Постанова

від 14.08.2024 по справі 917/2182/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/2182/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.

зза участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників:

від позивача Крат А.В. (у режимі відеоконференції);

від відповідача Віницький В.О. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.1345П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 (суддя Тимощенко О.М., повний текст складено 06.05.2024) у справі №917/2182/23

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Узелектро", м.Київ,

про стягнення 10 713 283,69 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Узелектро" про стягнення пені за договором поставки №1206 від 23.02.2022 у розмірі 10 713 283,69 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/2182/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Узелектро на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго 5 356 641,85 грн. пені та 160 699,26 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що не вбачає правових підстав для того, щоб зменшувати розмір пені до 107 000,00 грн, як просив відповідач, та вважає її зменшення на 50% справедливим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Узелектро" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/2182/23 від 06.05.2024 та прийняти нове рішення у формі постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Узелектро на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго 107 000,00 грн. пені. Примірник означеної апеляційної скарги також надійшов на електронну адресу суду (вх.7324 від 27.05.2024).

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає наступне:

- судом першої інстанції було проігноровано та не досліджено питання неможливості виконання зобов`язань Відповідача за Договором, який був укладений 23.02.2022, тобто за день по початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України; відповідно до умов Договору Товариство мало поставити Позивачу чітко визначений товар, а саме: силові трансформатори типу ТМГ, виробник АТ «Чирчикський трансформаторний завод» (м. Чирчик, Республіка Узбекистан); у зв`язку із військовою агресією російської федерації здійснення поставок старими, узгодженими логістичними маршрутами стало неможливим; після підтвердження відповідачем заявок позивача Товариство прийшло до висновку про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку із обставинами непереборної сили (форс-мажором), про що Позивач був проінформований; офіс Товариства на період воєнного стану було перенесено до м. Хмельницький, цей переїзд негативно вплинув на адміністративні процеси Відповідача, що в свою чергу вплинуло на можливість належного (в порядку згідно Договору) повідомлення Позивача про існування форс-мажорних обставин;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі 910/7639/22 з відповідача на користь позивача було стягнуто пеню за період 29.04.2022 по 01.08.2022 та штраф в загальному розмірі 1312 076, 31грн;

- судом першої інстанції не було враховано, що стягнення надмірно великих штрафних санкцій на користь Позивача у розмірі 10 713 283,69 грн. призведе до початку процедури банкрутства Відповідача, а зазначене в свою чергу, негативно вплине на можливість проведення розрахунків за зобов`язаннями перед Державою та третіми особами, ускладнить виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Узелектро» перед суб`єктами стратегічних галузей економіки України; відповідно до постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 910/9131/21, не надання доказів наявності негативних наслідків прострочення виконання зобов`язання є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2182/23 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/2182/23 до надходження матеріалів справи.

Матеріали справи 10.06.2024 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 94 493,55 грн.; уточнити вимоги апеляційної скарги (щодо дати оскаржуваного рішення).

Через підсистему Електронний суд 25.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Узелектро" отримано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.8512; у межах визначеного судом строку), до якої додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 94 493,55 грн., а саме платіжну інструкцію №158 від 21.06.2024.

Також заявник уточнив вимоги апеляційної скарги (щодо дати оскаржуваного рішення) та виклав п.1 прохальної частини апеляційної скарги в наступній редакції: Скасувати Рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/2182/23 від 30.04.2024 та прийняти нове рішення у формі постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Узелектро (вул.Казимира Малевича, буд.31, офіс 322, м.Київ, 03150, ЄДРПОУ 44303163) на користь Акціонерного товариства Полтаваобленерго (Код ЄДРПОУ 00131819, 36022, м.Полтава, вул.Старий Поділ, 5) 107 000,00 грн. пені.

Другий примірник означеної заяви про усунення недоліків апеляційної скарги 01.07.2024 надійшов на електронну адресу суду (вх.8731ел.1427). Суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення заяви в електронному вигляді на електронну адресу суду (а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами) не узгоджується з положеннями ч.8 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). Відтак, керуючись приписами ч.4 ст.170 ГПК України, судова колегія залишила без розгляду заяву відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги, отриману на електронну адресу суду.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/2182/23. Встановлено строк по 22.07.2024 (включно) для подання: відзиву на апеляційну скаргу; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншій стороні. Призначено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/2182/23 на "14" серпня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №131.

02.07.2024, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач у відзиві наводить наступні доводи:

- АТ «Полтаваобленерго» не отримувало листа ТОВ «Узелектро» від 15.04.2022 із повідомленням про неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку з обставинами непереборної сили; ТОВ «Узелектро» 29.03.2022 підтвердило заявки на поставку товару, отже, зобов`язання з поставки заявленої кількості товару на загальну суму 8 024 931,60 грн виникло у відповідача з 30.03.2022; ТОВ «Узелектро» не довело, що вчинило всі можливі дії, які б були спрямовані на забезпечення виконання умов Договору, також, зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 року по справі №910/7639/22, що набрало законної сили;

- зменшення розміру пені до 107 000,00 грн (про що просив відповідач) фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Позивач та відповідач звернулися до суду з заявами про участь представників у судовому засіданні 14.08.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалами від 05.07.2024 та від 13.08.2024 вказані заяви було задоволено.

Присутні в судовому засіданні 14.08.2024 представники сторін (у режимі відеоконференції) підтримали правову позицію викладену ними письмово.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.02.2022 року між Акціонерним товариством Полтаваобленерго (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Узелектро (постачальник) був укладений договір поставки №1206 (надалі - договір, а. с. 13, 20), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві трансформатори силові (код за ДК 021:2015 - 31170000-8 - Трансформатори), надалі - товар, в строк та в порядку, що визначені договором.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що покупець зобов`язується прийняти товар, що поставляється, і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

За змістом п. 3.3 договору загальна сума договору встановлюється 71 078 194,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки між покупцем та постачальником за цим договором здійснюються протягом 30 календарних днів після прийняття покупцем замовленого товару згідно з наданим постачальником рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка здійснюється одноразово або партіями на підставі письмової заявки покупця, що підписана уповноваженою особою (особами) покупця. Заявка направляється постачальникові за допомогою засобів поштового зв`язку або на електронну пошту постачальника, що зазначена в реквізитах сторін по цьому договору. Спосіб направлення заявки визначається покупцем самостійно без додаткового погодження з постачальником.

Постачальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання заявки розглядає її та за результатами розгляду листом підтверджує одержану заявку та/або в цей же строк виставляє покупцю рахунок-фактуру на оплату, що буде вважатися підтвердженням заявки постачальником.

В разі відсутності листа про підтвердження заявки або рахунку-фактури направлених постачальником засобами поштового зв`язку або на електронну пошту покупця протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки, остання вважається погодженою постачальником.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що строк поставки товару становить: не більше 30 календарних днів з моменту підтвердження постачальником заявки, що надана в порядку, визначеному в п. 5.1 договору.

Відповідно до п. 5.3. договору поставка здійснюється за адресою: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, центральний склад АТ Полтаваобленерго.

Пунктом 8.3 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 1,5% вартості товарів, з яких допущено прострочення визнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 21% від вказаної вартості.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 13.4 договору повідомлення, які надсилаються відповідно до виконання умов договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом, або доставлені іншим способом, погодженим сторонами.

23.03.2022 на електронну пошту ТОВ Узелектро позивачем були направлені заявки №03-19/5370 від 18.03.2022 та №03-19/5494 від 21.03.2022 на поставку трансформаторів у кількості 42 штуки на суму 1 876 291,20 грн. та 126 штук на суму 6 148 640,40 грн. відповідно (а. с. 24, 27).

29.03.2022 відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №СФ-0000046 від 29.03.2022 та №СФ-0000047 від 29.03.2022, чим підтвердив прийняття до виконання вказаних заявок, в порядку передбаченому п. 5.1 договору (а. с. 26, 29).

Однак зобов`язання з поставки товару по договору у визначений строк станом на дату подачі позову ТОВ Узелектро не виконало зазначених обставин відповідач не заперечував в суді першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 713 283,69 грн за період з 02.08.2022 по 29.10.2022 відповідно до вищенаведених умов п.8.3 договору.

Судова колегія враховує наступне.

Як уже зазначалося, предметом позову в даній справі є вимога про стягнення неустойки (пені) згідно з договором (за період з 02.08.2022 по 29.10.2022), за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись, в тому числі, неустойкою.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами п. 8.3 договору, за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 1,5% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 21% від вказаної вартості.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує ні факту невиконання зобов`язання з поставки товару, ні правильності розрахунку позивача (з яким погодився суд першої інстанції) щодо нарахування суми пені у розмірі 10 713 283,69 грн за період з 02.08.2022 по 29.10.2022.

Водночас, заперечуючи проти оскаржуваного рішення, апелянт стверджує про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання ТОВ «Узелектро» його зобов`язань за договором, який був укладений 23.02.2022, тобто за день по початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, а саме, як зазначає відповідач, він був позбавлений можливості здійснити поставку трансформаторів виробництва Республіки Узбекистан (що було предметом укладеного між сторонами договору).

Надаючи оцінку вказаним аргументам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні).

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду такими доказами є сертифікати Торгово-промислової Палати.

Відповідно до положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.

Судова колегія звертає увагу, що ТОВ «Узелектро» не надано сертифікату ТПП України як доказу, який би підтвердив наявність саме у відповідача форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань за договором поставки.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, договір поставки дійсно було укладено за день до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та не заперечується ТОВ «Узелектро» в ході апеляційного провадження, відповідач 29.03.2022 підтвердив заявки на поставку товару. Тобто ТОВ «Узелектро» взяло на себе відповідне зобов`язання вже під час повномасштабних бойових дій на території України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що після підтвердження заявок від позивача ТОВ «Узелектро» прийшло до висновку про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у зв`язку із обставинами непереборної сили (форс-мажором). Однак заявник не обґрунтував, чому дійшов такого висновку вже після підтвердження заявок, враховуючи, що відповідні обставини (неможливість поставок електротехнічного обладнання узгодженими раніше логістичними маршрутами через Казахстан та РФ) станом на 29.03.2022 вже були загальновідомими.

Тому посилання на воєнні дії як на причину порушення цього зобов`язання колегія суддів не визнає належними аргументами та погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач не довів належними доказами, що ТОВ «Узелектро», погоджуючись здійснити поставку товару під час воєнних дій, не могло передбачити наслідки відповідних обставин та не могло оцінити чи зможе запобігти цим наслідкам.

Також, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом, відповідач не надав суду доказів дотримання ТОВ «Узелектро» вищенаведених приписів п.9.2 та 13.4 договору щодо надіслання рекомендованим листом повідомлення про неможливість виконання зобов`язань унаслідок дії обставин непереборної сили не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх виникнення. Окрім того, відповідач, посилаючись на те, що ТОВ «Узелектро» повідомило позивача про розірвання договору листом від 18.05.2022, не надав до матеріалів справи доказів направлення позивачеві такого листа.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності підстав для звільнення ТОВ ДК від відповідальності за неналежне виконання умов договору у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Апелянт також зазначає, що офіс ТОВ «Узелектро» на період воєнного стану було перенесено до м. Хмельницький, цей переїзд негативно вплинув на адміністративні процеси Відповідача, що в свою чергу вплинуло на можливість належного (в порядку п.9.2 Договору) повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин. Однак заявник скарги не надав обґрунтування яким чином переїзд до м.Хмельницький перешкодив йому вчасно та у спосіб, передбачений договором, надіслати повідомлення позивачеві, який знаходиться у м.Полтаві.

Вказані обставини також підтверджують висновок суду про те, що відповідач не довів в суді першої та апеляційної інстанції наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального справа - статтю 551 Цивільного кодексу України,статтю 233 Господарського кодексу України, (у вигляді неправильного тлумачення цих норм).

Стосовно зазначеного твердження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тобто, відповідно до змісту вказаних законодавчих норм зменшення неустойки є правом суду, яке він реалізує з урахуванням конкретних обставин справи, і належить до його дискреційних повноважень; таке зменшення не є обов`язком суду (про відповідне зазначив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.09.2022 у справі № 910/16029/21).

За змістом наведених норм ЦК та ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Відповідно до змісту ст.551 ЦК та ст.233 ГК, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/12877/23.

При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №11/2269/22.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання про це зазначив Верховний Суд у постанові від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що стягнення надмірно великих штрафних санкцій на користь позивача у розмірі 10 713 283,69 грн призведе до початку процедури банкрутства відповідача, а зазначене в свою чергу, негативно вплине на можливість проведення розрахунків за зобов`язаннями перед державою та третіми особами, ускладнить виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «Узелектро» перед суб`єктами стратегічних галузей економіки України.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд узяв до уваги доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, та зазначив про наявність підстав для такого зменшення, врахувавши їх значний розмір, а також ті обставини, що відповідач сам не є виробником товару, а є дилером виробника, тож факт затримки дійсно міг не залежати повністю від його волі.

У постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 910/9131/21 (на яку посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі) Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції про зменшення розміру пені та штрафу та задовольнив позов повністю. Суд касаційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому, у справі №910/9131/21, згідно з висновками судів першої та касаційної інстанції, були наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.

У даній справі №917/2182/23 відповідач просив суд першої та апеляційної інстанції зменшити розмір пені до 107 000,00 грн тобто більше ніж на 99%.

Однак зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22 тощо).

Отже, на думку колегії суддів, навіть з урахуванням тих обставин, на які посилається ТОВ «Узелектро» і яким було надано оцінку місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, таке значне зменшення розміру пені було б необґрунтованим і не відповідало б вимогам розумності та доцільності.

Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пеня підлягає зменшенню на 50% з метою дотримання оптимального балансу інтересів сторін у даному спорі.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що у справі №910/7639/22 за рішенням суду від 21.11.2022 з нього вже було стягнуто пеню за невиконання зобов`язання за договором №1206 від 22.02.2022.

Судова колегія звертає увагу на те, що у вказаному рішенні пеня була нарахована позивачем і стягнута судом за період з 29.03.2022 по 01.08.2022, тоді як у справі, що розглядається пеня нарахована за період з 02.08.2022 по 29.20.2022, тобто в межах періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст. 232 ГК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, оскаржуваного рішення - без змін.

Такий результат апеляційного перегляду з урахуванням приписів ст.129 ГПК України має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 у справі №917/2182/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.08.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова