Ухвала

від 20.08.2024 по справі 905/2382/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/2382/18 (910/7844/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В.

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 13.02.2024

у складі головуючого судді: Крестьянінов О.О., суддів: Пуль О.А., Фоміна В.О.

та на рішення Господарського суду Донецької області

від 03.10.2023 в частині задоволених позовних вимог

суддя Курило Г.Є.

у справі № 905/2382/18 (910/7844/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тегра Лоджистікс"</a>,

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", в особі Арбітражного керуючого Артеменко Олександра Олександровича; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Тендер"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ МР БАНК Іллі Луньо; 2. Акціонерного товариства "Прозорро. Продажі", 3. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсними результатів електронного аукціону, визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат",-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих.№ 1637 від 11.06.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22), в частині задоволених позовних вимог, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.06.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2024 підстави наведені у клопотанні Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) - визнано неповажними. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих.№ 1637 від 11.06.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22), в частині задоволених позовних вимог, залишено без руху. Повідомлено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши інші підстави для поновлення строку.

12.07.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22). В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, заявником зазначено, що з 25.02.2022 АТ «МР БАНК» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна. Розмір судового збору, який підлягав оплаті за подачу касаційної скарги, є дуже великим і не був передбачений існуючим кошторисом АТ «МР БАНК». Для сплати судового збору необхідно було внести відповідні зміни до кошторису ліквідації АТ «МР БАНК», що затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, і лише після такого затвердження стала можливою сплата зазначеної суми судового збору. Існуюча багаторівнева процедура такого погодження та затвердження займає значний час, що й викликало затримку в сплаті судового збору. В даному випадку банк став заручником низки обставин, які призвели до даної ситуації. Окрім складного та тривалого погодження здійснення оплати майже 286 000,00 грн мали місце ще інші обставини, а саме: Луньо І.В., якому делеговані повноваження ліквідатора банку, у період коли необхідно було узгодити та здійснити оплату судового збору перебував у відпустці; з 10.04.2024 (дата отримання ухвали про залишення первинної касаційної скарги без руху) до 13.05.2024 (дата отримання судом заяви про усунення недоліків) у місті Києві пролунало сімдесят повітряних тривог. Крім того, заявником зазначено, що 12.03.2024 АТ «МР БАНК» з первинною касаційною скаргою звернулось в межах передбаченого 20 денного строку на касаційне оскарження, вдруге банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою - 11.06.2024, тобто у максимально стислі, найкоротші терміни після повернення його первинної касаційної скарги.

15.07.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕГРА ЛОДЖИСТІКС» надійшли заперечення щодо задоволення заяви про поновлення строку для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22), які мотивовані тим, що будучи обізнаним зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду з касаційною скаргою, скаржник мав діяти з достатнім поспіхом, повинен був завчасно здійснити внутрішні дії щодо забезпечення сплати судового збору за подання касаційної скарги, адже технічна можливість сплати судового збору є внутрішньою організацією роботи самого скаржника, має суб`єктивний характер і не свідчить про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк. На час перебування Луньо І.В. з 19.04.2024 у відпустці, виконуючим обов`язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" було призначено Паламарчука В.В. , тобто, з 10.04.2024 до 19.04.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. був обізнаний про необхідність усунення недоліків касаційної скарги, проте до заяви про встановлення додаткового строку на усунення недоліків касаційної скарги доказів на підтвердження вчинення ним дій для усунення недоліків касаційної скарги стосовно сплати судового збору не надав, як і не було надано доказів вчинення відповідних дій особою, на яку було покладено обов`язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк". В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відсутності грошових коштів на рахунку скаржника для сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлені законом строки, як і не надано скаржником доказів на підтвердження доводів стосовно проведення процедури погодження та затвердження відповідних змін до кошторису АТ «МР БАНК». Скаржником належними та допустимими доказами не обґрунтовано, яким чином запровадження воєнного стану в Україні і часті повітряні тривоги унеможливили своєчасне виконання вимог суду щодо усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник не надав доказів, які би підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно строків на касаційне оскарження судового рішення.

12.08.2024 заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. про поновлення строку для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) було передано судді-доповідачу - Білоусу В.В., після його виходу з відпустки, для розгляду.

Судді Васьковський О.В., Погребняк В.Я. перебували у відпустці.

Колегія суддів приступила до розгляду заяви керуючись принципом «незмінності складу суду», визначеним статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи вищевказаної заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. про поновлення строку для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) з інших підстав, колегія суддів дійшла висновку, що підстави наведені скаржником у заяві не є поважними, з огляду на таке.

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) складено та підписано 22.02.2024. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 в касаційному порядку припадав на 13.03.2024.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою Вих. № 1637 від 11.06.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) - 11.06.2024, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Як вже зазначалось, 12.07.2024 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. направила до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про поновлення строку для відкриття касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22). В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, заявником зазначено, що з 25.02.2022 АТ «МР БАНК» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється державною установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто банк перебуває під повним контролем держави Україна. Розмір судового збору, який підлягав оплаті за подачу касаційної скарги, є дуже великим і не був передбачений існуючим кошторисом АТ «МР БАНК». Для сплати судового збору необхідно було внести відповідні зміни до кошторису ліквідації АТ «МР БАНК», що затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, і лише після такого затвердження стала можливою сплата зазначеної суми судового збору. Існуюча багаторівнева процедура такого погодження та затвердження займає значний час, що й викликало затримку в сплаті судового збору. В даному випадку банк став заручником низки обставин, які призвели до даної ситуації. Окрім складного та тривалого погодження здійснення оплати майже 286 000,00 грн мали місце ще інші обставини, а саме: Луньо І.В., якому делеговані повноваження ліквідатора банку, у період коли необхідно було узгодити та здійснити оплату судового збору перебував у відпустці; з 10.04.2024 (дата отримання ухвали про залишення первинної касаційної скарги без руху) до 13.05.2024 (дата отримання судом заяви про усунення недоліків) у місті Києві пролунало сімдесят повітряних тривог. Крім того, заявником зазначено, що 12.03.2024 АТ «МР БАНК» з первинною касаційною скаргою звернулось в межах передбаченого 20 денного строку на касаційне оскарження, вдруге банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою - 11.06.2024, тобто у максимально стислі, найкоротші терміни після повернення його первинної касаційної скарги.

Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений законом строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.

В силу положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, доводи заяви про необхідність внесення змін до кошторису ліквідації АТ «МР БАНК», що затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, вказані в якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Скаржником до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з інших підстав не додано доказів на підтвердження доводів стосовно проведення процедури погодження та затвердження відповідних змін до кошторису Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", як і не надано доказів того, що у кошторисі скаржника були відсутні кошти для сплати судового збору, звернення щодо внесення змін та фактичної зміни кошторису, виділення для цього коштів.

Згідно з частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Саме лише посилання щодо фінансової неспроможності скаржника вчасно сплатити судовий збір у зв`язку з необхідність вчення певних дій та воєнною агресією, перебування Луньо І.В. у відпустці, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених в заяві доводів.

Оцінивши вищевказані доводи заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначені скаржником в якості інших підстав для поновлення строку, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними.

Нормативний припис про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У заявника була можливість скористатися своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку, в межах строку відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а пропуск строку на касаційне оскарження, при повторному зверненні із касаційною скаргою, в даному випадку залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була усунути ще при подачі первісної касаційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 у задоволенні клопотання про встановлення додаткового строку на усунення недоліків касаційної скарги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. було відмовлено, а первісну касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І. В. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та на рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2023 в частині задоволених позовних вимог у справі №905/2382/18(910/7844/22) повернуто скаржнику на підставі ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було усунуто недоліків поданої касаційної скарги в частині сплати судового збору у встановлений строк.

З огляду на наведені скаржником у вищевказаній заяві про поновлення строку інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь - яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження, як і не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Щодо посилання скаржника в заяві на ухвалу Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/19325/13 (головуючий суддя Білоус В.В.), як на ухвалу у схожій справі, де колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає, що правові ситуації у справах, та, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження у даній справі та у справі № 910/19325/13, не є релевантними.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, наведені, в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих.№ 1637 від 11.06.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2023, в частині задоволених позовних вимог, слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, а відтак підлягають задоволенню заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГРА ЛОДЖИСТІКС"</a> щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 та на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 905/2382/18 (910/7844/22).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, частиною 3 статті 292, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/2382/18 (910/7844/22) за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо І.В. Вих.№ 1637 від 11.06.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та на рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2023, в частині задоволених позовних вимог.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В.Я. Погребняк