Постанова

від 21.08.2024 по справі 200/8169/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року справа №200/8169/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю представника позивача Сахарова В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфернції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов`янський курорт приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 р. (повний текст рішення складено 31 березня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/8169/20-а (головуючий І інстанції суддя Грищенко Є.І.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов`янський курорт" приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" про стягнення коштів з рахунків у банківських установах,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов`янський курорт" приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі відповідач), в якому просило: стягнути кошти з рахунків у банківських установах в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 11021045,23 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року адміністративний позов задоволено, а саме суд: стягнув кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Дочірнє підприємство Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов`янський курорт Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (код ЄДРПОУ 30708792) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 11 020 187,23 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до п.102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАСУ встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПКУ, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1 095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу.

Строк у 1 095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.

Сума, що підлягає стягненню з рахунків відповідача у банківських установах включає в себе, зокрема:

-448 216,86 грн., які складалися з: 112 054,19 грн., 112 054,19 грн., 112 054,23 грн., 112 054,25 грн., нарахованих платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 18.07.2017р.;

-97 252,10 грн., які складалися з: 1165,20 грн., 1162,80 грн., 46 298,06 грн., 1165,20 грн., 1162,80 грн., 46 298,04 грн., нарахованих платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20.02.2017р.;

-податкового боргу, згідно податкової вимоги ф. «Ю» №811-25, сформованої контролюючим органом 22.04.2014р. (враховуючи той факт, що з 12.04.2014р. м.Слов`янськ перебувало в зоні АТО).

Позивач звернувся із позовною заявою лише 02.09.2020, тобто із пропуском строку, що не було перевірено судом першої інстанції під час розгляду справи.

Вищенаведене свідчить про порушення судом вимог положень пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України.

Також, судом було проігноровано той факт, що відповідач був звільнений від сплати земельного податку з юридичних осіб, з податку на нерухоме майно, з рентної плати за спеціальне використання води, з туристичного збору, сплаченого юридичними особами та з надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та інших видів податків.

Відповідач та його структурні підрозділи розташовані у м. Слов`янськ за адресами: ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»: м. Слов`янськ, вул. Пушкінська,2; «Санаторій «Донбас»: м. Слов`янськ, вул. Костюріна, 1; «Санаторій «Слов`янський»: м. Слов`янськ, вул. Золочевського,; «Санаторій «Ювілейний»: м. Слов`янськ, вул. Павлова, 1.

У період з 2014 по 2019 рік був позбавлений можливості повноцінно користуватися майном, використовувати територію та водойми, надавати туристичні послуги та, відповідно, провадити господарську діяльність.

Так, 12 квітня 2014 року розпочався збройний конфлікт у м. Слов`янськ.

Наказом Президента України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» про початок антитерористичної операції.

Так, у 2014 році м. Слов`янськ перебувало у зоні проведення Антитерористичної операції та майно Відповідача було частково зруйновано при обстрілах. Найсильніших утрат було завдано санаторію «Ювілейний». Корпуси були зруйновані, вітражні вікна вибиті, даху, системи каналізації, опалення - пошкоджені, а новітня санаторна діагностична лабораторія повністю згоріла від попадання снаряда.

Відповідно до ст. 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. №1669-VII, під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з положеннями п. 38.7 ст. 38 ПК України, не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року до 29 лютого 2020 року включно, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Відповідач звільнений від виконання своїх обов`язків, як суб`єкт господарювання, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, з 13.04.2014 щодо сплати за користування земельної ділянки державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном.

У період з лютого 2015 по грудень 2019 року на території відповідача розміщувалася військова частина Збройних Сил України п/п НОМЕР_1 , про що між відповідачем, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганськ та військовою частиною польова пошта п/п НОМЕР_1 було укладено відповідні договори позички: №2 від 20.02.2015р. строком дії до 31.12.2015р.; №17 від 05.01.2016р. строком дії до 31.12.2016р.; №13 від 30.01.2017р. строком дії до 31.12.2019р.

Відповідно до умов даних договорів позички, для безоплатного користування передавалися будівлі, споруди, обладнання, мережі, обладнання та інвентар санаторію «Ювілейний», санаторію «Донбас», що розташовані у м. Слов`янськ на земельній ділянці 129 848,2 м.кв.

Отже, з 2014 року по 2019 рік підприємство знаходилося на час укладання договору оренди та на час його дії в зоні антитерористичної операції, на яку розповсюджується спеціальний режим, а тому не мало можливості самостійно встановлювати як розмір орендної плати, так і вільно здійснювати свою підприємницьку діяльність, в тому числі і в частині вільного вибору орендарів майна підприємства та надання туристичних послуг.

Відповідач не мав змоги користуватися вказаними об`єктами нерухомості та надавати туристичні послуги, оскільки приміщення санаторіїв були зайняті військовослужбовцями ЗСУ у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, що звільняє відповідача від слати податку.

Апелянт наголошує, що на даний час існує судова практика, зокрема, у справах №200/7548/19-а, №200/8130/19-а, якими суди встановлювали наступні обставини: «...Проведення на території м. Слов`янськ антитерористичної операції є загальновідомим фактом. Станом на момент формування податкової заборгованості з рентної плати за користування надрами, а саме 20.05.2014, 24.09.2015, діяв Перелік населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053-р , де значилося м. Слов`янськ. Місто Слов`янськ рахується і у переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 р. N 28-р)...».

Згідно з Постановою Наглядової Ради ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» №Р46-9 від 02.10.2019р. надано дозвіл ДП «СКРЦ «Слов`янський курорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на призупинення діяльності з 15 жовтня 2019 року у зв`язку з відсутністю замовлень на путівки.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України вирішив установити з 12 березня на усій території України карантин.

Через введення карантину в Україні та забороні приймати відвідувачів санаторно- курортними закладами, діяльність Відповідача у 2020-2021 році відновлена не була.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що посилаючись на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 апелянт вважає себе звільненим від обов`язку сплачувати податкові зобов`язання.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014, який надавав пільгу платникам податків на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не є спеціальним законом з оподаткування.

Крім цього, Верховний Суд у своїй Постанові від 17 листопада 2020 року по справі № 805/1108/16-а наголосив, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків платника сплачувати податки і збори, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 та у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 805/1394/16-а, від 26.04.2019 у справі № 805/1023/16-а, від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19, від 03.04.2020 у справі № 812/838/17.

Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Щодо строку для стягнення податкового боргу, ГУ ДПС у Донецькій області зазначає, що вказаний строк починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов`язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Пунктом 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до вимог абзацу 4 п. 52-2 Розділу XX Перехідні положення підрозділу 10 «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».

Тобто, на момент звернення з позовом про стягнення боргу до суду 1095 календарних днів не пройшло.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 замінено в адміністративній справі № 200/8169/20-а відповідача - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187), як відокремлений підрозділ ДПС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 614475,87 грн., в тому числі:

38111 грн. нараховано згідно декларації з ПДВ від 18 грудня 2019 року; 27 685 грн. нараховано згідно з декларації з ПДВ від 15 січня 2020 року; 806 грн. нараховано штрафні санкції платником самостійно згідно з декларації з ПДВ від 15 січня 2020 року; 338 284 грн. нараховано згідно з декларації з ПДВ від 17 січня 2020 року; 10149 грн. нараховано штрафні санкції платником самостійно згідно з декларації з ПДВ від 17 січня 2020 року; 105 360 грн. нараховано згідно декларації з ПДВ від 17 січня 2020 року; 25 грн. - нараховано штрафні санкції платником самостійно згідно з декларації з ПДВ від 24 лютого 2020 року; 27 685 грн. - нараховано згідно з декларації з ПДВ від 28 лютого 2020 року; 831 грн. нараховано штрафних санкцій платником самостійно згідно з декларації з ПДВ від 28 лютого 2020 року; 23 975 грн. нараховано згідно декларації з ПДВ від 28 лютого 2020 року; 719 грн. - нараховано штрафні санкції платником самостійно згідно декларації з ПДВ від 28 лютого 2020 року; 1020 грн. донараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2020 року № 0039215504 на підставі акту перевірки від 18 червня 2020 року № 1142/05-99-55-04/ НОМЕР_2 (дата отримання платником податкового повідомлення-рішення 03 липня 2020 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення); 39 825, 87 грн. нараховано пені.

За відповідачем рахується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб в сумі 7 081 657, 84 грн. в тому числі:

112054, 19 грн., 112054,19 грн., 112054,23 грн., 112054,25 грн. нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 18 липня 2017 року;

112054, 20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,18 грн. нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 16 лютого 2018 року;

7842 грн. та 569 487,66 грн. - донараховано згідно податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2018 року № 0047104707 та № 0047094707. Дата отримання податкових повідомлень-рішень 09 жовтня 2018 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення;

112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн., 112054,20 грн.,112054,18 грн. - нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 19 лютого 2019 року;

112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,49 грн., 112054,19 грн., 112054, 23 грн., 112054,25 грн. - нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 19 вересня 2019 року;

112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054,19 грн., 112054, 19 грн., 112054,19 грн., 112054,49 грн., 112054,19 грн., 112054,23 грн., 112054,25 грн. - нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 19 вересня 2019 року;

40339,56 грн. та 40339,56 грн. - нараховано платником самостійно штрафних санкцій згідно податкових розрахунків земельного податку від 19 вересня 2019 року;

112054,20 грн., 112054,20 грн. нараховано платником самостійно згідно податкового розрахунку з земельного податку від 14 лютого 2020 року;

372 721,68 грн. нарахована пеня.

За відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 121 058,28 грн., в тому числі:

1165, 20 грн., 1162,80 грн., 46298,06 грн., 1165,20 грн.,1162,80 грн., 46298,04 грн. нараховано платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 20 лютого 2017 року;

1352,48 грн., 1355,27 грн., 1352,48 грн., 1355,27 грн., 1352,48 грн., 1355,27 грн., 1352,49 грн., 1355,28 грн., - нараховано платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 13 лютого 2018 року;

834, 64 грн. донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 05 грудня 2018 року № 0071554707 (дата отримання податкового повідомлення-рішення 12 грудня 2018 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).

1516 грн., 1519,13 грн., 1516 грн., 1519,13 грн., 1516 грн., 1519,13 грн., 1516 грн., 1519,13 грн. - нараховано платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19 лютого 2019 року.

За відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 434 412, 12 грн., в тому числі:

23 821,49 грн., 53821,49 грн., 53821,49 грн., 53821,49 грн., - нараховано платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 13 лютого 2018 року;

6000 грн. - нараховано згідно податкового повідомленні-рішення від 05 грудня 2018 року № 0071574707 (дата отримання податкового повідомлення-рішення 12 грудня 2018 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення);

60332,16 грн., 60332,16 грн., 60332,16 грн., 60332,14 грн. - нараховано платником самостійно згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19 лютого 2019 року;

1020 грн. донараховано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2020 року № 0025985504 (дата отримання податкового повідомлення-рішення 28 квітня 2020 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення);

777,54 грн. нарахована пеня.

За відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 045, 53 грн., в тому числі:

15, 20 грн., - донараховано згідно податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2018 року № 001327470 (дата отримання 10 квітня 2018 року);

1020 грн. донараховано згідно податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2018 року № 0020604704 (дата отримання 22 травня 2018 року);

10,33 грн. нарахована пеня.

За відповідачем рахується податковий борг з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води та водних об`єктів місцевого значення) в сумі 242 112 грн., в тому числі:

19 119,96 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 06 листопада 2017 року; 8948,29 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 06 листопада 2017 року; 573,60 грн. нараховано платником самостійно штрафних санкцій згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 06 листопада 2017 року; 268,45 грн. нараховано платником самостійно штрафних санкцій згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 06 листопада 2017 року; 22279,19 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 07 листопада 2017 року; 8825,63 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 07 листопада 2017 року; 14079,50 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 07 листопада 2017 року; 40785,12 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 07 листопада 2017 року; 20341,92 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 19 лютого 2018 року; 18,37 грн. - нараховано платником самостійно пені згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 4,81 грн. - нараховано платником самостійно пені згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 40 826,99 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 10691,66 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 1224,81 грн. нараховано платником самостійно штрафних санкцій згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 320, 75 грн. - нараховано платником самостійно штрафних санкцій згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 13 березня 2018 року; 1020 грн. донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0006014707 від 28 лютого 2018 року (дата отримання платником 07 березня 2018 року, що підтверджується відповідним підписом); 15668,27 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 20 квітня 2018 року; 35753,33 грн. - нараховано платником самостійно згідно з розрахунку з рентної плати за спеціальне використання води від 20 квітня 2018 року; 1361,35 грн. нараховано пені.

За відповідачем рахується податковий борг з військового збору у розмірі 142 266 грн., який виник у зв`язку з донарахуванням основного платежу , штрафних санкцій та пені згідно податкового повідомлення-рішення № 0020971303 від 04 вересня 2017 року (дата отримання податкового повідомлення-рішення платником податків 13 вересня 2017 року, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення).

За відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 2 374 169, 23 грн., в тому числі:

1 003 161 грн. донараховано основного платежу згідно податкового повідомлення-рішення № 0020931303 від 04 вересня 2017 року;

1 189 690 грн. донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0020931303 від 04 вересня 2017 року;

180 009 грн. нараховано пені санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0020931303 від 04 вересня 2017 року.

Дата отримання податкового повідомлення-рішення № 0020931303 від 04 вересня 2017 року платником податків - 13 вересня 2017 року, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

510 грн. - нараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0020921303 від 04 вересня 2017 року (дата отримання платником податків 13 вересня 2017 року);

510 грн. нараховано штрафних санкції згідно податкового повідомлення-рішення № 0028811315 від 15 вересня 2017 року (дата отримання платником податків 19 вересня 2017 року).

289,23 грн. нараховано пені.

За відповідачем рахується податковий борг з туристичного збору, сплаченого юридичними особами в сумі 8686, 61 грн., в тому числі: 500,17 грн. - згідно податкової декларації від 26 липня 2018 року, 1217,07 грн. - згідно податкової декларації від 19 жовтня 2018 року, 280,11 грн. - донарахування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2019 року № 0001544707, яке отримане позивачем 16 січня 2019 року, 242,04 грн. - згідно податкової декларації від 04 лютого 2019 року, 8,28 грн. - згідно податкової декларації від 04 квітня 2019 року, 251,28 грн. - згідно податкової декларації від 19 липня 2019 року, 54,32 грн. - згідно розрахунку податкових зобов`язань від 08 жовтня 2019 року, 1,63 грн. - згідно розрахунку податкових зобов`язань від 08 жовтня 2019 року, 1334,46 грн. згідно розрахунку податкових зобов`язань від 08 жовтня 2019 року, 40, 03 грн. згідно розрахунку податкових зобов`язань від 08 жовтня 2019 року, 4757,22 грн. згідно розрахунку податкових зобов`язань від 07 жовтня 2019 року.

За відповідачем рахується податковий борг з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 303, 75 грн., який виник у зв`язку з його самостійним нарахуванням платником згідно з податковими деклараціями від 16 січня 2018 року, 19 квітня 2018 року, 26 липня 2018 року, 26 жовтня 2018 року, від 04 лютого 2019 року, від 08 квітня 2019 року, від 19 липня 2019 року, від 03 жовтня 2019 року та у зв`язку з донарахуванням штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0045434707 від 25 вересня 2018 року (дата отримання платником 27 вересня 2018 року), у зв`язку з донарахуванням штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення №0045464707 від 25 вересня 2018 року (дата отримання платником (27 вересня 2018 року), у зв`язку з донарахуванням штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0078424707 від 19 грудня 2018 року (дата отримання платником 19 грудня 2018 року) та нарахуванням пені.

Загальна сума податкового боргу становить 11020187,23 грн.

Зазначені суми заборгованості з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, податку на прибуток приватних підприємств, рентної плати за спеціальне використання води, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, що сплачений податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, туристичного збору, надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підтверджуються відповідними картками платника податків.

Доказів оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень, до суду не надано.

Крім того у зв`язку з несплатою податкового боргу, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 22 квітня 2014 року № 811-25, яка була отримана представником підприємства 08 вересня 2014 року.

Відповідно до пояснень позивача від 24.06.2024 та доданих до них ІКП платника податків, наданого суду апеляційної інстанції, за даними ІТС ДПС України, станом на поточну дату, сума заборгованості перед бюджетом в розмірі 11 020 187,23 грн відповідачем не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок несплати у встановлені податковим законодавством строки узгодженої суми податкового зобов`язання, згідно даних облікової картки платника податків за відповідачем рахується податкових боргу на загальну суму 11 020 187,23 грн. . На час розгляду справи, доказів сплати вказаної узгодженої суми боргу до суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 6 ПК Українинадано визначення понять «податок» та «збір». Так, податок - це обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платника податку відповідно до цьогоКодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175п.14.1ст.14 ПК України).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом16.1.4пункту16.1статті16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору впорядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними упідпунктах54.3.1 - 54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Пунктом 42.1- 42.4 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначеністаттею 66цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, податкові повідомлення-рішення, які направлені позивачу вважаються врученими у відповідності до п. 42.4 ст. 42 ПК України.

За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання рішення про застосування штрафних санкцій, закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, або якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Отже, податкові повідомлення-рішення у межах вказаної справи вважаються належним чином врученими відповідачу, не оскаржені в судовому або адміністративному порядку та не скасовані.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу Українивстановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йомуподаткову вимогувпорядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, оскільки після надіслання податкової вимоги ф. «Ю» №811-25 сформованої контролюючим органом 22.04.2014, податковий борг відповідачем не був погашений та збільшувався, у позивача не виникав обов`язок направляння нової вимоги.

У зв`язку з несплатою відповідачем самостійно визначеної у податкових декларацій та розрахунках суми податкових зобов`язань, та узгоджених грошових зобов`язань (отриманні та не оскарженні ППР), контролюючим органом і було сформовано податкову вимогу, яка направлена поштою на податкову адресу платника податків, вважається врученою у відповідності до вимог ПК України. Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.

Відповідно до пп. 20.1.34, 20.1.34-1 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпунктів 95.1 - 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення коштів в порядку ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по податковим зобов`язанням.

Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 819/1399/17, з огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якимизаконпов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановленихПК України, тощо.

Отже, предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.

Такими обставинами у розумінні ПК України є наявність податкового боргу, який виник на підставі несплати узгодженого грошового зобов`язання платника податків яку він повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання.

При цьому, як зазначалось, податковим зобов`язанням в розумінні ПК України, визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Вказаний борг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що податковий борг відповідачем у добровільному порядку не було сплачено, що також ним не заперечується.

Суд не приймає посилання скаржника, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, на його звільнення від виконання своїх обов`язків щодо сплати за користування земельної ділянки державної та комунальної власності, орендної плати за користування державним та комунальним майном відповідно до ст. 6, 7 Закону № 1669-VII та положень п. 38.7 ст. 38 ПК України, з наступних підстав.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, суб`єкти господарювання, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов`язків, зокрема, від сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за користування державним та комунальним майном, з 14 квітня 2014 року.

Разом з цим, Законом України від 17.05.2016 р. N 1365-VIII внесено зміни до статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, та викладено у наступній редакції:

«Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.»

«Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.»

За частиною 4 статті 4 Закону № 1669-VII в редакції Закону від 17.05.2016 р. N 1365-VIII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Зазначена редакція діє з 08 червня 2016 року.

Тобто з огляду на приписи законодавства, з 08 червня 2016 року звільняються від сплати суб`єкти господарювання, що розташовані в населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження або розташовані на лінії зіткнення, відповідно до переліку населених пунктів затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями п. 38.7 ст. 38 ПК України, не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року до 29 лютого 2020 року включно, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Отже, положення п. 38.7 ст. 38 ПК України також пов`язують право на звільнення від нарахування та сплати плати за землю саме з розташуванням земельних ділянок на тимчасово окупованій території або території населених пунктів на лінії зіткнення.

Матеріали справи свідчать, що місце розташування відповідача на час виникнення податкового боргу не відноситься до визначеного переліку, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що утворились після 08 червня 2016 року. Отже, на відповідача за вказаними правовідносинами положення статті 6 та 7 Закону № 1669-VII, п. 38.7 ст. 38 ПК України, не розповсюджуються.

Щодо посилання скаржника як підставу звільнення відповідача від слати податку на те, що відповідач не користувався об`єктами нерухомості та не мав можливості надавати туристичні послуги, оскільки приміщення санаторіїв були зайняті військовослужбовцями ЗСУ у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, що підтверджується договорами позички та призупинення діяльності з 15 жовтня 2019 року, колегія суддів зазначає, що вказані підстави у розумінні законодавства не є підставами для звільнення відповідача від виконання свої податкових зобов`язань, як особи яка у розумінні законодавства є платником відповідних податків та обов`язкових платежів.

Щодо посилання скаржника на пропуск позивачем строку визначеного п.102.4 ст. 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, під терміном "безнадійний" розуміється зокрема: 101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановленийпунктом 102.4статті 102 цього Кодексу; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом101.5 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.Порядоктакого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом102.4 статті 102 Податкового кодексу Українивстановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

Колегія суддів звертає увагу, що безумовною підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання податковим органом є його наявність в інформаційних системах органів доходів і зборів.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин).

В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №813/4430/16, від 16.09.2022 у справі № 160/10941/19, від 15 червня 2023 рок справа № 380/393/21, від 02 листопада 2022 року справа №380/16255/21

У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі №807/2097/16 касаційний суд резюмував, що обов`язок зі сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу, тому в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак, з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Як зазначалось, визначення податкового боргу наведено у п.п.14.1.175 ПК України, а саме, це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Тобто, для правильного вирішення даного спору важливо встановити дату (момент) узгодженості грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом на підставі податкового повідомленнярішення. Лише встановлення цього строку дає підстави визначити наявність/відсутність статусу «безнадійного» цього боргу.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 13.05.2020 № 591-IX внесені зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, пунктом 52-2 якого встановлено: На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу .

Отже, абзацом 10 п. 52-2 підрозділу 11 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що на період з 18 березня 2020 року дію пункту 102.4 ст. 102 ПК України не слід застосовувати. На період дії встановленого в Україні карантину, строк визначений пункту 102.4 ст. 102 ПК України не застосовується та не обмежується 1095 днями.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 року у справі № 120/118/21-а вказував, що строк звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, з урахуванням строків, визначених статтею 102 ПК України, складає 1095 днів з дня його виникнення, водночас, абзацом 11 пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами, внесеними згідно Законом №591-ІХ) передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102цього Кодексу.

Також, відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року.

Зупинення перебігу позовної давності означає що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.

Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 29.06.2021р. по справі № 904/3405/19, від 23.12.2022р. по справі №140/12235/21.

Станом на час звернення до суду дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не завершилася.

Так, строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу.

Строк для визначення грошового зобов`язання контролюючим органом настає з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

У даному випадку, враховуючи те, що граничній строк припав на час запровадження карантину, відсутні підстави вважати, що минув строк давності, встановленийпунктом 102.4статті 102 цього Кодексу.

Отже, відповідачем не пропущений строк звернення до суду з позовом щодо стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що відповідачем на виконання ухвали суду від 22 грудня 2021 року не надані докази сплати податкового боргу (самостійно визначених відповідачем, нарахованих позивачем згідно ППР) у тому числі частково або повністю, або оскарження вище наведених податкових повідомлень-рішень та їх скасування на час звернення з позовом до суду.

Натомість як зазначалось, відповідно до пояснень позивача від 24.06.2024 та доданих до них ІКП платника податків, наданого суду апеляційної інстанції, за даними ІТС ДПС України, станом на поточну дату, сума заборгованості перед бюджетом в розмірі 11 020 187,23 грн відповідачем не сплачена.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов`язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності. Враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, копіями податкових декларацій, копією ІКПП та корінця податкової вимоги, суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов`янський курорт приватного акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 р. у справі № 200/8169/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 р. у справі № 200/8169/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повний текст складений та підписаний 21 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук