Рішення

від 21.08.2024 по справі 916/958/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/958/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Ігнатишеній А., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області

позивача-2 - Бершадської міської ради

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ"

відповідача-2 - Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради "Берлан"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 113966,26 грн

за участю представників:

від прокуратури - Бойчук М.

від позивачів - не прибули

від відповідача-1- Чудновська О.

від відповідача-2 - Паламарчук І.

До суду надійшла позовна заява керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, позивача-2 - Бершадської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ", третя особа - КУП "Берлан", яким він просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.08.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між КУП "Берлан" та відповідачем,

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 13.09.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між КУП "Берлан" та відповідачем,

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 28.09.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між КУП "Берлан" та відповідачем,

- стягнути з відповідача на користь Бершадської міської ради безпідставно надмірно сплачені кошти в сумі 113966,26 грн.

Ухвалою від 11.03.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.04.2024.

Відповідач отримав ухвалу 15.03.2024 на його електронну пошту tatoil.od@gmail.com (яка була зазначена в позові), що підтверджується довідкою.

Крім того, відповідач отримав ухвалу 18.03.2024 поштою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області подало 19.03.2024 до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представників.

Ухвалою від 20.03.2024 суд залишив позов без руху, а ухвалою від 28.03.2024 після усунення прокурором недоліків продовжив розгляд справи.

28.03.2024 у встановлений строк, відповідач1 поштою надіслав до суду відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову.

17.04.2024 прокурор подав відповідь на відзив.

Позивач-2 подав 17.04.2024 до суду пояснення, в яких просить позов задовольнити і розглянути без його участі.

Ухвалою від 17.04.2024 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено розгляд справи на "22" травня 2024 р. о 15:30.

22.04.2024 від відповідача-1 надійшли заперечення.

Ухвалою від 22.05.2024 за клопотанням прокурора залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради "Берлан", встановлено йому строк 5 днів для подання відзиву з моменту отримання ухвали, та призначено підготовче засідання на 12.06.2024.

Також в засіданні 12.06.2024 суд прийняв до розгляду клопотання відповідача-1 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

06.06.2024 відповідач-2 подав відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, а також просить поновити строк на його подання. Суд в засіданні поновив строк і прийняв до розгляду відзив відповідача-2.

Ухвалою від 12.06.2024 розгляд справи відкладено на 03.07.2024, постановлено провести підготовче засідання у справі впродовж розумного строку.

Ухвалою від 03.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 21.08.2024, враховуючи перебування судді у відпустці.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

26.06.2023 на веб-сайті «Рrozorro» розміщено оголошення про проведення закупівлі за кодом ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти - (Бензин А-95 та Дизельне паливо) за процедурою відкритих торгів з особливостями (номером ID закупівлі: UА- 2023-06-26-004344-а), з очікуваною вартістю 1 325 400 грн.

Учасниками торгів були ТОВ «ТАТ ОЙЛ» з ціновою пропозицією 1 243 770,00 грн. та ТОВ «ОККО-ПОСТАЧ» з ціновою пропозицією 1 325 100,00 грн. Розкриття тендерних пропозицій учасників торгів відбулось 04.07.2023.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 04.07.2023 переможцем відкритих торгів визнано пропозицію від ТОВ «ТАТ ОЙЛ». У подальшому прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю, про що 06.07.2023 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Рrozorro» розміщено відповідне повідомлення.

За наслідками відповідної процедури між КУП «Берлан» (Замовник) та ТОВ «ТАТ ОЙЛ» (Виконавець) 13.07.2023 укладено договір №ХБТ-02/07/23 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (далі - Договір), предметом якого є нафтопродукти: бензин А-95 та дизельне паливо (далі - товар), що зазначено у п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 2.1. ціна договору з урахуванням ПДВ складає 1 243 770, 00 грн. (Один мільйон двісті сорок три тисячі сімсот сімдесят гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 207 295, 00 грн., згідно тендерної пропозиції (додаток 1) обсяг постачання Бензину А-95 становить 7200 л - 44,85 грн/л з ПДВ на загальну суму 322 920,00 грн з ПДВ та ДП 21000 л - 43,85 грн/л з ПДВ на загальну суму 920 850,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.2. договору товар вважається поставленим Виконавцем і прийнятим Замовником згідно видаткової накладної.

Відповідно до п. 8.1. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023.

Пунктом 10.4.2. Договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару можлива не більш як на 10% у разі коливання ціни даного товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі та за наявності довідки, яка буде підтверджувати дане коливання.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору поставки товару від 13.07.2023, які є невід`ємною частиною договору. Зокрема:

- згідно з додатковою угодою № 2 від 15.08.2023 сторони погодились змінити ціну в Договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на: бензин А-95 з 44,85 грн (з ПДВ) на 48,60 грн (з ПДВ); дизельне паливо з 43,85 грн (з ПДВ) на 47,85 грн (з ПДВ), сума Договору лишається незмінна 1 243 770, 00 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 4245,06 л бензину А-95 закуповується за ціною 48,60 грн (з ПДВ) та 14974,06 л дизельного палива закуповується за ціною 47,85 грн (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 2 збільшена на 8,36% (бензин А-95) та на 9,12 % (дизельне паливо) відповідно до ціни, установленій у Договорі.

- згідно з додатковою угодою № 3 від 13.09.2023 сторони погодились змінити ціну в Договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на: бензин А-95 з 48,60 грн (з ПДВ) на 49,63 грн (з ПДВ); дизельне паливо з 47,85 грн (з ПДВ) на 49,14 грн (з ПДВ), сума Договору лишається незмінна 1 243 770, 00 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 2947,59 л бензину А-95 закуповується за ціною 49,63 грн (з ПДВ) та 12380,30 л дизельного палива закуповується за ціною 49,14 грн (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою До 3 збільшена на 2,12% (бензин А-95) та на 2,69 % (дизельне паливо) відповідно до ціни, установленій у попередній додатковій угоді,

- згідно з додатковою угодою № 4 від 28.09.2023 сторони погодились змінити ціну в Договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на: бензин А-95 з 49,63 грн (з ПДВ) на 51,26 грн (з ПДВ); дизельне паливо з 49,14 грн (з ПДВ) на 51,07 грн (з ПДВ), сума Договору лишається незмінна 1 243 770, 00 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 1934,07 л бензину А-95 закуповується за ціною 51,26 грн (з ПДВ) та 11036,82 л дизельного палива закуповується за ціною 51,07 грн (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 4 збільшена на 3,28% (бензин А-95) та на 3,93 % (дизельне паливо) відповідно до ціни, установленій у попередній додатковій угоді.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 2-4 збільшено ціну за одиницю товару: Бензину А-95 з 44,85 грн до 51,26 грн за 1 л, тобто на 6,41 грн (на 14,29 % більше від первинної ціни), та дизельного пального з 43,85 грн до 51,07 грн за 1 літр, тобто на 7,22 грн (16,46% більше від первинної ціни), при цьому, кількість літрів палива зменшено. Так, за даними видаткових накладних, із запланованого об`єму згідно з первинним Договором - 21 000 л дизельного палива поставлено лише 17518 л, що на 3482 л менше, бензину А-95 поставлено 8060 літрів.

У відповідь на запит окружної прокуратури № 51/1-219вих-24 від 24.01.2024 щодо підстав та законності укладення вказаних додаткових угод до Договору, КУП «Берлан» надало копії висновків цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати, якими ініціювались укладення додаткових угод.

Так, підставою укладення додаткової угоди № 2 від 15.08.2023 до Договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 44,85 грн на 48,60 грн, дизельне паливо з 43,85 грн на 47,85 грн. При цьому, жодних доказів зростання та коливання ціни ТОВ «ТАТ ОЙЛ» не надано. Обгрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №000133 від 14.08.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 13.07.2023 та станом на 11.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 8,3 6%, а також дизельного палива станом на 13.07.2023 та станом на 11.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 9,12%.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 13.07.2023 до 11.08.2023 (з часу укладення договору до укладення додаткової угоди), оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на 13.07.2023 та станом на 11.08.2023, висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок, а не середньоринкові ціни.

Підставою укладення додаткової угоди № 3 від 13.09.2023 до Договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 48,60 грн на 49,63 грн, дизельне паливо з 47,85 грн на 49,14 грн. При цьому, жодних доказів зростання та коливання ціни ТОВ «ТАТ ОЙЛ» не надано. Обгрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №000155 від 07.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 11.08.2023 та станом на 05.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 2,13%, а також дизельного палива станом на 11.08.2023 та станом на 05.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 2,71%.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 11.08.2023 до 05.09.2023, оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на вказані дати, крім того висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок, а не середньоринкові ціни.

Підставою укладення додаткової угоди № 4 від 28.09.2023 до Договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 49,63 грн на 51,26 грн, дизельне паливо з 49,14 грн на 51,07 грн. При цьому, жодних доказів зростання та коливання ціни ТОВ «ТАТ ОЙЛ» не надано. Обгрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №000170 від 28.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 05.09.2023 та станом на 27.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 3,29%, а також дизельного палива станом на 05.09.2023 та станом на 27.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 3,92%.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 05.09.2023 до 27.09.2023, оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на вказані дати, крім того висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок, а не середньоринкові ціни.

ТОВ «ТАТ ОЙЛ» підписало основний договір № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, чим засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Замовнику бензин А-95 обсягом 7200 літрів та дизельне паливо обсягом 21 000 літрів, загальною вартістю 1243 770,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Отже, ТОВ «ТАТ ОЙЛ» відповідно до Договору та норм законодавства, зобов`язано поставити саме той обсяг бензину А-95 та дизельного палива і за тієї ціною, що передбачено Договором.

Дану закупівлю за процедурою відкритих торгів з особливостями проведено на підставі п. 10 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості).

Відповідно до п. 17 Особливостей, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім ч.ч. 2-5, 7-9 статті 41 Закону та цих особливостей.

Згідно п. 18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті;

- перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі;

- перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Частиною 2 пункту 19 Особливостей визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні частини 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Так, ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» одним з принципів публічних закупівель є максимальна економія та ефективність. З цього випливає, що ініціативу щодо збільшення ціни за одиницю товару та надання документального підтвердження коливання ціни товару на ринку має виявляти саме контрагент за договором про закупівлю, а не замовник.

Як вбачається зі змісту норми ч. 2 п. 19 Особливостей документ, який передає постачальник на підтвердження коливання ціни на ринку товару ініціюючи зміну істотних умов договору про закупівлю товару, має підтвердити саме зміну (коливання) ціни на ринку, тобто містити інформацію про попередню ціну і про ціну станом на певну дату.

Резюмуючи викладене, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Такі висновки відповідають подібним правовим позиціям, викладеним в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.

Таким чином, сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Поряд із цим, відповідно до Положення про Державну службу статистики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 23.09.2014, Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, одним з основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері статистики. Держстат України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема організовує і проводить статистичні спостереження за соціально- економічними та демографічними явищами і процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах шляхом збирання форм державної статистичної звітності та проведення спеціально організованих статистичних спостережень.

Утім, перелік органів, установ та організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку не є вичерпним.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі, зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 904/6290/17 від 13.12.2017, Верховний Суд у справі № 913/368/19 від 02.12.2020, у справі № 912/1580/18 від 13.10.2020, у справі № 907/788/18 від 23.01.2020. '

Однак, ТОВ «ТАТ ОЙЛ» належними документами коливання ціни на ринку на бензин А-95 та дизельне паливо не підтверджено, оскільки в якості підстави для збільшення ціни на бензин А-95 та дизельне паливо надано висновки Одеської регіональної торгово-промислової палати, які не підтверджують коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення Договору.

Крім того, Постачальник зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в первинну ціну товару).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Укладення між сторонами оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни за товар за відсутності підстав для цього та зменшення його кількості жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та

ефективності, спотворює результати закупівлі та нівелює економію, яку було досягнуто під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результати закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. З Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Таким чином, при укладенні спірних додаткових угод не дотримано вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення Договору та попередньої угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів, влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Пунктом 2.9 вищезазначеної постанови передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

В частині 1 статті 203 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно по вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціни, обсяг та сплачені суми наведено у таблиці:

Назва товаруВартість товару грн/л в період 3 13.07.23- 15.08.23Обсяг поставлен ого товару в період 3 13.07.23- 15.08.23Сума, на яку поставлено товар, грн, в період 3 13.07.23- 15.08.23Сума надлишко во сплачени х коштівВартість товару грн/л в період 3 15.08.23 (за додатков ою угодою №2)Обсяг поставлен ого товару з 15.08.23 (за додатков ою угодою №2)Сума, на яку поставлено товар, грн, в період 3 15.08.23 (за додатково ю угодою №2)Сума надлишко во сплачени х коштів за додатков ою угодою №2Бензин А- 95,44,852600116610,00048,60123560021,001235 л * 3,75 грн 4631,25Дизельне паливо43,854660204341,00047,852260108141,02260 л * 4,00 грн. 9040,00Назва товаруВартість товару грн/л в період 3 13.09.2023- 28.09.23 (за додатковок угодою №3)Обсяг поставлен ого товару в період 3 13.09.23- 28.09.23 (за дод угодою №3)Сума, на яку поставлено товар в період 3 13.09.23- 28.09.23 (за дод угодою №3)Сума надлишко во сплачени х коштів (за додатков о угодою №3)Вартість товару грн/л в період 28.09.23- 31.12.23 (за додатков ою угодою №4)Обсяг поставлен ого товару за період 28.09.23- 31.12.23 (за додатков ою угодою №4)Сума, на яку поставлено товар в період 3 28.09.23- 31.12.23 (за додатково ю угодою №4)Сума надлишко во сплачени х коштів за додатков ою угодою №4Бензин А- 92,49,6395047148,50950 л * 4,78 грн. = 4541,0 грн.51,263275167876,50 грн.3275 л * 6,41 грн. = 20992,75 грн.Дизельне паливо49,1491044717,40910 л * 5,29 грн. = 4813,90 грн.51,079688494766,16 грн.9688 л * 7,22 грн. = 69947,36 грн.ВСЬОГО надлишков 0 сплачено: 4631,25+ 9040,00+ 4541,00+ 4813,90+ 20992,75+ 69947,36= 113966,26 грн.У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі- продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У таблиці наведено дані щодо об`єму поставленого бензину А-95 та дизельного палива за Договором № ХБТ-02/07/23 згідно з видатковими накладними; фактично здійснених оплат згідно з платіжними інструкціями; розрахунок вартості товару, яка мала бути сплачена за первинної ціною бензину А-95 - 44,85 грн за 1 л та дизельного палива за ціною 43,85 грн за 1л; розрахунок переплати за товар.

Враховуючи вищевикладене, оскільки додаткові угоди №2, №3 та №4 (щодо визначення ціни за одиницю товару) ТОВ «ТАТ ОЙЛ» є незаконними та нікчемними, надлишкові кошти, які сплачено за цінами, визначеними у додаткових угодах, підлягають поверненню до місцевого бюджету Бершадської міської ради у наступному розмірі.

Починаючи з 13.07.2023 до 31.12.2023 за новими необгрунтовано підвищеними цінами з місцевого бюджету Бершадської міської ради сплачено ТОВ «ТАТ ОЙЛ» 1 243 621,56 грн. за поставлені на виконання зобов`язань, викладених у договорі про закупівлю № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2022: 8060 л бензину А-95 (на суму 391 656,00 грн) та 17518 л дизельного палива (на суму 851 965,56 грн).

Таким чином, розрахунок суми коштів надлишково сплачених за додатковими угодами №2, №3 та №4 виглядає наступним чином:

Бензин:

За додатковою угодою від 15.08.2023 № 2 (відповідно накладних: №29711 від 18.08.2023, № 30508 від 24.08.2023, № 32261 від 06.09.2023) поставлено 1235 л (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 48,60 грн. за літр.) * 3,75 грн. (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою №2 у порівнянні із початковим договором) = 4631,25 грн.

За додатковою угодою від 13.09.2023 № 3 (відповідно накладних: №33612 від 14.09.2023, № 34859 від 20.09.2023, № 35672 від 26.09.2023) поставлено 950 л (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 49,63 грн. за літр.) * 4,78 грн. (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою №3 у порівнянні із початковим договором) = 4541,00 грн.

За додатковою угодою від 28.09.2023 №4 (відповідно накладних: №36032 від 28.09.2023, № 36635 від 02.10.2023, № 37680 від 09.10.2023, № 37757 від 10.10.2023, № 38118 від 12.10.2023, № 38285 від 13.10.2023, №38941 від 18.10.2023, № 40794 від 30.10.2023, № 41293 від 02.11.2023, №42008 від 07.11.2023, №42527 від 10.11.2023, №42719 від 13.11.2023, №44234 від 22.11.2023, № 44579 від 24.11.2023, № 45572 від 01.12.2023, №46729 від 08.12.2023) поставлено 3275 л (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 51,26 грн. за літр.) * 6,41 грн. (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою №4 у порівнянні із початковим договором) = 20 992,75 грн.

Дизельне паливо:

За додатковою угодою від 15.08.2023 №2 (відповідно накладних: №30508 від 24.08.2023, № 31480 від 31.08.2023, № 32612 від 07.09.2023, №32771 від 08.09.2023, № 33182 від 11.09.23, № 33183 від 11.09.2023, №33272 від 12.09.2023) поставлено 2260 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 47,85 грн. за літр.) * 4,00 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №2 у порівнянні із початковим договором) = 9040,00 грн.

За додатковою угодою від 13.09.2023 №3 (відповідно накладних: №33445 від 13.09.2023, № 34768 від 15.09.2023, № 34859 від 20.09.2023) поставлено 910 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 49,14 грн. за літр.) * 5,29 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №3 у порівнянні із початковим договором) = 4 813,90 грн.

За додатковою угодою від 28.09.2023 №4 (відповідно накладних: №36032 від 28.09.2023, № 36181 від 29.09.2023, № 36635 від 02.10.2023, №37680 від 09.10.2023, № 37757 від 10.10.2023, № 38118 від12.10.2023, №38285 від 13.10.2023, № 38941 від 18.10.2023, № 40188 від 26.10.2023, №40794 від 30.10.2023, № 41293 від 02.11.2023, № 42008 від 07.11.2023, №42009 від 07.11.2023, № 42527 від 10.11.2023, № 42719 від 13.11.2023, №44234 від 22.11.2023, №44579 від 24.11.2023, № 46108 від 05.12.2023, №48552 від 20.12.2023) поставлено 9688 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 51,07 грн. за літр.) * 7,22 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №4 у порівнянні із початковим договором) = 69 947,3 6 грн.

Таким чином, сума надлишково сплачених з місцевого бюджету коштів за бензин та дизельне паливо склала: 4631,25 + 9040,00 + 4541,00 + 4813,90 + 20 992,75 + 69 947,36 = 113 966,26 грн.

Отже, з місцевого бюджету Бершадської міської ради з урахуванням нікчемності укладених з порушенням вимог чинного законодавства додаткових угод надлишково сплачено Постачальнику 113 966, 26 грн згідно з платіжними дорученнями за період з 13.07.2023 по 31.12.2023. Вказаним фактично заподіяло шкоду Бершадському міському бюджету в період дії Договору на вищевказану суму.

Як наслідок, указане призвело до надмірного витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № З-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання,

соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Враховуючи викладене, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За приписами п. 6 ч.І ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. З ч.І ст. 26).

Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства, становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладення додаткових угод до Договору про закупівлю бензину та дизельного палива та витрачання за їх результатами бюджетних коштів, такому суспільному інтересу не відповідає.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

У даному спорі уповноваженими державою органами здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Бершадська міська рада з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Згідно Положення про Держаудитслужбу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У пункті 8 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення "Про Державну аудиторську службу України" передбачено, що Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог;

звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства;

передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, а також право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затверджене наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 (далі - Положення №23), Північний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Чернігівській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь (пункт 7 Положення №23)

Згідно з ст. 4 ГПК України державні органи мають право на звернення до господарського суду.

Верховний Суд в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 виклав висновок щодо застосування норм права про те, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Згідно з п.п. 10-1 п. 4 Примірного положення про управління офісів Держаудитслужби в областях, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює самопредставництво в судах України без окремого доручення через державних службовців управління

Також прокурор в заяві про усунення недоліків зазначив, що відповідно до п.п. 15 п. 4 Положення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, затв. наказом Держаудитслужби від 13.07.2022 № 181 «Про внесення змін до наказу від 20.10.2016 № 18 про затвердження положень про управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій, Житомирській, Черкаській та Чернігівської області» Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області здійснює самопредставництво в судах.

Таким чином, прокурором визначено позивача 1 - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.

Зі змісту преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно з п.п. З, 4 та 9 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому

порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби.

Наказом Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, згідно з яким Північний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Чернігівській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №924/1256/17 від 07.12.2018 висловив позицію, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Гайсинською окружною прокуратурою повідомлено листом №51/1-3485вих-23 від 17.11.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як структурний підрозділ у Вінницькій області міжрегіонального територіального органу Держаудитслужби, про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення КУП Бершадської міської ради «Берлан» та ТОВ «ТАТ ОЙЛ» додаткових угод до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023.

Листом № 260205-17/3729-2023 від 01.12.2023 Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області повідомило окружну прокуратуру про початок проведення моніторингу вказаної процедури закупівлі, яке оприлюднено на вебпорталі Уповноваженого органу 04.12.2023. За результатами моніторингу процедури закупівлі 11А-2023-06- 26-004344-а Управлінням встановлено порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, не передбачених законом, та зобов`язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень Замовника процедури закупівлі, зокрема шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення.

Крім того, Північний офіс Держаудитслужби підтвердив, що заходи з метою усунення виявлених порушень останніми не вживались та можливості звернутись до суду з позовом не мають у зв`язку з особливістю нормативно- правового регулювання їх повноважень.

Тобто, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області як органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо припинення та визнання недійсними додаткових угод до договору не вживались, що призводить до порушення економічних інтересів держави та свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Тому, звернення прокурора до суду в інтересах цього органу є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у серпні 2023 року, однак уповноваженим органом заходів до усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів не вжито, хоча достеменно було відомо про дані обставини.

Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю бензину та дизельного палива порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод Бершадською міською радою зайво витрачено бюджетні кошти у порівнянні з первісним договором.

У даному випадку прокурор звертається до господарського суду в інтересах Бершадської міської ради з огляду на наступне.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Частиною 3 ст. 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно

або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування.

У ст. 6 Закону зазначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обласних рад.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ч. 1 ст. 60 цього ж Закону - територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності зокрема на доходи місцевих бюджетів та інші кошти.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами міст як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ст. 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування, що визначено ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Бершадська міська рада.

Разом з цим, відповідно до абз. З ч. З ст. 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

Одержувачем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради «Берлан», яке діє на підставі Статуту.

Відповідно до Статуту Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан», затвердженого рішенням 35 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 11.07.2023 № 1145, КУП «Берлан» є комунальним унітарним підприємством з питань забезпечення належного житлово-комунального господарства, що розміщені на території населених пунктів Бершадської міської територіальної громади та інших об`єктів благоустрою (п. 1.1. Статуту).

Пунктом 1.1 Статуту визначено, що власником підприємства є Бершадська міська територіальна громада в особі Бершадської міської ради. Органом, за яким закріплено функції управління підприємством, є Управління житлово-комунального господарства, благоустрою, комунальної власності Бершадської міської ради.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 підприємство, як юридична особа, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, гербову печать, штампи та фірмові бланки із своїм найменуванням. Підприємство дії на принципах госпрозрахунку.

Підприємство має право від свого імені укладати договори (контракти, угоди), набувати майнові та немайнові права, бути позивачем і відповідачем у суді, за окремими дорученнями може представляти інтереси міської ради, її виконавчого комітету, органу управління, інших виконавчих органів міської ради, в тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю ИА-2023- 06-26-004344-а, який оприлюднено на веб-сайті «Ргогопо» сума оплати за вказаним договором становить 1 243 624,56 грн (в тому числі ПДВ 207 270,76 ПАН).

Тобто, Бершадська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Бершадської міської ради.

При цьому, порушення вимог законодавства, наведені вище в якості підстав позовної заяви, призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 113 966, 26 грн, що засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

При цьому, Верховним Судом у справі № 815/1216/16 від 14.03.2018 надано правовий висновок, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

З огляду на викладене, на момент виникнення спірних правовідносин КУП «Берлан» було розпорядником бюджетних коштів, перерахованих Бершадською міською радою, що були використані на оплату товару за Договором.

Також, Закон України «Про публічні закупівлі» (у редакції на момент спірних правовідносин) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Аналіз ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин) щодо кола замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, дає підстави вважати, що замовниками у розумінні Закону є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, які має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить.

Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Держава та територіальна громада можуть володіти відповідним майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом

звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/ територіальній громаді) та/або стягнення таких коштів.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п. 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб`єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, що є власністю відповідної територіальної громади.

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави та територіальної громади в особі відповідної ради дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету внаслідок неналежного виконання договору про закупівлю товарів.

При цьому, неналежне виконання умов договору поставки товару не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів та істотно порушує інтереси держави та територіальної громади у бюджетній сфері.

З огляду на економічну ситуацію, пов`язану з фінансуванням діяльності комунального підприємства з місцевого бюджету та враховуючи вимоги ст. 26 БК України вбачається, що джерелом фінансування спірної закупівлі у даній справі є кошти, що належать на праві спільної власності Бершадській міській територіальній громаді.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 винесено постанову від 21.06.2023, в якій зазначено наступні висновки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55, частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається тиіаііз тиіапсііз до власних висновків, викладених у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17. (п. 8.17 Постанови).

Тобто, комунальне унітарне підприємство Бершадської міської ради «Берлан» не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб (у даному випадку - в мешканців Бершадської міської територіальної громади). Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 Постанови).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33) (п. 8.47 Постанови).

Оскільки власником КУП «Берлан» та власником його майна є Бершадська міська територіальна громада в особі Бершадської міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання КУП «Берлан» коштів місцевого бюджету за договорами про закупівлю товарів, Бершадська міська рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної

громади, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21, від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробила висновок, що коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог. Керуючись зазначеною постановою, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробив наступний правовий висновок.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Ураховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку, що комунальне підприємство, установа чи організація у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товарів чи послуг в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що у цій справі апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь селищної ради з тих підстав, що остання не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а школа є окремою юридичною особою, що має власні рахунки і самостійно здійснює свою фінансово-господарську діяльність.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.І ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у рішенні про місцевий бюджет; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Як зазначалось вище, джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету.

Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 3 72, суми коштів які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Оскільки фінансування за договором № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023 здійснювалось за рахунок коштів бюджету Бершадської міської територіальної громади, а Бершадська міська рада є головним розпорядником коштів, отже кошти, що підлягають поверненню у зв`язку з їх безпідставною оплатою у сумі 113 966, 26 грн мають бути повернуті на рахунок Бершадської міської ради.

Тобто, саме в інтересах Бершадської міської ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню безпідставно сплачені кошти за даним Договору.

Гайсинською окружною прокуратурою листом № 51/1-219 вих-24 від 24.01.2024 повідомлено Бершадську міську раду та КУП «Берлан» про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.

У відповідь на лист окружної прокуратури 29.01.2024 за № 26 надано інформацію та документи щодо здійснення даної закупівлі. Намірів щодо вжиття заходів до усунення порушень не висловлено.

Окрім того, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом №51/1-294вих-24 від 01.02.2024 Бершадську міську раду повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Одеської області із вказаним позовом.

