Рішення

від 16.08.2024 по справі 320/14966/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року справа № 320/14966/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації, в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про відмову у виплаті допомоги ОСОБА_1 №10/74/і/22-8615 від 01.12.2022;

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про відмову у виплаті допомоги ОСОБА_2 №10/74/і/22-8614 від 01.12.2022;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації здійснити виплату не виплаченої допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_4 (дитина) за період з серпня 2022 року по квітень 2023 року у відповідності до Постанови КМУ №332 від 20 березня 2022 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації здійснювати виплату допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_4 (дитина), починаючи з травня 2023 року у відповідності до Постанови КМУ №332 від 20 березня 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що з 2009 року є подружжям, мають двох малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до окупації в 2014 році міста Донецька вся родина проживала у м. Донецьку у власній квартирі за адресою; АДРЕСА_1 . Зазначають, що позивач ОСОБА_1 з 10.03.2008 проходить військову службу в Службі безпеки України, та 05.09.2019 був командирований до Львівської області (призначений на посаду заступника начальника УСБУ у Львівській області), у зв`язку з чим переїхав з родиною до м. Львова. 25.11.2020 позивачі разом із дітьми були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб в м. Львові за адресою: АДРЕСА_2 , та отримували щомісячну адресну допомогу ВПО для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка виплачувалась відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505.

У подальшому, 04.08.2023 позивачі разом із дітьми встали (перереєструвалися) на облік як внутрішньо переміщені особи в м. Києві за адресою: АДРЕСА_3 , де проживають по цей час. Позивачі зазначають, що 17.08.2023 перереєструвалися з м. Львова як внутрішньо переміщені особи в м. Києві та подали заяви про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на підставі Постанови КМУ від 20.03.2023 №322. Проте у відповідь на звернення позивачів своїми рішеннями від 01.12.2022 №10/74/і/22-8615 та №10/74/і/22-8614 відповідач відмовив у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що позивачі не отримували допомогу станом на 01.03.2022 відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 №505, а м. Львів не значиться в переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачам необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази незадовільного майнового стану для вирішення клопотання про відстрочення сплати судового збору, або надати докази сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. кожним з позивачів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачі з 04.08.2022 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.08.2022 №3006-5001960077 та відповідно від 04.08.2022 №3006-5001960224, виданими Управлінням соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. 17.08.2022 позивачі звернулись до Управління із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідач стверджує про відсутність у позивачів права на отримання грошової допомоги, оскільки вони разом із дітьми повторно не переміщались з тимчасово окупованої території чи району проведення бойових дій після 24.02.2022, та станом на 01.03.2022 не отримували щомісячну адресну допомогу, згідно даних в Єдиній WEB-орієнтованій інформаційній технології формування сегменту Облік ВПО перемістились з м. Львова, яке включено до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватись допомога в рамках Програми єПідтримка.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивачі звертають увагу на те, що вони не перемістилися з м. Львова, у м. Львові були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, та первісно перемістилися з Донецької області, про що також вказано у довідках від 04.08.2022 (переміщені з Донецької області). Вказують, що жодним нормативним актом не заборонено внутрішньо переміщеним особам переміщатися по території України і не передбачено таких умов, що у разі зміни місця реєстрації внутрішньо переміщеної особи, така особа втрачає відповідний статус.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вкотре посилався на те, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, у випадку, якщо вони повторно не були переміщені після 24.02.2022, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта у формі ID картки № НОМЕР_1 від 18.10.2019, орган що видав 2110.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Ясинуватським МВ ГУ МВС України в Донецькій області 30.10.2009, із зареєстрованим місцем реєстрації АДРЕСА_4 ; у період з 30.05.2019 по 11.11.2019 АДРЕСА_5 ; у період з 11.11.2019 по 14.05.2021 м. Львів, вул. Лисенка, 15; з 14.05.2021 - АДРЕСА_6 , гуртожиток.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.10.2009 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 27.09.2012.

Від шлюбу позивачі мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 18.12.2012 та серії НОМЕР_5 від 22.12.2015, відповідно.

Довідками від 25.11.2020 №1309-5000326534, від 25.11.2020 №1309-5000326522, від 25.11.2020 №1309-5000326532, від 25.11.2020 №1309-5000326529 підтверджено взяття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно на облік як внутрішньо переміщених осіб із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_7 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

У подальшому, позивачі разом із дітьми перемістились до іншого фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.08.2022 №3006-5001960077, від 04.08.2022 №3006-5001960224, від 04.08.2022 №3006-5001960408, від 04.08.2022 №3006-5001960306.

Листами Управління соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.12.2022 №105/74/і/22-8614 та від 01.12.2022 №105/74/і/22-8615 у відповідь на заяву представника позивачів від 17.08.2022 щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, повідомлено про відсутність підстав для призначення такої допомоги, оскільки позивачі перемістилися з м. Ясинувата у 2020 році та отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 по 26.05.2021 в м. Львові, та станом на 01.03.2022 не отримували грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. Крім того, відповідачем повідомлено, що відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, м. Львів не значиться в даному переліку та не є зоною бойових дій.

Не погоджуючись з правомірністю відмови відповідачем у призначенні грошової допомоги, позивачі в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей звернулися з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (частина перша статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно із частиною другою цієї статті Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

07.10.2014 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).

Згідно пункту 1 Порядку №505 цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Пунктом 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", якою затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332) та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 Порядку №332 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 Порядку №332 містить положення щодо розміру та умов надання такої допомоги за певних обставин.

Суд дійшов висновку, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, право на отримання якої визначено Порядком № 332 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: це тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, або на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.

У свою чергу, суд наголошує, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням КМУ № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення регіону до переліку, про який іде мова в пункті 2 Порядку № 332.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року по справі № 160/12308/22.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщені особи вперше 25.11.2020, зареєстрованим місцем проживання яких є: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_9 , що підтверджується відповідними довідками від 25.11.2020 №1309-5000326534, від 25.11.2020 №1309-5000326522, від 25.11.2020 №1309-5000326532, від 25.11.2020 №1309-5000326529.

При цьому, допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, позивачі отримували у період з листопада 2020 року по травень 2021 року в м. Львові, що не заперечується сторонами.

Після прийняття 20.03.2022 Порядку №332, Порядок №505, який регулював надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, втратив чинність.

Як було зазначено вище, пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг". Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З огляду на зазначене, на момент виникнення спірних правовідносин, для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку № 332 позивачами мало бути дотримано наступних умов:

- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;

- або бути облікованим на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.

У даному випадку, позивачі до 24.02.2022 були обліковані як внутрішньо переміщені особи у регіоні, що не включений до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», адже місто Львів до такого переліку не входить).

Крім цього, позивачам було призначено щомісячну адресну допомогу на період з листопада 2020 року по травень 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, яка втратила чинність 20.03.2022. При цьому, виплату вказаної допомоги позивачам продовжено не було та станом на 24.02.2022 таку допомогу останні не отримували. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки позивачі щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 не отримували, були облікованими на території, яка не відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вони не належать до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, оскільки не підпадають під виключення, за якого таким особам допомога на проживання не надається, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачами допомоги відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення та виплати позивачам грошової допомоги за періоди з серпня 2022 року по квітень 2023 року, та з травня 2023 року на підставі Порядку №332.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Доводи позивачів про те, що вони не перемістилися з м. Львова, у м. Львові були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, та первісно перемістилися з Донецької області, не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для отримання грошової допомоги згідно умов Порядку №332.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачами витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.