Рішення

від 03.07.2024 по справі 756/9855/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03.07.2024 Справа № 756/9855/23

Ун.№756/9855/23

Пр.№2/756/571/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.

секретаря Приходько К.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Безпалюк Н.В. , Розова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пестич Лариса Василівна про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ, визнання права власності в порядку спадкування

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, у якому просить

-встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.1995 по ІНФОРМАЦІЯ_1,

-визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 :

1.автомобіль КІА д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску,

2.квартиру АДРЕСА_1 ,

3.квартиру АДРЕСА_2 ,

-визнати за позивачем право власності на 1/2 частку зазначеного майна та право власності на 1/6 частку цього ж майна в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно та у встановленні законом строки була відкрита спадкова справа, до кола спадкоємців якої входять: позивач, мати померлої - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_6

27.07.2023 приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. було видано довідку про спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , у відповідності до якої ОСОБА_4 не підтвердив документально родинні та шлюбні стосунки з померлою.

27.09.1986 року ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) уклала шлюб із ОСОБА_10 . У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 .

Починаючи з 1995 року ОСОБА_4 почав проживати з ОСОБА_7 , хоч вона ще перебувала у офіційному шлюбі з іншим чоловіком.

Позивач наразі зареєстрований та є власником квартири за адресою АДРЕСА_3 , в якій він проживав до знайомства із ОСОБА_7 .

Після знайомства позивач починаючи з 1995 року почав проживати з ОСОБА_7 разом за адресою її мешкання: АДРЕСА_4 , разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_6

22.03.2000 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 був укладений договір довічного утримання, у відповідності до умов якого, ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 .

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 був розірваний 02.11.2000 року, незважаючи на фактичне припинення відносин в 1993-1994 роках.

23.02.2007 року ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до умов якого у власність до ОСОБА_7 перейшла квартира АДРЕСА_1 .

29.04.2014 року було придбано автомобіль КІА «РІО», який було зареєстровано за ОСОБА_7 .

31.05.2021 року за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору довічного утримання від 22.03.2000 року.

Позивач починаючи з 22.03.1967 року та станом на день подання позовної заяви постійно був працевлаштований, ОСОБА_7 працювала бухгалтером.

Починаючи з 1995 року до дня своєї смерті ОСОБА_7 проживала разом з ОСОБА_4 , як чоловік та дружина, вели спільне господарство, разом виховували її сина ОСОБА_6 , спільно набували майно, робили поточний ремонт майна, мали спільний відпочинок, тобто вели життя, яке притаманно подружжю, однак без реєстрації шлюбу.

За рік перед смертю ОСОБА_7 захворіла на онкологічне захворювання. Під час лікування весь час ОСОБА_4 був поруч з нею, лікування здійснювалося в ТОВ «Медичний центр «Консиліум Медікал», оплату за яке проводив позивач.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для належного оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7 та за період їх спільного проживання набуто майно, яке підпадає під критерії спільного сумісного майна, а тому право власності на 1/2 частку вказаного майна має бути визначено за ОСОБА_4

04.09.2023 року від відповідача ОСОБА_6 на адресу суду надійшов відзив в якому він позовні вимоги визнав у повному обсязі. Пояснив, що він разом із бабусею ОСОБА_5 , дідом ОСОБА_11 проживали разом, його батько пішов із сім`ї в 1993-1994 роках. Приблизно в 1994- 1995 році він познайомився з позивачем, який на той час зустрічався з його мамою ОСОБА_7 , та починаючи з 1995 року вони почали проживати однією сім`єю.

Спочатку в квартирі АДРЕСА_5 , з 2007 року у квартирі АДРЕСА_1 , де проживали всі разом: мати, позивач, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .

Позивач ОСОБА_6 замінив його рідного батька. За час спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_7 фактично забезпечували бабусю ОСОБА_5 та діда ОСОБА_11 продуктами харчування, ліками та оплачували комунальні послуги. Крім того спільними зусиллями матері та позивача було оплачено навчання ОСОБА_6 .

За період спільного проживання однією сім`єю вони утрьох часто відпочивали, зокрема і на морі, куди позивач возив їх своєю автівкою. Тобто, мати відповідача ОСОБА_7 разом із позивачем жили разом, як чоловік та дружина,.

За час спільного проживання матері ОСОБА_7 разом з позивачем ними спільно було набуто майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 , автомобіль «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_6 тривали час перебуває за межами України, однак не хвилювався, оскільки біля неї завжди був поруч ОСОБА_4 , який з початком хвороби доглядав за нею, взяв на себе всі витрати пов`язані із лікуванням. Про смерть матері він дізнався від ОСОБА_12 , а також позивач взяв на себе всі витрати на її поховання.

20.09.2023 на адресу суду від відповідачки ОСОБА_5 надійшов відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що перебування померлої ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 до 02.11.2000 року взагалі включає можливість її проживання з позивачем однією сім`єю у період з 01.01.1995 по 02.11.2000.

Крім того, 22.03.2000 між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 був укладений договір довічного утримання, відповідно до умов, якого останній передав їй у власність квартиру АДРЕСА_2 , тобто під час її офіційного шлюбу з ОСОБА_10 , тому зазначений правочин не міг бути укладений в інтересах померлої та позивача, а також цю квартиру спадкодавець набула у період чинності Кодексу про шлюбу та сім`ю Української РСР, який діяв до 01.01.2004 року, яким не було передбачено набуття статусу спільного сумісного майна у осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було набуте ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2007 року. У той час, того ж дня, 23.02.2007 року ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 продали квартиру АДРЕСА_7 , за 50 000 грн., а купівля квартири ,на яку претендує позивач була здійснена за 45 000 грн., тому квартира АДРЕСА_1 не може бути об`єктом спільної сумісної власності.

Крім того, вважає, що автомобіль КІА д.н.з. НОМЕР_1 придбаний померлою за власні кошти, тому позовна вимоги про визнання вищезазначеного транспортного засобу об`єктом спільної сумісної власності та визнання за позивачем 1/2 частини також не підлягає задоволенню.

Зазначає, що з огляду на викладене факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_7 з 01.01.2004 по 08.03.2023 взагалі не можна встановити, оскільки цей факт не має для позивача юридичного значення, з огляду на те, що все спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7 та на яке претендує позивач не є об`єктами права їх спільної сумісної власності, а позивач за умови, якщо він зможе довести, що проживав зі спадкодавицею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, буде лише спадкоємцем четвертої черги спадкування, що відповідно до ст. 1258 ЦК України виключає можливість його спадкування, якщо є спадкоємці першої черги (відповідачі).

А отже, у задоволенні вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 слід відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представниця відповідачки ОСОБА_5 адвокат Безпалюк Н.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Розов О.С. позовні вимоги визнав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час день та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності третьої особи.

Заслухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , автомобіля КІА д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.

Відповідно до Довідки про спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 №67 від 27.07.2023 року виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., після її смерті прийняли спадщину - мати померлої ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , який стверджує, що є цивільним чоловіком померлої, документи, що підтверджують родинні та/або шлюбні стосунки з померлою у ОСОБА_4 відсутні, син померлої ОСОБА_7 повідомив, що про факт смерті матері обізнаний та буде приймати спадщину.

21.09.2023 року постановою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. було відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що документально не підтверджено родинних та/або шлюбних відносин з померлою особою.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України - суд розглядає справи про встановлення факту- проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

Відповідно до статті 315 ЦПК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що встановлення факту проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу стосується вирішення спору щодо подальшому визнання набутого за вказаний час майна спільною сумісною власністю та поділу майна шляхом визнання права власності, то встановлення даного факту підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року).

Проживання осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу за діючим в період з 1995 року до 01 січня 2004 року Кодекс про Шлюб та сім`ю України, жодних правових наслідків не породжувало і до виникнення права спільної сумісної власності не призводило.

Правовідносини з приводу встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном та його розподіл регулюються Сімейним Кодексам України.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (ст. 36 СК України).

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кіган проти Ірландії» №16969/90 від 26.05.1994 року «…поняття «сім`я» не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо «сімейні узи», коли сторони живуть спільно поза шлюбом…».

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

У рішенні по справі «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

ОСОБА_4 суду пояснив, що орієнтовно з 1995 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_7 Спочатку на АДРЕСА_10, квартира в якій належала ОСОБА_7 , її сину ОСОБА_6 і матері ОСОБА_5 . ОСОБА_7 прийняла рішення продати її і придбала трикімнатну квартиру на АДРЕСА_8 , грошима отриманими за продаж квартири розпорядилась ОСОБА_7 . Згодом вони спільно зробили в цій квартирі ремонт і проживали у ній постійно. Матір ОСОБА_7 ОСОБА_5 з чоловіком постійно проживали з ними. Вони з ОСОБА_7 забезпечували їх, надавали медичну допомогу, придбавали все необхідно. Вітчим ОСОБА_7 помер у 2021 році і йому на той час було 82 роки. Після цього ОСОБА_5 продовжила проживати з ними. Коли ОСОБА_7 діагностували онкологічне захворювання, він попросив її рідного брата ОСОБА_16 забрати бабусю до себе, бо не справлявся з піклуванням над обома. ОСОБА_6 - син ОСОБА_7 вже близько 10 років проживає в РФ і не зміг прибути на поховання матері, заяву подав через нотаріуса. Після смерті ОСОБА_7 до нього приїхала дружина ОСОБА_16 , яка повідомила, що він ніяких прав на майно мне має. Після цього ні з ОСОБА_5 , ні з ОСОБА_18 він не спілкувався. З ОСОБА_6 він спілкується постійно.

Свідок ОСОБА_19 суду показала, що ОСОБА_4 і ОСОБА_7 знає вже близько 17 років. ОСОБА_7 працювала бухгалтером в громадському об`єднанні «Єдність». ОСОБА_4 допомагав об`єднанню і вони були чоловіком та дружиною. Майже щодня він привозив ОСОБА_7 на роботу та забирав з неї. Вона підтримувала дружні відносини з ОСОБА_7 , дуже позитивно характеризує їх відносини між собою.

Свідок ОСОБА_21 суду показала, що волонтером того ж громадського об`єднання і з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 знайома з 2007 року, відвідувала їх вдома. Позитивно характеризує їх родину.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що з ОСОБА_4 знайомий з 2011 року, підтримують дружні стосунки. Він познайомив його з дружиною ОСОБА_7 . Вони також придбали машину, якою користувався ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_23 показав суду, що товаришує зі ОСОБА_4 з 1992 року. Був знайомий ще з його першою дружиною, а згодом дізнався, що ОСОБА_4 проживає з ОСОБА_7 . Позитивно характеризує відносини між ними, зазначив, що щороку в кінці серпня вони їздили відпочивати на море.

Свідок ОСОБА_24 суду показала, що є подругою ОСОБА_7 більше 50 років, вони були однокласницями і кумами. З ОСОБА_4 вона познайомилась в 1991-1992 році. З кінця 1992 року вони почали проживати разом, син ОСОБА_7 - ОСОБА_6 був ще маленьким і ОСОБА_4 виховав його як рідного. Вони жили як сім`я, були чоловіком і дружиною один одному. У ОСОБА_7 була квартира на АДРЕСА_9 , яку вони продали і придбали 3-кімнатну квартиру, щоб у ОСОБА_6 була окрема кімната. Квартиру по АДРЕСА_8 отримала за договором довічного утримання від вітчима, який до смерті прожив в одній родині з ОСОБА_7 і ОСОБА_4 . Вони спільно дбали про нього та матір ОСОБА_7 - ОСОБА_5 . ОСОБА_7 говорила їй, що вони придбали автомобіль.

Свідок ОСОБА_31 суду показала, що з ОСОБА_7 і ОСОБА_4 знайома з 2006 року, оскільки спільно працювала з ОСОБА_7 в ТОВ «Ідель». Вони підтримували товариські стосунки. Вона розуміла, що вони чоловік і жінка.

Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_32 , які є дружиною і донькою брата ОСОБА_7 . суду показали, що ОСОБА_4 проживав з нею. Особливості їх стосунків їм не відомі. Свідок ОСОБА_32 зазначила, що у них було кохання і бабуся проживала постійно з донькою і ОСОБА_4 . Коли тато забрав бабусю до себе, то вони з сестрою намагались домовитись з ОСОБА_6 - сином померлої щодо спільної участі у утриманні бабусі, на що ОСОБА_6 відповів негативно, відмітивши, що вони мають намір заволодіти всім майном покійної матері. Свідок ОСОБА_8 показала також суду, що ОСОБА_4 в житті ОСОБА_7 був раніше 2000-х років. ОСОБА_7 була фінансово самостійною. Вона казала, що придбала машину, однак їздити вона не вміла і кермував ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, наявні докази в сукупності дозволяють суду дійти висновку про наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відносин, що за своєю суттю відповідають відносинам сім`ї, так як між ними на той час склалися усталені відносини, притаманні подружжю - тривалий факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, піклування один про одного, придбання майна для спільного користування, участі у витратах щодо його утримання, тощо. Це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , а також тим, що всю медичну документацію щодо лікування ОСОБА_7 з ТОВ «Консиліум Медікал» було надано суду саме ОСОБА_4 , який з його слів, не спростованих будь-ким іншим, останній рік життя ОСОБА_7 надавав їй всіляку допомогу у лікуванні. Він же і поніс витрати на її поховання, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Стороною відповідача ОСОБА_5 доказів того, що це здійснювалось не ОСОБА_4 не надано.

До матеріалів справи позивачем долучено ряд фотографій які підтверджують факт його спільного проживання позивача з ОСОБА_7 однією сім`єю, а також цей факт визнається та підтверджується відповідачем ОСОБА_6 .

До відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС України), яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до п. 1 розділу VІІ Прикінцевих положень Сімейного кодексу цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються лише в частині тих прав та обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Відтак, оскільки, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передбачено Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, вимога позивача про встановлення факту проживання його з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1995 року по 01.01.2004 рік задоволенню не підлягає. Крім того, до 02.11.2000 року ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

Щодо встановлення факту однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 по день смерті ОСОБА_7 , то вимога про це заявлена з двома цілями.

Перша - це визнання майна придбаного у цей період спільним сумісним майном.

Друга - це отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Щодо майна, придбаного в період спільного проживання, суд, ухвалюючи рішення покликається на правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц, згідно якого Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

Керуючись викладеним, суд вважає правильним у цьому провадженні відмовити у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , оскільки це не є належним способом захисту прав особи, яка вважає себе власником майна у цьому провадженні.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як вбачається з матеріалів справи за померлою ОСОБА_7 31.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі Договору довічного утримання, серія та №2-429, виданого 22.03.2000 року Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою.

Договір довічного утримання був укладений 22.03.2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Пестич Л.В. та зареєстровано в реєстрі за №2-429.

Оскільки квартира АДРЕСА_2 набута ОСОБА_7 у власність на підставі договору довічного утримання під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , а також до набуття чинності СК України 01.01.2004 року, а тому не може рахуватись спільним сумісним майном ОСОБА_4 і ОСОБА_7 .

З огляду на масив зібраних у справі доказів, суд виснує те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_7 проживали як чоловік і жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу на момент придбання 23.02.2007 ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 та автомобілю «КІА РІО» 05.05.2017.

Відповідно до договору купівлі продажу від 23.02.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Івановою С.М., ОСОБА_7 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , вартість квартири склала 45 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, того ж дня, відповідно до договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Івановою С.М. 23.02.2007 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 продали квартиру АДРЕСА_7 , за 50 000 грн.

Отже, перед судом доведено, те, що квартира АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_7 за власні кошти від продажу квартири АДРЕСА_7 , а тому не є об`єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_4 .

Оскільки, у суду відсутні підстави для визнання зазначених квартир об`єктами спільної сумісної власності то вимога про при визнання права власності на частику цього майна за ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

29.04.2014 на ім`я ОСОБА_7 придбано автомобіль КІА РІО д.н.з НОМЕР_1 .

Судом у Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві були витребувані відомості про доходи ОСОБА_4 , за період з 01.11.2000 по 31.04.2014, відповідно до яких, позивач весь час був працевлаштований, та отримував регулярний дохід.

Відтак на підставі наданих позивачем доказів та показів свідків, наданих під час розгляду справи, суд приходить до переконання, що КІА РІО д.н.з НОМЕР_1 набутий ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в результаті спільної праці за спільні кошти під час проживання сім`єю без реєстрації шлюбу судом, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно що є в спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є в спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У зв`язку з вищезазначеним, суд вважає правильним визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину автомобілю «KIA RIO» д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі (кузова) НОМЕР_3 .

Вирішуючи вимогу щодо встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до дня відкриття спадщини з метою отримання права на спадщину після смерті ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

Статтею 1258 ЦК України визначено черговість спадкування за законом, згідно з якою спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як зазначено вище, позивач, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, мав би право на спадкування за законом у четверту чергу.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №9/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини до спливу шестимісячного терміну з дня смерті спадкодавці до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. крім ОСОБА_4 , звернулися відповідачі ОСОБА_5 - мати померлої та ОСОБА_6 - син померлої, які у відповідності до ст.1261 ЦК України відносяться до спадкоємців першої черги на спадкування за законом.

Отже, за наявності спадкоємців першої черги, встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років до моменту відкриття спадщина, не породжуватиме у ОСОБА_4 виникнення, зміну або припинення будь-яких прав, пов`язаних зі спадкуванням після смерті ОСОБА_7 , у зв`язку з чим вимоги про це також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль «KIA RIO» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на частину автомобілю «KIA RIO» д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі (кузова) НОМЕР_3 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.07.2024

Суддя А.М. Майбоженко