Постанова

від 21.08.2024 по справі 826/13401/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа №826/13401/15

адміністративне провадження № К/990/10647/23 К/990/12031/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 826/13401/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Видавничий дім «Прадес» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства культури та інформаційної політики України та заступника Генерального прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Кобилянського К.М., Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів: Ганечко О.М., Степанюка А.Г.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ТОВ «Видавничий дім «Прадес» (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач, Міністерство), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати пункт 54 додатку 8 до наказу Міністерства культури і туризму України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» № 706/0/16-10 від 15.09.2010 в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Видавничий дім «Прадес» зазначав, що занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини (далі також - Реєстр) здійснюється на підставі висновку Експертної комісії рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та за умови, що такий об`єкт відповідає критерію автентичності, а також принаймні одному з критеріїв згідно пункту 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760). При цьому, на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта.

Однак, у будівлі по вулиці Сагайдачного, 37 у м. Києві відсутній предмет охорони об`єкта культурної спадщини як пам`ятки архітектури та містобудування; відсутні якості, які відповідають критеріям, установленим пунктом 11 Порядку № 1760.

Крім того, Міністерством не дотримана процедура, визначена Порядком №1760, при внесенні спірного будинку, як об`єкта культурної спадщини до Реєстру, про що свідчить відсутність паспорта об`єкта культурної спадщини та довідки про майнову цінність об`єкта. Позивач також вказав на невідповідність картки об`єкта культурної спадщини вимогам, встановленим пунктом 5 Порядку № 1760, а саме: не містить охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 адміністративний позов ТОВ «Видавничий дім «Прадес» задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, а також відсутні підстави для визнання причин пропуску вказаного строку поважними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 призначено у справі судову мистецтвознавчу (пам`яткознавчу історико-архітектурну) експертизу та зупинено провадження у справі до отримання її результатів.

У зв`язку із ліквідацією Київського апеляційного адміністративного суду, ухвалою від 29.10.2018 справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду.

На вимогу суду апеляційної інстанції Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до суду складений за результатами призначеної судом експертизи висновок від 07.07.2021 №20115/18-42/20116/18-43/20601/21-44.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 поновлено провадження у справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 залишена без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з того, що облікова документація на спірний об`єкт не була складена належним чином та у повному обсязі, відповідність об`єкта конкретним критеріям, визначеним пунктом 11 Порядку № 1760 не була встановлена, а тому відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного пункту наказу Міністерства культури і туризму України «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» № 706/0/16-10 від 15.09.2010 в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву на касаційні скарги

Не погодившись з цими судовими рішеннями, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Міністерство культури та інформаційної політики України у березні 2023 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправним та скасування наказу про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток.

Заявник у касаційній скарзі наголошує на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про неналежність оформлення облікової документації.

Так, Міністерство вказує, що облікова картка, надіслана відповідачу для внесення спірного будинку до Реєстру, не могла містити відомостей про охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік, адже охоронний номер об`єкту присвоюється наказом Міністерства після розгляду відповідної документації. Судами, на переконання відповідача, безпідставно не взята до уваги облікова картка, у якій внесені ці відомості. Суди, відхиляючи цей доказ як належний, виходили з того, що Міністерством раніше до матеріалів справи надана та сама облікова картка, але без відомостей про охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік. Однак, як зазначає відповідач, суди не врахували при цьому положення пункту 9 Порядку № 1760, яким встановлено, що у разі отримання додаткових даних про об`єкт до облікової картки і паспорта вносяться зміни (доповнення).

За твердженнями відповідача судами також не враховано, що Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу Міністерства була направлена облікова документація на об`єкт культурної спадщини (будинок прибутковий, за місцезнаходженням об`єкта: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37) разом з протоколом № 2 від 31.03.2010 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень для вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення.

На сторінці 7 протоколу № 2 від 31.03.2010 зазначено що об`єкт: будинок прибутковий у м. Київ, вул. Сагайдачного, 37 відповідає критеріям пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення.

Тобто, зазначений об`єкт, відповідно до пункту 11 Порядку 1760, відповідає критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинув на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону.

Своєю чергою, відсутність паспорта об`єкта культурної спадщини та довідки про майнову цінність при занесенні об`єкта до Реєстру не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу.

Крім того, Міністерство у касаційній скарзі покликається на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу Мінкультури від 15.09.2010 № 706/0/16-10, позивач не набув права власності на будівлю за адресою м. Київ, Подільський район, вул. Сагайдачного, 37, через що спірним рішенням не порушуються права ТОВ «Видавничий дім «Прадес».

В касаційній скарзі заявник також навів аргументи про те, що Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, незважаючи на те, що Мінкультури було заявлено клопотання про залучення Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради КМДА у якості третьої особи, чим було порушено пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України, що є безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Також у березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора, у якій заявник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.

Прокурор покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги ту обставину, що ТОВ «Видавничий дім «Прадес» стало власником будівлі по вул. Сагайдачного, 37 у м. Києві 30.12.2013 відповідно до договору купівлі- продажу. Разом з тим, предметом оскарження є наказ Міністерства, який виданий ще 15.09.2010. Отже, виданням у 2010 році спірного наказу Міністерство жодним чином не порушило і не могло порушити права позивача, оскільки власником будівлі ТОВ «Видавничий дім «Прадес» стало лише у 2013 році.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Міністерство, видаючи наказ, не мало публічно-правових відносин із позивачем.

Міністерство, маючи висновок Експертної комісії про те, що будинок прибутковий по вул. Сагайдачного, 37 має бути занесений до Реєстру, що відповідно до пункту 13 Порядку є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру, не міг прийняти іншого рішення, крім як видання наказу про занесення до Реєстру цієї пам`ятки.

Крім того, прокурор зазначає, що окремі порушення встановленої процедури прийняття акта, за умови якщо акт є правильним по суті, не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.03.2023 апеляційна скарга Міністерства розподілена для розгляду її колегії суддів у складі: суддя-доповідач: ОСОБА_1., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України, а ухвалою від 06.04.2024 - зупинено дію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

04.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора, яка протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана колегії суддів у складі суддя-доповідач: ОСОБА_1., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора.

18.04.2023 від ТОВ «Видавничий дім «Прадес» до Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства, в якому позивач зазначає про те, що як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:- щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства з приводу занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру з підстав втрати такими об`єктами критерію автентичності, порушення процедури щодо такого занесення. Однак, у постанові від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18 Верховний суд сформулював висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Приймаючи рішення суди першої та апеляційної інстанції дотримались правового висновку, висловленого в постанові Верховного суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18.

19.04.2023 від ТОВ «Видавничий дім «Прадес» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства, у якій позивач просить відмовити у задоволенні скарги відповідача, залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку»), розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.06.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л.В. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.

Справа передана судді-доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 17.11.2011 № 1710 прийнято рішення про укладення договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 186,30 кв.м по вул. Сагайдачного, 37 у м. Києві з ТОВ «Видавничий дім «Прадес».

На виконання наказу, 22.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та позивачем укладено договір оренди № 6018 (зі змінами від 14.02.2013, від 23.05.2013), згідно з яким зазначені нежитлові приміщення передані Товариству у строкове платне користування з метою розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видається українською мовою.

Надалі, 30.12.2013 між Фондом державного майна України та позивачем укладено договір №459 купівлі-продажу об`єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 181,6 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, будинок 37, що приватизуються шляхом викупу.

Отже, ТОВ «Видавничий дім «Прадес» є власником групи нежитлових приміщень А, приміщень № 8, 9 (літ. Б) загальною площею 181,6 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.

Наказом Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини - будинок по вул. Сагайдачного, 37 в м. Києві, як пам`ятку архітектури та містобудування (п. 54 додатку 8 Наказу).

Позивач вважає, що Наказ Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 в частині п. 54 додатку 8 є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 54 Основного Закону визначено, що культурна спадщина охороняється законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-III від 08.06.2000 (далі - Закон № 1805-III, в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з дефініціями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:

-культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

-об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

-виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам`ятки.

Таким чином, об`єкт культурної спадщини набуває статусу пам`ятки культурної спадщини після занесення його до Реєстру.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-ІІІ встановлено, що об`єкт культурної спадщини, в тому числі, щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган.

Порядок виявлення об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, правове врегулювання у сфері охорони культурної спадщини, чинне станом на дату прийняття спірного наказу, передбачало, що виявлення об`єктів культурної спадщини є першим етапом у процедурі державної реєстрації об`єктів культурної спадщини та набуття об`єктом культурної спадщини статусу пам`ятки.

Для набуття об`єктом статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини необхідно здійснення науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта.

Процедури, пов`язані з виявленням таких об`єктів станом на дату виникнення спірних правовідносин були врегульовані Інструкцією про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання та реставрації нерухомих пам`яток історії та культури, затвердженою наказом Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 № 203 (далі - Інструкція № 203).

Відповідно до пункту 12 Інструкції № 203 при отриманні відомостей про виявлення пам`ятників історії та культури державні органи охорони пам`яток організовують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності зазначені об`єкти реєструються в Списках щойно виявлених об`єктів, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність (додаток № 2). Для проведення експертизи державні органи охорони пам`яток залучають фахівців науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам`яток історії та культури та інших спеціалізованих організацій.

«Список щойно виявлених об`єктів» містить коротку характеристику кожного реєстрованого об`єкта, а також висновок експертизи про можливість визнання даного об`єкта пам`яткою історії та культури.

Наступна стадія - занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, регулюється Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 (далі - Порядок № 1760).

Згідно із пунктом 1 цього Порядку об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта (пункт 3 Порядку № 1760).

Облікова картка і паспорт об`єкта складаються у чотирьох примірниках, один з яких передається до відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, другий зберігається в органі охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної чи Київської, Севастопольської міської держадміністрації, третій - в іншому уповноваженому органі охорони культурної спадщини, четвертий - в органі місцевого самоврядування.

У разі отримання додаткових даних про об`єкт до облікової картки і паспорта вносяться зміни (доповнення).

Відповідно до пункту 11 Порядку 1760, об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:

-вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;

-пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;

є творами відомих архітекторів або інших митців;

-є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (пункт 12 Порядку № 1760).

Судами встановлено, що на засіданні Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень 31.03.2010 розглядалось питання щодо облікової документації на об`єкти культурної спадщини, які пропонувались для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, зокрема, за видом «архітектура та містобудування».

Як слідує з протоколу №2 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 31.03.2010, Вченою радою розглянута облікова документація на об`єкт культурної спадщини м. Києва - Будинок прибутковий, вул. Сагайдачного, 37.

Доповідач з цього питання - заступник директора НДІ пам`яткоохоронних досліджень кандидат архітектури ОСОБА_2 повідомив, що Облікова документація на об`єкти культурної спадщини, до переліку якого увійшов спірний об`єкт, виконана відповідними фахівцями і включає облікову картку або паспорт, матеріали фотофіксації, графічні матеріали. Облікова документація виконана на належному науково-методичному рівні й відповідає вимогам нормативних документів. Облікова документація прорецензована.

Об`єкт культурної спадщини м. Києва - Будинок прибутковий, вул. Сагайдачного, 37 відповідає критеріям пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, на підставі чого може бути внесений до Реєстру як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Протоколом № 2 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 31.03.2010 оформлено рішення про відповідність об`єктів культурної спадщини за переліком, до якого включений спірний об`єкт, вимогам пункту 11 Порядку № 1760 та схвалення облікової документації, на підставі чого такий об`єкт має бути внесений до Реєстру, як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Пунктом 13 Порядку №1760 встановлено, що після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України надано, зокрема, протокол № 2 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 31.03.2010, де зазначено, яким саме критеріям відповідають об`єкти культурної спадщини, внесені на розгляд Експертної комісії.

Протоколом Експертної ради № 2/10 від 31.08.2010 підтримані висновки доповідача та протокол № 2 засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 31.03.2010 про занесення до Реєстру об`єкта культурної спадщини м. Києва - Будинок прибутковий, вул. Сагайдачного, 37, як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

Висновок Експертної ради затверджений науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (протокол від 01.09.2010 №38).

У справі, яка розглядається суди встановили, що Спірним наказом на підставі протоколу Експертної комісії від 31.08.2010 № 2/10, затвердженого Науково-методичною радою (протокол від 01.09.2010 №38), внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкт культурної спадщини - будинок по вул. Сагайдачного, 37 в м. Києві, як пам`ятку архітектури та містобудування (пункт 54 додатку 8 Наказу).

Суди попередніх інстанцій, скасовуючи це рішення Міністерства про включення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, виходили з оцінки правильності оформлення облікової документації на вказаний об`єкт.

