Рішення

від 21.08.2024 по справі 522/2425/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/2425/24-Е

Провадження №2-др/522/123/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Приморського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Сировій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року у справі №522/2425/24-Е позовні вимоги задоволено повністю, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його реєстрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

09 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі. В провадження судді заява надійшла 12 серпня 2024 року.

У вказаній заяві представник позивача просить суд винести додаткове рішення, яким встановити, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання представник заявника з`явився, підтримав свою заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань від неї до суду не надходило. Представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою юридичної особи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи представника заявника, приходить до наступного щодо вимоги позивача про встановлення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів цивільної справи та заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення вбачається, що позовна заява у справі, пояснення представника позивача у відкритих судових засіданнях, зібрані у справі докази - Висновок органу опіки та піклування №01-11/1010/1вих від 20 червня 2024 року, затвердженого Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, як органом опіки та піклування, містять відомості та докази на підтвердження самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 його батьком ОСОБА_1 .

Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування №01-11/1010/1вих від 20 червня 2024 року, затвердженого Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, як органом опіки та піклування, вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 . Дитина забезпечена усім для розвитку, виховання та відпочинку: дитина має окрему кімнату, ліжко, шафу для одягу, іграшки, одяг та взуття відповідно віку та сезону, про що спеціалісти Служби у справах дітей Одеської міської ради та фахівцем Центру соціальних служб Одеської міської ради 13 червня 2024 року склали відповідний акт. Представники Служби у справах дітей опитали сусідів позивача та відповідача, які зазначили, що відповідач давно виїхала за межі території України, та дитина тривалий час проживає тільки з батьком.

Таким чином, матеріалами справи та поясненнями представника позивача у справі, поза розумним сумнівом доведено здійснення самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 його батьком ОСОБА_1 та його проживання разом із батьком.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

З цього випливає одна із загальних засад регулювання сімейних відносин, яка полягає у рівності прав, інтересів батьків при визначенні місця проживання дитини. Аналогічний підхід спостерігається і в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки мусять мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні 5 презумпцій, які ґрунтуються на ознаці статі, не мають братись до уваги (рішення у справах «Зоммерфельд проти Німеччини» від 8 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 3 грудня 2009 року).

Проте, як зазначено у висновку Верховного Суду, зробленому у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім права батьків.

Зокрема, ч. 2, 3 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ця норма покликана забезпечити, як право на спілкування тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, так і можливість безпосередньої участі в її вихованні. При цьому, звуження прав того з батьків, з ким дитина не проживає, має відбуватися лише у виключних випадках та в обсязі, необхідному для забезпечення інтересів дитини, без покладення додаткових обов`язків, а, подекуди, й зі звільненням від деяких.

Тим не менш, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19, не може піддаватися формалізму. Суди, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте, найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності.

Інститут визначення місця проживання дитини, насамперед, спрямований визначати з ким із батьків буде проживати дитина в разі припинення шлюбних відносин, а також має на меті:

1.забезпечити право дитини на належне батьківське виховання;

2.забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

3.покласти обов`язок щодо сплати аліментів на того з батьків, хто проживає окремо від дитини;

4.надати право одному з батьків в інтересах дитини без отримання згоди іншого, вирішувати питання щодо: виїзду дитини за кордон, реєстрації зняття з місця реєстрації дитини, влаштування в дошкільний/навчальний заклад, отримання медичної допомоги тощо;

5.заборонити одному з батьків без згоди іншого змінювати місце проживання дитини.

Системний аналіз приписів ст. 3, 141, 157, 160, 161 СК України, ст. 19 ЦК України, а також Законів України «Про охорону дитинства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у контексті змістовного наповнення поняття визначення місця проживання дитини дає підстави виснувати, що визначення місця проживання дитини врегульовує питання стосовно місця проживання дитини з одним із батьків, порядку та участі іншого у здійсненні прав та виконанні обов`язків, як щодо належних умов проживання, так й інших елементів нормального розвитку дитини, як-то харчування, навчання, лікування, соціальне спілкування тощо.

Наділення такої особи (того з батьків, з ким проживає дитина) певним додатковим обсягом прав поєднано з покладенням додаткових обов`язків задля забезпечення таких інтересів дитини.

І в цьому контексті інститут визначення місця проживання дитини стосується не стільки адреси місця проживання дитини, скільки визначає того з батьків, проживання з яким у більшій мірі забезпечуватиме інтереси дитини в частині виховання та утримання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, пояснення представника позивача в судовому засіданні та зібрані у справі докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_4 його батьком ОСОБА_1 та його проживання разом з батьком підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить висновку проможливість задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком.

Керуючись ст.ст.76-81,270,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивачапро ухваленнядодаткового рішенняпо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участютретьої особиОргану опікита піклуванняПриморської районноїадміністрації Одеськоїміської радипро розірванняшлюбу тавизначення місцяпроживання дитиниз батьком задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком.

Встановити, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь в судовому засіданні, але не були присутніми при оголошенні у той же строк з дня отримання копії додаткового рішення.

Суддя Ю.Б. Свячена

21.08.2024