Ухвала

від 21.08.2024 по справі 420/25694/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25694/24

УХВАЛА

21 серпня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні клопотання приватного підприємства "ПІОНН" про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства "ПІОНН" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 Приватне підприємство "ПІОНН" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач)про визнання протиправним та скасування рішення № 22/1532-04-07-23/20932088 від 06.08.2024 про анулювання реєстрації підприємства в якості платника єдиного податку 3 -ї групи, у зв`язку із чим поновити з 30.06.2024 реєстрацію у якості платника єдиного податку ПП "ПІОНН".

Також 19.08.2024 ПП "ПІОНН" подано клопотання про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22/1532-04-07-23/20932088 від 06.08.2024 на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

В обґрунтування поданого клопотання позивач вказав, що у підприємства у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). Початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість Абонентів Підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати Підприємства полягають у сплаті послуг контрагентам - неплатникам ПДВ та виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, приведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Також заявник вказує, що оскаржуване рішення є очевидно незаконним, оскільки акт і оскаржуване рішення були видані у 3 кварталі 2024 року, а анулювання реєстрації підприємства платником єдиного податку - у 2 кварталі 2024 року, що прямо суперечить положенням п. 5 пп. 298.2.3 ст. 298 ПКУ.

Незастосування мір щодо зупинення дії Оскаржуваного рішення приведе до того, що підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення, та робить неефективним захист та поновлення порушених прав або інтересів підприємства, за захистом яких воно звернулося до суду. Підприємство без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

Суд зазначає, що необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову заявник мотивує наявністю очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Разом з цим, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22/1532-04-07-23/20932088 від 06.08.2024 вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті. Відтак, посилання позивача на наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення, є безпідставними, оскільки на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності такого рішення відповідача без дослідження доказів та заслуховування позиції сторін. Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів.

Разом з тим, суд вважає, що заявник довів існування реальної загрози завдання шкоди його правам, зокрема матеріальним, внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. Анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, а тому на час судового оскарження рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку підстави для застосування спрощеної системи оподаткування у позивача відсутні. Суд враховує те, що можливість ведення господарської діяльності безпосередньо залежить від права позивача в подальшому перебувати на спрощеній системі оподаткування. Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач відповідає предмету спору, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження поточного становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, щоб забезпечити платнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема, для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У разі невжиття ініційованих заходів забезпечення позову, анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку позбавляє платника права на подальше здійснення такої діяльності та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі в разі ухвалення позитивного рішення суду. Підприємство буде зобов`язано весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, а у випадку задоволення позову знову переходити на спрощену систему оподаткування. В свою чергу зупинення дії рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише як один зі способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у разі відмови у задоволенні позову.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 22/1532-04-07-23/20932088 від 06.08.2024 про анулювання реєстрації приватного підприємства "ПІОНН" в якості платника єдиного податку 3-ї групи на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА