Ухвала

від 25.07.2024 по справі 310/1957/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.07.2024 Справа № 310/1957/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №310/1957/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/920/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 липня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Анатоліївка Рильського району Курської області рф, громадянина України, який має вищу освіту, є пенсіонером, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України,

за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в режимі відеоконференції EASYCON,

обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 01 липня 2024 року, якою строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжений строком на 60 днів, тобто до 29 серпня 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту.

В обґрунтуваннясвоїх вимогзазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 безпідставно знаходиться під вартою три роки та десять місяців.

Зауважує, що суд першої інстанції не розглянув можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.

Сторона захисту вважає, що існують підстави для обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, звертає увагу на те, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 є пенсіонером, отримує пенсію, має незадовільний стан здоров`я, одружений, має стійки соціальні зв`язки, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується виключно позитивно.

Захисник вважає, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України прокурором не доведений.

Також, вказує на відсутність доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вважає, що підозра необґрунтована та обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях. Оригінали матеріалів кримінального провадження знаходяться на тимчасово окупованій території.

Окрім того, захисник наголошує, що судом першої інстанції не взято до увагу те, що обвинуваченому ОСОБА_6 на даний час потрібно пройти лікування згідно з ухвалами Запорізького апеляційного суду (від 08 лютого 2023 року, від 18 квітня 2023 року, від 17 серпня 2023 року, від 21 вересня 2023 року, від 17 жовтня 2023 року), які чинні, але не виконуються.

Згідно зухвалою суду, у провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080130002037 від 10 вересня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 09 травня 2024 року до 07 липня 2023 року.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували і під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_8 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 , який підтримав думку захисника, проти продовження тримання обвинуваченого під вартою заперечували, вважають, що зазначені прокурором ризики не доведені, та просили змінити йому запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою.

Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участі не заявляв.

Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.

Заслухавши доповідьсудді;думку обвинуваченого ОСОБА_6 ,захисника -адвоката ОСОБА_7 ,які підтрималиапеляційну скаргута просилиїї задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, потерпілої, її представника та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів.

На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на цей час.

Такими ризикамиє:ризик переховуваннявід суду,незаконного впливуна свідківта потерпілуу цьомукримінальному провадженні,перешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином -з оглядуна характервисунутого обвинувачення,тяжкість покарання,що загрожуєобвинуваченому уразі визнанняйого винуватиму вчиненніінкримінованих йомуправопорушень,відомості проособу обвинуваченого,який хоч і є особою похилого віку та має певні захворювання, проте, наразі ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання, пов`язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк, в т.ч. довічне позбавлення волі. Також, з матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, на час розгляду клопотання всі докази судом першої інстанції ще не досліджені, в тому числі не допитувались потерпіла та свідки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінивши всі обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованих останньому правопорушень та суворість можливого покарання.

Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Отже, висновок суду першої інстанції не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, на яку послався суд, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.

В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.

Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.

Що стосується доводів сторони захисту про безпідставність перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявними матеріали кримінального провадження в достатній мірі доведено обставини, які виправдовують подальше утримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення зазначених вище ризиків.

Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та відсутності доказів вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, є передчасними та мають перевірятися судом першої інстанції у встановленому законом порядку і оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Перевірка вказаного питання на цій стадії процесу до компетенції апеляційного суду не відноситься.

На зазначеній стадії, згідно з кримінальним процесуальним законодавством, суд апеляційної інстанції переглядає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на стадії судового провадження.

Відповідно, і те, що оригінали матеріалів кримінального провадження знаходяться на тимчасово окупованій території (на що звертає увагу сторона захисту),жодним чином не спростовує висновків суду та не свідчить про відсутність встановлених ризиків.

В свою чергу, з наявних матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд провадження не завершений з об`єктивних причин.

Тяганини з боку суду з наявних матеріалів провадження не убачається.

Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 є пенсіонером, отримує пенсію, має незадовільний стан здоров`я, одружений, має стійки соціальні зв`язки, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується виключно позитивно, на думку колегії суддів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків та в цьому випадку не свідчать про достатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.

Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження теж немає.

Разом зцим,після повідомленняобвинуваченим ОСОБА_6 у судовомузасіданні апеляційногосуду 25липня 2024року проте,що вінмає незадовільнийстан здоров`я,належного обстеженнята лікуванняв умовахслідчого ізолятораостанній неотримує, попередні ухвали постановлені в порядку ст.206 КПК України не виконуються, колегія суддів, в порядку ст.206 КПК України, з метою недопущення порушення конституційних прав обвинуваченого, постановила ухвалу, якою доручила начальнику Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення обстеження обвинуваченого ОСОБА_6 (за наявності на це його згоди) та за потреби забезпечити належне лікування останнього.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневогорайонного судум.Запоріжжявід 01липня 2024року,якою строкдії запобіжногозаходу щодо ОСОБА_6 увиді триманняпід вартоюпродовжений строкомна 60днів,тобто до29серпня 2024року включно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4