Так, суди зазначили, що облікова документація об`єкта культурної спадщини не містила паспорту та довідки про майнову цінність, а облікова картка не відповідала встановленим вимогам, через що спірний об`єкт не міг були занесений до Реєстру в силу прямої заборони Порядку №1760 (відсутність належним чином складеної та повної облікової документації).

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд не погоджується, оскільки вони ґрунтуються виключно на наданні оцінки форми та змісту, а також повноти облікової документації на відповідність вимогам Порядку № 1760.

Проте, слід зазначити, що складення облікової документації на виявлений об`єкт культурної спадщини є передумовою розгляду питання про внесення об`єкту до Реєстру, а отже облікова документація, передана для розгляду компетентних органів на цій стадії має відповідати насамперед нормативно-правовим актам, які регулюють процедури, пов`язані з виявленням таких об`єктів.

Як зазначалось вище, станом на дату виникнення спірних правовідносин процедура, пов`язана з виявленням об`єктів культурної спадщини, врегульована Інструкцією № 203).

Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що на кожну нерухому пам`ятку і щойно виявлений об`єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характері сучасного використання, ступеня збереження пам`ятки чи щойно виявленого об`єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (додаток № 3).

Також, на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 N 1760, наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292, затверджені форми облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини (далі - Наказ № 295/104).

Пунктом 4 Наказу № 295/104 визначено вважати такими, що не застосовуються додатки 3, 4 до Інструкції № 203.

Тобто, станом на дату виникнення спірних правовідносин, чинною була Інструкція № 203 зі змінами, внесеними наказом № 295/104.

Крім того, Наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 03.06.2004 № 11 (далі Наказ № 11) були затверджені Методичні рекомендації щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини.

Судами встановлено, що облікова картка на об`єкт культурної спадщини - Будинок прибутковий, вул. Сагайдачного, 37, яка подавалась для прийняття рішення про внесення її до Реєстру, як пам`ятки культурної спадщини, містить такі дані:

дата утворення - 1891-1892 роки;

категорія пам`ятки - щойно виявлений об`єкт культурної спадщини;

охоронний номер - охоронний номер не присвоєно;

дати і номер рішень, відповідно до яких узято на державний облік та визначено категорію пам`ятки - на державний облік не взято;

функціональне використання:

-сучасне використання - установи, офісні приміщення;

-первісне призначення - будинок прибутковий з торговельними приміщеннями на першому поверсі;

стислий опис об`єкта:

-розташування - в історичній місцевості Поділ, в кварталі, обмеженому вулицями Сагайдачного, Андріївською, Покровською та Контрактовою площею, по червоній лінії забудови;

-характеристика об`єкта - «будинок цегляний, триповерховий з підвалом та горищем, прямокутний в плані, має два бічних та центральній ризаліти з боку двору. Композиція лицьового фасаду симетрична, центрально осьова. Головна вісь на два вікна акцентована арковим проїздом до внутрішнього двору, завершена аттиком з напівціркульною люкарною, яка фланкована двома жіночими постатями. …». Споруда - характерний зразок прибуткового будинку Подолу другої половини ХІХ ст., відіграє помітну роль у формуванні забудови вулиці та панорами цієї частини міста. Об`єкт відповідає критеріям п. 11 Порядку № 1760. Предметом охорони пам`ятки може бути визначено: акцентну композиційну роль будинку в середовищі, його розпланувальну та об`ємно просторову композицію в існуючих параметрах і габаритах, конструктивне вирішення та функціональну структуру; композиційне, архітектурно-пластичне, стилістичне та декоративне вирішення фасадів.

Наявність науково-проектної документації:

Історична довідка Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій 2008 року;

Також до облікової картки надані: Генеральний план; фото загального вигляду та фрагментів.

Виходячи з викладеного, Облікова картка щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за формою та змістом складена з дотриманням вимог, передбачених Інструкцією № 203 та з урахуванням Методичних рекомендацій її заповнення.

Так, пунктами 1.5.3 та 1.5.4 Методичних рекомендацій щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини передбачено наступне.

У тематичному полі 3 ''Охоронний № пам`ятки'' вказується охоронний номер пам`ятки, присвоєний їй при взятті на державний облік. Порядок присвоєння пам`яткам охоронних номерів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Якщо пам`ятка має (мала) декілька охоронних номерів, необхідно вказати їх усі. Першим проставляється охоронний номер, чинний на момент заповнення облікової картки. Якщо об`єкт культурної спадщини не взятий на державний облік як пам`ятка, у тематичному полі 3 робиться запис: ''охоронний номер не присвоєно'' (п. 1.5.3.).

У тематичному полі 4 ''Дати і № рішень, відповідно до яких об`єкт узято на державний облік та визначено категорію пам`ятки'' вказуються: повна офіційна назва органу, який прийняв рішення про взяття об`єкта на державний облік, визначення чи зміну його категорії як пам`ятки; назва виду, заголовок розпорядчого документа; дата його прийняття і номер. Якщо об`єкт брався на державний облік або його категорія обліку визначалася кількома документами, необхідно вказати їх усі в хронологічній послідовності. Якщо об`єкт культурної спадщини не взятий на державний облік як пам`ятка, у тематичному полі 4 робиться запис: ''на державний облік не взято'' (п. 1.5.4.)

Водночас пунктом 14 Порядку № 1760 визначено, що усім пам`яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися.

Отже, враховуючи, що облікова картка складена на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, тобто до внесення об`єкта до Реєстру, такий об`єкт не брався на державний облік та йому не присвоювався охоронний номер.

Відповідні записи (''охоронний номер не присвоєно'', ''на державний облік не взято'') у порядку, передбаченому пунктами 1.5.3 та 1.5.4 Методичних рекомендацій щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини, внесені до облікової карти, що свідчить про належність її оформлення.

Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив облікову картку, надану відповідачем до апеляційної скарги, та зазначив наступне:

«…матеріали справи містять дві різні облікові картки: яка не містить відповідних відомостей (а.с. 133 т. 1) та яка містить такі відомості (а.с. 216 т.1 ). При цьому, важливо наголосити на тому, що обидві картки були надані відповідачем.

У зв`язку із викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу, облікова картка не містила відомостей про охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік. Проте, у подальшому до вказаної картки наведені дані були внесені відповідачем. За наявних у матеріалах справи доказів встановити момент, у який такі зміни було внесені, та мотиви внесення таких змін неможливо.

Відтак, зважаючи на викладені обставини, долучена до апеляційної скарги облікова картка, примірник якої до суду першої інстанції не надавався, не приймається судом як достовірний доказ відсутності порушень порядку прийняття оскаржуваного наказу у цій частині».

Однак, судом апеляційної інстанції не надано оцінки обліковій картці, яка надана відповідачем як доказ на підтвердження аргументів відзиву на позов та апеляційної скарги з приводу того, що відомості Облікової картки доповнюються у процесі їх надходження, тому після внесення об`єкта до Реєстру доповнені відповідні дані облікової картки, яких не могла містити первинно складена картка на стадії виявлення об`єкту.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Облікова картка, додана до апеляційної скарги складена не на щойно виявлений об`єкт, а на пам`ятку місцевого значення, містить охоронний номер: 633 та у графі «Дата і номер рішення, відповідно до якого узято на державний облік та визначено категорію пам`ятки»: Наказ Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 №706/0/16-10, тобто спірний наказ.

З приводу висновків судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в обліковій документації спірного об`єкта на час прийняття спірного наказу паспорту об`єкта культурної спадщини та довідки про його майнову цінність, свідчить про протиправність рішення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що облікова документація, яка слугувала підставою для прийняття спірного наказу складалась не щодо пам`ятки архітектури, а відносно щойно виявленого об`єкта, через що дотримання вимог до облікової документації підлягало перевірці на її відповідність Інструкції №203 та Методичним рекомендаціям щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини.

Водночас, пунктом 16 Інструкції № 203 передбачено, що на кожну нерухому пам`ятку складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей та фактичних даних, що характеризують історію пам`ятки та її сучасний стан, місцезнаходження у навколишньому середовищі, оцінку історичного, наукового, художнього чи іншого культурного значення, відомості про її територію, пов`язані з нею споруди, сади, парки, перебуваючи в ній витвори мистецтва, предмети, що становлять культурну цінність, про зони охорони, а також про основні історико-архітектурні та бібліографічні матеріали. У паспорті вказується категорія охорони та вид пам`ятника з посиланням на затверджуючий документ.

Отже, нормативно-правовим актом, який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин та врегульовував вимоги до облікової документації, передбачено необхідність оформлення паспорту на кожну нерухому пам`ятку, та не містив вимог про необхідність оформлення паспорту та довідки про його майнову цінність на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Понад це, за змістом облікової картки, яка подавалась для внесення об`єкта до Реєстру, вона фактично містить відомості, що передбачені у вимогах для паспорту.

Крім того, слід зазначити, що, формальні недоліки у процедурі розгляду питання про відповідність будівлі критеріям пам`ятки на засіданні Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (відсутність у протоколі посилань на конкретні критерії, визначені пунктом 11 Порядку, а загальний висновок про відповідність об`єкта) не є вирішальним і не може бути підставою для оцінки рішення як протиправного, оскільки це не узгоджується із конституційним обов`язком держави забезпечувати правову охорону культурної спадщини.

При цьому, у Протоколі Вченої ради № 2 від 31.03.2010 зазначено, що об`єкт: будинок прибутковий у м. Київ, вулиця Сагайдачного, 37 відповідає критеріям пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення, відповідає критерію автентичності, а також принаймі одному з таких критеріїв: вплинув на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону.

Підсумовуючи викладене, Мінкульт, видаючи оскаржуваний наказ, обґрунтовано керувався законодавством, що було чинне на час ухвалення рішення.

З приводу доводів касаційної скарги прокурора про те, що цей спір не підлягає розгляду в судах, оскільки спірний наказ не приймався відносно позивача, у ТОВ «Видавничий дім «Прадес» не виникало публічно-правових взаємовідносин з відповідачем та наказ Мінкульта не стосується прав і обов`язків позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Спірний наказ є підставою для внесення об?єкта до Державного реєстру нерухомих пам?яток України. Своєю чергою, набуття об`єктом статусу пам?ятки є підставою для виникнення прав та обов?язків власників та інших осіб, передбачених законодавством про охорону культурної спадщини.

Дійсно, судами встановлено, що право власності на об`єкт нерухомого майна позивач набув після видання Мінкультом спірного наказу, але це не виключає права ТОВ «Видавничий дім «Прадес», як власника такого об`єкта, звернутись до суду з цим позовом.

З огляду на доводи та обґрунтування позовної заяви, Суд вважає, що такі потребують перевірки в межах розгляду справи по суті з метою встановлення наявності/відсутності у позивача будь-якого порушеного права оскаржуваним рішення відповідача, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги відповідача про те, що Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, незважаючи на те, що Мінкультури було заявлено клопотання про залучення Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради КМДА у якості третьої особи, чим було порушено пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України, колегія суддів також визнає безпідставними з огляду наступне.

Предметом оскарження у цій справі є рішення Мінкульту, прийняття якого віднесено до повноважень відповідача, дії та рішення Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради КМДА не є предметом оскарження у цій справі, а отже посилання відповідача на порушення судами пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України є необгрунтованим.

З приводу доводів позивача про закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

Як на підставу закриття касаційного провадження позивач покликається на те, що ухвалою Верховного суду від 06.04.2023 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними та скасування наказу про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18 Верховний суд надав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування норм права у правовідносинах про визнання протиправними (неправомірними) та скасування наказів Міністерства з приводу занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток з підстав порушення процедури щодо такого занесення.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Аналіз зазначеної ТОВ «Видавничий дім «Прадес» постанови Верховного Суду, яка на переконання позивача, свідчить про наявність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що у справі № 826/10888/18 Судом переглядались рішення, якими вирішений спір, зокрема про скасування наказу Мінкульту про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Однак, оскаржуваний у справі № 826/10888/18 наказ був виданий 15.10.2014, а спірні правовідносини врегульовані Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158.

У справі ж, яка є предметом розгляду, оскаржується наказ Мінкульту, прийнятий 15.09.2010, тому спірні правовідносини врегульовані іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, фактичні обставини у цій справі та у справі № 826/10888/18 не є подібними, через що доводи позивача про наявність підстав для закриття касаційного провадження у відповідності до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України відсутні.

Зважаючи на зазначене, Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність пункту 54 додатку 8 наказу Міністерства культури і туризму України № 706/0/16-10 від 15.09.2010 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкта культурної спадщини будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 37.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України - задовольнити.

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №826/13401/15 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Прадес».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець