Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/2947/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/2947/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/2947/24

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона до проДержавного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" стягнення 80 464,38 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення 80464,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №555 про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.04.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 29800,64 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані 3% річних у розмірі 3405,00 грн, інфляційні втрати - 15 449,33 грн та пеня в розмірі 31810,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2947/24 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.04.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №910/2947/24.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для долучення до матеріалів справи доказів.

Суд, розглянувши клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона про поновлення процесуального строку для долучення до матеріалів справи доказів, зазначає наступне.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В обґрунтування продовження процесуального строку позивач зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі- Наказ № 309), який визначає Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, місто Херсон є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Отже, у зв`язку з активними бойовими діями, відсутністю енергопостачання та Інтернету представник КЕВ м. Херсона просить суд поновити строк на подання доказів, зазначених в клопотанні від 16.04.2024 та 26.04.2024 та приєднати матеріали до справи

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Суд, розглянувши клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона про поновлення процесуального строку для долучення до матеріалів справи доказів по справі №910/2947/24, приходить до висновку про його задоволення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом до електронного кабінету відповідача у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа відповідачу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.05.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

11.04.2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона (за договором - замовник) та Державним підприємством "Українське державне аерогеодезичне підприємство" (за договором - виконавець) було укладено Договір про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги, зазначені в п. 1.2. цього Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування послуги: код згідно ДК 021:2015 71350000-6 Науково-технічних послуг в галузі інженерії. Послуги з розроблення проекту землеустрою (внесення змін) щодо відведення в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона земельної ділянки загальною орієнтовною площею 201,01 га під розміщення військово-морських полігонів розташованих на території Олександрівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Згідно з п. 1.3. Договору, виконавець забезпечує виготовлення проекту землеустрою та погодження проекту землеустрою відповідно до ст. 50 ЗУ "Про землеустрій", ст.ст. 186-1 та 198 ЗК України.

Пунктом 1.7. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 16.12.2019 року) визначено, що строк надання послуг за цим Договором до 31.12.2019 року з моменту укладання Договору, та надання замовником вихідних даних, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених зобов`язань.

Загальна вартість надання послуг за цим Договором становить 29800,64 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 966,77 грн. (п. 2.1. Договору).

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання робіт протягом 10 банківських днів від дня підписання відповідного рахунку Державного казначейства України. (п. 2.3. Договору).

Послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вважаються виконаними виконавцем після отримання замовником оригіналів проектів із землеустрою, визначених п. 1.2. та погоджених відповідно п. 1.3. цього Договору. (п. 3.1. Договору).

Згідно з п.3.2 Договору, після завершення надання послуг „Виконавець" передає „Замовнику" акт приймання-передачі наданих послуг у 2-х примірниках, проекти у 3-х примірниках.

Виконавець самостійно проводить погодження проекту землеустрою у відповідних організаціях згідно із вимогами діючого законодавства. У разі виникнення зауважень при погодженні, здійсненні контролю при проведенні землеустрою та затвердженні документації Виконавець зобов`язаний за власні кошти внести відповідні зміни та доповнення до проектної документації. (п.3.4 Договору)

У п.3.5 Договору визначено, що Замовник протягом 5 днів з дня отримання Акта приймання-передачі наданих-послуги зобов`язаний повернути "Виконавцеві" підписаний "Акт приймання-передачі наданих послуг», або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг. У випадку мотивованої відмови "Замовника" прийняти надані послуги, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Додатком №1, №2 та №3 до Договору сторонами погоджено завдання надання послуг, календарний план на надання послуг та кошторис.

На виконання умов договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 року позивач перерахував грошові кошти у розмірі 29 800 грн. 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1821 від 17.12.2019.

Крім того, на виконання умов договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 року сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 на суму 29 800 грн 64 коп., за яким виконавцем були проведені роботи з розроблення проекту землеустрою (внесення змін) щодо відведення в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона земельної ділянки загальною орієнтовною площею 201,01 га під розміщення військово-морських полігонів розташованих на території Олександрівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

04.10.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №570/786 про відмову від договору та вимагав повернути грошові кошти у розмірі 29800,64 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та конверту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав роботи за договором та не повернув грошові кошти. Таким чином, заборгованість відповідача перед Квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона становить 29 800 грн. 64 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" пеню у розмірі 31 810 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 3 405 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 15 449 грн 33 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 року позивач перерахував грошові кошти у розмірі 29 800 грн. 64 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1821 від 17.12.2019.

Відповідно до пункту 1.7. Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 16.12.2019 року, строк надання послуг за цим Договором до 31.12.2019 року з моменту укладання Договору, та надання замовником вихідних даних, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених зобов`язань.

Послуги з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вважаються виконаними виконавцем після отримання замовником оригіналів проектів із землеустрою визначених п. 1.2. та погоджених відповідно п. 1.3. цього Договору. (п. 3.1. Договору).

Згідно з п.3.2 Договору, після завершення надання послуг „Виконавець" передає „Замовнику" акт приймання-передачі наданих послуг у 2-х примірниках, проекти у 3-х примірниках.

Виконавець самостійно проводить погодження проекту землеустрою у відповідних організаціях згідно із вимогами діючого законодавства. У разі виникнення зауважень при погодженні, здійсненні контролю при проведенні землеустрою та затвердженні документації Виконавець зобов`язаний за власні кошти внести відповідні зміни та доповнення до проектної документації. (п.3.4 Договору)

У п.3.5 Договору визначено, що Замовник протягом 5 днів з дня отримання Акта приймання-передачі наданих-послуги зобов`язаний повернути "Виконавцеві" підписаний "Акт приймання-передачі наданих послуг», або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг. У випадку мотивованої відмови "Замовника" прийняти надані послуги, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 на суму 29 800 грн. 64 коп., за яким виконавцем були проведені роботи з розроблення проекту землеустрою (внесення змін) щодо відведення в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона земельної ділянки загальною орієнтовною площею 201,01 га під розміщення військово-морських полігонів розташованих на території Олександрівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Суд звертає увагу, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 на суму 29 800 грн. 64 коп. підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, тому належним і допустимим доказом виконання робіт є видаткові накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Суд зазначає, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 містить такі обов`язкові реквізити, як дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється надання послуг; відомості про те, що послуги надані згідно з Договором про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019, особисті підписи в графі "Від Виконавця" та "Від Замовника", що і передбачено вищезазначеним абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 на суму 29 800 грн. 64 коп. є первинним документом відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який фіксує факт здійснення господарських операцій.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач зазначав, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 не може вважатись належним доказом виконання робіт, оскільки проект землеустрою відповідачем розроблений не був.

Судом установлено, що відповідно до Завдання на надання послуг (Додаток №1 до Договору) склад послуг, що підлягають виконанню відповідачем складається з:

- вивчення та аналіз вихідної інформації;

- розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування;

- погодження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог Закону України "Про землеустрій", Земельного кодексу України, Водного кодексу України та інших нормативно-правових актів;

- за необхідності, проведення державної землевпорядної експертизи.

При цьому, завершенням надання послуг, відповідно до п. 3.1. та 3.2. Договору, є складання Акту приймання-передачі наданих послуг із надання послуги: код згідно ДК 021:2015 71350000-6 Науково-технічних послуг в галузі інженерії. Послуги з розроблення проекту землеустрою (внесення змін) щодо відведення в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона земельної ділянки загальною орієнтовною площею 201,01 га під розміщення військово-морських полігонів розташованих на території Олександрівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Таким чином, зазначений вище акт підтверджує фактичну обставину прийняття позивачем і надання відповідачем послуг за Договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про землеустрій", взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

За пп. в), г) ч. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою зобов`язані: виконувати всі умови договору; виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", у разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

На підтвердження факту відсутності кадастрового номера земельної ділянки позивачем подано лист №32-21-0.2-1314/2-24 від 25.04.2024 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому зазначено, що стосовно інших питань, вказаних у листах, у Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо запитуваних земельних ділянок.

Однак, суд звертає увагу позивача, що за умовами спірного договору саме Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 на суму 29 800 грн. 64 коп., який був підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень у добровільному порядку, є первинним документом відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який фіксує факт виконання відповідачем його договірних зобов`язань. А тому суд не приймає до уваги вказаний лист №32-21-0.2-1314/2-24 від 25.04.2024 Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на підтвердження факту неналежного виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

04.10.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №570/786 про відмову від договору та вимагав повернути грошові кошти у розмірі 29800,64 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, конверту.

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача з заявою про відмову від договору 04.10.2023, тобто більш ніж через 3 роки після підписання сторонами Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019.

Однак, як убачається з матеріалів справи, а саме із п. 9.1. Договору, договір діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених зобов`язань.

При цьому, обставини прийняття виконаних сторонами передбачених Договором зобов`язань обмежуються строком, передбаченим п. 3.5. Договору, яким визначено, що замовник може відмовитись від підписання акту приймання-передачі наданих послуг із мотивування підстав відмови протягом п`яти днів з дня отримання акту.

З огляду на відсутність в матеріалах справи мотивованої відмови позивача від підписання Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №555 від 16.12.2019 протягом 5 днів від цієї дати, послуги по Договору є такими, що надані відповідачем та прийняті позивачем.

Таким чином, у зв`язку з тим, що послуги по договору є наданими, відповідно враховуючи п. 9.1. Договору, договір є таким, що припинив свою дію, а тому відмова позивача від припиненого Договору є необґрунтованою.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач на виконання умов Договору про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №555 від 11.04.2019 надав послуги: код згідно ДК 021:2015 71350000-6 Науково-технічних послуг в галузі інженерії. Послуги з розроблення проекту землеустрою (внесення змін) щодо відведення в постійне користування Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона земельної ділянки загальною орієнтовною площею 201,01 га під розміщення військово-морських полігонів розташованих на території Олександрівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, а позивач в свою чергу прийняв вказані послуги.

За таких підстав, відсутні правові підстави для стягнення з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона попередньої оплати у розмірі 29800,64 грн., а тому вказана частина позовних вимог не підлягає задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач просив суд стягнути з Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" пеню у розмірі 31 810 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 3 405 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 15 449 грн 33 коп.

Проте, вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основного зобов`язання, у задоволенні якої судом відмовлено.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона до Державного підприємства "Українське державне аерогеодезичне підприємство" про стягнення 80464,38 грн. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.08.2024.

Суддя А.І. Привалов