Ухвала

від 21.08.2024 по справі 910/6336/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/6336/24

за позовомПриватного підприємства "Консалтинг експерт груп "Діктум-Фактум"доНаціональної поліції Українипро стягнення 125 031,41 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної поліції України (далі також - відповідач) про стягнення 84 000,00 грн, 33 460,24 грн інфляційних втрат, 7 571,17 грн 3% річних.

Відповідно до ухвали від 27.06.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/6336/24, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

15.07.2024 відповідачем подано відзив на позов та заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

25.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, а 02.08.2024 відповідачем надані письмові заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, заяву відповідача про закриття, заперечення позивача, суд вирішив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у справі є стягнення заборгованості за надання послуг з проведення дослідження та складення висновку спеціаліста № 37 від 19.05.2021.

Відповідач наголошує, що між сторонами у зв`язку з проведенням дослідження не виникли господарські відносини, а всі витрати кримінального провадження вирішуються саме в межах такого кримінального провадження.

Позивач, заперечуючи проти закриття провадження у справі наголошує, що між сторонами виникли договірні зобов`язання у спрощений спосіб, а спір підлягає вирішенню в господарському суді. Позивача не було залучено до кримінального провадження, а тому він не має змоги отримати оплату за надані послуги в межах кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною, зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

При цьому, судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанова Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 910/872/21).

З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ) в рамках кримінального провадження № 12018000000000296 від 16.05.2018 було направлено запит до Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» від 25.11.2019 № 31642дн24/2/2-2019 для проведення дослідження з питань порядку організації та проведення торгів у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг) на предмет їх відповідності законодавству.

За результатами проведення вказаного дослідження Приватним підприємством «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» складено висновок спеціаліста від 19.05.2021 № 37, в подальшому задля приєднання до матеріалів кримінального провадження №12018000000000296 від 16.05.2018 висновку спеціаліста від 19.05.2019 № 37 слідчим ГСУ винесено постанову від 22.03.2021 про залучення посадової особи ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» в якості спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно з частиною третьою статті 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий визнає це за необхідне.

Відповідно до частини першої статті 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Таким чином, з моменту винесення слідчим вказаної постанови ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» набув статусу спеціаліста та відповідно став учасником у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, питання які виникають у учасників кримінального провадження вирішуються в його межах та у порядку кримінального судочинства.

Згідно із пунктом 25 частини першої статті 3 КПК України учасником кримінального провадження, зокрема є спеціаліст.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім цього, відповідно до пункту 1-4 частини першої статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті за правилами іншого судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц).

Відповідно до частини першої та другої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою суду. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Так, положеннями частини першої статті 125 КПК України встановлено, що суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Процесуальні витрати, які виникли у зв`язку з розглядом кримінального провадження, мають бути вирішені саме в межах цього провадження.

Питання процесуальних витрат вирішується в рамках кримінальної юрисдикції (висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17).

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частина перша статті 126 КПК України). Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів (частина друга статті 126 КПК України).

Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті за правилами іншого судочинства.

Таким чином, процесуальні питання, пов`язані з компенсацією процесуальних витрат у кримінальному провадженні, вирішуються у тій справі (провадженні), в якій вони були понесені, в порядку, передбаченому КПК України, що виключає можливість їх розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 757/3087/15-ц, в якій закрив провадження у справі, у зв`язку з тим що справа підлягає розгляду у порядку кримінального судочинства.

Таким чином, ПП «Діктум-Фактум» залучено до вказаного кримінального провадження у якості спеціаліста, а отже позивач набув статусу учасника кримінального провадження та відповідно питання про компенсацію останньому витрат за надання послуг, а саме за надання висновку спеціаліста в рамках вказаного кримінального провадження, які відповідно до норм кримінального процесуального законодавства є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, відтак повинні вирішуватися в межах кримінального судочинства.

Більше того, як вбачається з доводів відповідача та не було спростовано позивачем, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні №12018000000000296 від 16.05.2018 призначено до розгляду на 07 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв., у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, каб. 704 (справа № 761/28726/21). Доказів винесення вироку (або іншого процесуального документу) за результатами вирішення кримінального провадження матеріали справи не містять. Тож, питання про відшкодування витрат спеціаліста у кримінальному провадженні ще не вирішувалося.

Позовна заява підлягає розгляду судом у порядку кримінального, а не господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю судом на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Національної поліції України про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у справі № 910/6336 за позовом Приватного підприємства «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» до Національної поліції України про стягнення 84 000,00 грн, 33 460,24 грн інфляційних втрат, 7 571,17 грн 3% річних закрити.

3. Роз`яснити Приватному підприємству «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум», що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів та підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено і підписано - 21.08.2024

Суддя Ю.О. Підченко