Ухвала

від 14.10.2024 по справі 310/1957/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.10.2024 Справа № 310/1957/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 310/1957/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1031/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року, якою у відношенні

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Анатоліївка Рильського району Курської області російської федерації, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 жовтня 2024 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя звернувся прокурор Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України.

В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказував, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у відновленому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України. Ухвалами Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, Томаківського районного суду Дніпропетровської області, Жовтневого районного суду м. Запоріжжя запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 неодноразово продовжувався. Оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на 60 днів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року було продовжено застосування у відношенні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 жовтня 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та не зникли, що свідчить про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним його застосуванням.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 знаходиться під вартою майже 4 роки без винесення вироку.

Зазначає, що судом першої інстанції не розглянута можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, чим порушено ч. 3 ст. 183 КПК України.

Крім того, вказує, що судом не було взято до уваги те, що ОСОБА_8 є пенсіонером, отримує пенсію, має незадовільний стан здоров`я, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом ІБС стабільна стенокардія, гіпертонія ІІІ ст., цукровий діабет ІІ ст., у лютому 2022 року переніс інсульт, одружений, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується виключно позитивно.

Вказує, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений, обвинуваченому не має сенсу переховуватися, буде з`являтися до суду з метою довести свою невинуватість.

Крім того зазначає, що судом не взято до уваги те, що немає жодного доказу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 , у зв`язку із тим, що на даний час в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя знаходяться тільки копії кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 10 вересня 2020 року відносно обвинуваченого, оскільки оригінали матеріалів кримінального провадження перебувають в м. Бердянську, який є тимчасово окупованим.

Вказує, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_8 на даний час необхідно пройти лікування відповідно до постановлених ухвал, які не виконуються.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, обравши більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що докази вини ОСОБА_8 відсутні, обвинувачений перебуває під вартою вже більше 4 років та має багато хронічних захворювань.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що соціальні зв`язки ОСОБА_8 на тимчасово окупованій території, в останньому судовому засіданні у суді першої інстанції досліджено письмові докази, обвинувачений може переховуватися, про що свідчить його поведінка після вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_8 повідомлений належним чином про розгляд апеляційної скарги захисника через Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор», заяв про забезпечення його участі не подав.

Ураховуючи те, що захисник - адвокат ОСОБА_7 , за апеляційної скаргою якого було призначено апеляційний розгляд, не заперечував проти розгляду його апеляційної скарги у відсутність обвинуваченого ОСОБА_8 , а також у зв`язку із тим, що розгляд апеляційної скарги не погіршує правового становища останнього, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутності обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання за кримінальне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також наявність у обвинуваченого місця реєстрації та проживання на тимчасово окупованій території, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Крім того, на переконання колегії суддів, і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, оскільки як випливає, із оскаржуваної ухвали, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває, потерпіла та свідки не допитані судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як докази, у зв`язку із чим обвинувачений може спробувати безпосередньо або через своїх знайомих незаконно впливати на таких осіб, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.

Щодо доводів про довготривале тримання обвинуваченого під вартою, то слід зазначити, що тримання ОСОБА_8 під вартою обумовлюються об`єктивними чинниками, такими як складністю кримінального провадження, оскільки останньому інкримінується вчинення декілька епізодів тяжких та особливо тяжких злочинів, кількістю учасників судового провадження та можливість їх допиту, адже їх місце проживання на тимчасово окупованій території, обсягом дослідження доказів та відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження.

З урахуванням вказаного, в даному випадку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо доводів, які фактично зводяться до невинуватості ОСОБА_8 до вчинення ним кримінальних правопорушень, то слід зауважити, що апеляційний суд на даному етапі провадження не вправі розглядати ті питання, які суд повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Таким чином, доводи щодо відсутності доказів вчинення злочинів у даному кримінального провадженні, не можуть бути предметом розгляду апеляційним судом під час перевірки ухвали про продовження застосування запобіжного заходу.

Доводи про те, що обвинувачений є пенсіонером, раніше не судимий, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які б могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 соціальних зв`язків, з урахуванням того, що міцність таких зв`язків визначається за місцем постійного проживання особи, є невмотивованими, з огляду на те, що єдиним місцем проживання ОСОБА_8 зазначається місце на тимчасово окупованій території, а також перебування з 2020 року обвинуваченого під вартою.

Щодо доводів сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 , то слід зазначити, що даних про такий стан здоров`я останнього, який би унеможливлював тримання його під вартою, апеляційному суду не надано.

Більш того, на виконання ухвали Запорізького апеляційного суду було проведено медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_8 , в результаті якого встановлено, що останній має стабільний стан здоров`я.

Водночас, колегія суддів вважає, що навіть за відсутності даних, які б свідчили про такий стан здоров`я ОСОБА_8 , що унеможливлює утримання його в умовах слідчого ізолятору, відреагувати на доводи сторони захисту щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров`я обвинуваченого, який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 206, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 жовтня 2024 року включно, залишити без змін.

Доручити уповноваженим особам Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення обстеження обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за потреби забезпечити належне лікування.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4