Постанова

від 21.08.2024 по справі 120/14157/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 120/14157/23

адміністративне провадження № К/990/23377/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, ухвалене суддею Томчуком А. В., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Курка О. П., Боровицького О. А., Шидловського В. Б., у справі № 120/14157/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» (далі - позивач, скаржник, ТОВ «ВІКІТАН») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2023 року:

- № 10907/02-32-09-04/30641728, яким на позивача накладено штраф у розмірі 80000,00 грн за необладнання рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі;

- № 10908/02-32-09-04/30641728, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1000,00 грн за неподання електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач указував на таке:

- наказ про проведення перевірки не містить, окрім посилань на відповідні нормативні положення, конкретних фактичних підстав для проведення перевірки,

- наказ про проведення перевірки має бути вручений до початку проведення перевірки уповноваженому представнику або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, тоді як наказ про проведення перевірки був вручений особі, яка не мала жодних повноважень на отримання від контролюючого органу документів;

- зазначені процедурні порушення є істотними та зумовлюють незаконність проведення такої перевірки, що свідчить про протиправність усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень;

- необладнані лічильниками резервуари не використовуються у господарській діяльності, є порожніми та опломбованими, у зв`язку з чим відсутній склад правопорушення.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 11 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, відмовив у позові.

Уважаючи правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій сформулювали такі висновки:

- зміст наказу про проведення перевірки в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені юридичні підстави для призначення фактичної перевірки, так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки стосовно дотримання вимог податкового законодавства щодо отримання, зберігання та реалізації пального;

- особа, якій було вручено наказ про проведення перевірки, є особою, яка фактично проводила розрахункові операції, оскільки саме ця особа розписалася у направленнях на перевірку, фактично допустила посадових осіб до перевірки, надала до перевірки пакет документів, здійснила розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та видала фіскальний чек на відпуск пального;

- у випадку припинення експлуатації резервуара суб`єкт господарювання повинен не тільки зафіксувати цей факт у внутрішньому організаційно-розпорядчому документі, а й повідомити про це контролюючий орган шляхом подання відповідної довідки, але позивач такий обов`язок не виконав;

- встановлене податковим органом порушення за податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2023 року № 10908/02-32-09-04/30641728 (неподання електронного документу, що містить дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального) не спростовується, а доводи позивача щодо протиправності зазначеного індивідуального акта стосуються тільки процедурних порушень під час призначення та проведення перевірки.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

ТОВ "Вікітан", яке здійснює діяльність за КВЕД 47.30 «Роздрібна торгівля пальним», 25 липня 2019 року отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на автогазозаправній станції за адресою: 22845, Вінницька область, Немирівський район, с. Велика Бушинка, автодорога Львів-Кіровоград-Знам`янка 416км+200м праворуч, з терміном дії до 25 липня 2024 року. За вказаним місцем здійснення господарської діяльності позивач є розпорядником діючого акцизного складу (уніфікований номер акцизного складу 1007597).

Головне управління ДПС у Вінницькій області, на підставі наказу від 12 червня 2023 року № 1715к провело фактичну перевірку з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25 вересня 2020 року по 23 червня 2023 року, за результатом якої оформлено акт від 23 червня 2023 року № 10905/02-32-09-04/30641728.

Згідно з висновками згаданого акта встановлено такі порушення:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, що полягає у здійсненні на акцизному складі № 1007597 у період з 25 вересня 2020 року по 23 червня 2023 року господарської діяльності із приймання, відпуску та зберігання пального без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості чотири одиниці, а саме: - резервуара СУГ-15, заводський номер 57, інвентарний номер 5117 номінальною місткістю 16,0 куб. м; - резервуара СУГ-15, заводський номер 68, інвентарний номер 5115 номінальною місткістю 16,0 куб. м; - резервуара СУГ-15, заводський номер 58, інвентарний номер б/н номінальною місткістю 16,0 куб. м; резервуара СУГ-15, заводський номер 222, інвентарний номер б/н номінальною місткістю 5,0 куб. м;

- підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, що полягає у неподанні ТОВ "Вікітан" як розпорядником акцизного складу № 1007597 до центрального органу виконавчої влади електронного документа "Довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального по акцизному складу пального" за 31 грудня 2020 року.

На підставі вказаного акта фактичної перевірки 18 липня 2023 року Головне управління ДПС у Вінницькій області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пунктів 128-1.1, 128-1.3 статті 128-1 Податкового кодексу України прийняло податкові повідомлення-рішення № 10907/02-32-09-04/30641728 про застосування до ТОВ "Вікітан" штрафу в розмірі 80000 грн та № 10908/02-32-09-04/30641728 - в розмірі 1000 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, на які посилався та наголошував позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі.

На обґрунтування своїх доводів позивач покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4895/18, від 30 січня 2018 року у справі № 821/1957/16, від 18 травня 2018 року у справі № 813/3977/16, від 05 березня 2019 року у справі № 820/4893/18, від 27 березня 2019 року у справі № 2040/8252/18, від 15 травня 2020 року у справі № 816/3238/15, від 11 червня 2019 року у справі № 1440/2045/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 821/1828/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/1304/20, від 19 листопада 2020 року у справі № 160/7971/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18.

Так, позивач зазначає, що, окрім юридичної підстави для проведення перевірки (норми права), відповідач зобов`язаний у наказі про проведення перевірки також детально розкрити зміст фактичної підстави (фактичних обставин). Тільки за наявності двох цих складових наказ про проведення перевірки буде уважатися таким, що складений у відповідності до норм податкового законодавства.

Окрім цього, позивач зазначає, що перевірка була проведена за відсутності уповноваженої особи або особи, яка здійснює розрахункові операції, що свідчить про порушення норм податкового законодавства, яке гарантує право особи бути присутньою при проведенні фактичної перевірки. Позивач наполягає, що особа, якій було вручено наказ та направлення на проведення перевірки, не відноситься до тих осіб, які мають право отримувати такі документи від контролюючого органу, а посадові особи перед початком проведення перевірки не встановили належним чином правовий статус особи, які вручали наказ та направлення на проведення перевірки.

Відповідач уважає викладені у касаційній скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують правової позиції, викладеної у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, а тому просить у відзиві касаційну скаргу залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів установила, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо дотримання податковим органом процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення та вручення копії наказу уповноваженій особі платника податків. При цьому підставою касаційного оскарження не визначено питання щодо суті встановлених порушень, а тому рішення судів попередніх інстанцій у цій частині не перевіряється.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; а підпункту 80.2.5 цього пункту - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа № 160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа № 140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа № 815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа № 812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа № 803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа № 810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа № 820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова палата акцентувала увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

За твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення спірної перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що у наказі № 1715к від 12 червня 2023 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «У зв`язку з наявною інформацією електронних баз даних в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального, а також на виконання функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, затверджених наказом Голови Державної податкової служби України від 04 лютого 2022 року № 92, в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками та з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області № 922/02-32-09-01 від 09 червня 2023».

Отже, у наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава, що має одночасно подвійний характер: отримання інформації з електронних баз даних щодо можливої реалізації та зберігання платником податку пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального; а також на виконання контролюючим органом функцій в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками. Це є мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною в контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області від 09 червня 2023 року № 922/02-32-09-01, що також є достатнім обсягом інформації відповідно до усталеної практики Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів уважає, правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ про проведення перевірки не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства та, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.

Стосовно доводів позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ "ВІКІТАН" Верховний Суд зазначає, що в силу згаданого вище пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Окрім цього, положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Суди попередніх інстанцій установили, що наказ, направлення та посвідчення були пред`явлені ОСОБА_1 , на підтвердження чого зазначена особа проставила відмітку із зазначенням посади «оператор АГЗС» та зазначенням дати та часу пред`явлення - 14 червня 2023 року о 9:40 год.

При цьому, до матеріалів справи також долучено фіскальний чек, який був виданий під час проведення контрольної розрахункової операції того ж дня о 9:20 год.

З урахуванням часового інтервалу між моментом роздрукування фіскального чеку та проставлення розписки у направленні колегія суддів уважає сумнівними доводи позивача, що накази на проведення фактичної перевірки вручались іншій особі, ніж та, яка проводила контрольну розрахункову операцію.

При цьому, особу було встановлено на підставі посвідчення водія, а його посаду визначено на підставі наказу про прийняття на роботу, який було надано під час проведення перевірки.

Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили надані позивачем до матеріалів позовної заяви докази, зокрема наказ про переведення на посаду оператора-заправщика, витяг з штатного розпису ТОВ "ВІКІТАН", за яким штат АГЗП ТОВ "Вікітан" у селі Велика Бушинка складається з посади оператора та оператора-заправщика, довідку товариства від 06.09.2023 № 15 про те, що у період з 14.06.2023 по 23.06.2023 оператором по АГЗС у с. Велика Бушинка була інша особа, яка проводила розрахункове-касове обслуговування, оскільки такі документи прийняті в односторонньому порядку, зазначена інформація не була зафіксована у звітності, а тому такі докази не можуть уважатися об`єктивними.

Отже, зважаючи на те, що із наказом та направленнями на проведення фактичної перевірки було ознайомлено під розписку ОСОБА_1 , особу та посаду якого було належним чином встановлено на підставі наданих документів, з урахуванням того, що зазначена особа безпосередньо проводила розрахункові операції, суди дійшли правильного переконання, що відповідачем не було порушено вимог законодавства, що регулюють питання проведення перевірок.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 341 КАС України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин; в них повно та всебічно відображені обставини, що мають значення для справи; висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 120/14157/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко