Постанова

від 21.08.2024 по справі 320/15606/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15606/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Вівдиченко Т.Р.

Кузьмишина О.М.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к позивача Литвиненко М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «АДМ Енерджі» звернулося з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича від 19.03.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ «АДМ Енерджі» основної винагороди у розмірі 20054,14 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що Приватний виконавець без фактичної перевірки виконання рішення суду, в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про стягнення з позивача основної винагороди, у той час як позивачем у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду у повному обсязі.

10 травня 2024 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду лише 04.04.2024, в той час, як про оскаржуване рішення виконавця йому стало відомо 22.03.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково:

- скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича про стягнення з ТОВ «АДМ Енерджі» основної винагороди у розмірі 20054,14 грн. від 19.03.2024, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

- стягнуто на користь ТОВ «АДМ Енерджі» витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження в справі з огляду на пропуск позивачем строку на подання позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наразі, апелянтом наголошено на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом не навівши при цьому жодних поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Інші доводи апеляційної скарги аналогічні обґрунтуванням позовної заяви.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 серпня 2024 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У судове засідання апелянт не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.11.2023 Господарським судом м. Києва у справі № 910/11678/23 ухвалено рішення про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 128 433 грн 10 коп. - пені, 160 541 грн 37 коп. - штрафу 20 % від вартості неякісних (некомплектованих) товарів, 80 270 грн 69 коп. - штрафу 10 % від вартості недопоставленого товару та 5 538 грн 68 коп. - судового збору. Загальна сума становить - 374783,84 грн.

20.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою про розстрочення виконання рішення суду. Ухвалою від 07.03.2024 Господарського суду м. Києва у справі № 910/11678/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 року у справі № 910/11678/23 - відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі», на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 року у справі № 910/11678/23, згідно платіжних доручень: № 346 від 06.02.2024 на суму - 8433,10 грн.; №352 від 14.02.2024 на суму - 10000,00 грн.; №358 від 16.02.2024 на суму - 10000,00 грн.; № 363 від 23.02.2024 на суму - 10000,00 грн.; №366 від 29.02.2024 на суму - 10000,00 грн.; №372 від 29.02.2024 на суму -5 538,68грн.; №385 від 06.03.2024 на суму - 10000,00 грн.; №401 від 14.03.2024 на суму - 70000,00 грн.; №416 від 18.03.2024 на суму - 40270,69грн.; №420 від 19.03.2024 на суму - 40000,00грн.; №421 від 19.03.2024 на суму - 160541,37 грн., - перераховано на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 374783,84 грн. (а.с. 20-30).

19.03.2024 на підставі заяви Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 19.03.2024 приватним виконавцем Авторговим А.М. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 та винесено постанови про стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди у розмірі 20054,14 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 69 грн. (а.с. 44-50).

На підставі платіжної інструкції від 19.03.2024 № 874 відповідачем було примусово стягнуто на виконання рішення Господарського суду м. Києва 06.11.2023 у справі №910/11678/23 з позивача 220664,51 грн. (а.с. 104-105), з яких, згідно розпорядження НОМЕР_1:

- 200541,37 грн. перераховано стягувачу АТ «Укртрансгаз»;

- 20054,14 грн. - на користь приватного виконавця Авторгова А.М., та 69 грн - на компенсацію витрат на АСВП (а.с.106).

25.03.2024 ТОВ «АДМ Енерджі» звернулось до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. з листом №25032024/01 про повернення незаконно списаних коштів у сумі 220664,51 грн.

Листом № 2963 від 27.03.2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви товариства.

Також ТОВ «АДМ Енерджі» 25.03.2024 звернулось з листом № 25/03/2024 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про повернення коштів у сумі 220 664,51 грн.

29.03.2024 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» повернуло позивачу кошти у сумі 200541,37 грн., про що свідчать платіжні доручення: №6900 від 29.03.2024 р. сума - 160541,37грн. №6901 від 29.03.2024 р. сума - 40000,00грн.

Вважаючи постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач добровільно виконав рішення суду, а відтак, з урахуванням того, що матеріалами справи не підтверджено взагалі вчинення будь-яких виконавчих дій відповідача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, суд зазначив про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Так, пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону №1404-VІІІ установлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до вимог ч.5 цієї статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із ч.7 ст. 26 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до положень частин 1,2,4 та 8 цієї норми, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця встановлено статтею 52 цього Закону.

Відповідно до приписів ч.1ст.52 Закону №1404-VІІІ, виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до вимог ч.2 цієї ж статті, виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до приписів статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі( ч.3 ст.56).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4 ст.56).

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На підставі ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VІІІ основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Частинами першою - сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VII) передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить, що стягнення виконавчого збору(основної винагороди приватного виконавця) є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що умови стягнення виконавчого збору(основної винагороди), оцінка того, чи було рішення виконано самостійно має відбуватися через оцінку змісту й обсягу вчинених у виконавчому провадженні виконавчих дій та їхнього зв`язку із наслідками у вигляді погашення боржником заборгованості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.03.2024 на підставі заяви Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 19.03.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Авторговим А.М. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 та винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 20054,14 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 69 грн.

Цього ж дня до банку боржника приватним виконавцем направлена платіжна інструкція на примусове списання боргу на загальну суму 220664,51 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АДМ Енерджі» 19.03.2024 рішення суду щодо стягнення коштів на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» було виконано у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.03.2024 №421 на суму 160541,37 грн. та №420 на суму 40000,00 грн. (а.с. 21, 23).

Отже, зазначене дає підстави для висновку, що рішення суду позивачем було виконано добровільно і виконання рішення не пов`язане з відкриттям виконавчого провадження.

При цьому, доказів того, що виконання ТОВ «АДМ Енерджі» рішення суду відбулось після відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для скасування постанови Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича від 19.03.2024 року ВП НОМЕР_1 про стягнення основної суми винагороди.

З приводу доводів апелянта щодо пропуску ТОВ «АДМ Енерджі» строку звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку апелянт вважає, що позивач про порушення своїх прав дізнався 22 березня 2024 року.

Наразі, позивач не заперечував, що 22 березня 2024 року від банківської установи він дізнався про списання коштів з рахунку на суму 220664,51 грн. на підставі платіжної інструкції, наразі про підстави списання коштів у розмірі основної винагороди та підстав їх списання на той час позивачу відомо не було.

Для з`ясування підстав для списання коштів ТОВ «АДМ Енерджі» 25.03.2024 звернулося з листом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича про повернення коштів.

Лише 28.03.2024 року ( згідно з роздруківки «відстеження відправлення» за трекінгом 0600901025220 АТ «Укрпошта») позивач по пошті отримав копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова Андрія Миколайовича від 19.03.2024, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Енерджі» основної винагороди у розмірі 20054,14 грн.

Отже, саме з цієї дати позивачу стало відомо про підстави стягнення коштів у розмірі 20054,14 грн. А листом від 27.03.2024 за № 2963 Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича повідомив ТОВ «АДМ Енерджі» про відсутність підстав для повернення списаних з рахунків коштів, що обумовило звернення позивач за захистом своїх прав в суд та визначило предмет спору в даній справі.

При цьому, ТОВ «АДМ Енерджі» звернулося до суду з даним позовом 04.04.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд», тобто у встановлений ст. 287 КАС України строк.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач своєчасно звернувся з позовом до суду.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 21.08.2024р.)