Постанова

від 13.08.2024 по справі 924/1015/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1015/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Мартинкова О. Л.,

відповідачів - Демчук Л. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Тісса"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 (судді: Олексюк Г. Є. - головуючий, Мельник О. В., Гудак А. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2024 (суддя Кочергіна В. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Тісса"

до Хмельницької міської ради, Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий" та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про визнання недійсними і скасування рішень, визнання протиправною та скасування державної реєстрації, зобов`язання поновити запис про земельну ділянку, визнання укладеним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Тісса" (далі - ТОВ "ТД "Тісса") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням змін) до Хмельницької міської ради, Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий" (далі - МКП ринок "Ранковий") та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про: 1) визнання недійсним і скасування пункту 6 рішення Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 82 "Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення, проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення сервітуту, погодження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування, надання згоди на укладання договорів суборенди земельних ділянок" в частині передачі в постійне користування МКП ринок "Ранковий" земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га, розташованої за адресою: м. Хмельницький, Львівське шосе, 2; 2) визнання недійсним і скасування рішення Хмельницької міської ради від 15.09.2023 № 78 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки"; 3) визнання протиправною і скасування державної реєстрації земельних ділянок, кадастрові номери 6810100000:09:001:0153 і 6810100000:09:001:0154, в базі даних Державного земельного кадастру, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 4602 м2 з цільовим призначенням під речовий ринок та складські приміщення; 4) визнання протиправною і скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, площею 0,4465 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2800479368101), проведену 19.09.2023 державним реєстратором Хмельницької міської ради Сідорською С. В., номер запису 51820502; 5) визнання протиправною і скасування державної реєстрації права постійного користування МКП ринок "Ранковий" на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, площею 0,4465 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2800479368101), проведену 27.07.2023 державним реєстратором Хмельницької міської ради Сідорською С. В., номер запису 51822224; 6) визнання протиправною і скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, площею 0,0137 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2800148668101), проведену 19.09.2023 державним реєстратором Хмельницької міської ради Воротною О. І., номер запису 51813099; 7) зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Хмельницький, Львівське шосе, 2, площею 4602 м2, з цільовим призначенням під речовий ринок та складські приміщення, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810100000:09:001:0149; 8) визнання укладеним між ТОВ "ТД "Тісса" та Хмельницькою міською радою договору оренди землі від 23.10.2023 в редакції позивача; 9) визнання недійсним і скасування рішення Хмельницької міської ради від 10.11.2023 № 74 "Про розгляд клопотання ТОВ "ТД "Тісса".

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оспорювані рішення прийнято Хмельницькою міською радою з перевищенням повноважень та з порушенням прав та інтересів позивача щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому на праві власності об`єкти нерухомості; наголошував на наявності підстав для визнання укладеним договору оренди земельних ділянок в редакції, викладеній у прохальній частині позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, в задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що, ухвалюючи оспорювані рішення, Хмельницька міська рада діяла від імені власника землі - територіальної громади міста в межах своєї компетенції, визначеної законом; позивач не довів того, що для обслуговування належного йому на праві власності комплексу будівель загальною площею 993,5 м2 необхідна земельна ділянка для обслуговування такого майна, яка більше, ніж в 6 разів перевищує площу належного позивачеві майна.

2.3. Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що міська рада своїм рішенням від 16.10.2023 № 7 надала ТОВ "ТД "Тісса" в користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 1627 м2 для обслуговування комплексу будівель; проєкт договору оренди був отриманий позивачем 20.11.2023. Окрім цього, рішенням міської ради від 10.11.2023 № 74 було передано в користування ТОВ "ТД "Тісса" земельну ділянку площею 137 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, для обслуговування комплексу будівель; проєкт договору був надісланий позивачу 12.12.2023. Отже, ТОВ "ТД "Тісса" для обслуговування комплексу будівель загальною площею 993,5 м2, які належать йому на праві власності, було передано в оренду земельні ділянки площею 1627 м2 та 137 м2, відповідно.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "ТД "Тісса" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2024 у цій справі, а справу направити на новий розгляд.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1, 4 частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.10.2021 у справі № 924/1057/20 щодо визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування, який порушує права особи (стаття 155 Земельного кодексу України), у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 щодо дискреційних повноважень, у постанові від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21 (пункт 40) щодо способу захисту шляхом визнання укладеним договору оренди землі (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України, стаття 179 Господарського кодексу України, стаття 1 Закону України "Про оренду землі"), у постанові від 31.05.2023 у справі № 515/1315/18 щодо належності доказів, які доводять обставину накладення земельних ділянок, у постанові від 11.11.2020 у справі № 917/751/19 щодо способу захисту шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36) щодо поділу земельної ділянки під час судового спору та вплив цієї обставини на захист прав орендаря; (2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 11 статті 120 Земельного кодексу України; (3) недослідження судами зібраних у справі доказів; (4) встановлення судами обставин на підставі недопустимих доказів, зокрема збірного кадастрового плану земельної ділянки на Львівському шосе, 2, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж, листа управління архітектури та містобудування від 07.12.2023, усних і письмових позицій Хмельницької міської ради.

Зокрема, за доводами скаржника, Хмельницька міська рада всупереч імперативним вимогам частини 11 статті 120 Земельного кодексу України передала земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 4602 м2 в постійне користування МКП ринок "Ранковий" на підставі рішення від 02.06.2023 № 82. Крім того, рішенням Хмельницької міської ради від 15.09.2023 № 78 МКП ринок "Ранковий" було погоджено документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, на дві окремі ділянки. При цьому на момент поділу, Хмельницькій міській раді було достеменно відомо про те, що на вказаній земельній ділянці наявна нерухомість позивача. Ці дії, як вважає скаржник, були направлені виключно на неможливість відновлення порушених прав ТОВ "ТД "Тісса" та спрямовані на подальше позбавлення вказаного товариства права землекористування. Скаржник також наголошує на тому, що висновок експерта, наданий суду, підтверджує факт наявності нерухомого майна ТОВ "ТД "Тісса" на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149; технічна документація із поділу вказаної земельної ділянки не досліджувалася судами через її відсутність в матеріалах справи.

3.2. Хмельницька міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані; наголошує на тому, що судами було досліджено всі обставини справи і надана оцінка поданим доказам відповідно до норм чинного законодавства.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Тісса" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2024 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 924/1015/23; витребувано із Господарського суду Хмельницької області/Північно-західного апеляційного господарського суду справу № 924/1015/23.

Згідно з інформацією автоматизованої бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" вказана справа на запит надійшла до Верховного Суду 10.07.2024.

З урахуванням викладеного, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

4.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, 31.05.2012 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "ТД "Тісса" (орендар) було укладено договір оренди землі № 681010004000571, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Хмельницької міської ради від 08.09.2010 № 41 із земель житлової та громадської забудови, розташованої в м. Хмельницькому, на вул. Львівському шосе, 2.

Згідно з пунктами 2, 3, 5 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6280 м2, в тому числі діл. № 1 - 6229 м2, діл. № 2 - 51 м2. На земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди, інші об`єкти інфраструктури - площадка (асфальт) площею 3674 м2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 240 801,00 грн.

У пункті 8 договору сторони погодили, що договір укладено на 5 років, до 08.09.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В матеріалах справи наявний план землекористування ТОВ "ТД "Тісса" в м. Хмельницькому на вул. Львівське шосе, 2, під речовий ринок та складські приміщення.

09.06.2016 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "ТД "Тісса" (орендар) було укладено додаткову угоду № 1206/02 до договору оренди землі від 31.05.2012 № 681010004000571, згідно з якою сторони поновили вказаний договір оренди землі на новий термін на 5 років, до 08.09.2020. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 1 додаткової угоди).

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2015 № 27 було поновлено договір оренди земельних ділянок, зокрема ТОВ "ТД "Тісса", місце розташування земельної ділянки - вул. Львівське шосе (кадастровий номер 6810100000:09:001:0021 та кадастровий номер 6810100000:09:001:0022), підстава - договір оренди від 31.05.2012 № 681010004000571 площею 6280 м2 ,в т.ч. ділянка № 1 - 51 м2, ділянка № 2 - 6229 м2, терміном на 5 років.

Рішенням Хмельницької міської ради "Про розгляд звернення ТОВ "ТД "Тісса" від 28.08.2020 № 16 відмовлено ТОВ "Торговий дом "Тісса" в поновленні договору оренди землі від 31.05.2012 № 681010004000571 (із внесеними змінами). Вирішено не поновлювати та вважати припиненим із 08.09.2020 договір оренди землі від 31.05.2012 № 681010004000571 у зв`язки із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 ТОВ "ТД "Тісса" на праві приватної власності належать об`єкти нерухомості загальною площею 993,5 м2: А11 - адміністративна будівля; Б - склад № 1; В - склад № 2; Г - склад № 3; Д - склад № 4; а - прибудова; а1 - прибудова, місце розташування - земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:001:0021.

Рішенням Хмельницької міської ради від 08.12.2020 № 25 погоджено МКП - ринок "Ранковий" технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Львівське шосе, 2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0021, площею 6229 м2 (після поділу земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:09:001:0150 площею 1627 м2 та земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149 площею 4602 м2) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), підстава - рішення міської ради від 25.09.2020 № 8.

Відповідно до письмової Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.12.2020 земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150 (поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0021 (р/н 983759868101), площею 0,1627 га належить на праві комунальної власності Хмельницькій міській раді.

Відповідно до письмової Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.08.2023 земельна ділянка, кадастровий номером 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га належить на праві власності територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради. З 27.07.2023 право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,4602 га зареєстровано за МКП - ринок "Ранковий".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 у справі № 924/1057/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.03.2023, рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.08.2022 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ТД "Тісса" до Хмельницької міської ради, ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним і скасування рішення ради від 28.08.2020 № 16; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.05.2012 № 681010004000571; визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення ради від 08.12.2020 № 25 про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та припинення права користування земельною ділянкою; визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, кадастрові номери 6810100000:09:001:0149 і 6810100000:09:001:0150 в базі даних Державного земельного кадастру, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:09:001:0021, площею 6229 м2; визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Хмельницького в особі ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га; визнання протиправною та скасування державної реєстрації права постійного користування МКП ринок "Ранковий" на земельну ділянку кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га; визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Хмельницького в особі ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 0,1627 га; зобов`язання ГУ Держгеокадастру поновити у Держкадастрі запис про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Хмельницький, Львівське шосе, 2, площею 6229 м2, з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6810100000:09:001:0021.

11.04.2023 ТОВ "ТД "Тісса" звернулося до Хмельницької міської ради із клопотанням на підставі частини 11 статті 120 Земельного кодексу України про передачу в користування земельних ділянок, необхідних для обслуговування належного позивачеві майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га, земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 0,1627 га та земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0022, площею 0,0051 га.

Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради у листі від 04.05.2023 № 1672-02-20-23 повідомило ТОВ "ТД "Тісса" про відмову в надані йому в оренду зазначених земельних ділянок. До листа додано протокол засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 21.04.2023 № 53.

Рішенням Хмельницької міської ради від 02.06.2023 № 82 надано МКП - ринок "Ранковий" в постійне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 4602 м2, під речовий ринок, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0022, площею 51 м2, під речовий ринок, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на вул. Львівське шосе, 2 в м. Хмельницькому.

Рішенням Хмельницької міської ради від 15.09.2023 № 78 затверджено МКП - ринок "Ранковий" технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 4602 м2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, площею 137 м2 та земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, площею 4465 м2; підстава - рішення Хмельницької міської ради від 18.08.2023 № 9, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.09.2023, земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, площею 0,4465 га належить на праві постійного користування МКП - ринок "Ранковий" (дата державної реєстрації 27.07.2023, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69395936 від 21.09.2023).

