Постанова

від 03.03.2025 по справі 320/14966/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14966/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просили:

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про відмову у виплаті допомоги ОСОБА_1 №10/74/і/22-8615 від 01.12.2022;

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації про відмову у виплаті допомоги ОСОБА_2 №10/74/і/22-8614 від 01.12.2022;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації здійснити виплату не виплаченої допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_4 (дитина) за період з серпня 2022 року по квітень 2023 року у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20 березня 2022 року;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації здійснювати виплату допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дитина) та ОСОБА_4 (дитина), починаючи з травня 2023 року у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20 березня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.08.2023 позивачі перереєструвалися з м. Львова як внутрішньо переміщені особи в м. Києві та подали заяви про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2023 №322. Втім, відповідач протиправно відмовив у призначенні такої допомоги, враховуючи, що позивачі не отримували допомогу станом на 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, а місто Львів не значиться в переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що вони разом зі своїми малолітніми дітьми є особами, що перемістились з тимчасово окупованої території (Донецька область) що підтверджується відповідними довідками.

На думку скаржників, не зважаючи на те, що позивачі є внутрішньо переміщеними особами, які обліковувались ще до 24 лютого 2022 року, та отримували адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі витрат на оплату житлово-комунальних послуг до 24 лютого 2022 року, відтак відмова у призначенні відповідної допомоги, починаючи з травня 2023 року у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20 березня 2022 року є безпідставною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки позивачі щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 не отримували, були облікованими на території м. Львова, яка не відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням №204-р), тому вони не належать до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, а відтак відмова відповідача є правомірною.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта у формі ID картки № НОМЕР_1 від 18.10.2019, орган що видав 2110.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Ясинуватським МВ ГУ МВС України в Донецькій області 30.10.2009, із зареєстрованим місцем реєстрації АДРЕСА_1 ; у період з 30.05.2019 по 11.11.2019 АДРЕСА_2 ; у період з 11.11.2019 по 14.05.2021 АДРЕСА_3 ; з 14.05.2021 - АДРЕСА_4 , гуртожиток.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.10.2009 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 27.09.2012.

Від шлюбу позивачі мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 18.12.2012 та серії НОМЕР_5 від 22.12.2015, відповідно.

Довідками від 25.11.2020 №1309-5000326534, від 25.11.2020 №1309-5000326522, від 25.11.2020 №1309-5000326532, від 25.11.2020 №1309-5000326529 підтверджено взяття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно на облік як внутрішньо переміщених осіб із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 .

У подальшому, позивачі разом із дітьми перемістились до іншого фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.08.2022 №3006-5001960077, від 04.08.2022 №3006-5001960224, від 04.08.2022 №3006-5001960408, від 04.08.2022 №3006-5001960306.

Листами Управління соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.12.2022 №105/74/і/22-8614 та від 01.12.2022 №105/74/і/22-8615 у відповідь на заяву представника позивачів від 17.08.2022 щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, повідомлено про відсутність підстав для призначення такої допомоги, оскільки позивачі перемістилися з м. Ясинувата у 2020 році та отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 по 26.05.2021 в м. Львові, та станом на 01.03.2022 не отримували грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505.

Крім того, відповідачем повідомлено, що відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, м. Львів не значиться в даному переліку та не є зоною бойових дій.

Вважаючи протиправними дії відповідача у невиплаті допомоги як внутрішньо переміщеним особам, позивачі звернулись з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 не отримували, були облікованими на території, яка не відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вони не належать до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, вказане свідчить про відсутність підстав для призначення та виплати позивачам грошової допомоги за періоди з серпня 2022 року по квітень 2023 року, та з травня 2023 року на підставі Порядку №332.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

У свою чергу, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

У силу вимог положень статті 1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що внутрішньо-переміщені особи мають право на відновлення своїх соціальних виплат.

Відповідно, до 20 березня 2022 року механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі також - Постанова № 505).

У подальшому, 20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (надалі - Порядок №332).

Згідно пункту 1 Порядку № 332, цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку № 332 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 Порядку №332 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 Порядку №332 містить положення щодо розміру та умов надання такої допомоги за певних обставин.

Наведені положення свідчать про те, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позивачі мали відповідати одній із двох умов:

- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24 лютого 2022 року;

- або бути облікованим як ВПО на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території.

При цьому, у разі якщо внутрішньо переміщена особа станом на 01.03.2022 отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Порядку № 505, допомога на проживання, яка передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.

У свою чергу, випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням КМУ № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення регіону до переліку, про який іде мова в пункті 2 Порядку № 332.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року по справі № 160/12308/22.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщені особи вперше 25.11.2020, зареєстрованим місцем проживання яких є: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними довідками від 25.11.2020 №1309-5000326534, від 25.11.2020 №1309-5000326522, від 25.11.2020 №1309-5000326532, від 25.11.2020 №1309-5000326529.

При цьому, допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, позивачі отримували у період з листопада 2020 року по травень 2021 року в м. Львові, що не заперечується сторонами.

У той же час колегія суддів звертає увагу, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку № 332 позивачами мало бути дотримано наступних умов:

- отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022;

- або бути облікованим на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території.

У даному випадку, позивачі до 24.02.2022 були обліковані як внутрішньо переміщені особи у регіоні, що не включений до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», адже місто Львів до такого переліку не входить).

Крім цього, позивачам було призначено щомісячну адресну допомогу на період з листопада 2020 року по травень 2021 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014, яка втратила чинність 20.03.2022.

При цьому, виплату вказаної допомоги позивачам продовжено не було та станом на 24.02.2022 таку допомогу останні не отримували.

Доказів отримання такої допомоги станом на 24.02.2022 позивачі ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надали.

За таких обставин, оскільки позивачі щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022 не отримували, були облікованими на території, яка не відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), та не належать до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку №332, тому вказане свідчить про відсутність підстав для призначення та виплати позивачам грошової допомоги за періоди з серпня 2022 року по квітень 2023 року, та з травня 2023 року на підставі Порядку №332.

Доводи позивачів про те, що вони не перемістилися з м. Львова, у м. Львові були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, та первісно перемістилися з Донецької області, не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для отримання грошової допомоги згідно умов Порядку №332.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко