Ухвала

від 21.08.2024 по справі 320/25227/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа №320/25227/23

адміністративне провадження №К/990/30222/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №320/25227/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Інекобуд» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Інекобуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.06.2023 №1/02-1-10 у сумі 2 415 600,00 гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, позов задоволено.

02.08.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якій заявник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2024 визначено склад колегії суддів: Тацій Л.В. (суддя-доповідач), Бучик А.Ю., Рибачук А.І.

Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.08.2024 №917/0/78-24, у зв`язку з відпусткою судді Бучик А.Ю., з метою дотримання строків розгляду справ, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду здійснено заміну судді Бучик А.Ю. у цій справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 визначено склад колегії суддів: Тацій Л.В. (суддя-доповідач), Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.

Щодо строку на касаційне оскарження

Відповідно до частин першої та другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що вперше звернувся в межах строку на касаційне оскарження, однак, касаційна скарга була йому повернута на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Просить поновити пропущений процесуальний строк.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску процесуального строку, Суд виходить з наступного.

Суд встановив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалена 11.06.2024 (повний текст постанови виготовлено 17.06.2024), останнім днем на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції було 17.07.2024. Вперше заявник звернувся до Верховного Суду в межах встановленого процесуального строку - 11.07.2024. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2024 повернуто заявнику. Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Державної інспекції архітектури та містобудування України 29.07.2024 о 19 год 16 хв., отже, в силу приписів абз. 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України, вручена заявнику 30.07.2024. Вдруге скаржник звернувся з касаційною скаргою 02.08.2024.

Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи, активну процесуальну поведінку заявника та те, що право на повторне звернення реалізоване без зайвих зволікань, з дотриманням розумних строків, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску процесуального строку та наявність підстав для його поновлення.

Однак, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, така подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, оскільки застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду. Однак, обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та застосування саме цих висновків Верховного Суду, з урахуванням вищенаведеного, не наводить. Посилання на постанови Верховного Суду зводяться до вибіркового цитування вказаних заявником постанов Верховного Суду.

Також, як підставу касаційного оскарження заявник визначає пункт 4 частини четвертої статті 328, частини другу, третю та п`яту статті 353 КАС України, однак, належного обґрунтування не наводить та не конкретизує, які порушення, визначені приписами статті 353 КАС України допущено судами попередніх інстанцій.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 КАС України з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Крім того, Суд звертає увагу заявника, що законом передбачено прийнятність доводів щодо посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Таким чином, некоректне (помилкове) зазначення підстав касаційного оскарження або їх зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не в повній мірі відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом уточнення підстав оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Поновити Державній інспекції архітектури та містобудування України строк на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №320/25227/23.

Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №320/25227/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Інекобуд» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Суддя А.І. Рибачук

Суддя Т.Г. Стрелець