Рішення

від 29.07.2024 по справі 280/2809/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Справа № 280/2809/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача не прибув

представника відповідача Косенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м, Запоріжжя, пр-т Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.11.2023 № 00059312406, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість па загальну суму 42 416,25 гривень, в тому числі 33 933,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 8 483,25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00059372406, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 16 964,46 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті на підставі акту перевірки від 05.10.2023 №5947/08-01-24-06/2690503272 та від 16.11.2023 № 7058/08-01-24-06/2690503272, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено наступне. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 05.10.2023 № 5947/08-01-24-06/2690503272, акту документальної позапланової перевірки 16.11.2023 № 7058/08-01-24-06/ НОМЕР_1 , за висновками яких контролюючим органом встановлено порушення: п. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 01.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України) в частині заниження податкових зобов`язання з ПДВ на загальну суму ПДВ 33928,91 грн.; пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині не складання на дату виникнення податкових зобов`язань зведених податкових накладних в електронній формі та їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом терміни на загальну суму ПДВ 33928,91 грн. На підставі зазначених актів ухвалено спірні податкові повідомлення-рішення. На переконання позивача, контролюючий орган під час перевірки необґрунтовано зробив висновок, що позивач не може згідно укладених договорів суборенди надавати частину приміщення погодинно. Зазначає, що такий висновок суперечить нормам чинного законодавства, яке встановлює право за суб`єктами господарювання самостійно формувати програму діяльності, робити вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучати матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлювати ціни на продукцію та послуги відповідно до закону. Вважає безпідставним здійснений контролюючим органом розрахунок, яким встановлено базу оподаткування на ПДВ з суборенди об`єкта нерухомості нижче ціни придбання послуг оренди об`єкта нерухомості, оскільки не було враховано, що суборенда здійснювалась погодинно, коли оренда приміщення позивачем сплачувалась щомісячно. На підставі викладеного, вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 15.04.2024 вх. № 17765 зазначає, що документальною плановою виїзною перевіркою та документальною позаплановою перевіркою ФОП ОСОБА_1 , зокрема, виявлено порушення в частині заниження податкових зобов`язання з ПДВ на загальну суму ПДВ 33928,91 грн. та не складання на дату виникнення податкових зобов`язань зведених податкових накладних в електронній формі та їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом терміни на загальну суму ПДВ 33928,91 грн.

Проаналізувавши усі договори, додаткові угоди та акти приймання - передачі в суборенду об`єктів нерухомості, які були надані позивачем під час перевірок та заперечення, встановлено, що позивач не може надавати в суборенду частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 погодинно. Також зазначив, що з метою уникнення великої кількості документів позивач міг запровадити журнал обліку передачі та повернення об`єкта оренди, який міг стати актом прийому-передачі приміщення за договором суборенди. Відповідач, врахувавши специфіку здійснення діяльності позивача, зробив висновок, що суборендоване приміщення використовується на постійній основі. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/2809/24 та призначено підготовче судове засідання на 30.04.2024.

30.04.2024 протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 27.05.2024.

27.05.2024 протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 11.06.2024.

11.06.2024 протокольною ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2024.

02.07.2024 протокольною ухвалою суду було відкладено судове засідання на 29.07.2024.

У судовому засіданні 29.07.2024 представник відповідача підтримав свої заперечення.

29.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповідно на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, пп.69.35 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п.2 ч.1 ст. 13, п. 923 розділу VIІІ «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами) та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2023 рік, наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 28.08.2023 №1534-п та направлень, виданих ГУ ДПС у Запорізькій області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.10.2023 №5947/08-01-24- 06/2690503272, який направлено ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом до вкладення та повідомленням про вручення ФОП ОСОБА_1 05.10.2023. Акт перевірки був отриманий 10.10.2023.

Відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 ПК України ФОП ОСОБА_1 подано заперечення від 23.10.2023 № б/н (вхідний ГУ ДПС у Запорізькій області 23.10.2023 № 53535/6) з додатковими документами, які були відсутні під час проведення перевірки.

Під час розгляду заперечень та додатково наданих документів комісією з розгляду заперечень прийнято рішення щодо проведення перевірки з питань, що викладенні у запереченні від 23.10.2023 № б/н (вхідний ГУ ДПС у Запорізькій області 23.10.2023 № 53535/6) на акт документальної планової виїзної перевірки від 05.10.2023 № 5947/08-01-24-06/ НОМЕР_1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2022 з метою з`ясування обставин, які не були досліджені під час документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до наказу від 06.11.2023 № 1924-п документальна позапланова виїзна перевірка на підставі пп. 78.1.5 п. 78.5 ст. 78 ПК України розпочата 06.11.2023 тривалістю 5 робочих днів.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2023 №7058/08-01-24-06/ НОМЕР_1 . Документальною позаплановою виїзною перевіркою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), яка проведена на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України з урахуванням додатково наданих документів до заперечень від 23.10.2023 № б/н встановлені порушення вимог податкового та іншого законодавства, зокрема:

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України в частині заниження податкових зобов`язання з ПДВ на загальну суму ПДВ 33928,91 грн.;

- порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України зі змінами та доповненнями в частині не складання на дату виникнення податкових зобов`язань зведених податкових накладних в електронній формі та їх реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом терміни на загальну суму ПДВ 33928,91 грн.

На підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 05.10.2023 № 5947/08-01-24-06/2690503272, акту документальної позапланової перевірки 16.11.2023 № 7058/08-01-24-06/2690503272 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.11.2023 №00059312406 (форма «Р») з податку на додану вартість в сумі 42416,25 грн. в т.ч. основного платежу в сумі 33933,00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 8483,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.11.2023 №00059372406 (форма «ПН») про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 16964,46 грн.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу Українидокументальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів,а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 Податкового кодексу України, а строки їх проведення, у тому числі підстави для продовження строку перевірки визначені у статті 82 цього Кодексу.

Абзацами 1-4 підпункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

У позові не наведено аргументів щодо незгоди з порядком призначення та/або проведення документальної планової та позапланової перевірки, отже такі обставини не є спірними та не досліджуються судом.

Після проведення фактичної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00059312406 від 23.11.2023 (форма «Р»). З приводу наведених обставин суд зазначає наступне.

Згідно приписів пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 109.2 статті 109 Податкового кодексу порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За нормами статті 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

За визначенням у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін,а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об`єкта оподаткування. При цьому, база оподаткування податку на додану вартість є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 ПК України визнана об`єктом оподаткування. У зв`язку із цим, наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією. До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка податку на додану вартість, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, законодавством встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, яка не може бути нижчою за ціну придбання відповідних товарів/послуг.

Частиною першою статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ураховуючи приписи наведених норм права, суд уважає, що до ціни придбання, нижче якої не може бути база оподаткування ПДВ, не включаються податки і збори, сплачені у зв`язку із придбанням відповідного товару.

За визначенням п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів -будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару,а також постачання товарів за рішенням суду.

У розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу Українипередбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.231 ст.14 Податкового кодексу Українирозумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, а відповідно до п.п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував орендні нежитлові приміщення, відповідно до укладених договорів з ПАТ «Інтурист-Запоріжжя», код ЄДРПОУ 02573817, а саме : договір оренди об`єкта нерухомості №12 від 01.12.2017 (заг. площа 2553,6кв.м.), договір оренди об`єкта нерухомості №14 від 30.10.2020 (заг. площа 1976,2кв.м.), договір оренди об`єкта нерухомості №4 від 25.04.2019 (заг. площа 44,7кв.м.), договір оренди об`єкта нерухомості №4/2 від 01.05.2022 (заг. площа 44,7кв.м.).

Згідно акту прийому-передач від 30.10.2020 (Додаток №1 до договору №301020 від 30.10.2020) передано в суборенду наступне нерухоме майно, а саме: згідно договорів суборенди, укладених з ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_1 надає в суборенду частину орендованих приміщень загальною площею 455,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно актів прийому-передач передано в суборенду наступне нерухоме майно (загальна площа 455,1 кв.м.), а саме:

1. кухня ресторану 144,7 кв.м., частина залів ресторану, в тому числі 209,5 кв.м;

2. зал "Времена года" на 2 поверсі 173,9 кв.м.;

3. зал "Корчма" на 2 поверсі 35,6 кв.м.;

4. загальна площа кафе "Славута", 1 поверх 50 кв.м., частина приміщень на 2 поверсі 50,9 кв.м.

Згідно договору суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 №1, укладеного з ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) ФОП ОСОБА_1 надає в суборенду частину орендованого приміщення залу «Корчма» ресторану-площею 7,0 кв.м., що розташоване в готелі за адресою: АДРЕСА_2 . Розмір орендної плати за об`єкт складає 800,00 грн.

Згідно актів прийому-передачі об`єкту оренди від 01 березня 2019 року, 01 червня 2019 року, 01 січня 2020 року, та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) та ФОП ОСОБА_2 (Суборендар) склали цей акт, про те, що Орендар передав, а Суборендар прийняв, відповідно до умов договору №1 суборенди нерухомості від 01 грудня 2018 року наступний об`єкт оренди:

- частину приміщення залу «Корчма» ресторану, що розташовано в готелі за адресою АДРЕСА_2 , площею: з 01.12.2018 - 7,0 кв. м, з 01.03.2019 9 кв.м, з 01.06.2019 - 28,0 кв.м. з 01.01.2020 - 32,0 кв.м та з 01.07.2020 - 44,0 кв.м.

Згідно додаткової угоди № б/н від 31.05.2019 до договору №1 суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 року сторони досягли взаємної згоди з 01 червня 2020 року змінити об`єкт оренди за договором, а саме Орендар зобов`язується передати Суборендарю у платне тимчасове користування частину приміщення залу «Корчма» ресторану, що розташовано в готелі за адресою АДРЕСА_2 , площею 28,00 кв. м.

Згідно додаткової угоди № б/н від 31.12.2019 до договору №1 суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 року сторони досягли взаємної згоди з 01 січня 2020 року змінити об`єкт оренди за договором, а саме Орендар зобов`язується передати Суборендарю у платне тимчасове користування частину приміщення залу «Корчма» ресторану, що розташовано в готелі за адресою АДРЕСА_2 , площею 32,0 кв.м.

Згідно додаткової угоди № б/н від 30.06.2020 до договору №1 суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 року сторони досягли взаємної згоди з 01 липня 2020 року змінити об`єкт оренди за договором, а саме Орендар зобов`язується передати Суборендарю у платне тимчасове користування частину приміщення залу «Корчма» ресторану, що розташовано в готелі за адресою АДРЕСА_2 , площею 44,00 кв. м.

Згідно додаткової угоди № б/н від 28.02.2020 до договору №1 суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 року сторони досягли взаємної згоди з 01 березня 2020 року змінити розмір орендної плати за договором. Розмір орендної плати за об`єкт складає 1200,00 грн.

Згідно додаткової угоди № б/н від 30.06.2020 року до договору №1 суборенди об`єкта нерухомості від 01 грудня 2018 року сторони досягли взаємної згоди з 01 липня 2020 року змінити розмір орендної плати за договором. Розмір орендної плати за об`єкт складає 2400,00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ від надання в суборенду приміщення ФОП ОСОБА_2 шляхом укладання договорів, які є економічно невигідними.

Однак, доводи контролюючого органу суд вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

На підтвердження такої позиції в актах перевірки контролюючим органом здійснено розрахунок щодо різниці орендної плати за приміщення отримані позивачем у ПАТ «Інтурист-Запоріжжя» та орендної плати за приміщення отримані в суборенду ФОП ОСОБА_2 , в основу якого покладено суму орендної плати, площу приміщення та отримано вартість оренди за один квадратний метр, яку сплачує позивач, та різницу ціни за один квадратний метр під час суборенди, за яку позивач отримав прибуток.

Таким розрахунком контролюючий орган отримав суму заниження орендної плати та відповідно заниження ПДВ за листопад 2020 року на суму 2479,00 грн, за грудень 2020 року на суму 2479,00 грн, за січень 2021 року на суму 2479,00 грн., за лютий 2021 року на суму 2479,00 грн., за березень 2021 року на суму 2479,00 грн., за квітень 2021 року на суму 2479,00 грн., за травень 2021 року на суму 2479,00 грн., за червень 2021 року на суму 2479,00 грн., за липень 2021 року на суму 2479,00 грн., за серпень 2021 року на суму 2479,00 грн., за вересень 2021 року на суму 2479,00 грн, за жовтень 2021 року на суму 2479,00 грн., за грудень 2021 року на суму 1555,00 грн., за січень 2022 року на суму 1555,00 грн., за лютий 2022 року на суму 1075,00 грн.

Проте, відповідачем не враховано, що в спірні періоди суборенда приміщення здійснювалась погодинно, відповідно вищезазначений спосіб не може в повній мірі встановити факт заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання в суборенду приміщення.

Позивач в запереченнях від 20.11.2023 до акта від 05.10.2023 № 5947/08-01-24-06/2690503272 наводив розрахунок з урахуванням погодинної оренди та суборенди частини приміщення, який на переконання суду є доцільніше, ніж розрахунок податкового органу. Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час повторної перевірки відповідачем зазначені розрахунки позивача до уваги безпідставно прийнято не було.

Так, податковим органом не було враховано, що згідно п. 5.1 Договору суборенди №30102020 від 30.10.2020 р. з урахуванням додаткової угоди від 30.10.2020 передбачено, що орендна плата за об`єкт суборенди щомісячно розраховується Орендарем відповідно до умов п. 1.1 Договору та визначається у актах виконаних робіт та/або рахунках-фактурах на сплату. Вартість суборенди приміщення включає в себе всі додаткові витрати, в т. ч. вартість комунальних витрати та електроенергії. Вартість орендної плати може змінюватися згідно отриманих заявок від Суборендаря, також зміни розміру орендної плати виставленої Власником об`єкту оренди ПАТ «Інтурист-Запоріжжя» та інших причин, які безпосередньо впливають на розмір орендної плати.

Судом також досліджено заявки ФОП ОСОБА_2 від 31.10.2020, 31.10.2021, 30.11.2021, 31.01.2022 та 28.02.2022, 30.09.2022, згідно яких ФОП ОСОБА_2 просить надати в тимчасове користування частину орендованих приміщень загальною площею 455,1 кв.м. згідно договору №301020 від 30.10.2020 погодинно, відповідно на 8 годин, 59 годин, 49 годин, 48 годин та 64 години на місяць.

В актах перевірки та письмовому відзиві відповідача існує думка щодо специфіки здійснення діяльності позивача, яка приводить до висновку, що суборендоване приміщення використовується на постійній основі, а не погодинно.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, що суборендоване приміщення використовувалось на постійній основі, оскільки вона ґрунтується виключно на припущеннях. До суду не надано безспірних доказів, які б підтвердили цей факт. Натомість, позивачем доведено протилежне шляхом надання первинних документів.

Також суд важає необхідним зазначити, що статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, діюче законодавство не містить заборони на передачу майна в суборенду погодинно. Більш того, можливість розрахунку погодинної орендної плати визначена і в п.7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630.

Відтак, доводи контролюючого органу в цій частині суд відхиляє.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.11.2023 № 00059312406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42416,25 грн., в тому числі 33933 грн. за податковими зобов`язаннями та 8483 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.11.2023 № 00059372406 суд зазначає наступне.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 192.1 статті 192 ПК України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За положеннями пункту 120-1.2. статті 120-1 ПК Українивідсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригуваннядо такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Отже, підставою для застосування штрафу за вказаною нормою ПК України є відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної, що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу.

В ході розгляду справи було доведено відсутність факту заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, тому відсутні підстави для складення податкових накладних та їх реєстрації. Таким чином, штрафні санкції передбачені п.120-1.2 ст.120 ПК України не застосовуються.

З урахуванням викладеного, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підглягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.11.2023:

№ 00059312406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42416 (сорок дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 25 коп., в тому числі 33933 (тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та 8483 (вісім тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00059372406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 16964 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 46 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20.08.2024.

Суддя Л.Я. Максименко