Як вбачається з листа Бершадської міської ради № 01-26/674 від 22.02.2024, отриманого у відповідь на даний запит, міська рада звернулась з листом до ТОВ «ТАТ ОЙЛ» щодо виявлених порушень та направила лист Держаудитслужби, намірів щодо звернення до суду на для вжиття заходів до усунення порушень не висловлено.

Враховуючи, що органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах - Бершадською міською радою не забезпечено належного захисту інтересів держави шляхом звернення до суду за захистом порушених прав щодо визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення надлишково сплачених коштів, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Бершадської міської ради, діючи в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (у якій вирішено виключну правову проблему щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді), прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

При наданні оцінки належності виконання Бершадською міською радою покладених на неї функцій щодо захисту інтересів держави

(територіальної громади) у відповідній сфері звертаю увагу суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Так, за змістом пункту 6.43. вказаного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та мала змогу захистити порушені інтереси свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

З огляду на наведене, Гайсинська окружна прокуратура звертається до суду з даною позовною заявою в інтересах держави, в особі Бершадської міської ради.

Суд відхиляє заперечення відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву стверджує, що висновки цінового моніторингу Одеської регіональної Торгово-промислової палати № СИО-е №000133 від 14.08.2023, № СИО-е №00013355 від 0 7.09.2023 та № СИО-е №000170 від 28.09.2023 є належним доказом наявності коливання ціни на ринку.

Згідно висновку за результатами цінового моніторингу Одеської торгово- промислової палати № СИО-е №00013 3 від 14.08.2023 підписаного та скріпленого печаткою Одеської регіональної торгово-промислової палати, у якій зазначено:

«замовник»: ТОВ «ТАТ ОЙЛ»;

«Найменування товару: Бензин марки А-95, дизельне паливо.

Завдання експертизи: середні роздрібні ціни на внутрішньому ринку України станом на 13.07.2023 та 11.08.2023 та зміна ціни у відсотковому відношенні.

Результати дослідження:

Середні роздрібні ціни (АЗС) визначені в гривнях України за 1 літр та складають з урахуванням ПДВ на нафтопродукти:

Найменування товару: Бензин А-95; Середня вартість (л), станом на 13.07.2023: 47,93; Середня вартість (л), станом на 11.08.2023: 51,94; Зміна ціни: +8,366%;

Найменування товару: Дизельне паливо; Середня вартість (л), станом на 13.07.2023: 47,0; Середня вартість (л), станом на 1 1.08.2023: 51,29; Зміна ціни: +9,128%;»Даний експертний висновок пред`явлений ТОВ «ТАТ ОЙЛ», як підстава для зміни ціни на одиницю товару та укладення додаткової угоди № 2 від 15.08.2023.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 13.07.2023 до 11.08.2023 (з часу укладення договору до укладення додаткової угоди), оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на 13.07.2023 та станом на 1 1.08.2023, висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок на певну дату.

Аналогічною підставою укладення додаткової угоди № 3 від 13.09.2023 до Договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 48,60 грн на 49,63 грн, дизельне паливо з 47,85 грн на 49,14 грн, при цьому, жодних доказів коливання ціни ТОВ «ТАТ ОЙЛ» не надано. Обгрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №00015 5 від 07.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 1 1.08.2023 та станом на 05.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 2,13%, а також дизельного палива станом на 11.08.2023 та станом на 05.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 2,71%.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 11.08.2023 до 05.09.2023, оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на вказані дати. Крім того, висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок на певну дату.

Підставою укладення додаткової угоди № 4 від 28.09.2023 до Договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 49,63 грн на 51,26 грн, дизельне паливо з 49,14 грн на 51,07 грн. При цьому, жодних доказів зростання та коливання ціни ТОВ «ТАТ ОЙЛ» не надано. Обгрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №000170 від 28.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 05.09.2023 та станом на 27.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 3,29%, а також дизельного палива станом на 05.09.2023 та станом на 27.09.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 3,92%.

Водночас вказаний документ не може свідчити про коливання середньоринкових цін з 05.09.2023 до 2 7.09.2023, оскільки у ньому зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на вказані дати, крім того, висновок не містить інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у мережах заправок на певну дату.

Таким чином, відсутні підтверджуючі документи щодо наявності об`єктивної обставини (зокрема, коливання ціни) для внесення змін до Договору №ХБТ-02//07/23 в частині збільшення ціни за одиницю товару, оскільки не підтверджує підвищення ціни за одиницю товару, який є предметом закупівлі саме з дати укладення договору від 13.07.2023 №ХБТ-02//07/23 до дати укладення додаткових угод від 15.08.2023 №2; від 13.09.2023 №3; від 28.09.2023 №4.

