Рішення

від 12.08.2024 по справі 914/954/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 Справа № 914/954/24

За позовом: Фізичної особи підприємця Голобутовської Галини Миколаївни, м. Борислав Львівська область

до відповідача: Дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, м. Моршин Львівська область,

про стягнення 922 673, 57 грн.

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники:

від позивача: Романів Ірина Богданівна - представник,

від відповідача: Маланій Наталія Миколаївна - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізичної особипідприємця Голобутовської Галини Миколаївни до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення 1 120 125, 61 грн за договором купівлі-продажу від 19.10.2023 № 18.

Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито провадження у справі № 914/954/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 20.05.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 20.05.2024 підготовче судове засідання відкладено на 03.06.2024.

Ухвалою суду від 03.06.2024 задоволено клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.06.2024. Ухвалою суду від 17.06.2024 оголошено перерву до 29.07.2024. Ухвалою суду від 29.07.2024 оголошено перерву до 12.08.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.2024, представник позивача зменшенні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2024 з`явився, щодо позовних вимог в частині основного боргу не заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій або зменшити їх розмір.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 12.08.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Фізична особапідприємець Голобутовська Галина Миколаївна (далі - позивач, продавець) звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - відповідач, покупець) про стягнення 1 120 125, 61 грн за договором купівлі-продажу від 19.10.2023 № 18 (далі - договір).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ним на підставі договору було продано відповідачу товар на загальну суму 1 778 994, 46 грн у період з 19.10.2023 до 23.01.2024 року.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язаний здійснити оплату протягом 7 днів з моменту отримання, проте відповідачем не було виконано умови договору у повному обсязі та здійснено часткову оплату товару. Отже, у відповідача утворилась заборгованість за договором у розмірі 911 994, 46 грн.

Позивач звертає увагу, що у матеріалах позовної заяви міститься акт звірки взаємо розрахунків за період з 01.01.2024 до 31.01.2024, підписаний відповідачем, відповідно до якого сума заборгованості покупця становить 911 994, 46 грн.

Також позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем до моменту поданням позовної заяви було здійснено оплату заборгованості на загальну суму 100 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем, яку позивач просить стягнути з відповідача, складає 811 994, 46 грн. Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 86 484, 87 грн, інфляційних втрат в розмірі 15 534, 57 грн та трьох процентів річних 8 659, 51 грн.

Позиція відповідача.

Дочірнє підприємство Санаторій Моршинкурорт Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця щодо основного боргу у розмірі 811 994, 46 грн не заперечує, адже згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 підписаного обома сторонами, сума боргу складала 911 994, 46 грн.

Проте, до матеріалів справи долучені 3 платіжні інструкції на загальну суму 100 000, 00 грн, оплати за якими було здійснено до моменту подання позовної заяви до суду.

Також, 05.08.2024, 06.08.2024, 07.08.2024, 08.08.2024 було здійснено часткову оплату основного боргу на суму 30 994, 46 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, відповідач просить суд відмовити у повному обсязі або зменшити їх розмір.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 19.10.2023 між Фізичною особою-підприємцем Голобутовською Галиною Миколаївною та Дочірним підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувальнооздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було укладено договір купівлі-продажу № 18.

Відповідно до розділу 1 договору, продавець зобов`язувався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до замовлень покупця на умовах визначених у даному договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно з пунктами 2.1, 2.3. договору, ціни на товар встановлюються продавцем в прайс-листі, що не є додатком до даного договору і формуються в національній валюті України та зазначається в накладних. Загальна сума договору складається із сум, зазначених у накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару від продавця.

Згідно з пунктом 5.2. договору, моментом виконання покупцем своїх зобов`язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач, згідно з видатковими накладними у період з 19.10.2023 року до 23.01.2024 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 778 994, 46 грн, однак відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару належним чином не виконав, оплативши лише 867 000, 00 грн, у зв`язку з чим за останнім обліковувалася заборгованість в сумі 911 994, 46 грн.

Згідно з пунктом 5.3. договору, сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків, при цьому покупець зобов`язаний оформити зі свого боку акт звірки взаєморозрахунків та направити його продавцю в межах трьох робочих днів з моменту одержання ним вимоги продавця.

Як встановлено судом, згідно з актом звірки взаєморозрахунків, який було підписано сторонами за період з 01.01.2024 до 31.01.2024, сума заборгованості відповідача складає 911 994, 46 грн.

Також, суд звертає увагу, що до матеріалів справи долучені 3 платіжні інструкції на загальну суму 100 000, 00 грн, а саме від 12.02.2024 № 20392 на суму 40 000, 00 грн, від 15.02.2024 № 145 на суму 29 000,00 грн та від 16.02.2024 № 148 на суму 31 000, 00 грн, оплати за якими було здійснено до моменту подання позовної заяви до суду, що не заперечується сторонами.

Як наслідок, представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на 100 000, 00 грн.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Судом встановлено що під час розгляду справи у суді, відповідачем було здійснено оплату основного боргу у розмірі 30 994, 46 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 05.08.2024 № 70292952 на суму 20 000, 00 грн, від 06.08.2024 № 70305984 на суму 5 000, 00 грн, від 07.08.2024 № 70319066 на суму 3 000, 00 грн, від 08.08.2024 № 70332040 на суму 2 994, 46 грн.

Господарський суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи представлені суду докази часткової сплати відповідачем заборгованості за договором, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 30 994, 46 грн основного боргу.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором станом на момент розгляду справи складає 781 000, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву та усних поясненнях відповідач не заперечує щодо наявності основного боргу та надав докази здійснення часткової оплати основної заборгованості.

Оскільки за час розгляду справи в суді доказів сплати основного боргу у повному обсязі відповідач не надав, тому позовні вимоги позивача в частині заявленого до стягнення основного боргу, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та частково здійсненої оплати, підлягають до задоволення у розмірі 781 000, 00 грн.

Щодо заявлених до стягнення пені в розмірі 86 484, 87 грн, інфляційних втрат в розмірі 15 534, 57 грн та трьох процентів річних 8 659, 51 грн, то суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, зокрема, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Оскільки відповідачем не виконані належним чином умови договору щодо оплати отриманого товару, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу, пеню, а також три проценти річних від простроченої суми та інфляційні нарахування.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, судом встановлено що позивачем помилково не враховано розмір основного боргу при проведенні розрахунку за кожен із періодів розрахунку та частково здійсненої відповідачем оплати основного боргу до звернення позивача з позовом до суду.

Здійснивши перерахунок, суд прийшов до висновку що правильним є розмір пені, що становить суму 79 336, 12 грн, розмір 3 % річних становить 7 414, 86 грн, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляціи?них процесів становить 8 106, 09 грн.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, то суд вказує на наступне.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, Конституційнй Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (№ 911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін (участь відповідача у зміцненні оборони та захисту територіальної цілісності України шляхом розквартирування особового складу військових частин, розміщенні внутрішньопереміщених осіб), вважає за необхідне зменшити розмір пені на 25 % від суми нарахованої судом, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 59 502, 02 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог (з урахуванням зменшення неустойки).

Питання про повернення позивачу судового збору в частині позовних вимог, провадження щодо яких закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору та щодо зменшених позовних вимог буде розглянуто судом, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", після надходження до господарського суду відповідної заяви позивача та набрання рішення законної сили.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 994, 46 грн - закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Санаторій Моршинкурорт Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (82482, м. Львівська обл., м. Моршин, вул. Паркова площа, 3, код ЄДРПОУ 02649905) на користь Фізичної особи-підприємця Голобутовської Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму в розмірі 869 160, 90 грн, з яких:

- 781 000, 00 грн основного боргу;

- 59 502, 09 грн пені;

- 7 414, 86 грн 3% річних;

- 8 106, 09 грн інфляціи?них втрат;

- 13 137, 86 грн судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 серпня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.