Рішення

від 20.08.2024 по справі 500/2322/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2322/24

20 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправним та нечинним Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 "Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади" в частині:

п.3.9 Положення "надання дозволів на встановлення намогильних споруд";

п.8.5 Положення "з дозволу адміністрації кладовища";

п.8.10 Положення вцілому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/30, затверджено Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади (далі - Положення).

У відповідності до п.3.9 Положення, відповідальність за організацію похоронного обслуговування, благоустрою місць поховання і санітарного стану території кладовища покладається на СКП "Ритуальна служба" ТМР, яка зобов`язана забезпечити, зокрема, надання дозволів на встановлення намогильних споруд.

Згідно з п.8.5 Положення намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання).

Відповідно до п.8.10 Положення, намогильні споруди, виготовлені з порушенням встановлених стандартів та технологій, виготовлені з порушенням розмірів та установлені без дозволу адміністрації кладовища у наданому місці на земельній ділянці кладовища для поховання, після відповідного попередження власника у двомісячний термін підлягають демонтажу, після чого зберігаються на господарчому подвір`ї кладовища з метою передачі власнику для приведення у відповідність. Демонтаж здійснюється за рахунок коштів порушників. Порушник в обов`язковому порядку повинен відшкодувати витрати, що були понесені СКП "Ритуальна служба" ТМР у зв`язку із демонтажем.

Проте, позивач не погоджується із п.3.9 Положення, в частині надання дозволів на встановлення намогильних споруд СКП "Ритуальна служба" ТМР, із п.8.5 Положення в частині заміни надмогильних спору з дозволу адміністрації кладовища, із п.8.10 вцілому, оскільки на його переконання, наділення СКП "Ритуальна служба" імперативними повноваженнями надавати дозвіл на встановлення (заміну) намогильних споруд передбачений п.3.9, п.8.5 Положення та право на демонтаж намогильних споруд, які встановлені без надання дозволу (п.8.10 Положення) суперечать Закону України "Про поховання та похоронну справу", який є спеціальним законом в галузі поховання та нормативних актів прийнятих на його виконання, норми яких не містять застережень щодо отримання дозволу на встановлення намогильної споруди у підприємств, які надають ритуальні послуги.

Зазначає, що оскільки отримання дозволів на встановлення, заміну намогильних споруд від СКП "Ритуальна служба" ТМР суперечать нормам законодавства, тому, на його думку, і демонтаж намогильних споруд встановлених без отримання такого дозволу, також суперечить нормам законодавства, так як не може бути правовою підставою для здійснення демонтажу, що з урахуванням наведеного слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №500/2322/24 передано на розгляд головуючій судді Подлісній Ірині Миколаївні.

Ухвалою суду від 23.04.2024 заяву про самовідвід задоволено. Відведено суддю Подлісна І.М. від розгляду адміністративної справи №500/2322/24.

Матеріали адміністративного позову передано до відділу документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду, для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу справи між суддями.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №500/2322/24 передано на розгляд головуючому судді Мандзію Олексію Петровичу.

Ухвалою суду від 26.04.2024 задоволено заяву про самовідвід судді Мандзія О.П. Справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №500/2322/24 передано на розгляд головуючому судді Баб`юку Петру Михайловичу.

Ухвалою судді від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених статтею 264 КАС України.

Призначено у справі підготовче засідання на 22 травня 2024 року о 10:30 год.

10.05.2024 до суду від Тернопільської міської ради надійшов відзив на позов, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що земельна ділянка, на якій розташоване Микулинецьке кладовище, надана у постійне користування спеціалізованому комунальному підприємству "Ритуальна Служба" Тернопільської міської ради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 336047506 від 19.06.2023 року.

Зазначає, що рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №1027 "Про виділення території під меморіальний комплекс" погоджено спеціалізованому комунальному підприємству "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Тобто, саме з 2016 року в місті Тернополі було започатковано створення меморіального комплексу для гідного вшанування полеглих Героїв.