Крім того, вказані висновки цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е №000133 від 14.08.2023, № СИО-е №00013355 від 07.09.2023 та № СИО-е №000170 від 28.09.2023 складені на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, відповідно до вимог Положення про загальний порядок надання послуг з цінової інформації торгово-промисловими палатами в Україні, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 28.11.2019 № 50, та засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими природними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Разом з тим, позивач не надав сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката.

Водночас, відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Тобто, зазначені обставини можуть розцінюватися у якості підстави для дострокового припинення договірних зобов`язань, проте ні в якому разі у якості обґрунтування зміни ціни на одиницю товару за діючим договором.

Також, правовий висновок щодо подібних правовідносин відображений в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21, згідно якої підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних

зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору (п. 81).

Таким чином, відсутні підтверджуючі документи щодо наявності об`єктивної обставини (зокрема, коливання ціни) для внесення змін до Договору №ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023 в частині збільшення ціни за одиницю товару, оскільки не підтверджує підвищення ціни за одиницю товару, який є предметом закупівлі.

Опрацюванням видаткових накладних встановлено, що за новими необгрунтовано підвищеними цінами з місцевого бюджету Бершадської міської ради сплачено ТОВ «ТАТ ОЙЛ» 1 243 621,5 6 грн. за поставлені на виконання зобов`язань, викладених у договорі про закупівлю № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2022: 8060 л бензину А-95 (на суму 391 656,00 грн) та 17518 л дизельного палива (на суму 851 965,56 грн).

Отже, з місцевого бюджету Бершадської міської ради з урахуванням нікчемності укладених з порушенням вимог чинного законодавства додаткових угод надлишково сплачено Постачальнику 113 966, 26 грн згідно з платіжними дорученнями за період з 13.07.2023 по 31.12.2023, чим фактично заподіяно шкоду Бершадському міському бюджету в період дії Договору на вищевказану суму.

Враховуючи вищевикладене, Замовником в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону та всупереч умов пунктів 11.4 та 12.1 Договору №3, за відсутності документальних підтверджень та обґрунтувань змінені істотні умови зазначеного Договору, в частині збільшення ціни за одиницю товару, а саме бензину А-95 та дизельного палива.

Більш того, Замовником та Постачальником у порушення вказаних вимог закону здійснювалося безпідставне підвищення ціни на одиницю товару в декілька разів перевищуючи визначену законодавством межу в 10%.

Таким чином, додаткові угоди від 15.08.2023 № 2; від 13.09.2023 № 3; від 28.09.2023 № 4 до Договору про закупівлю товарів № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023 не мають належного документального обгрунтування, а Товариство при укладені кожної додаткової угоди, якою збільшено ціну за одиницю товару, мало на меті збільшити ціну не відповідно до її зміни на ринку, та незалежно від реального відсотка коливання ціни.

Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим, тобто його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Таким чином, підвищення ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призводить до нівелювання результатів відкритих торгів, (п. 7.33 постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/3 83/22, постанова Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 903/742/22).

Отже, при укладенні спірних додаткових угод вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дотримано та безпідставно змінено істотні умови Договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на ринку після укладення Договору ХБТ -02/07/23.

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди № № 2, 3, 4 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені за товар за цінами, визначеним у додаткових угодах, є надмірно сплаченими.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж». Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо постачання бензину та дизельного палива у ТОВ «ТАТ ОЙЛ» виникає обов`язок з повернення, сплачених за товар, який не був поставлений покупцеві, у сумі 113966,26 грн.

З огляду на вказане, прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту, який підтверджено судовою практикою, зокрема у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 18.06.2021 у справі№ 927/491/19 від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 11.10.2023 у справі № 903/742/22, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Зважаючи на викладене, подані відзиви на позовну заяву не спростовують аргументи, викладені у позовній заяві, та є необгрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.08.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" та Комунальним унітарним підприємством Бершадської міської ради "Берлан".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 13.09.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" та Комунальним унітарним підприємством Бершадської міської ради "Берлан".

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 28.09.2023 до договору № ХБТ-02/07/23 від 13.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" та Комунальним унітарним підприємством Бершадської міської ради "Берлан".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (вул. Перемоги, буд. 17 м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ 42759541) на користь Бершадської міської ради (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 04051033,) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 113 966 гривень 26 копійок (сто тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень 26 копійок).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (вул. Перемоги, буд. 17 м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ 42759541) на користь Вінницької обласної прокуратури (рахунок ПА 568201720343110002000003988, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) 6056 грн судового збору.

7. Стягнути з Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради "Берлан" (код 44156248, м. Бершадь Гайсинський район Вінницька область, вул. Холодівського 44) на користь Вінницької обласної прокуратури (рахунок ПА 568201720343110002000003988, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) 6056 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 серпня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова