Ухвала

від 21.08.2024 по справі 638/13381/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/13381/24

Провадження № 2/638/5243/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Пухно М.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного медичного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного медичного університету про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

20.08.2024 надійшло клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву та надійшов відзив на позовну заяву. Клопотання обґрунтоване запровадженням воєнного стану, ракетними обстрілами, значною кількістю оголошених повітряних тривог, графіків відключення електроенергії, зазначені обставини уномжливлювали вчасно вчинити процесуальні дії позивачем у справі №638/13381/24 стосовно підготовки та подання відзиву.

Суд, дослідивши матеріали справи та відзиву, прийшов до наступного.

Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини третьої статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк терміном 15 календарних днів з моменту отримання зазначеної ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Згідно довідки про доставку електронного документу, копія ухвали про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 25.07.2024 о 22:05 год.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, днем вручення ухвали суду про відкриття провадження є 26.07.2024 року.

Відповідно до ст. 123, ч.3 ст. 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, останнім днем на подання відзиву на позовну заяву є 12.08.2024, оскільки 10.08.2024 був вихідним днем.

Відзив на позовну заяву поданий 20.08.2024, тобто з пропуском строку встановленого судом.

Частиною 2 статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частинами 1, 2 статті 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При оцінці поважності причин пропуску строку необхідно звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

Так, строк на подання відзиву на позовну заяву визначений судом, а не законом, а відтак може бути лише продовжений судом.

При цьому суд звертає увагу, що ч.2 ст.127 ЦПК України імперативно визначено, встановлений судом строк може бути продовжений за заявою учасника справи та зазначена заява має бути подана до закінчення цього строку.

Всупереч зазначеному, клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву подано поза межами строку визначеним судом.

Також, суд зазначає, що саме лише посилання представника відповідача на введення на території України воєнного стану, встановлення графіку відключення електроенергії тощо не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску процесуального строку, оскільки відповідачу наданий термін для подання відзиву 15 календарних днів, який є достатнім для підготування відзиву на позовну заяву враховуючи обставини та категорію справи, воєнний стан, графік відключення електроенергії тощо.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги клопотання представника відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення і продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки відсутні поважні причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та клопотання подане поза межами встановленого строку.

Отже, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву слід залишити без задоволення, а відзив - без розгляду, оскільки відзив був поданий до суду поза межами встановленого строку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.83,84,126,127,178 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні клопотання представникавідповідача пропродовження строкуна поданнявідзиву напозовну заявупо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Харківськогонаціонального медичногоуніверситету пропоновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовити.

Відзив представника відповідача залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо або через Дзержинський районний суд м.Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 21.08.2024.

Головуючий Є.В.Невеніцин