Рішення

від 20.08.2024 по справі 340/1552/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/1552/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Керівника Знам`янської окружної прокуратури (вул.Братів Лисенків, 5, м.Знам`янка,Знам`янський район, Кіровоградська область, 27400, код ЄДРПОУ 02910025) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградскої області (вул. Незалежності України, 78, смт.Олександрівка, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27300, код ЄДРПОУ 04364035) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Знам`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави звернувся до суду з позовом Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 01.11.2021 №2621 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ".

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у прийнятті оскаржуваного рішення приймав участь ОСОБА_2 , як депутат 8 скликання Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області. При цьому, на час проведення голосування за прийняття оскаржуваного, існував реальний конфлікт інтересів, який полягав у виникненні суперечностей між приватними інтересами ОСОБА_2 та його представницькими повноваженнями зважаючи на те, що ОСОБА_1 на користь якої було прийнято рішення, є матір`ю дружини ОСОБА_2 , тобто його тещею, що є порушенням обмежень встановлених пр. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" та, на переконання позивача, є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.11.2021 №2621.

Ухвалою суду від 22.03.2024 позивну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків (а.с.75,76).

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою також витребувано від відповідача інформацію щодо реалізації рішення 19-ої сесії Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (затвердження проекту землеустрою) від 01.11.2021р. №2621 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». (а.с.85,86).

Ухвалою суду від 23.05.2024 з відповідача стягнуто штраф у розмірі 21196,00 грн. через невиконання ухвали суду від 03.04.2024 в частині надання інформації щодо реалізації рішення 19-ої сесії Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с.95).

Ухвалою суду від 20.06.2024 продовжено процесуальні строки розгляду справи зважаючи на перебування судді у плановій відпустці (а.с.102).

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.

Справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2021 відповідачем прийнято рішення №2621 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » (а.с.35).

Згідно інформації відповідача наданій на запит позивача (а.с.28-30), у прийнятті рішення від 01.11.2021 №2621 приймав участь ОСОБА_2 , як депутат 8 скликання Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с. 33,34).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.60-62), ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , яка згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.63-66), є дружиною ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_3 є його тещею.

Як зазначає позивач, вказана обставина свідчить про існування реального конфлікту інтересів, який полягав у виникненні суперечностей між приватними інтересами ОСОБА_2 та його представницькими повноваженнями, зважаючи на те, що ОСОБА_1 на користь якої було прийнято рішення, є його тещею, що є порушенням обмежень встановлених пр. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" та, на переконання позивача, є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.11.2021 №2621, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, враховуючи положення ст. 118 ЗК України, рішення відповідача від 01.11.2021 №2621 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " є індивідуально-правовим актом, містить індивідуальні приписи, у якому зафіксовано суб`єктивні права адресату цього рішення, а прийняття якого є обов`язковою умовою для реалізації громадянами права в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та надає право на розроблення проекту землеустрою, тобто є першою стадією покрокового порядку відведення земельної ділянки у власність.

За інформацією відповідача від 31.05.2024, ОСОБА_1 , реалізуючи рішення від 01.11.2021 №2621 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", замовила та отримала проект землеустрою, який 04.02.2022 передала до відповідача для його затвердження та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність (а.с.100).

Вищевказане свідчить, що рішення відповідача від 01.11.2021 №2621 станом на 04.02.2022 є реалізованим, а отже вичерпало свою дію його виконанням.

Натомість, зважаючи на прийняття ВР України 24.03.2022 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX, розділ Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено п. 27, яким зокрема передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Вказана обставинна зумовила неможливість затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Разом з тим, з огляду на реалізацію (вичерпання його дії) рішення відповідача від 01.11.2021 №2621 станом на час звернення позивача з даним позовом, суд зазначає наступне.

Зміст права на судовий захист розкриває стаття 5 КАС України, відповідно до частини першої якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову, є складовою принципу диспозитивності (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).

Отже, обсяг позовних вимог та їх формулювання залежить виключно від позивача. Розгляд спору за межами підстав заявленого позову, за відсутності перешкод в ефективному захисті порушених прав позивача, вказує на порушення принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Позивач у спірних правовідносинах визначив спосіб захисту свого права шляхом заявлення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.11.2021 №2621, тобто шляхом скасування індивідуального акту.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акт, як результат правозастосування, адресований конкретному суб`єкту, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованої (чітко визначеної) особи; містить індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розрахований на врегулювання лише конкретної ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи вищенаведене суд формулює висновок, відповідно до якого оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку розроблення проекту землеустрою та передачу його для затвердження відповідачеві.

В той же час після реалізації спірного рішення виник вже новий крок у правовідносинах, які виникли між відповідачем та ОСОБА_1 - з приводу передачі земельної ділянки у власність. А тому визнання протиправним та скасування рішення не може відновити початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Отже, скасування, після його реалізації та вичерпання своєї дії, оспореного позивачем акту індивідуальної дії, призведе до порушення стабільності усталених публічно-правових відносин та принципу правової визначеності.

Відтак суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК