Ухвала

від 20.08.2024 по справі 947/24914/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24914/24

Провадження № 2-з/947/503/24

УХВАЛА

20.08.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Калініченко Л.В. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори м. Одеса Пінігіна Тетяна Миколаївна, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори м. Одеса Пінігіна Тетяна Миколаївна, про визнання заповіту недійсним, в якій позивач просить суд визнати заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О. О. 17.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №645.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 15.08.2024 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

19.08.2024 року до суду надійшла заява від позивачки про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчинення реєстраційних дій щодо майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Будапешт, Угорщина, до вирішення по суті цивільної справи №947/24914/24 про визнання недійсним заповіту посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алсксєєвою О. О. 17.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №645.

В обґрунтування заяви, позивачка стверджує, що предметом позову по цивільній справі №947/24914/24 є визнання недійсним заповіту посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О. О. 17.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 645. Як вказує позивачка, на даний час державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі Пінігіною Тетяною Миколаївною відкрита спадкова справа відносно майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Будапешт, Угорщина.

Позивачка посилається на те, що необхідність у забезпеченні позову полягає у припинені до вирішення по суті цивільної справи видачі свідоцтва на право власності на майно померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О. О. 17.06.2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 645, відповідно заведеної Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса 24.01.2024 року спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 № 55/2024.

Позивачка вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову унеможливить відповідачу до вирішення по суті цивільної справи № 947/24914/24 набути право власності на майно померлого ОСОБА_3 , відповідно до оспорюваного заповіту.

Вказані обставини зумовили звернення позивачки до суду з даною заявою.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.

Згідно з п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява заявника відповідає вимогам, встановленимст. 151 ЦПК України, підсудна Київському районному суду міста Одеси, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Статтею 149ЦПКУкраїнипередбачено,щосудза заявоюучасникасправимає правовжитипередбаченихстаттею150цьогоКодексузаходівзабезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Отже забезпечуючи позов, суд виходить з тих видів такого забезпечення, які передбаченні чинним процесуальним законодавством у відповідності до ст. 150 ЦПК України.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

УРішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд Українизазначив, що зметою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог упроцесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів уподальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації вмайбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинстваадміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.

Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. (п.4постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову уконкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Так, предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсним заповіту від 17.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №645, складеного за життя її родичем.

Як забезпечення даного позову позивачка просить встановити заборону реєстраційних дій щодо майна померлого ОСОБА_3 , для попередження видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я відповідача, про що позивачкою зазначено у заяві.

Поряд з цим, заявником не конкретизовано щодо якого суб`єкта підлягає встановлення відповідної заборони, а також не конкретизовано щодо якого саме майна заявлені відповідні заходи забезпечення позову.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути чіткими та конкретизованими, для недопущення порушення прав та інтересів третіх осіб.

При цьому судом враховується, що позивачкою в обґрунтування заяви вказано, що заходи забезпечення позову у заявлений спосіб вона вважає необхідними вжити саме для попередження видачі свідоцтва про право на спадщина на майно померлого ОСОБА_3 .

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину належить до виключної компетенції нотаріусів або інших органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок вчиняти нотаріальні дії.

Відповідно до ст. ст.2,7,39 Закону України «Про нотаріат»правовою основою діяльності нотаріату єКонституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства (ч. 2ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з ч. 4ст. 42 вказаного Законувстановлено, що вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.

Відповідно до п. 3 глави 2 «Строки вчинення нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Крім того, згідно п. 4.13 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відтак, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено можливість зупинення вчинення нотаріальної дії у разі оспорення заінтересованою особою права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, за обґрунтованою заяви такої заінтересованої особи на підставі повідомленням суду.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Будь-яких доказів на підтвердження звернення позивачки з відповідною заявою до державного нотаріуса та відмови у її задоволенні, позивачкою до заяви не надано.

Приймаючи викладене в цілому, суд доходить до висновку, що враховуючи що порядок зупинення вчинення нотаріальних дій, з метою чого заявник звернувся до суду з даною заявою, визначено нормативними актами, якими врегульовано спірне питання, а також приймаючи не визначеність заявлених вимог, суд вважає відсутніми підстави для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149-153, 352, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позовупо цивільнійсправі запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа державнийнотаріус Київськоїдержавної нотаріальноїконтори м.Одеса ПінігінаТетяна Миколаївна,про визнаннязаповіту недійсним залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.