Постанова

від 14.01.2025 по справі 500/2322/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2322/24 пров. № А/857/23016/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Березюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради, до якої приєдналася ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №500/2322/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третя особа Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради про визнання протиправним положення (головуючий суддя першої інстанції Бабюк П.М., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 0.08.2024),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради (далі - третя особа), в якому просить визнати протиправним та нечинним Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині:

п.3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»;

п.8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища»;

п.8.10 Положення в цілому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/30, затверджено Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади (далі - Положення).

У відповідності до п.3.9 Положення, відповідальність за організацію похоронного обслуговування, благоустрою місць поховання і санітарного стану території кладовища покладається на СКП «Ритуальна служба» ТМР, яка зобов`язана забезпечити, зокрема, надання дозволів на встановлення намогильних споруд.

Згідно з п.8.5 Положення намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання).

Відповідно до п.8.10 Положення, надмогильні споруди, виготовлені з порушенням встановлених стандартів та технологій, виготовлені з порушенням розмірів та установлені без дозволу адміністрації кладовища у наданому місці на земельній ділянці кладовища для поховання, після відповідного попередження власника у двомісячний термін підлягають демонтажу, після чого зберігаються на господарчому подвір`ї кладовища з метою передачі власнику для приведення у відповідність. Демонтаж здійснюється за рахунок коштів порушників. Порушник в обов`язковому порядку повинен відшкодувати витрати, що були понесені СКП «Ритуальна служба» ТМР у зв`язку із демонтажем.

Позивач вважає, що не погоджується із п.3.9 Положення, в частині надання дозволів на встановлення намогильних споруд СКП «Ритуальна служба» ТМР, із п.8.5 Положення в частині заміни надмогильних спору з дозволу адміністрації кладовища, із п.8.10 в цілому, оскільки на його переконання, наділення СКП «Ритуальна служба» імперативними повноваженнями надавати дозвіл на встановлення (заміну) намогильних споруд передбачений п.3.9, п.8.5 Положення та право на демонтаж намогильних споруд, які встановлені без надання дозволу (п.8.10 Положення) суперечать Закону України «Про поховання та похоронну справу», який є спеціальним законом в галузі поховання та нормативних актів прийнятих на його виконання, норми яких не містять застережень щодо отримання дозволу на встановлення намогильної споруди у підприємств, які надають ритуальні послуги.

Зазначає, що оскільки отримання дозволів на встановлення, заміну намогильних споруд від СКП «Ритуальна служба» ТМР суперечать нормам законодавства, тому, на його думку, і демонтаж намогильних споруд встановлених без отримання такого дозволу, також суперечить нормам законодавства, так як не може бути правовою підставою для здійснення демонтажу, що з урахуванням наведеного слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та нечинними п.3.9 в частині «надання дозволів на встановлення намогильних споруд», п.8.5 в частині «з дозволу адміністрації кладовища» та п.8.10 Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що Тернопільський окружний адміністративний суд приймаючи оспорюване рішення невірно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, невірно встановив обставини справи, неповністю дослідив подані міською радою докази, дослідив акт (Положення про Пантеон Героїв Тернополя) який не входить до предмету доказування, дійшов взаємо суперечливих висновків.

Апелянт зазначає, що покликання суду першої інстанції на Науково-правовий висновок щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» вимогам законодавства України» підготовлений співробітниками Науково - дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, не може братися судом до уваги, оскільки такий висновок не може слугувати доказом в розумінні ст.101 КАС України, враховуючи те, що експертиза не призначалась судом, а також те, що ч.2 ст.101 КАС України встановлено заборону висновки експерта щодо питань права.

Також апелянт зазначає, що поховання загиблих військових у війні російської федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції було визначено СКП «Ритуальна служба» ще у березні 2022 року, після цього за результатом тривалих обговорень у серпні 2023 року прийняте Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яким врегульовано порядок його діяльності та СКП «Ритуальна служба» знову видало наказ, яким визначило здійснювати почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України у відповідності до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції.

Згідно свідоцтва про поховання, захоронення ОСОБА_3 здійснено 8 жовтня 2022 року на ділянці АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі, тобто вищенаведеними доказами чітко та однозначно підтверджується розташування могили загиблого ОСОБА_3 на секторі почесних поховань - Пантеон Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.

Положення було прийнято 16.08.2023 року, тому вважає логічним, що СКП «Ритуальна служба» ще на початку повномасштабного вторгнення російської федерації своїм наказом від 08.03.2022 визначила здійснювати поховання загиблих у цій війні на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7), а вже пізніше, після численних обговорень із родинами загиблих, щодо вигляду Пантеону та його технічних аспектів виконавчим комітетом прийнято рішення про погодження Положення, яка включало в себе узгодженні напрацювання.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що саме у Положенні про Пантеон Героїв Тернополя має бути вказано його місце розташування; що на секторі почесних поховань Пантеон Героїв Тернополя впродовж 2016-2023р.р здійснювалось поховання померлих осіб з встановленням намогильних споруд за індивідуальним замовленням та суд не надав оцінку наказам СКП «Ритуальна служба» від 08.03.2022 та від 17.08.2023, які визначають місце поховання загиблих осіб на секторі почесних поховань - Пантеон Героїв Тернополя, тобто суд вибірково підійшов до дослідження доказів

Крім цього із наведеного слідує, що суд першої інстанції провів аналіз та надав оцінку Положенню про Пантеон Героїв Тернополя, яке погоджене рішенням виконавчого комітету Тернопільською міської ради від 16.08.2024 №975, хоча предметом спору в даній справі виступає Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині: п. 3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п. 8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища» п. 8.10 Положення в цілому.

Таким чином, відповідача вказує на те, що в оспорюваному рішенні суд першої інстанції провів аналіз та дослідив зовсім інший акт суб`єкта владних повноважень, а саме Положення про Пантеон Героїв Тернополя, надав свої висновки на його відповідність вимог чинному законодавству та вказав, які норми дане Положення повинно містити, що на думку апелянта свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, дослідив акт, який не є предметом судового розгляду, в результаті чого встановив обставини та дійшов висновків, які лягли в основу судового рішення, в результаті чого воно є таким, що не відповідає закону та підлягає до скасування.

Апелянт вказує про відсутність порушеного права позивача, оскільки свідоцтва про поховання видавалося на ім`я брата загиблого - ОСОБА_4 , а не позивача.

Також апелянт вказує на те, що оспорювані пункти Положення не поширюються на спірні правовідносини, оскільки поховання ОСОБА_3 відноситься до почесних поховань, через що питання встановлення та вигляд намогильної споруди регламентується нормами Положення про Пантеон Героїв Тернополя.

Зауважує, що Тернопільським окружним адміністративним судом розглянута справа №500/2145/24 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» та рішенням суду від 22.07.2024 в задоволенні позову відмовлено.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

До апеляційної скарги приєдналася ОСОБА_1 , яка вважає, що вказаною справою порушений її інтерес і інтерес сімей, родичі яких поховані на Пантеоні Героїв Тернополя, а також на цвинтарі, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 також вказує на наявність декількох справ, які знаходять у провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду та Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, які стосуються поховань на Пантеоні Героїв Тернополя, в яких вона залучена як третя особа, тому на її думку і у цій справі суд першої інстанції повинен був залучити її до часті у справі.

Підтримує апеляційну скаргу відповідача Тернопільської міської ради, вважає що предметом спору в даній справі виступає Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21.08.2020 №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині: п. 3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п. 8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища» п. 8.10 Положення в цілому, однак суд першої інстанції надав оцінку Положенню про Пантеон Героїв Тернополя.

Крім цього, вважає невірним покликання суду першої інстанції на Науково-правовий висновок щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» вимогам законодавства України» підготовлений співробітниками Науково - дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, не може братися судом до уваги, оскільки такий висновок не може слугувати доказом в розумінні ст.101 КАС України, враховуючи те, що експертиза не призначалась судом, а також те, що ч.2 ст.101 КАС України встановлено заборону висновки експерта щодо питань права.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача ОСОБА_2 , адвокатом Притулою О.Б. поданий відзив на апеляційну скаргу позивача, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи.

Зазначає що наділення СКП «Ритуальна служба» імперативними повноваженнями надавати дозвіл на встановлення (заміну) намогильних споруд передбачений п.3.9, п.8.5 Положення та право на демонтаж намогильних споруд, які встановлені без надання дозволу (п.8.10 Положення) суперечать Закону України «Про поховання та похоронну справу», який є спеціальним законом в галузі поховання та нормативних актів прийнятих на його виконання, норми яких не містять застережень щодо отримання дозволу на встановлення намогильної споруди у підприємств, які надають ритуальні послуги.

Згідно з Науково-правовим висновком підготовленим співробітниками Науково - дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України встановлено, що вимоги Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затверджено рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 (щодо отримання дозволів на встановлення намогильних споруд від СКП «Ритуальна служба» ТМР) суперечать Порядку утримання місць поховання, затвердженому Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, чим порушують норми ч. 6 ст. 30 Закону України «Про поховання та похоронну справ», а також ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно, даний висновок взятий судом до уваги, оскільки підстави для його неприйняття саме як доказу ( а не як висновку експерта за твердженням відповідача) - відсутні, він відповідає наведеним позивачем та встановленим судом обставинам.

При цьому, судом першої інстанції враховано не лише даний висновок, але й положення Закону України «Про поховання та похоронну справу», Типове положення про ритуальну службу в Україні; Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг; Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок утримання кладовищ №193)- затвердженні наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року, №193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за №1110/9709 «Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Таким чином, суд зробив законний та обґрунтований висновок про те, що вказані вимоги Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 (щодо отримання дозволів на встановлення намогильних споруд від СКП «Ритуальна служба» ТМР) суперечать вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ч. 6 ст. 30 Закону України «Про поховання та похоронну справу», ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку утримання місць поховання, затвердженому Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193.

Також зазначає, що позивач, який є батьком загиблого, є користувачем місця його поховання, згідно з законом та оригіналами Свідоцтва про смерть сина, Свідоцтва про поховання сина, наявними у нього, тому відповідно, вказане Положення впливає на його права та інтереси ОСОБА_2 . Таким чином, суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_5 (батько загиблого) є належним позивачем, права якого визначені ст. ст. 2, 25 Закону, порушені.

Щодо не зазначення розмірів, точного розташування земельної ділянки в Положенні про Пантеон Героїв Тернополя, погодженому Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.08.2023 р. та аналіз судом норм вказаного Положення, яке не було предметом даного спор, то вказує, що суд першої інстанції правомірно надавав оцінку вказаним обставинам у сукупності з аналізом правомірності норм оскаржуваного Положення про порядок надання ритуальних послуг», оскільки фактичні обставини у даній справі, порушення прав позивача випливають з правовідносин щодо поховання сина позивача, встановлення позивачем та родиною загиблого надмогильної споруди індивідуального взірця та її демонтажу.

Відповідно, судом встановлено, що отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, не передбачено ні Законом №1102 ні Порядком утримання кладовищ №193. Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні.

З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники відповідача, особа яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представник Гнатюк Д.С., третьої особи СКП «Ритуальна служба» ТМР апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у скарзі.

Також у поясненнях зазначили, що сім`ям родин полеглих Героїв, пропонувалися різні проекти Пантеону Героїв Тернополя. Кожному з сімей загиблих приносили сповіщення і запитували, де будете хоронити свого загиблого, тому що всім займається, організовує і бере на себе витрати міська рада і їм потрібно було знати, де родичі мають намір хоронити свого Героя. Були різні варіанти захоронення - Алея Героїв на Микулинецькому кладовищі (де хоронять тільки військових - одинарне поховання без підзахоронення), кладовище на Довжанці (де буде місце і для родичів) і підзахоронення до родичів. Всі розуміли, що ОСОБА_6 - це військове поховання, де все буде однакове. Пізніше почалися обговорення, у вигляді зборів, про створення Пантеону Героїв на місці ОСОБА_7 .

На Зборах були присутні представники сімей загиблих, міський голова, начальник СКП Ритуальна служба, дизайнер, проектант і керівники різних відділів. Всі вирішили, що на могилах Героїв хрест має бути козацький. ОСОБА_8 не заперечувала проти встановлення такого хреста.

16.08.2023 року на сайті міської ради опубліковано «Положення про Пантеон героїв Тернополя», за яке проголосовано на засіданні міськвиконкому одноголосно всіма депутатами міської ради. Депутати обрані громадою міста, яка налічує понад 228 тисяч громадян.

Пояснили, що при вручені свідоцтва про смерть родині загиблого ОСОБА_9 пропонується одинарне поховання на військовому цвинтарі, ділянка АТО на Микулинецькому кладовищі, або на іншому міському цвинтарі де надається місце для поховання родичів біля могили воїна. У вересні 2023 року розпочали спорудження Пантеону Героїв згідно Положення та проекту. Натомість сім`я ОСОБА_10 вирішила індивідуально встановити пам`ятник на могилі свого сина, який загинув у жовтні 2022 року і захоронений на Пантеоні Героїв за кошти місцевого бюджету, чим порушили Положення про Пантеон. Вважають, що сім`я ОСОБА_10 звернулася до суду лише для того, щоб будь-яким способом домогтися встановлення намогильної споруди власного зразку на могилі полеглого сина ОСОБА_3 .

Також пояснили, що 10.04.2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подано позов про визнання Положення про Пантеон героїв Тернополя нечинним. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено. Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив Положення про Пантеон Героїв Тернополя чинним, скасувавши лише 17 пункт. Згідно шістнадцяти пунктів, які є дійсними та чинними сім`я ОСОБА_10 не мають права встановлювати індивідуальну намогильну споруду.

Позивач ОСОБА_2 та його представник Притула О.Б. проти апеляційної скарги заперечили з підстав наведених у скарзі, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Також позивач зазначив, що на території м. Тернополя є чотири кладовища, тому оскаржувані пункти Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади стосуються усіх поховань на території міста. Крім цього, оскаржуючи вказане Положення в частині, позивач вважає, що таке порушує не лише його права, а і права інших осіб у місті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що з метою врегулювання відносин при наданні ритуальних послуг та функціонування міських кладовищ, відповідальності ритуальної служби, суб`єктів господарювання, які працюють на ринку ритуальних послуг, порядку організації поховань і ритуального обслуговування населення, відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. № 193 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу», Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» (ДСанПіН 2.2.2.028-99), керуючись статтями 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, екології, надзвичайних ситуацій, енергозабезпечення та енергоефективності, Тернопільська міська рада 21.08.2020 прийняла рішення 7/54/30, яким затвердила Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади (далі - Положення).

Відповідно до п.1.2 та п.1.3 Положення, це Положення є обов`язковим до виконання для всіх підприємств, установ, організацій і приватних осіб, які здійснюють супровід тіла померлої особи з моменту смерті до поховання або надають ритуальні послуги на території Тернопільської міської територіальної громади.

Організацію поховання померлих, надання передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та ритуальних послуг, не передбачених цим переліком, а також реалізацію предметів ритуальної належності здійснює Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради (далі - СКП «Ритуальна служба» ТМР).

Відповідно до п.3.9 Положення, відповідальність за організацію похоронного обслуговування, благоустрою місць поховання і санітарного стану території кладовища покладається на СКП 2Ритуальна служба» ТМР, яка зобов`язана забезпечити: своєчасну підготовку могил, поховання померлих, встановлення табличок; своєчасне і якісне виконання заявок на послуги, які надаються на кладовищі; здійснення благоустрою території кладовища; роботу колодязів, туалетів, систематичного прибирання території кладовища (крім могил); надання послуг по прибиранню та догляду за могилою; надання дозволів на встановлення намогильних споруд та прийняття їх на збереження; дотримання встановлених норм і правил поховання; утримання у належному стані військових і братських меморіалів, могил та пам`ятників воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 р.р, інших могил і пам`ятників, які мають історичну або художню цінність та занесених до державного реєстру нерухомих пам`яток історії та культури відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадини»; збереження механізмів, інвентарю; виконання інших вимог, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п.8.5 Положення намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання).

Відповідно до п.8.10 Положення намогильні споруди, виготовлені з порушенням встановлених стандартів та технологій, виготовлені з порушенням розмірів та установлені без дозволу адміністрації кладовища у наданому місці на земельній ділянці кладовища для поховання, після відповідного попередження власника у двомісячний термін підлягають демонтажу, після чого зберігаються на господарчому подвір`ї кладовища з метою передачі власнику для приведення у відповідність. Демонтаж здійснюється за рахунок коштів порушників. Порушник в обов`язковому порядку повинен відшкодувати витрати, що були понесені СКП «Ритуальна служба» ТМР у зв`язку із демонтажем.

ОСОБА_3 (загиблий син позивача) з 02 березня 2022 року проходив військову службу у Збройних Силах України, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув приймаючи участь у заходах із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, вияві при виконанні бойового завдання, проявивши сміливість і мужність при захисті Батьківщини.

На підставі свідоцтва про смерть Спеціалізованим комунальним підприємством «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради видано Свідоцтво про поховання реєстраційний № 419 від 07 жовтня 2022 року.

Згідно вказаного Свідоцтва, поховання ОСОБА_3 здійснено 8 жовтня 2022 року на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі.

Земельна ділянка, на якій розташоване Микулинецьке кладовище, надана у постійне користування спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна Служба» Тернопільської міської ради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 336047506 від 19.06.2023 року.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_2 .

З метою організації поховання і ритуального обслуговування загиблих військових у війні російської федерації проти України 08.03.2022 року СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради видано Наказ № 24 «Про впорядкування поховань військових».

Пунктом 1 даного Наказу визначено здійснювати поховання загиблих військових у війні російської федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя.

17.08.2023СКП «Ритуальна служба» видано наказ №52 «Про впорядкування поховань військових, відповідно до п. 1 якого визначено здійснювати почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, сувернітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України у відповідності до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Родина загиблого ОСОБА_3 вирішила виготовити та встановити індивідуальну намогильну споруду за власні кошти.

Так, у кінці липня 2023 на могилі ОСОБА_3 проведено земляні роботи для визначення щільності ґрунту, виготовлено дерев`яну конструкцію (опалубку) для фундаменту під встановлення замовленої надмогильної споруди, 16 жовтня 2023 року залито фундамент під намогильну споруду, 18 жовтня 2023 встановлено гранітну плиту, що є основою пам`ятника.

Начальником СКП «Ритуальна служба» 19.10.2023 складено вимогу №95, на ім`я матері ОСОБА_3 , якою запропоновано самостійно демонтувати надмогильну споруду в термін до 23.10.2023 та повідомлено, що у разі відсутності її реакції на дану вимогу, надмогильна споруда буде демонтована СКП «Ритуальна служба» без попередження з подальшим відшкодуванням вартості робіт з демонтажу (арк. справи 33).

Як слідує зі змісту вказаної вимоги, ритуальною службою зроблено висновок про самовільне встановлення конструкції надмогильної споруди на місці поховання ОСОБА_3 на Пантеоні Героїв у м. Тернопіль, чим порушено Закон України «Про поховання і похоронну справу», наказу Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 «Про порядок утримання кладовищ та інших місць поховань» та Положення Про Пантеон Героїв у м. Тернополі, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Позивач звернувся до начальника СКП «Ритуальна служба» із заявою від 23.10.2023, в якій просив надати дозвіл на проїзд на Микулинецьке кладовище для установлення одинарної намогильної споруди (арк. справи 34).

Листом від 23.10.2023 №86 начальник СКП «Ритуальна служба» повідомив позивача, що самовільне встановлення надмогильної споруди на об`єкті будівництва Пантеон Героїв м. Тернополя заборонено, тому, у видачі перепустки на здійснення будівельних робіт на кладовищі СКП «Ритуальна служба» відмовляє (арк. справи 36).

24 жовтня 2023 року СКП «Ритуальна служба» демонтовано намогильну плиту та фундамент на могилі ОСОБА_3 .

Листом від 24.10.2023 №88 начальник СКП «Ритуальна служба» повідомив, що плити граніту можна забрати з території СКП «Ритуальна служба» по вул.Микулинецька, 27 (арк. справи 40).

В подальшому, не погоджуючись із п.3.9 Положення, в частині щодо надання дозволів на встановлення намогильних споруд СКП «Ритуальна служба» ТМР, із п.8.5 Положення в частині щодо заміни надмогильних споруд з дозволу адміністрації кладовища та із п.8.10 в цілому, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив покликаючись на висновок Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» вимогам законодавства України, наданого на звернення позивача.

Крім цього, суд першої інстанції висновував, що оскаржувані пункти Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, яким визначено не передбачені законодавством умови та повноваження ритуальної служби (адміністрації кладовища) не відповідають Закону України «Про поховання та похоронну справу», Порядку утримання кладовищ №193, Цивільному кодексу України та містобудівному законодавству України.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів затвердження проектної документації Пантеону Героїв Тернополя станом на час правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними та зазначає наступне.

Предметом даного позову є відповідність нормам чинного законодавства Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 в частині наділення ритуальної служби (Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради) повноваженнями щодо надання окремих дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд, а також, повноваженнями на їх демонтаж.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 2 цього Закону, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Отже, наведені вище норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», уповноважують сільські, селищні, міські ради розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначає Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року № 1102-IV (далі Закон №1102).

Відповідно до ст.1 Закону №1102, поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст.8 Закону №1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції: 1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання; 2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; 3) затверджує типове положення про ритуальну службу; 4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань; 5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб`єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Згідно з ст.9 Закону №1102, ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

У відповідності до ст.23 Закону №1102 для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, нормами ст. 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу», надано повноваження органам місцевого самоврядування та їх виконавчим органам в межах своєї компетенції вирішувати відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; забезпечення будівництва, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; створення ритуальних служб; вирішення питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; здійснення контролю за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності та здійснення інших повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Нормами ст. 23 цього ж Закону визначати порядок функціонування місць поховань надано виконавчим органам сільської, селищної, міської ради.

Тобто, орган місцевого самоврядування з метою урегулювання відносин при наданні ритуальних послуг та функціонуванні міських кладовищ, відповідальності ритуальної служби, інших суб`єктів господарювання, порядку організації поховань і ритуального обслуговування населення, зокрема м. Тернополя прийняв Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади та надав відповідних повноважень Спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради.

Колегія суддів зазначає, що п.3.9 Положення в частині «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п.8.5 Положення в частині «з дозволу адміністрації кладовища» та п.8.10 Положення в цілому не суперечать Закону України «Про поховання та похоронну справу», оскільки спрямовані на дотримання порядку організації поховань і ритуального обслуговування, контролю за цим та є взаємопов`язаними.

Вимоги, встановлені вищевказаними пунктами положення спрямовані і надають змогу контролювати дотримання інших пунктів Положення, як щодо розмірів місць земельної ділянки, могили, відповідність їх встановленим стандартам і технологіям, прибирання територій після облаштування могил тощо.

Таким чином, наведені вище та оскаржені позивачем пункти Положення не суперечать нормам Закону України «Про поховання та похоронну справу», є спеціальним законом в галузі поховання та нормативних актів прийнятих на його виконання.

З аналогічних підстав не суперечать вимоги Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині: п.3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п.8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища»; п.8.10 Положення в цілому і іншим нормативно правовим актам, прийнятим з метою реалізації положень Закону України «Про поховання та похоронну справу», наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року, №193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за №1110/9709 «Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу» затверджено такі документи: Типове положення про ритуальну службу в Україні; Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг; Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення;

Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок утримання кладовищ №193).

Щодо Висновку Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування про те, що вимоги Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30, (щодо отримання дозволів на встановлення намогильних споруд від СКП «Ритуальна служба» ТМР) суперечать Порядку утримання місць поховання, затвердженому Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, чим порушують норми ч. 6 ст. 30 Закону України «Про поховання та похоронну справу», а також ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів зазначає наступне.

Науково - правовий висновок щодо відповідності рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» вимогам законодавства України складений за результатами звернення ОСОБА_2 ( про надання науково правового висновку).

Відповідно до ст. 75 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Колегія суддів зазначає, що вказаний вище Висновок не є доказом, а має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

З урахуванням наведених вище висновків суду апеляційної інстанції щодо відповідності нормам чинного законодавства Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 в частині наділення ритуальної служби (Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради) повноваженнями щодо надання окремих дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд, а також, повноваженнями на їх демонтаж, вказаний Науково - правовий висновок апеляційним судом до уваги не береться.

Колегія суддів не заперечує того, що Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади та Положення про Пантеон Героїв Тернополя фактично є взаємопов`язаними між собою, хоча стосуються цивільних поховань та відповідно поховань військових.

Водночас апеляційний суд зауважує, що порушене позивачем питання виходить за межі індивідуального інтересу особи, оскільки фактично пов`язане із облаштуванням кладовища «Пантеон Героїв Тернополя».

Щодо демонтажу намогильних споруд, які є власністю, то апеляційний суд зазначає, що Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя.

17.08.2023 СКП «Ритуальна служба» видано наказ №52 «Про впорядкування поховань військових, відповідно до п. 1 якого визначено здійснювати почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України у відповідності до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Отже, ураховуючи наведене вище, апеляційний суд висновує, що Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затверджене рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині: п.3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п.8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища»; п.8.10 Положення в цілому, узгоджується з правовим регулюванням спірних правовідносин.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що поховання ОСОБА_3 та видача свідоцтва про поховання відбулось в жовтні 2022 року, тобто до прийняття рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» №975 від 16.08.2023 та рішенням виконавчого комітету міської ради №975 від 16.08.2023, як і погодженим Положенням про Пантеон Героїв Тернополя, не встановлено дату заснування та місцезнаходження такого Пантеону (кладовище, сектор, тощо), також відсутні норми що регулюють порядок поширення його дії на територію місць поховань, які уже здійснені до моменту його прийняття, то апеляційний суд зазначає наступне.

Сторонами не заперечується та згідно Свідоцтва про поховання, поховання ОСОБА_3 здійснено 8 жовтня 2022 року на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_2 .

Тобто, саме з 2016 року в місті Тернополі було започатковано створення меморіального комплексу для гідного вшанування полеглих Героїв.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яким зокрема визначено розміри могил, встановлення надмогильних споруд відповідно до затвердженого зразка та розміру.

Колегія суддів не заперечує, що поховання ОСОБА_14 було у жовтні 2022 р. до затвердження Положення про Пантеон Героїв Тернополя у серпні 2023 р.

Однак встановлення намогильної споруди, відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_2 ( а.с. 34) розпочато 23.10.2023 р., тобто на момент чинності вказаного вище Положення про Пантеон Героїв Тернополя, коли уже були визначені розміри могил, зразок та розміри надмогильних споруд, та окрім цього, як пояснили представники апелянтів та третьої особи, на ділянці поховань, уже встановлені біля 200 намогильних хрестів встановлено зразка.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що у рішенні виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» не визначено використання вказаної земельної ділянки (площею 0,06 га (сектор 7) на міському кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29) під Пантеон Героїв Тернополя; відповідачем не надано доказів затвердження проектної документації Пантеону Героїв Тернополя станом на час правовідносин, які є предметом розгляду у даній справ, то колегія суддів вважає такі безпідставними та погоджується із доводами апелянта про те, що оскільки предметом спору у даній справі є відповідність нормам чинного законодавства Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 в частині наділення ритуальної служби (Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради) повноваженнями щодо надання окремих дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд, а також, повноваженнями на їх демонтаж, то суд першої інстанції не повинен надавати оцінку правомірності іншого акту суб`єкта владних повноважень.

Щодо інших доводів апелянта, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Перевіривши правомірність оскарженого Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/30 «Про затвердження Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади» в частині: п.3.9 Положення «надання дозволів на встановлення намогильних споруд»; п.8.5 Положення «з дозволу адміністрації кладовища»; п.8.10 Положення в цілому згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання їх нечинними та скасування.

Таким чином, з урахуванням наведеним вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що позовні вимоги задоволення не підлягають.

Вказані вище обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради, до якої приєдналася ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №500/2322/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінПовне судове рішення складено 24.01.25