Зазначає, що саме на земельній ділянці 8 жовтня 2023 року був похований ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яке регламентує порядок діяльності Пантеону героїв Тернополя та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу.

Вказує, що метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей. Поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради у строк, визначений договором-замовлення. Витрати на почесне поховання загиблих (померлих) осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди, здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до закону або за рахунок коштів статутного капіталу СКП "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради. За зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території Пантеону Героїв Тернополя виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації. Виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради на підставі підписаного договору-замовлення.

Також зазначає, що в ситуації, що склалася оспорювані пункти Положення не поширюються на спірні правовідносини, оскільки поховання ОСОБА_3 відноситься до почесних поховань, через що питання встановлення та вигляд намогильної споруди регламентується нормами Положення про Пантеон Героїв Тернополя.

Вказує, що на переконання відповідача, в даній справі відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушеним правом позивачем та його матеріально-правовою вимогою звернутою до відповідача, через що у позивача немає права на звернення до адміністративного суду із даним позовом, що у свою чергу слугує підставою для відмови в задоволенні позовної заяви (арк. справи 138-143).

Судове засідання 22.05.2024 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 18.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання №3016804, підготовче засідання відкладено на 03.07.2024 10 год. 00 хв.

20.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого зазначено, що спірні норми Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, які оскаржуються, порушують право позивача на реалізацію передбаченого ст.25 Закону України "Про поховання та похоронну справу" права на встановлення намогильної споруди на могилі сина в межах виділеної земельної ділянки та покладають додатково обов`язок на отримання від адміністрації кладовища дозволу на такі дії, що суперечить нормам права які врегульовані законодавством (арк. справи 168-169).

Ухвалою суду від 03.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання №3077659, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

11.07.2024 до суду від представника позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд даної справи без їх участі у письмовому провадженні, з урахуванням поданих процесуальних заяв по суті справи.

Від представника третьої особи ні пояснень ні будь-яких клопотань до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

З метою врегулювання відносин при наданні ритуальних послуг та функціонування міських кладовищ, відповідальності ритуальної служби, суб`єктів господарювання, які працюють на ринку ритуальних послуг, порядку організації поховань і ритуального обслуговування населення, відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу", наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. № 193 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу", Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" (ДСанПіН 2.2.2.028-99), керуючись статтями 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, екології, надзвичайних ситуацій, енергозабезпечення та енергоефективності, Тернопільська міська рада 21.08.2020 прийняла рішення 7/54/30, яким затвердила Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади (далі - Положення).

У відповідності до п.1.2 та п.1.3 Положення, це Положення є обов`язковим до виконання для всіх підприємств, установ, організацій і приватних осіб, які здійснюють супровід тіла померлої особи з моменту смерті до поховання або надають ритуальні послуги на території Тернопільської міської територіальної громади.

Організацію поховання померлих, надання передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та ритуальних послуг, не передбачених цим переліком, а також реалізацію предметів ритуальної належності здійснює Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (далі - СКП "Ритуальна служба" ТМР).

Відповідно до п.3.9 Положення відповідальність за організацію похоронного обслуговування, благоустрою місць поховання і санітарного стану території кладовища покладається на СКП "Ритуальна служба" ТМР, яка зобов`язана забезпечити:

- своєчасну підготовку могил, поховання померлих, встановлення табличок;

- своєчасне і якісне виконання заявок на послуги, які надаються на кладовищі;

- здійснення благоустрою території кладовища;

- роботу колодязів, туалетів, систематичного прибирання території кладовища (крім могил);

- надання послуг по прибиранню та догляду за могилою;

- надання дозволів на встановлення намогильних споруд та прийняття їх на збереження;

- дотримання встановлених норм і правил поховання;

- утримання у належному стані військових і братських меморіалів, могил та пам`ятників воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 р.р, інших могил і пам`ятників, які мають історичну або художню цінність та занесених до державного реєстру нерухомих пам`яток історії та культури відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадини";

- збереження механізмів, інвентарю;

- виконання інших вимог, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.8.5 Положення намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання).

Відповідно до п.8.10 Положення намогильні споруди, виготовлені з порушенням встановлених стандартів та технологій, виготовлені з порушенням розмірів та установлені без дозволу адміністрації кладовища у наданому місці на земельній ділянці кладовища для поховання, після відповідного попередження власника у двомісячний термін підлягають демонтажу, після чого зберігаються на господарчому подвір`ї кладовища з метою передачі власнику для приведення у відповідність. Демонтаж здійснюється за рахунок коштів порушників. Порушник в обов`язковому порядку повинен відшкодувати витрати, що були понесені СКП "Ритуальна служба" ТМР у зв`язку із демонтажем.

Не погоджуючись із п.3.9 Положення, в частині щодо надання дозволів на встановлення намогильних споруд СКП "Ритуальна служба" ТМР, із п.8.5 Положення в частині щодо заміни надмогильних споруд з дозволу адміністрації кладовища та із п.8.10 вцілому, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 (загиблий син позивача) з 02 березня 2022 року проходив військову службу у Збройних Силах України, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув приймаючи участь у заходах із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, вияві при виконанні бойового завдання, проявивши сміливість і мужність при захисті Батьківщини.

На підставі свідоцтва про смерть Спеціалізованим комунальним підприємством "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради видано Свідоцтво про поховання реєстраційний № 419 від 07 жовтня 2022 року (арк. справи 30).

Згідно вказаного Свідоцтва, поховання ОСОБА_2 здійснено 8 жовтня 2022 року на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі.

Крім того, у вказаному свідоцтві зазначено, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу" користувач має право на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Родина загиблого ОСОБА_3 вирішила виготовити та встановити індивідуальну намогильну споруду за власні кошти.

Так, у кінці липня 2023 на могилі ОСОБА_3 проведено земляні роботи для визначення щільності ґрунту, виготовлено дерев`яну конструкцію (опалубку) для фундаменту під встановлення замовленої надмогильної споруди, 16 жовтня 2023 року залито фундамент під намогильну споруду, 18 жовтня 2023 встановлено гранітну плиту, що є основою пам`ятника.

Начальником СКП "Ритуальна служба" 19.10.2023 складено вимогу №95, на ім`я матері ОСОБА_3 , якою запропоновано самостійно демонтувати надмогильну споруду в термін до 23.10.2023 та повідомлено, що у разі відсутності її реакції на дану вимогу, надмогильна споруда буде демонтована СКП "Ритуальна служба" без попередження з подальшим відшкодуванням вартості робіт з демонтажу (арк. справи 33).

Як слідує зі змісту вказаної вимоги, ритуальною службою зроблено висновок про самовільне встановлення конструкції надмогильної споруди на місці поховання Стадника Віталія на Пантеоні Героїв у м.Тернопіль, чим порушено Закон України "Про поховання і похоронну справу", наказу Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 "Про порядок утримання кладовищ та інших місць поховань" та Положення Про Пантеон Героїв у м.Тернополі, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Позивач звернувся до начальника СКП "Ритуальна служба" із заявою від 23.10.2023, в якій просив надати дозвіл на проїзд на Микулинецьке кладовище для установлення одинарної намогильної споруди (арк. справи 34).

Листом від 23.10.2023 №86 начальник СКП "Ритуальна служба" повідомив позивача, що самовільне встановлення надмогильної споруди на об`єкті будівництва Пантеон Героїв м.Тернополя заборонено, тому, у видачі перепустки на здійснення будівельних робіт на кладовищі СКП "Ритуальна служба" відмовляє (арк. справи 36).

24 жовтня 2023 року СКП "Ритуальна служба" демонтовано намогильну плиту та фундамент на могилі ОСОБА_3 .

Листом від 24.10.2023 №88 начальник СКП "Ритуальна служба" повідомив, що плити граніту можна забрати з території СКП "Ритуальна служба" по вул.Микулинецька, 27 (арк. справи 40).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, у даному випадку, при вирішенні спірних правовідносин суду потрібно встановити, чи відповідає нормам чинного законодавства Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 в частині наділення ритуальної служби (Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради) повноваженнями щодо надання окремих дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд, а також, повноваженнями на їх демонтаж.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначає Закон України "Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 року № 1102-IV (далі Закон №1102).

Відповідно до ст.1 Закону №1102, поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно до ст.2 Закону №1102:

місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих;

намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих;

користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.29 Закону №1102 власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

Статтею 4 Закону №1102 визначено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів.

Відповідно до ст.8 Закону №1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції:

1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання;

2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення;

3) затверджує типове положення про ритуальну службу;

4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань;

5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб`єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Згідно з ст.9 Закону №1102, ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №1102 поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №1102 особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

У відповідності до ст.23 Закону №1102 для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ст.25 Закону №1102 за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Отже, з наведеного слідує, що статтею 25 Закону №1102 чітко визначено, що для встановлення надмогильної споруди необхідна згода користувача місця поховання (особи, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання).

При цьому, у даному випадку, статтею 25 Закону №1102 також чітко визначено, обов`язок спеціалізованого комунального підприємства видати свідоцтво про поховання, яке дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили та реєстрацію намогильної споруди у книзі обліку намогильних споруд.

З метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року, №193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за №1110/9709 "Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" затверджено такі документи:

- Типове положення про ритуальну службу в Україні;

- Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг;

- Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення;

- Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок утримання кладовищ №193).

Так, у відповідності до п.1.1 Порядку утримання кладовищ №193, для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Згідно п.2.8 та п.2.9 Порядку у тримання кладовищ №193 під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: одинарне поховання площею земельної ділянки 3,3 кв. м, довжина 2,2 м, ширина 1,5 м.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

У відповідності до п.2.11 Порядку утримання кладовищ №193, після здійснення поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п.2.13 Порядку утримання кладовищ №193, на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи:

оригінал свідоцтва про смерть похованого;

свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди;

документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;

реквізити виконавця намогильної споруди.

Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі.

Отже, Порядком утримання кладовищ та інших місць поховань, чітко визначено обов`язок ритуальної служби забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда після отримання відповідних документів.

При цьому, отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, не передбачено ні Законом №1102 ні Порядком утримання кладовищ №193.

Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні.

Аналогічне викладено у науково-правовому висновку Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя" вимогам законодавства України, наданого на звернення позивача.

Зокрема, як слідує зі змісту даного Висновку:

"За нормативно визначеним Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2023 №193 Порядком утримання місць поховання не вимагається жодних інших дій (у тому числі, отримання дозволів, надання додаткових документів тощо) для установлення намогильної споруди.

Втім Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади від 21.08. 2020 № 7/54/30 у пп. 3.9 і 8.5 передбачає додаткові заходи і вимоги щодо встановлення намогильної споруди. А саме - отримання дозволів на встановлення таких споруд. Так, п.3.9 Положення визначається, що СКП "Ритуальна служба" ТМР надає, дозволи на встановлення намогильних споруд та прийняття їх на збереження; а п.8.5 - намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання).

Це суперечить не лише вищевказаному положенню ч. 6 ст. 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу", але й вимогам ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.".

На підставі наведеного, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування дійшов висновку, що вимоги Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30, (щодо отримання дозволів на встановлення намогильних споруд від СКП "Ритуальна служба" ТМР) суперечать Порядку утримання місць поховання, затвердженому Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, чим порушують норми ч. 6 ст. 30 Закону України "Про поховання та похоронну справу", а також ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд приймає даний висновок до уваги, оскільки відсутні підстави для його відхилення.

Крім цього, вказаний висновок відповідає встановленим судом обставинам щодо невідповідності спірних норм оскарженого Положення (п.3.9 та п.8.5 у вказаній частині) вимогам Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Порядку утримання кладовищ №193.

Додатково слід зазначити, що чинне до 2004 року законодавство України містило поняття "надання замовнику дозволу адміністрації кладовища на встановлення намогильної споруди".

Зокрема, Інструкція про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України КДІ-204/12 Україна 182-91, затверджена наказом Держжитлокомунгоспу України від 16.12.1991 №126 (далі Інструкція №126) містила наступні положення:

- "Установлення пам`ятників і намогильних споруд на кладовищах міст і селищ міського типу здійснюють, як правило, підприємства ритуальної служби. Допускається їх установлення іншими організаціями та силами замовника з письмового дозволу адміністрації кладовища." (абз.3 п.1.1.8 Інструкції №126)

- "Встановлення намогильної споруди силами замовника здійснюється з письмового дозволу адміністрації кладовища." (абз.2 п.4.4.5 Інструкції №126)

- "Громадяни або представники організації, на ім`я яких зареєстровано могили, мають право встановлювати на місці поховання з дозволу адміністрації кладовища намогильні споруди, виготовлені згідно з діючими РСТ, і проводити благоустрій, озеленення та прибирання." (пп.б) п.4.6.3 Інструкції №126)

Однак, Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 затверджено Порядок утримання кладовищ №193, а також визнано таким, що втратив чинність Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 16.12.91 №126 "Про затвердження нормативних актів з питань ритуального обслуговування", в тому числі - Інструкцію №126.

Як уже встановлено судом, норми Порядку утримання кладовищ №193 не встановлюють повноважень підприємств ритуальної служби (адміністрації кладовища, тощо) щодо надання дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд.

Тобто, законодавець відійшов від вказаного правового регулювання правовідносин поховання та затвердив інші норми законодавства у цій сфері, які не передбачають повноважень підприємств ритуальної служби щодо надання дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд. Що додатково свідчить про невідповідність окремих норм Порядку, який затверджений рішенням Тернопільської міської ради, правовим актам вищої юридичної сили.

Щодо п.8.10 Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/30.

Відповідно до п.8.10 Положення, намогильні споруди, виготовлені з порушенням встановлених стандартів та технологій, виготовлені з порушенням розмірів та установлені без дозволу адміністрації кладовища у наданому місці на земельній ділянці кладовища для поховання, після відповідного попередження власника у двомісячний термін підлягають демонтажу, після чого зберігаються на господарчому подвір`ї кладовища з метою передачі власнику для приведення у відповідність. Демонтаж здійснюється за рахунок коштів порушників. Порушник в обов`язковому порядку повинен відшкодувати витрати, що були понесені СКП "Ритуальна служба" ТМР у зв`язку із демонтажем.

Слід зазначити, що наведені раніше висновки суду про відсутність в чинному законодавстві (Закон №1102 та Порядок утримання кладовищ №193) таких повноважень у адміністрації кладовища є застосовними також і до п.8.10 Положення.

При цьому, оскільки суд прийшов до висновку щодо протиправності повноважень адміністрації кладовища надавати дозволи на встановлення намогильних споруд, то і наділення правом на демонтаж таких споруд за відсутності такого дозволу теж не відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до ст.29 Закону №1102, власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

Намогильні споруди складаються з пам`ятника, постаменту, намогильної плити. (п.2 Розділу 5 ДСТУ Б В.2.2-35:2013. Намогильні споруди та склепи. Загальні технічні вимоги (60530))

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу статтею 41 Конституції України та статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавство про поховання не містить спеціальних норм, які б передбачали умови та порядок демонтажу намогильних споруд без згоди їх власника, в тому числі адміністрацією кладовища (ритуальною службою) в одноосібному порядку, а тому, до таких правовідносин застосовуються норми загального законодавства, в тому числі положення Цивільного кодексу України та містобудівного законодавства.

Враховуючи наведене, норми п.8.10 Положення, яким визначено не передбачені законодавством умови та повноваження ритуальної служби (адміністрації кладовища) щодо демонтажу намогильних споруд (в тому числі установлених без дозволу адміністрації кладовища), в одноосібному та не встановленому законом порядку, без згоди їх власника та/або рішення суду, - не відповідають Закону України "Про поховання та похоронну справу", Порядку утримання кладовищ №193, Цивільному кодексу України та містобудівному законодавству України.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про протиправність п.3.9 в частині "надання дозволів на встановлення намогильних споруд", п.8.5 в частині "з дозволу адміністрації кладовища" та п.8.10(в цілому) Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання спірних норм Положення протиправними (такими що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили) та нечинними.

Щодо твердження відповідача, що у позивача відсутнє право на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки його право не порушене (відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушеним правом позивача та його матеріально-правовою вимогою до відповідача), суд зазначає наступне.

В обґрунтування таких тверджень відповідач зазначає, що Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затверджене рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки поховання ОСОБА_3 (загиблого сина позивача) відноситься до почесних поховань, через що питання встановлення та вигляд намогильної споруди регламентується нормами "Положення про Пантеон Героїв Тернополя", погодженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 №975.

Суд звертає увагу, що поховання ОСОБА_3 та видача свідоцтва про поховання (аркуш справи №30) відбулось в жовтні 2022 року, тобто до прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя" №975 від 16.08.2023.

Поряд з цим, рішенням виконавчого комітету міської ради №975 від 16.08.2023, як і погодженим Положенням про Пантеон Героїв Тернополя, не встановлено дату заснування та місцезнаходження такого Пантеону (кладовище, сектор, тощо), також відсутні норми що регулюють порядок поширення його дії на територію місць поховань, які уже здійснені до моменту його прийняття.

Твердження відповідача на те, що земельна ділянка під Пантеон Героїв Тернополя виділена рішенням виконавчого комітету від 30.11.2016 №1027 суд оцінює критично, оскільки зі змісту цього рішення, земельну ділянку площею 0,06 га (сектор 7) на міському кладовищі за адресою вул.Микулинецька, 29 погоджено для використання під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у ІІ Світовій війні. (аркуш справи №55) При цьому, на вказаній земельній ділянці, як до прийняття зазначеного рішення, так і впродовж 2016-2023р.р здійснювалось поховання померлих осіб з встановленням намогильних споруд за індивідуальним замовленням.

Крім того, як уже зазначалось судом, у рішенні виконавчого комітету Тернопільської міської ради "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя" не визначено використання вказаної земельної ділянки (площею 0,06 га (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_1 ) під Пантеон Героїв Тернополя.

Так, відповідно до п.9 Положення про Пантеон Героїв Тернополя:

- "За зверненням виконавця волевиявлення загиблого ... на території Пантеону Героїв Тернополя виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації".

Відповідачем не надано доказів затвердження проектної документації Пантеону Героїв Тернополя станом на час правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушеним правом позивача та його матеріально-правовою вимогою до відповідача.

Щодо покликань відповідача на те, що свідоцтво про поховання видавалося на ім`я брата загиблого - ОСОБА_4 , а не позивача, то суд зауважує, що позивач є батьком загиблого ОСОБА_3 , а тому, відсутні підстави вважати, що оскаржуване Положення не впливає на його права та інтереси.

Таким чином, позов підлягає вирішенню судом по суті, з прийняттям відповідного рішення, враховуючи особливості провадження встановленні положеннями ст.264 КАС України.

При цьому, предметом розгляду у даній справі є винятково правомірність оскаржених норм Положення, і суд не надає оцінку правомірності дій учасників справи у правовідносинах, що стосуються поховання загиблого ОСОБА_3 та встановлення намогильної споруди.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений згідно квитанції від 04.04.2024.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та нечинними п.3.9 в частині "надання дозволів на встановлення намогильних споруд", п.8.5 в частині "з дозволу адміністрації кладовища" та п.8.10 Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 34334305);

третя особа:

- Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 27, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46008, код ЄДРПОУ 03353302) .

Головуючий суддяБаб`юк П.М.