Постанова

від 14.08.2024 по справі 727/52/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/52/24

провадження 822/634/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Скулеба А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Чернівецька міська рада,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доЧернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати- ОСОБА_7 . Він є єдиним спадкоємцем її майна, земельної ділянки та неприйнятого в експлуатацію будинку з належними до нього господарськими спорудами.

06 жовтня 1989 року його мати ОСОБА_7 придбала у ВК ЧМР житловий будинок із належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням ВК ЧМР №206/7 від 01 листопаді 1994 року його матері ОСОБА_7 для обслуговування будинку була передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,04 га за адресою АДРЕСА_1 .

30 грудня 1991 року рішенням ВК ЧМР №570/34 його матері було дозволено добудову до житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету ЧМР від 06 квітня 1991 року №209/8 ОСОБА_7 дозволено завершити добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 за погодженою проектною документацією. Реконструкцію будинку проводила його мати ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 було переіменовано на АДРЕСА_2 .

30 травня 2023 року державним нотаріусом нотаріальної контори позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину земельної ділянки, площею 0,0400 га, кадастровий номер 7310136300:25:001:0146, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м.Чернівці.

Того ж дня, державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на самочинно реконструйований житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що ним не подано державній нотаріальній конторі належним чином оформлені документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію та право власності ОСОБА_7 на вказаний будинок.

14 грудня 2023 року він звернувся до Інспекції ДАБК ЧМР з заявою про прийняття в експлуатацію зазначеного житлового будинку, проте 18 грудня 2023 року отримав відмову.

Таким чином, він у визначеному Законом порядку звернувся з заявою про прийняття спадщини, проте не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину з незалежних від нього причин, у зв`язку з чим порушуються його права.

Побудований житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташований на належній йому земельній ділянці, не порушує державних, будівельних, протипожежних, санітарних норм та прав інших осіб.

Просив визнати його, ОСОБА_1 , власником житлового будинку літ.А, загальною площею 308,4 кв.м., у тому числі житловою площею 118,7 кв.м. та гаража-альтанки літ.В, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0400 га з кадастровим номером 7310136300:25:001:0146 в АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_7 за життя не набула права власності на самочинно збудоване майно, а тому воно не може бути предметом спадкування та переходити до інших осіб спадкоємців у розумінні ст. 1216 ЦК України. Також суд першої інстанції вказав, що позивач, ОСОБА_1 , обрав не ефективний спосіб захисту свого права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції про те що вказаний будинок є самочинно збудованим не відповідає дійсності, оскільки він побудований на належній спадкодавцю земельній ділянці, з дозволу виконавчого комітету Чернівецької міської ради, згідно з погодженою проектною документацією та рішенням Ленінського суду, а згідно висновку судового експерта СП «Західно-Українського Експертно-Консультативного центру» №277 від 22 грудня 2023 року будівництво будинку проведено з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша його експлуатація за призначенням можлива.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Позиція апеляційного суду

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

06 жовтня 1989 року між Виконавчим комітетом ЧМР та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого остання купила жилий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 315 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ.А., дерев`яний, житловою площею 22 кв.м., сарай-гараж літ.Б, огорожа №1 (а.с.28-29).

Рішенням ВК ЧМР №206/7 від 01 листопада 1994 року передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 0,04 га по АДРЕСА_1 (а.с.30).

На підставі зазначеного рішення 30 травня 1995 року ОСОБА_7 видано державний акт на право приватної власності на землю (а.с.31).

30 грудня 1991 року рішенням ВК ЧМР№570/34 ОСОБА_7 дозволено добудову до житлового будинку: житлової кімнати, кухні та розширення існуючої веранди по АДРЕСА_1 . Зобов`язано її розробити проект на добудову до житлового будинку та погодити його з головним архітектором (а.с.34).

У подальшому, рішенням ВК ЧМР №209/8 від 06 квітня 1999 року, дозволено ОСОБА_7 завершити добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з погодженою документацією та рішенням Ленінського суду. Зобов`язано ОСОБА_7 за необхідності відкоригувати проект в частині блокування по осі «З» по АДРЕСА_1 (а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_1 (а.с.35зв.)

30 травня 2023 року державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого позивач успадкував земельну ділянку, площею 0,0400 га, кадастровий номер 7310136300:25:001:0146, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м.Чернівці та належала ОСОБА_7 (а.с.5).

Постановою державного нотаріуса від 30 травня 2023 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на самочинно реконструйований житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.3-4).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1216-1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Кодексу).

Статтею 1220 ЦК Українивстановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1ст. 1222 ЦК України).

Відповідно дост. 1223 ЦК України, - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 Кодексу).

Після смерті ОСОБА_7 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 276/2021 від 01 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 .

Постановою державного нотаріуса від 30 травня 2023 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на самочинно реконструйований житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не подано державній нотаріальній конторі належним чином оформлені документи, що підтверджує прийняття в експлуатацію та право власності ОСОБА_7 на вказаний житловий будинок.

Статтею 16ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, в тому числі на гараж-альтанкулітера «В», в порядку спадкування, позивачем зазначалось, що за життя ОСОБА_7 не оформила відповідного документа, підтверджуючого права власності на самочинно реконструйований житловий будинок та гараж-альтанку літера «В», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тому позивач не має можливості оформити спадщину після померлої ОСОБА_7 .

Отже, предметом спору, є визнання права власності на житловий будинок, в тому числі на гараж-альтанку літера «В», однак спадкодавцем не було вирішено питання щодо їх узаконення.

Відповідно до частини першої-другоїстатті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля,споруда,інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа,яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно усталеної практики Верховного Суду,самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу. Такий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18) , від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20) , від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження №61- 19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22).

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14- 445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Отже самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першоїстатті 376ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

В постанові від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 Верховний Суд зауважив, що норма частини першоїстатті 376 ЦК Українизастосовується також і до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик.

Відповідно до відомчих будівельних норм - ВСН 61-89(р) «Реконструкция и капитальный ремонт жилых домов. Нормы проектирования», які застосовувались в Україні до 01 січня 2010 року:реконструкція житлового будинку-це комплекс будівельних робіт та організаційно-технічних заходів, пов`язаних зі зміною основних техніко-економічних показників житлового будинку (кількості і площі квартир, будівельного обсягу та загальної площі будинку) або його призначення і здійснюються з метою поліпшення умов проживання та приведення експлуатаційних показників житлового будинку до рівня сучасних вимог. Реконструкція житлового будинку може включати: зміну планування приміщень, зведення надбудов, вбудов, прибудов, а при наявності обґрунтувань - часткове розбирання будівлі; підвищення рівня інженерного обладнання, включаючи зовнішні мережі (крім магістральних); заміну зношених та морально застарілих конструкцій та інженерного обладнання на сучасні, більш надійні і ефективні, що поліпшують експлуатаційні показники житлового будинку; поліпшення архітектурної виразності будівлі, а також благоустрій прилеглої території.

Як встановлене судом першої інстанції, за життя спадкодавець ОСОБА_7 набула у власність жилий будинок літ.А з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 315 кв.м., житловою площею 22 кв.м, сарай-гараж літ.Б, огорожа №1 та одержала дозвіл на проведення добудови до житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з погодженою документацією.

Згідно довідкихарактеристики на об`єкт нерухомого майна Міського комунального бюро технічної інвентаризації № 778 від 25 квітня 2023 року, встановлено площу житлового будинку літ.А, - 308,4 кв.м., у тому числі житловою площею 118,7 кв.м. та гаража-альтанки літ. В по АДРЕСА_1 . У вказаній довідці зазначено, що площа житлового будинку змінилася за рахунок самочинно проведеної реконструкції.

Зазначені вище обставини свідчать про те, щожитловий будинок набутий у власність ОСОБА_8 , зазнав реконструкції внаслідок здійснення (прибудова) перебудови, яка вплинула на його технічні характеристики, зокрема загальна площа будинку збільшилась, створено нове приміщення в будинку, змінилась як площа забудови так і геометричні розміри будинку.

При цьому, вказана прибудова не є окремо розташованим об`єктом, а пов`язана із будинком спільними капітальними стінами, дахом, та стала його невід`ємною частиною.

Таким чином,житловий будинок літ.А, загальною площею 308,4 кв.м., у тому числі житловою площею 118,7 кв.м. та гаража-альтанки літ.В., які розташовані в АДРЕСА_1 не є об`єктом права власності, а тому вказане майно не увійшло до спадкової маси після смерті ОСОБА_7 .

Отже, позивач не довів порушення своїх прав чи інтересів, які підлягають захисту.

У тому випадку, коли право та інтерес позивача не є порушеними, суд не має підстав робити висновок про правомірність, ефективність способу захисту прав позивача, оскільки він не довів порушення його прав чи законних інтересів, які підлягають захисту судом.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) розпочато провадження у справі, належним позивачем. Брак права на позов у матеріальному розумінні матиме наслідком ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права в особи обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20)).

Підсумовуючи, за обставин, коли позивач не довів порушення його прав чи законних інтересів, суд не вправі робити висновок про те, який спосіб захисту буде правомірним та ефективним, оскільки не існує права чи законного інтересу, який підлягає захисту судом.

З урахуванням наведеного, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09 травня 2024 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 20 серпня 2024 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна