 року, з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць, з врахуванням виплачених сум; а також за період з 01 листопада 2023 року по 08 листопада 2023 року та з 15 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року.

До відповідача із відповідною заявою позивач звернувся лише 22.05.2024.

Щодо доводів позивача про те, що він отримав низку поранень та проходив тривале стаціонарне лікування, суд зазначає наступне.

Як зазначив сам позивач у своєї заяві тривале стаціонарне лікування він проходив до 14.02.2024, тоді як позовну заяву подано до суду 14.08.2024, після спливу 6 місяців після закінчення лікування.

Отже, суд не може прийняти до уваги зазначену підставу для поновлення строку звернення до суду.

За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом після закінчення встановленого законом строку, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду -відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя О.А. Прилипчук