Рішення

від 21.08.2024 по справі 185/6816/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/6816/24

Провадження № 2/185/3747/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 серпня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О. з участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЕНЕРГО-ПХМ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві

В С Т А Н О В И В

25 червня 2024 року позивач звернувся з позовом до Приватного підприємства «ЕНЕРГО-ПХМ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позиція позивача

Позивач посилається на те, що він працював на Приватному підприємстві «ЕНЕРГО-ПХМ», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Позивач просить стягнути з Приватного підприємства «ЕНЕРГО-ПХМ» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 350 000.00 грн.

Ухвалою від 28 червня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заяви та клопотання відповідача

Відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про зупинення провадження по справі.

Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року в задоволенні клопотання відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 з 21 листопада 2013 року по 19 вересня 2016 року працював електромонтером в Приватному підприємстві «ЕНЕРГО-ПХМ». 19 вересня 2016 року його було звільнено за станом здоров`я.

За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1 від 09 червня 2016р., актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 09 червня 2016р.

П. 6 акту № 1 форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: на 21 травня 2016 року згідно графіка планово-попереджувальних робіт (ППР) електроустановок, були заплановані роботи по очищенню та обдувці стисненим повітрям струмопровідних частин устаткування КТП-10 та КТП-11. Роботи почалися з 08 години 30 хв. Для виконання цих робіт, директор ПП «ЕНЕРГО-ПХМ», ОСОБА_2 , видав наряд-допуск №121.05.2016р., згідно якого керівником робіт він призначив себе, допускаючим електромонтера з оперативних перемикань у розподільчих мережах ОСОБА_3 , членом бригади, тобто виконавцем робіт, по очищенню та обдувці стисненим повітрям струмопровідних частин устаткування КТП-10 та КТП-11, електромонтера з ремонту та обслуговуванню електрообладнання ОСОБА_1 .

В наряді-допуску, в заходах щодо підготовки робочих місць, не було передбачено встановлення та підключення переносних заземлень на низьковольтну сторону КТП-10 та КТП-11, а в ході підготовки робочих місць не були відключені ввідні автомати комірок низької напруги від трансформаторів №1 та №2 та секційний автомат. Після відключення на РП-3 комірок №8, 10,11 та заземлення вихідних кабелів високої напруги (6 кВ), при підготовці робочих місць на КТП-11 і КТП-10 також були відключені високовольтні роз`єднувачі у шафах ВВ трансформаторів №1 та №2 та ввімкнені стаціонарні заземляючі ножі на сторону ВВ трансформаторів №1 та №2. Таким чином була повністю виключена можливість подачі високої напруги на обидва трансформатори.

Трансформатор №1 не експлуатувався більше 10 років, високовольтні запобіжники у шафі ВВ були відсутні, кабель від`єднаний від сторони подачі високої напруги та заземлений видимим заземленням у шафі ВВ трансформатора №1.

Після перевірки напруги на низьковольтній та високовольтній стороні, керівник робіт ОСОБА_2 особисто торкався руками до всіх без виключення струмопровідних частин на КТП-11 та КТП-10, показуючи тим, що напруга відсутня, та можна безпечно проводити роботи.

Через відсутність переносного заземлення на струмопровідних частинах низької сторони, не була ліквідована можливість небезпеки виникнення зворотної трансформації на одній із фаз високовольтної обмотки трансформатора, через несанкціоновану появу напруги з будь-якого вихідного фідера низьковольтної сторони. Таким чином не були забезпечені передбачені НПАОП 40.1-1.21-98 заходи безпеки і коли після допуску до виконання наряду, електромонтер ОСОБА_1 проводив роботу на високовольтному вводі Т-1 КТП-10, він був уражений електрострумом і отримав тяжкі пошкодження у вигляді опіків. Внаслідок удару струмом, ОСОБА_1 знепритомнів та впав у лівий нижній кут шафи ВВ, після чого, керівник робіт, ОСОБА_2 , який знаходився поруч місця робіт, витягнув за ноги ОСОБА_1 із шафи ВВ, зробив йому штучне дихання та непрямий масаж серця, після чого той став дихати і поновилася робота серця. Постраждалий отямився, далі потерпілого швидкою допомогою було доставлено у КЗ «Павлоградська міська лікарня №4 ДОР», а потім в Опіковий центр у м. Дніпро. Після нещасного випадку, директор ОСОБА_2 дав команду на закінчення робіт, включення КТП-10 КТП-11 у роботу, при цьому не було встановлене точне місце появи напруги та стан комутаційної апаратури. Після аналізу та детального вивчення схем КТП-10, однолінійної схеми електричного живлення підприємства, було встановлено, що напруга (одна фаза) прийшла із сторони низьковольтних вихідних фідерів 0,4 кВ несанкціоновано, під час виконання роботи.

В п.4 акту форми Н-5 зазначено, що комісія із розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком вважає, що працівниками, дії чи бездіяльність яких привели до нещасного випадку є:

- директор ПП «ЕНЕРГО-ПХМ» ОСОБА_2 не забезпечив проведення передбачених Правилами та інструкціями запобіжних організаційно-технічних заходів при підготовці робочого місця на КТП-10, а саме: встановлення переносних заземлень та створення видимих розривів електричного ланцюга для усунення небезпеки подачі напруги до місця роботи внаслідок помилкового або довільного включення комутаційної апаратури, та з метою усунення небезпеки виникнення зворотної трансформації через виникнення напруги на комутаційній апаратурі низької сторони;

-електромонтер з оперативних перемикань у розподільчих мережах ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки допуска не забезпечила та не перевірила виконання технічних заходів по підготовці робочого місця, допустила роботу без встановлення переносних заземлень;

-електромонтер ОСОБА_1 почав виконання роботи на ВВ КТП-10 без встановлених переносних заземлень, та без усунення небезпеки подачі напруги до місця роботи через зворотну трансформацію внаслідок помилкового або довільного включення комунітаційної апаратури низької сторони.

Отже, ОСОБА_1 не єдиний, хто винен у настанні з ним нещасного випадку.

П. 6 акту форми Н-5 вказує на те, що комісія з розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідками, вивчила протокол огляду місця нещасного випадку, електричні схеми, пояснювальні записки свідків та постраждалого, та прийшла до висновку, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 14 вересня 2016 року серії 12 ААА №043535 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 100%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 листопада 2016 року серії 12 ААА № 071951 позивачу повторно безстроково встановлено першу групу «А» інвалідності по трудовому каліцтву з висновком про умови праці: потребує постійного догляду нерегульованому.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується консультаційним висновком офтальмолога від 01.07.2016р., консультаційним висновком офтальмолога від 11.07.2016р., випискою від 17.08.2016р., медичним висновком від 14.02.2017р.

Відповідно до консультаційного висновку офтальмолога від 11.07.2016р. позивач має скарги на відсутність правого ока, зниження зору лівого ока. Згідно виписки від 17.08.2016р. проведена ампутація правої верхньої кінцівки в с/3 передпліччя.

У зв`язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Відсутність ока та ампутація руки позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття, особливостями лікування та потребою в постійному сторонньому догляді. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується найвищою втратою працездатності в 100%, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги та стороннього догляду, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості та неможливості вести самостійно повноцінний спосіб життя у молодому віці. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Через отриману виробничу травму він більше не має можливості самостійно організовувати своє життя. Ці набуті, внаслідок виробничої травми, вади нагадують про себе позивачу щохвилини та створюють для нього постійний безперервний дискомфорт.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суму моральної шкоди суд оцінює у розмірі 200 000.00 грн.

Норми права, які застосував суд

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст.153Кодексу законівпро працюУкраїни встановлює,що забезпеченнябезпечних інешкідливих умовпраці покладаєтьсяна власникаабо уповноваженийним орган.Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст.1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ГІК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЕНЕРГО-ПХМ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Стягнути з Приватного підприємства «ЕНЕРГО-ПХМ» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 200000.00 гривень без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 2000.00 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

-Приватне підприємство «ЕНЕРГО-ПХМ», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Харківська 15, ЄДРПОУ 36569045.

Суддя: В. О. Головін