Рішенням Хмельницької міської ради від 16.10.2023 № 12 припинено право користування МКП - ринок "Ранковий" щодо земельної ділянки на Львівському шосе, 2 площею 137 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, та передано зазначену земельну ділянку в запас міста.

В матеріалах справи наявний витяг із Державного земельного кадастру від 06.11.2023 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, на вул. Львівське шосе в м. Хмельницькому та технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) МКП - ринок "Ранковий" 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в м. Хмельницькому, на вул. Львівське шосе, 2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153.

Також у справі наявний супровідний лист Хмельницької міської ради від 07.11.2023 № 6932-23 про направлення на адресу ТОВ "ТД "Тісса" примірника договору оренди земельної ділянки на Львівському шосе, 2 площею 1627 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150 (з доказами направлення означеного листа адресату, а саме опис вкладення в цінний лист та квитанція Укрпошти).

Рішенням Хмельницької міської ради від 10.11.2023 № 96 затверджено МКП - ринок "Ранковий" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1627 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, та площею 4465 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, що розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 2, з метою внесення змін у відомості про земельні ділянки до Державного земельного кадастру.

Позивачем до матеріалів справи надано висновок судового експерта Власюка В. В. від 30.05.2023 № 1052ед/023 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження. Відповідно до висновків експерта (1) земельна ділянка, яка мінімально необхідна для обслуговування комплексу будівель, розташованого на вул. Львівське шосе, 2 в м. Хмельницькому та належить ТОВ "ТД "Тісса", накладається на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, розташовану на вул. Львівське шосе, 2 в м. Хмельницькому та перебуває у комунальній власності, загальна площа накладення становить 0,0583 га (583 м2), тобто близько 13 % від площі земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, та складається з чотирьох частин обмежених точками 1-2-3-4-5 площею 0,0038 га, 3-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-3 площею 0,0060 га, 17-18-19-20-21-22-23-17 площею 0,0458 га та 24-25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-35-36-24 площею 0,0027 га; (2) земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:01:0150, розташована на вул. Львівське шосе, 2 в м. Хмельницькому та перебуває у комунальній власності, є недостатньою для обслуговування комплексу будівель, розташованого на вул. Львівське шосе, 2, в м. Хмельницькому та належного ТОВ "ТД "Тісса", а саме не забезпечує можливість проїзду та проходу до будівель комплексу від земель загального користування (передбачено вимогами ДБН Б.2.2-12:2019, ДБН В.1.1-7.-2016 та методиками проведення судових земельно-технічних експертиз), не забезпечує можливість проїзду для пожежних автомобілів від земель загального користування (вулиць та проїздів) до стін будівель комплексу (передбачено вимогами ДБН Б.2.2-12:2019), не забезпечує можливість обслуговування стін будівель комплексу (передбачено вимогами ДБН Б.2.2-12:2019 та методиками проведення судових земельно-технічних експертиз); (3) частини будівель, що входять до складу комплексу, розташованого на вул. Львівське шосе, 2, в м. Хмельницькому та належного ТОВ "ТД "Тісса", знаходяться в межах земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, а саме частина прибудови "а1" площею 5 м2 (обмежена точками 1-2-3-4-1), частина складу "№ 3" площею 1 м2 (обмежена точками 10-5-8-9-10) та частина складу "№ 4" площею 1 м2 (обмежена точками 5-6-7-8-5).

23.10.2023 позивач надіслав Хмельницькій міській раді клопотання щодо підписання договору оренди земельної ділянки загальною площею 6229 м2 на Львівському шосе, 2, у м. Хмельницькому із примірником договору.

Рішенням Хмельницької міської ради від 10.11.2023 № 74 відмовлено ТОВ "ТД "Тісса" в підписанні договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 6229 м2, в тому числі земельна ділянка № 1 площею 4602 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, та земельна ділянка № 2 площею 1627 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, під речовий ринок та складські приміщення на Львівському шосе, 2, у м. Хмельницькому.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи наявні витяги з Державного земельного кадастру від 05.09.2023 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, площею 0,0137 га, та земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0153, площею 0,4465 га, кадастрові плани вказаних ділянок, а також збірний кадастровий план земельної ділянки на вул. Львівське шосе, 2, у м. Хмельницькому.

Листом від 30.11.2023 Управління правового забезпечення та представництва Хмельницької міської ради звернулось до Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради з проханням надати інформацію чи є достатнім розмір земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 1627 м2 на вул. Львівське шосе, 2, у м. Хмельницькому, для обслуговування об`єкта нерухомого майна відповідно до Державних будівельних норм.

У листі від 07.12.2023 Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради повідомило Управління правового забезпечення та представництва Хмельницької міської ради про те, що, розглянувши схему розташування комплексу будівель на вул. Львівське шосе, 2, у м. Хмельницькому, що зображена на збірному кадастровому плані земельної ділянки, загальною площею 1627 м2 відстані на межі земельної ділянки до будівель більше ніж 1 м, чим виконані вимоги пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", що свідчить про те, що розмір такої земельної ділянки є достатнім для обслуговування комплексу будівель, що розташовані на ній.

За інформацією, наведеною у листі ГУ Держгеокадастру від 16.01.2024 № 174/281-24, адресованому виконавчому комітету Хмельницької міської ради, відповідно до даних Державного земельного кадастру при перегляді проєкції візуально відсутній перетин земельних ділянок, кадастрові номери 6810100000:09:001:0153 і 6810100000:09:001:0150. Водночас у листі зазначено, що у відділі відсутні координати будівлі, розташованої на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, тому надати достовірну інформацію неможливо.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру від 27.12.2023№ 18-22-0.502-5633/281-23, адресованого виконавчому комітету Хмельницької міської ради, відомості про земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, відсутні в Державному земельному кадастрі.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно закрито об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2248919468101 - земельна ділянка, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площа 0,4602 га, дата державної реєстрації 19.09.2023 о 09:35:06; підстава - поділ нерухомого майна.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "ТД "Тісса" до Хмельницької міської ради, МКП - ринок "Ранковий", ГУ Держгеокадастру про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі в постійне користування комунальному підприємству земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 0,4602 га, щодо затвердження технічної документації стосовно поділу такої земельної ділянки, щодо розгляду клопотання ТОВ "ТД "Тісса" про підписання договору оренди землі загальною площею 6229 м2, в тому числі земельної ділянки № 1 площею 4602 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, і земельної ділянки № 2 площею 1627 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, під речовий ринок та складські приміщення на Львівському шосе, 2, у м. Хмельницькому; визнання протиправними та скасування державних реєстрацій земельних ділянок, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, та прав на них; зобов`язання поновити запис про земельну ділянку в межах, координатах та конфігурації до її поділу; визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції позивача.

4.5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог заявленого позову та відмовив у його задоволенні повністю.

4.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та при цьому виходить із такого.

Згідно з частою 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 122 зазначеного Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок у користування визначений у статті 123 Земельного кодексу України. За змістом наведеної норми надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

За змістом статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Під час вирішення спору у цій справі попередні судові інстанції установили, що ТОВ "ТД "Тісса" є власником об`єктів нерухомості загальною площею 993,5 м2, розташованих на вул. Львівське шосе у м. Хмельницькому, а отже, має право на оформлення права користування землею, необхідною для обслуговування належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна. Водночас, як зазначили суди, звертаючись до Хмельницької міської ради із відповідним клопотанням про укладення договору оренди землі, позивач вказував на те, що він має право на отримання в оренду земельних ділянок, які виникли в межах площі та конфігурації земельної ділянки, кадастровий номер 6810100000:09:001:0021, а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0149, площею 4602 м2 та земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 1627 м2, оскільки, на його думку, в межах цих земельних ділянок розміщені належні йому на праві власності об`єкти нерухомості. При цьому в проєкті договору оренди землі, запропонованого до укладання з радою, позивач визначає цільове призначення земельної ділянки - під речовий ринок та складські приміщення.

Проте, як установили суди попередніх інстанцій, позивач не довів, що саме на усій земельній ділянці, яку він просить надати йому в оренду та щодо якої виник спір, розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, а також не довів того, що земельна ділянка у визначеному позивачем розмірі необхідна йому для обслуговування його об`єктів нерухомості. Господарські суди також зазначили, що в матеріалах справи немає доказів звернення позивача із клопотанням до міської ради про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо визначення земельної ділянки, необхідної для обслуговування належних йому об`єктів нерухомості. Водночас, суд апеляційної інстанції констатував неспівмірність площі земельної ділянки, яку просив надати в оренду позивач, порівняно з площею обєктів, розташованих на цій земельній ділянці. Так, за висновками суду, загальна площа належного позивачеві нерухомого майна становить 993,5 м2, натомість він претендує на отримання в оренду земельної ділянки площею, яка більше ніж в 6 разів перевищує площу належного позивачеві нерухомого майна, тоді як отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належного позивачу нерухомого майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Крім того, законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах. З огляду на зазначене отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належного позивачу об`єкта нерухомості майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19).

Разом із цим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Хмельницька міська рада рішенням від 16.10.2023 № 7 надала ТОВ "ТД "Тісса" в користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:09:001:0150, площею 1627 м2 для обслуговування комплексу будівель; проєкт договору оренди був отриманий позивачем 20.11.2023. Окрім того, рішенням Хмельницької міської ради від 10.11.2023 № 74 було передано в користування ТОВ "ТД "Тісса" земельну ділянку площею 137 м2, кадастровий номер 6810100000:09:001:0154, для обслуговування комплексу будівель; проєкт договору був надісланий позивачеві 12.12.2023. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, ТОВ "ТД "Тісса" для обслуговування комплексу будівель загальною площею 993,5 м2, які належать йому на праві власності, було передано в оренду земельні ділянки площею 1627 м2 та 137 м2, відповідно.

Дослідивши наявні у справі докази, у тому числі надавши оцінку долученому до справи позивачем висновку експерта від 30.05.2023 № 1052ед/23, доводам учасників справи, врахувавши вимоги чинного законодавства, суди попередніх інстанцій установили, що у вказаному висновку експерта на підтвердження обґрунтування розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості позивача, наведено посилання на ДБН, які, як зазначили суди попередніх інстанцій самі по собі не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі. При цьому, господарські суди врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, стосовно того, що оскільки чинне земельне законодавство не визначає методики визначення площі, яка для орендаря землі є достатньою з метою обслуговування, функціонування та експлуатації будівлі (ведення господарської діяльності), то самі по собі ДБН не можуть обґрунтовувати необхідний розмір земельної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі, позаяк ДБН - це норми з іншим предметом правового регулювання, які містять вимоги саме для будівництва об`єктів нерухомості, а не для обслуговування нерухомого майна. Водночас попередні судові інстанції зазначили про наявність суперечностей між цим висновком і технічною документацією щодо поділу спірної земельної ділянки в частині розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомості; вказали про зміни щодо конфігурації та розміру земельних ділянок в межах яких розміщені об`єкти нерухомості позивача, що відбулись на час звернення позивача до суду та в ході розгляду справи, які не могли бути враховані у висновку експерта.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поруч з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та від 16.07.2024 у справі № 910/7328/23.

До того ж при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17, від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, від 07.06.2022 у справі № 916/302/16).

Зважаючи на викладене та встановлені господарськими судами обставини справи, попередні судові інстанції дійшли висновку про недоведеність порушення прав позивача у наведеному випадку, тоді як для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді, а отже і відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову.

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини 11 статті 120 Земельного кодексу України, яка унормовує перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на об`єкт нерухомого майна, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, чого у наведеному випадку суди не встановили, не призвело до неправильного вирішення спору у цій справі та до прийняття незаконного судового рішення.

4.7. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.

4.8. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

4.9. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду, оскільки, по-перше, у розумінні положень процесуального законодавства при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судами висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. По-друге, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови, саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. До того ж цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. По-третє, висновки викладені у вказаних скаржником постановах не є релевантними до обставин цієї справи. У цій справі, що розглядається, поновлення договору оренди землі не було предметом судового розгляду на відміну від справи № 924/1057/20, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі. Водночас поділ земельної ділянки (справи № 367/2022/15-ц, № 922/2723/17 про неврахування висновків у яких стверджував скаржник) та неправомірність обрання позивачем способу захисту порушеного права (справа № 911/1770/21) не були підставою для відмови в позові у справі, в якій подано касаційну скаргу. Разом із тим, у постанові у справі № 823/59/17 (на яку також посилався скаржник) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду здійснював оцінку належності обраного позивачем способу захисту за позовними вимогами про визнання протиправною відмови державного органу у наданні дозволу фізичній особі на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язання надати такий дозвіл, та виходив із того, що відповідач (державний орган) з урахуванням положень статті 118 Земельного кодексу України не наділений повноваженнями за конкретних встановлених обставин діяти на власний розсуд, а існує лише один правомірний варіант його поведінки. Між тим, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 924/1015/23, у якій ТОВ "ТД "Тісса" подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаній постанові в адміністративній справі, оскільки такі висновки зроблені судами за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. Крім того, з цих же підстав - через неподібність правовідносин, а також з огляду на мотиви відмови у позові у справі № 924/1015/23, що розглядається, та встановлені судами у ній обставини колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 515/1315/18. У справі № 924/1015/23 суди не заперечували право позивача на оформлення права користування землею, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомого майна, які перебувають у його власності та розташовані на ній, водночас, за висновками судів, позивач не довів у встановленому порядку того, що саме на усій земельній ділянці, яку він просить надати йому в оренду та щодо якої виник спір, розташовані належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, а також не довів того, що земельна ділянка у визначеному позивачем розмірі необхідна йому для обслуговування його об`єктів нерухомості; крім того, як зауважив суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що радою було прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ "ТД "Тісса" земельних ділянок площами 1627 м2 та 137 м2 для обслуговування комплексу належних йому будівель загальною площею 993,5 м2.

Таким чином, вказані справи різняться зі справою, що розглядається, встановленими обставинами, що формують зміст правовідносин у них; у кожній із цих справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто вказані скаржником справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій в оскаржених рішенні та постанові у справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених ними обставин справи та підстав для відмови у позові, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у перелічених постановах Верховного Суду, тому підстав для врахування висновків, викладених у них, у наведеному випадку немає.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.10. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 11 статті 120 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Проте, як уже зазначалося, у наведеному випадку відсутні підстави до застосування до спірних правовідносин вказаної скаржником норми матеріального права; скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах, натомість його аргументи фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права та власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про відмову у позові та стосуються незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи і необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, колегія суддів вважає, що підстав для формування Верховним Судом висновку щодо зазначеної скаржником норми права у наведеному випадку немає.

4.11. Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - недослідження судом зібраних у справі доказів та встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника у наведеній частині зводяться до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як уже зазначалося, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча би однієї із підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчить зміст оскаржених судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає положенням частин 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

4.12. Водночас щодо іншої заявленої скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд зазначає таке.

У розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими.

Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення та які мають значення для розгляду цього спору, до переоцінки котрих в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватися не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Наведене свідчить про непідтвердження підстав касаційного оскарження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства і те, що підстави касаційного оскарження, зазначені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, ухвалені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.3. Водночас, зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Тісса", відкритого в частині вказаної підстави.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Тісса", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Тісса" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.01.2024 у справі № 924/1015/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак