Постанова

від 13.08.2024 по справі 927/1136/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/1136/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 22.04.2024

у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючого), Остапенка О.М., Отрюха Б.В.

та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 25.03.2024

у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючого), Остапенка О.М., Отрюха Б.В.

у справі № 927/1136/23

за заявою боржника ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів, визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом. Введено процедуру погашення боргів.

3. Не погоджуючись з постановою місцевого суду, АТ "УКРСИББАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу задоволено. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження у справі про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 закрито.

Рух касаційної скарги

5. 13.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23, яка сформована в системі "Електронний суд" 13.05.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 927/1136/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23 залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23.

8. 12.06.2024 ОСОБА_1 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило оригінал документу (квитанція від 12.06.2024), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23.

9. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 927/1136/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23, призначено розгляд касаційної скарги на 13.08.2024 о 10:00 год.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.08.2024 № 32.2-01/1798 у зв`язку із відпусткою суддів Васьковського О.В. та Погребняка В.Я. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/1136/23.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, справу № 927/1136/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Жукова С.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2024 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г. до свого провадження.

13. Також, вказаною ухвалою задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Белінської Н.О. про участь у судовому засіданні 13.08.2024 о 10:00 год. у справі № 927/1136/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14. Разом з тим, відповідно до Акту фіксації збоїв у роботі програмних продуктів та інформаційних систем від 13.08.2024, складеного посадовими особами Верховного Суду, до 10:30 год. 13.08.2024 не працювали системи "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

15. Відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

16. Разом з тим, із змісту ухвали Суду від 25.06.2024, якою було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

17. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

18. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

19. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

20. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

21. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

22. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати вказану касаційну скаргу в судовому засіданні 13.08.2024 за відсутності уповноважених представників учасників справи. Відсутність представників учасників справи в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

23. Не погоджуючись з ухваленою постановою ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

24. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

24.1 Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 1 частини сьомої статті 123 та частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, судом не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21, від 22.08.2023 у справі № 903/160/22, а також висновки викладені у інших постановах Верховного Суду щодо надмірного формалізму при розгляді справи.

24.2 Із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається на якій із вичерпного переліку підстав передбачених у частині сьомій статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства суд закрив провадження у справі.

24.3 Зазначаючи єдиною підставою для закриття провадження у справі те, що боржник у плані реструктуризації, на думку суду, визначив мінімальні суми погашення заборгованості призводить до того, що суд апеляційної інстанції дискримінує боржника за ознакою майнового стану, що є порушенням статті 24 Конституції України.

24.4 Судом апеляційної інстанції не враховано, що за результатами зборів кредиторів складено протокол, згідно якого з питання першого (розгляд звіту керуючого реструктуризацією про перевірку декларації боржника про майновий стан) рішення не прийнято, при цьому учасники зборів кредиторів не висловили зауважень щодо повноти та достовірності результатів перевірки декларацій боржника про майновий стан.

24.5 Судом апеляційної інстанції не враховано, що проект плану реструктуризації боргів не схвалений кредиторами, зокрема, через зауваження щодо розмірів та строку погашення боргів. Водночас боржником відображено відомості про всі власні доходи. Доказів приховування доходів боржником матеріали справи не містять та кредиторами не подано.

24.6 Судом апеляційної інстанції безпідставно поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

25. АТ "УКРСИББАНК" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Згідно вимог частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

29. Пунктом 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

30. Виходячи із вимог касаційної скарги, скаржником оскаржується постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 927/1136/23 про відкриття апеляційного провадження.

31. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

32. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

33. За приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

34. Водночас ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження не містяться в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу.

35. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

36. Разом з цим Верховний Суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

37. Колегія суддів звертає увагу на те, що вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

38. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі

№ 927/1136/23.

39. Разом з тим, згідно частини другої статті 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

40. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне розглядати аргументи скаржника, які стосуються ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 927/1136/23, під час перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23 в касаційному порядку.

41. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

42. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

43. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

44. Аргументи скаржника (пункти 24.1, 24.2, 24.3, 24.4, 24.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

44.1 Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

44.2 Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

44.3 Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

44.4 Згідно частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

44.5 Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).

44.6 Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

44.7 Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

44.8 Тож на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

44.9 Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

44.10 Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених Кодексом України з процедур банкрутства для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

44.11 Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб розрахована на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність.

44.12 Тому суд повинен займати активну процесуальну позицію в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.

44.13 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

44.14 У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

44.15 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

44.16 Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

44.17 При цьому Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

44.18 Приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 Кодексу Україні з процедур банкрутства.

44.19 Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів боржника.

44.20 Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.

44.21 У свою чергу розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

44.22 У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у не розробленні та не поданні на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації, надання фіктивного (зазначення вигаданих розмірів сум погашення чи інших відомостей) та невиконуваного плану реструктуризації, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

44.23 Так, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.

44.24 Питання реальності та виконуваності плану це елемент оцінки поведінки Боржника з точки зору добросовісності, відповідно, сформувати висновок про добросовісність Боржника можливо виключно за умови встановлення не лише факту подання плану реструктуризації, а й оцінки змісту такого плану на предмет дій, направлених на відновлення платоспроможності боржника та погашення вимог кредиторів.

44.25 Надання реального плану реструктуризації є обов`язком Боржника, що беззаперечно свідчить, що встановлення таких обставин охоплюється судовим контролем в тому числі в аспекті добросовісності боржника та дотримання мети процедури неплатоспроможності.

44.26 Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником, місцевий суд не надав оцінку поведінці боржника як вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і поведінці боржника, яка передувала поданню заяви про його неплатоспроможність.

44.27 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки ігноруванням боржником мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що полягає у наданні фіктивного та економічно необґрунтованого плану реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, і має на меті лише фактичну довгострокову реструктуризацію з мінімальним місячним платежем кредитору, та свідчить лише про грубе зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

44.28 При цьому, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що фактично, оцінка поведінки боржника, обґрунтована судом першої інстанції лише фактом оцінки звіту арбітражної керуючої Белінської Н.О., яка з метою здійснення інвентаризації майна боржника направила ряд запитів до відповідних реєстраційних органів, на які отримала відповіді та передала їх на розгляд суду, що стало, на думку суду, основним критерієм добросовісної поведінки боржника.

44.29 З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не надав оцінку питанню відповідності плану реструктуризації вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства не надав оцінки питанню реальності та виконуваності наданого плану реструктуризації, не оцінив причини та підстав з яких такий план не схвалено кредитором; не надав оцінку діям боржника щодо приховування інформації боржником про прибутки за рахунок яких мав би виконуватись план реструктуризації.

44.30 Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

44.31 Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

44.32 Близькі за змістом правові висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

44.33 В свою чергу, Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий на погодження План реструктуризації ОСОБА_1 визначав мінімальні суми погашення заборгованості за рахунок невідомих доходів боржника (зокрема в плані зазначено, що дохід боржник отримує від дружини, проте судом першої інстанції не встановлено розмір доходів самої дружини), що очевидно та беззаперечно підлягало врахуванню під час оцінки добросовісності дій боржника в частині причин відсутності затвердженого плану та його умов в аспекті виконуваності та реальності.

44.34 З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що невідповідність плану реструктуризації боргів боржника вимогам Кодексу України з процедур банкрутства через не відображення в ньому повної та достовірної інформації про майновий стан боржника, фактичних обставин, які спричинили неплатоспроможність боржника, зазначення мінімального розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів без належного обґрунтування джерела походження таких сум, тощо є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з огляду на приписи пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

44.35 При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про те, що вказане ніяк не свідчить про намір боржника якнайшвидше виконати взяті на себе зобов`язання, а навпаки свідчить, що подання ОСОБА_1 заяви про його неплатоспроможність є намаганням ухилитися від оплати своїх боргів, шляхом їх списання у процедурі неплатоспроможності.

44.36 З огляду на викладене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що при ухваленні постанови від 30.01.2024 у справі № 927/1136/23 Господарським судом Чернігівської області не взято до уваги висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, а саме застосовано формальний підхід підрахунку строків, встановлених положеннями частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства та не встановлено всіх обставин справи, які об`єктивно вплинули на підстави не подання до суду у встановленні законодавством строки погодженого з Боржником та схваленого зборами кредиторів плану реструктуризації боргів.

45. Аргументи скаржника (пункт 24.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

45.1 Як убачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції була доставлена до електронного кабінету АТ "УКРСИББАНК" 02.02.2024 о 13 год. 51 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 4, а.с.172).

45.2 Враховуючи наведене, останнім днем строку на апеляційне оскарження згідно норм чинного процесуального закону було 22.02.2024.

45.3 З матеріалів справи убачається, що АТ "УКРСИББАНК" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 23.02.2024, що підтверджується відбитком календарного штемпеля органу поштового зв`язку, який міститься на поштовому конверті, долученому судом апеляційної інстанції до матеріалів справи разом із апеляційною скаргою (том 4, а.с. 201).

45.4 Як встановлено судом апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було мотивовано тим, що строк був пропущений з поважних причин, оскільки загальний доступ до повного тексту оскаржуваного судового рішення було надано 05.02.2024, та яке (клопотання) було задоволено судом апеляційної інстанції.

45.5 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

45.6 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

45.7 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 було витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1136/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

45.8 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 було, зокрема, поновлено АТ "УКРСИББАНК" строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2024 у справі № 927/1136/23 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2024 у справі № 927/1136/23.

45.9 Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлено, а скаржником у касаційній скарзі не зазначено про подачу останнім будь - яких заперечень проти відкриття апеляційного провадження у період до 25.03.2024 - дати відкриття апеляційного провадження, або ж клопотань про закриття такого апеляційного провадження у період до 22.04.2024 - дати ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

45.10 При цьому, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень судів апеляційної інстанції.

45.11 З огляду на викладене, скаржником не спростовано правомірності висновку суду апеляційної інстанції про наявність у цьому випадку правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

46. Крім того, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 23.05.2023 у справі № 910/5369/21, від 22.08.2023 у справі № 903/160/22 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин, в контексті досліджуваних судами у справі № 927/1136/23 доказів та встановлених фактичних обставин, зокрема, щодо того, що наданий на погодження План реструктуризації ОСОБА_1 визначав мінімальні суми погашення заборгованості за рахунок невідомих доходів боржника (зокрема в плані зазначено, що дохід боржник отримує від дружини, проте судом першої інстанції не встановлено розмір доходів самої дружини), щодо приховування інформації боржником про прибутки за рахунок яких мав би виконуватись план реструктуризації, щодо надання фіктивного та економічно необґрунтованого плану реструктуризації, який не відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства і має на меті лише фактичну довгострокову реструктуризацію з мінімальним місячним платежем кредитору, та свідчить лише про грубе зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.

47. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

48. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

49. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

50. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

51. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

52. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

53. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

54. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

55. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі № 927/1136/23.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23 залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 927/1136/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков