Рішення

від 21.08.2024 по справі 910/714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/714/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/714/24

за позовом ОСОБА_1 до проАкціонерного товариства "Укрпошта" стягнення 200 387,79 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укрпошта" про стягнення 200 387,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 190819-01/388ПП від 19.08.2019, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 185 059,00 грн, що становить грошову компенсацію за втрачені реєстровані поштові відправлення. Позивачем також нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційні втрати в розмірі 9410,68 грн та 3% річних у розмірі 5918,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

05.02.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 відкрито провадження у справі №910/714/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, відповідно ухвала суду від 08.02.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

27.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем та як наслідок не доведення позивачем завдання йому збитків, у зв`язку з порушенням зобов`язань.

06.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

11.03.2024 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.

Справу розглянуто в розумні строки, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та постійні сигнали повітряної тривоги в місті Києві, що впливає на особливості роботи Господарського суду міста Києва.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

19.08.2019 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (за договором - Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Фуртак Аллою Олексіївною (за договором - Замовник) було укладено Договір №190819-01/388ПП про надання послуг (далі - Договір від 19.08.2019) відповідно до умов якого Виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором надає Замовнику послугу з пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт" з післяплатою (далі - Відправлення Стандарт або послуга - Стандарт) та послугу "Масовий кур`єрський забір або доставка", щодо відправлень, які пересилаються за Договором (далі - послуга Масовий кур`єрський забір або доставка"), а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити вартість вищенаведених послуг в порядку та на умовах визначених Договором. (п.1.1. Договору 190819-01/388ПП)

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем Фуртак Аллою Олексіївною (далі - Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Попроцькою Ольгою Володимирівною (далі - Замовник) укладено Договір №0901/2021, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, виконати за завданням Замовника роботи/послуги, що пов`язані з обробкою та упаковкою поштових відправлень Замовника та/або його клієнтів, а Замовник прийняти і оплатити виконані роботи/надані послуги. (п.1.1. Договору №0901/2021).

Пунктом 1.3. Договору №0901/2021 визначено, що для виконання робіт з відправки Виконавець залучає поштових операторів, з якими у нього укладені договори на надання послуг. У цьому випадку відомості про Замовника повинні бути внесені до довідника корпоративних клієнтів та інших електронних ресурсів відповідного поштового оператора. При оформлені відправки отриманих від Замовника поштових відправлень за допомогою електронних ресурсів залученого поштового оператора Виконавець вказує своє найменування як особи, що формує Список згрупованих відправлень Укрпошта Стандарт, найменування та РНОКПП Замовника як відправника та отримувача коштів післяплати. Усі претензії щодо втрати або пошкодження поштових відправлень оператору поштового зв`язку заявляє безпосередньо Замовник з посиланням на договір Виконавця, номер поштового відправлення (ШКІ), суму оголошеної цінності.

Відповідно до ч.1 ст.295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Згідно ч.1 ст.297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Фуртак Алла Олексіївна звернулась до АТ "Укрпошта" з листом №3 від 19.08.2019 про внесення в довідних корпоративних клієнтів ФОП Попроцьку Ольгу Володимирівну.

У період травень - жовтень 2022 року позивачем було сформовано та передано для відправлення АТ "Укрпошта" 1128 поштових відправлень, а АТ "Укрпошта", у свою чергу, було прийнято ці поштові відправлення та здійснено їх відправку, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками (Реєстрами) згрупованих відправлень; накладними на відправку посилок по спискам; списками відправлень з наліпками (накладними зі штрих-кодами) та виписками з особового рахунку позивача.

Однак, у подальшому позивачем було встановлено про втрату 435 поштових відправлень.

25.10.2022 та 26.11.2022 позивач звертався до відповідача з заявами про відшкодування вартості відправлень, у зв`язку з втратою відповідачем частини поштових відправлень.

На підтвердження вказаного позивачем додано до матеріалів справи скріншоти листування з відповідачем, зокрема, лист АТ "Укрпошта" від 28.11.2022 про реєстрацію звернення від 26.11.2022 та списки втрачених поштових відправлень із коментарями відповідача та номерами зареєстрованих звернень.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21.

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги електронне листування між сторонами щодо направлення позивачем на адресу відповідача заяв про відшкодування вартості відправлень, у зв`язку з їх втратою під час пересилання.

Водночас, доказів прийняття АТ "Укрпошта" рішення про відмову у відшкодуванні вартості втрачених відправлень матеріли справи не містять, так само, як і не містять доказів виплати оголошеної вартості втрачених відправлень у загальному розмірі 185059,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем належними засобами доказування не спростовано факт поштових відправлень позивача на загальну суму 185059,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої цієї ж статті ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, 2) факт понесення збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, включаються, зокрема: 1) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 2) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 3) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів здійснення відповідачем відшкодування вартості втрачених відправлень та не заперечення відповідачем факту втрати спірних поштових відправлень, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача вартості втрачених відправлень у розмірі 185059,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідач інфляційних втрат у розмірі 9410,68 грн та 3% річних у розмірі 5918,12 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування, зокрема, 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом установлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Водночас, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин між відповідачем і позивачем та як наслідок відсутності порушення прав та інтересів позивача, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім того, відповідно до п. 9.1. Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Стандарт", затвердженого наказом відповідача від 25.04.2017 № 507 (зі змінами) (далі - Порядок), відправлення Стандарт належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до законодавства України.

Згідно п.9.4. Порядку, АТ "Укрпошта" несе перед відправником матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання послуги з пересилання відправлень Стандарт в таких випадках: 1) за повну втрату відправлення Стандарт; 2) за часткову втрату (пошкодження) вкладення відправлення Стандарт з описом вкладення; 3) за стягнення з одержувача відправлення Стандарт суми післяплати; 4) за невиплату грошей за поштовими переказами, а також порушення строків їх пересилання.

З доданих до матеріалів справи доказів, зокрема, списків (реєстрів) згрупованих відправлень із проставленими календарними штемпелями АТ "Укрпошта" та списків із штрих-кодами (накладними) вбачається, що відправником спірних відправлень є ФОП Попроцька Ольга Володимирівна.

Вказане, також не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства саме АТ "Укрпошта" несе матеріальну відповідальність за втрачені відправлення позивача.

Схожої за змістом правової позиції також дотримується Північний апеляційний господарський суд, викладеної в постанові від 29.07.2024 у справі № 910/20129/23.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22; код ЄДРПОУ 21560045) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) збитки в розмірі 185 059,00 грн, 3% річних - 5918 грн 12 коп., інфляційні втрати - 9410 грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 3005 грн 82 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.08.2024.

Суддя А.І. Привалов