Постанова
від 12.08.2024 по справі 750/16665/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/16665/23

Головуючий у першій інстанції Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/794/24, №22-ц/4823/795/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної служби

з питань праці

третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Сімейна

поліклініка Чернігівської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова у складі судді Маринченко О.А. від 20 березня 2024 року, місце ухвалення рішення м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення 29 березня 2024 року, та на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Маринченко О.А. від 05 квітня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання незаконним та скасування акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати Акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 31.05.2021 року; - зобов`язати Управління Держпраці у Чернігівській області провести повторне спеціальне розслідування професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради із ОСОБА_2 , та скласти акт форми Н-1 (випадок захворювання ОСОБА_2 на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що стався на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка № 2 Чернігівської міської ради, пов`язаний з виробництвом). Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що його дружина - ОСОБА_2 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради на посаді лікаря-кардіоревматолога. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 26.03.2021 року №153 назва Комунального некомерційного підприємства Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради була змінена на Комунальне некомерційне підприємство Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 захворіла, а 16.11.2020 року щодо неї було отримано позитивний тест ПЛР. 20.11.2020 року, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, дружину позивача було госпіталізовано у відділення для лікування хворих з COVID-19 до Комунального некомерційного підприємства Чернігівська міська лікарня №3. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. За доводами позивача, наказом Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.11.2020 року №80-11-ГП було утворено комісію спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка № 2 Чернігівської міської ради з ОСОБА_2 , яка працювала у закладі на посаді лікаря-кардіоревматолога. За результатами проведеного спеціального розслідування, було складено акт від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, який затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 31.05.2021 року, і в якому зазначено, що гостре професійне захворювання не пов`язане із виробництвом. Позивачу було вручено один екземпляр акту, проте, він не згоден із його висновками, при цьому, вказує, що при проведенні спеціального розслідування не всім матеріалам розслідування була надана належна правова оцінка, наявні сумнівні протиріччя, упередженість, чим були порушені норми чинного законодавства. Позивач стверджує, що на думку спеціальної комісії, захворювання зі смертельним наслідком не відноситься до професійного. Позивач зазначає, що комісією із розслідування не надана жодна правова оцінка інформації та документам, які свідчать, що померла ОСОБА_2 отримала захворювання в період знаходження на роботі. У карті епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання № 6476/1 зазначено, що ОСОБА_3 могла стати джерелом зараження. При цьому, у висновку епідеміологічного обстеження вказано, що найімовірніше місце зараження - КНП Дитяча поліклініка №2 за місцем роботи; ймовірне джерело інфекції - хворий з гострою формою - ОСОБА_3 ; імовірний основний фактор передачі збудника інфекції - повітряно-краплинний шлях; умови, які сприяли зараженню - обставини виявити не вдалось. На спростування зазначених обставин комісія взяла чотири письмові пояснення сестри медичної ОСОБА_3 , в яких вона вказала, що в період з 30.10.2020 року до 12.11.2020 року не перебувала у контакті із лікарем ОСОБА_2 , не знаходилась з нею в одному приміщенні, фізичних контактів не мала, спільну роботу не виконувала, у кабінеті ОСОБА_2 не перебувала. За доводами позивача, враховуючи, що потерпіла ОСОБА_2 та хвора ОСОБА_3 працювали в одному закладі, не можна виключати вірогідність їх одночасного тимчасового перебування в одному приміщенні. Таке перебування може бути визначене як контакт. За твердженнями позивача, комісією не враховано специфіку роботи лікаря-кардіоревматолога та специфіку діяльності КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради в умовах карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. В умовах епідемії, саме робоче місце лікаря-кардіоревматолога, яке передбачає постійний контакт з колегами, які мають контакт із хворими на COVID-19, стає шкідливим і небезпечним фактором виробничого середовища. Позивач вказував, що виконання функціональних обов`язків ОСОБА_2 було неможливе без тісного контакту із пацієнтом (дитиною), супроводжуючими її особами, а також медсестрою. Всі перелічені особи є потенційними розповсюджувачами вірусу COVID-19. Облік чи реєстрація супроводжуючих осіб ніким у поліклініці не проводилась, і тому відсутній навіть приблизний список осіб, які відвідували кабінет ОСОБА_2 при виконанні нею її прямих професійних лікарських функцій протягом жовтня-листопада 2020 року. Будь-хто із дітей та/або супроводжуючих міг бути інфікований COVID-19 на момент відвідування кабінету ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що пацієнти у більшості випадків потребують консультацій лікарів із суміжних спеціальностей, і тому у ОСОБА_2 за час її роботи неодноразово виникала необхідність з екстреної допомоги пацієнтам, яка не була передбачена жодними інструкціями, а отже, їй доводилось спілкуватись та обговорювати медичні справи пацієнтів, особисто контактуючи з колегами, які працюють у поліклініці, які могли бути джерелом зараження на COVID-19. Позивач стверджує, що комісія з розслідування також не надала належної уваги заключенню профпатолога, яке чітко вказує, що захворювання може бути пов`язане з виконанням професійних обов`язків та, що інфікування відбулося за місцем роботи від ОСОБА_3 Посилання спеціальної комісії на те, що ОСОБА_3 в письмових поясненнях не підтверджує контакту з ОСОБА_2 , на думку позивача, є суперечливим та таким, що не може бути прийнято до уваги. За доводами позивача, є сумнівним твердження комісії відносно того, що ОСОБА_3 весь час перебуваючи у приміщенні, була у захисній масці, яку регулярно змінювала. Позивач зазначає, що комісія повністю ігнорує висновки медичних закладів та експерта з профпатології, перебирає на себе повноваження вказаних вище установ, в частині визначення причинного зв`язку інфікування. Формулювання в акті спеціального розслідування, що гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане із інфікуванням коронавірусом COVID-19, що сталося з лікарем-кардіоревматологом дитячим КНП Дитяча поліклініка № 2 ОСОБА_2 під Обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, які викладено в пункті 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, не підпадає, за доводами позивача, є незаконним. При цьому, як вказує позивач, обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними із виробництвом, у померлої ОСОБА_2 були наявні.

Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.12.2023 року (а.с.169, том 1) відповідача Управління Держпраці у Чернігівській області було замінено на належного відповідача - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.03.2024 року позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання незаконним та скасування акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, зобов`язання провести повторне спеціальне розслідування гострого професійного захворювання, задоволено частково. Скасовано акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області М.П. Глущенко 31.05.2021 року. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Судом стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 1 073 грн. 60 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн. У задоволенні решти вимог заяви, судом відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.03.2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову у повному обсязі, а також скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року у даній цивільній справі №750/16665/23. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року є необґрунтованим та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права. В доводах апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги належні та допустимі докази щодо правомірності проведеного розслідування гострого професійного захворювання та висновку комісії зі спеціального розслідування, натомість, врахувавши те, що джерела зараження ОСОБА_2 комісією не було встановлено, дійшов необґрунтованого висновку, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 , проведено комісією неповно, без врахування всіх обставин та без належної оцінки всіх матеріалів розслідування. Апелянт зазначає, що лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 проводила прийом пацієнтів в кабінеті №308 разом із сестрою медичною спеціалізованого відділення КНП ДП №2 ЧМР ОСОБА_4 , що виключає вірогідність контакту ОСОБА_2 з працівниками реабілітаційного відділення чи іншими особами при виконанні нею обов`язків (функцій) лікаря-педіатра. За доводами апелянта, загальна кількість пацієнтів, лікування яких безпосередньо проводила лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, включно - 151 особа. Спеціалістами ДУ Чернігівський ОЛЦ МОЗ України був перевірений список пацієнтів (дітей), які були на прийомі у ОСОБА_2 та їх адреси, за якими вони зареєстровані, і ймовірних джерел інфекції не виявлено. Пацієнти з позитивними ПЛР-тестами на COVID-19, з якими лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 мала чи могла мати контакт в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, включно під час виконання своїх посадових обов`язків, відсутні. Комісією із спеціального розслідування і відповідними установами була встановлена вся можлива інформація про пацієнтів (дітей) і їх супроводжуючих осіб, які були на прийомі у лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , ймовірних джерел інфекції не виявлено. За доводами апелянта, позивач в судовому засіданні не надав інформації, яка могла б допомогти встановити джерело інфікування, а його доводи про те, що ОСОБА_2 могла бути інфікована під час прийому пацієнтів, є лише припущенням, без належного підтвердження вказаним обставинам. Міжрегіональне управління звертає увагу на суперечність між складеними картами епідеміологічного обстеження і вважає, що з огляду на існування цих документів, складених початково, наступні, діаметрально протилежні, не мали бути прийнятими до уваги судом першої інстанції, оскільки обставини, які в них викладені, не підтверджуються наявними у справі копіями матеріалів розслідування гострого професійного захворювання, зокрема, пояснювальними записками посадових осіб КНП ДП№2 ЧМР. Апелянт зазначає, що особи, які підтверджують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. У наявних у спеціальної комісії письмових поясненнях ОСОБА_3 не підтверджує контакту з лікарем-кардіоревматологом дитячим ОСОБА_2 . Висновки епідеміологічного обстеження та заключення профпатолога були досліджені та враховані спеціальною комісією при визначенні причинного зв`язку інфікування, проте, вони не є беззаперечним та достатнім доказом того, що саме ОСОБА_3 стала джерелом зараження, а лише дають припущення. Інформацію про обставини, дату, місця контактів ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , позивач в судовому засіданні не надав. Підтверджуючі документи такого контакту також відсутні. Апелянт стверджує, що наявні докази, які спростовують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зокрема пояснювальні записки від 18.03.2021 року, 25.03.2021 року, протокол опитування свідків від 11.05.2021, тощо. Таким чином, твердження про те, що інфікування ОСОБА_5 відбулося за місцем роботи від ОСОБА_3 , в ході спеціального розслідування не знайшло свого підтвердження. Апелянт вважає помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду першої інстанції відносно того, що комісією не надано належної оцінки інформації експерта УОЗ з профпатології КНП Чернігівська обласна лікарня від 07.05.2021 року № 1425 про можливість зв`язку гострого професійного захворювання лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 . За доводами апелянта, особи, які підтверджують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки інформації, викладеній у письмових поясненнях ОСОБА_3 відносно того, що вона в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року не перебувала у контакті із лікарем ОСОБА_2 , не знаходилась з нею в одному приміщенні, фізичних контактів не мала, спільну роботу не виконувала, в кабінеті ОСОБА_2 не перебувала. Апелянт вказує, що саме по собі перебування у приміщенні лікарні, за відсутності підтвердженого факту контакту, не є підставою для кваліфікації захворювання, як професійного, і тому даний висновок експерта УОЗ з профпатології не мав бути прийнятим до уваги судом першої інстанції при ухваленні рішення. Апелянт також не вбачає жодних розбіжностей і протиріч у наданих поясненнях медичною сестрою ОСОБА_4 , і вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на ці пояснення, як на одну із підстав задоволення позову. Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції відносно того, що джерела зараження ОСОБА_2 комісією не було встановлено, спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 проведено комісією неповно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування акту спеціального розслідування. Доводи апеляційної скарги вказують, що встановити суспільні контакти ОСОБА_2 поза межами її робити комісія із спеціального розслідування не має можливості, і в даному випадку, було прийнято до уваги лише свідчення позивача, до яких відповідач відноситься критично, оскільки позивач нічим не підтверджує своїх тверджень та має відповідну зацікавленість у результаті розгляду справи. За доводами апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення від 20.03.2024 року, суд першої інстанції не врахував, що вірусне захворювання може протікати безсимптомно, і будь-хто може бути його носієм, а також приймаючи до уваги ймовірні суспільні контакти ОСОБА_2 поза межами її роботи, не можна стверджувати, що захворювання ОСОБА_2 виникло під час виконання нею трудових обов`язків. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував, що вимоги позивача про призначення повторного спеціального розслідування не відповідають нормам права. Позивач не скористався правом звернення до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування), та не надав документи, які б могли спростовувати висновок комісії, і стати підставою призначення повторного розслідування (спеціального розслідування), при цьому, у позовних вимогах ОСОБА_1 посилався лише на ці документи, які вже були досліджені і враховані комісією із спеціального розслідування. За даних обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не є доведеними, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, і неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, та ухвалення нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Апелянт також не погоджується із додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року, вважає його необґрунтованим та таким, що було ухвалено судом із порушенням норм матеріального права. Апелянт не погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу, вважає дані витрати неспівмірними та непропорційними заявленим немайновим вимогам. За доводами апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що заявлена до стягнення стороною позивача сума витрат на правову допомогу, не відповідає попередньому розрахунку, зазначеному у позовній заяві, та істотно перевищує суму, заявлену у попередньому (орієнтовному) розрахунку, що може бути підставою для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат, в частині такого перевищення. Апелянт вважає, що суд першої інстанції оцінив рівень адвокатських витрат неналежним чином, та не врахував, що їх сума не є обґрунтованою. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що стягнення судом першої інстанції із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., не відповідає критеріям розумності їх розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, у зв`язку з чим апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року, в разі задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.03.2024 року у справі № 750/16665/23. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від - без змін, Міжрегіональне управління просить суд скасувати додаткове рішення від 05.04.2024 року та прийняти нове, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.03.2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовані рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - Новик В.С. підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Грищенко О.В. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.03.2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовані рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року.

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи: КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.01.1987 року, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 (а.с. 43, том 1).

ОСОБА_2 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради лікарем-кардіоревматологом та лікарем-педіатром (0,25 ставки) у реабілітаційному відділенні.

12.11.2020 року ОСОБА_2 захворіла, а 13.11.2020 року звернулася до сімейного лікаря. 16.11.2020 року щодо ОСОБА_2 , було отримано позитивний результат ПЛР (а.с.39, том 1). 20.11.2020 року, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, ОСОБА_2 була госпіталізована у відділення для лікування хворих з COVID-19 Комунального некомерційного підприємства Чернігівська міська лікарня №3 Чернігівської міської ради (а.с.41, том 1).

У період з 30.10.2020 року до 12.11.2020 року в КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради захворіло три працівники: ОСОБА_6 , дата захворювання - 22.10.2020 року, дата одужання - 04.11.2020 року (ПЛР тест позитивний від 26.10.2020 року № 049371С); ОСОБА_3 дата захворювання - 09.11.2020 року, дата одужання - 26.11.2020 року (ПЛР тест позитивний від 13.11.2020 року № 065241С); ОСОБА_7 дата захворювання - 23.11.2020 року, дата одужання - 08.12.2020 року (ПЛР тест позитивний від 24.11.2020 року № 072095C).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 (а.с.42, том 1).

23. 11.2020 року до Управління Держпраці у Чернігівській області від КНП Чернігівська міська лікарня №4 Чернігівської міської ради надійшло повідомлення про гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язаного з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, що сталося 23.11.2020 року з лікарем-кардіоревматологом дитячим КНП Дитяча поліклініка № 2 Чернігівської міської ради ОСОБА_2 , 1963 року народження.

Для з`ясування обставин і причин вказаного гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, наказом Управління Держпраці у Чернігівській області від 24.11.2020 року № 80-11-ГПЗ (зі змінами згідно наказів від 10.12.2020 року № 93-11ГПЗ-ЗМ (а.с.49, том 1), від 03.03.2021 року № 32-11ГПЗ-ЗM (а.с.50, том 1), від 09.03.2021 року № 42-11ГПЗ-ЗМ (а.с.51, том 1), від 16.04.2021 року № 60-11ГПЗ-ЗМ (а.с.52, том 1), від 13.05.2021 року № 80-11-ГП3 (а.с.53, том 1), від 27.05.2021 року №86-11ГП3-3М (а.с.54, том 1)), була створена комісія із спеціального розслідування (а.с.47-48, том 1).

Відповідно до копій табелів робочого часу за жовтень-листопад 2020 року (а.с.193-194, 199-202, том 1), у період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, ОСОБА_2 працювала лікарем-кардіоревматологом 7,28 год. щодня, окрім суботи та неділі до 12.11.2020 року (останній робочий день) та лікарем-педіатром на 0,25 по 1.56 год. щодня, окрім суботи та неділі до 12.11.2020 року (останній робочий день) у реабілітаційному відділенні.

Відповідно до результату аналізу № 060969C від 10.11.2020 року, у дочки померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не підтверджено наявність РНК вірусу SARS-CoV-2 (результат негативний) (а.с.110,112, том 1).

В карті епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання № 6476/1, оформленої при епідрозслідуванні летального випадку захворювання лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , наданій Державною установою Чернігівський ОЛЦ МОЗ України, зокрема, зазначено, що особи, які могли стати джерелом зараження - ОСОБА_3 , діагноз - COVID-19, місце та час спілкування, адреса - КНП Дитяча поліклініка №2, за місцем роботи (результат обстеження від 13.11.2020 № 065241C - позитивний). Висновки епідеміологічного обстеження: найімовірніше місце зараження - КНП Дитяча поліклініка №2 за місцем роботи; ймовірне джерело інфекції - хворий з гострою формою - ОСОБА_3 ; імовірний основний фактор передачі збудника інфекції - повітряно-краплинний шлях (а.с.102-103,106, том 1).

Згідно листа експерта УОЗ з профпатології КНП Чернігівська обласна лікарня від 07.05.2021 року №1425 щодо можливості зв`язку гострого професійного захворювання лікаря-кардіоревматолога дитячого КНП Дитяча поліклініка №2 ОСОБА_2 : … Причинно-наслідковий зв`язок: інфікування відбулося за місцем роботи від ОСОБА_3 (позитивний ПЛР-тест від 13.11.2020 № 065241С). Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_2 та хвора ОСОБА_3 працювали в одному закладі, не можна виключати вірогідність їх одночасного перебування в одному приміщенні (можливо вестибюль реєстратури як зал очікування закладу охорони здоров`я). Відповідно до додатку 5 до Стандартів медичної допомоги Коронавірусна хвороба (COVID-19) , затвердженого наказом МОЗ України від 28.03.2020 року №722 Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) таке перебування може бути визначене як контакт. В результаті розслідування та вивчення документації (посмертний епікриз №5100, карта епідеміологічного обстеження №6476/1), а також контакту з хворою на COVID-19 ОСОБА_3 , захворювання може бути пов`язане з виконанням професійних обов`язків. (а.с.115, том 1).

31.05.2021 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_9 було затверджено акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка № 2 Чернігівської міської ради від 28.05.2021 року (а.с.19-36, том 1).

Відповідно до висновку комісії із спеціального розслідування, гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням коронавірусом COVID-19, що сталося з лікарем-кардіоревматологом дитячим КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради ОСОБА_2 , під Обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, які викладено в пункті 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, не підпадає. Гостре професійне захворювання визнається таким, що не пов`язане з виробництвом, у зв`язку з чим складається акт за формою Н-1/НГ.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову в частині визнання незаконним та скасування акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що комісією не було досліджено умови праці ОСОБА_2 при виконанні нею обов`язків (функцій) лікаря-педіатра, чи могла вона мати контакти з працівниками реабілітаційного відділення чи іншими особами при виконанні саме цих обов`язків тощо. Судом першої інстанції також було враховано, що, комісією прийнято до уваги лише інформацію щодо захворювання в цей період пацієнтів (дітей), хоча їх супроводжували дорослі особи, які комісією чи відповідними установами не були встановлені, і відповідно, інформацією про наявність/відсутність у них захворювання комісія не володіла і дані обставини не врахувала. Суд першої інстанції зазначив у рішенні від 20.03.2024 року, що в акті спеціального розслідування вказано, що у дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 підтверджено наявність РНК вірусу SARS-CoV-2 (результат аналізу від 10.11.2020 № 060969C); дата захворювання - 06.11.2020. Проте, відповідно до результату аналізу №060969C від 10.11.2020, який був наданий голові комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку Державною установою ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дочки померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не підтверджено наявність РНК вірусу SARS-CoV-2 (результат негативний). Суд першої інстанції вказав у рішенні від 20.03.2024 року, що комісією не надано належної оцінки інформації, зазначеній в карті епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання №6476/1, оформленої при епідрозслідуванні летального випадку захворювання лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , наданої Державною установою Чернігівський ОЛЦ МОЗ України. Суд першої інстанції також зазначив, що комісією не надано належної оцінки інформації експерта УОЗ з профпатології КНП Чернігівська обласна лікарня від 07.05.2021 року №1425 про можливість зв`язку гострого професійного захворювання лікаря-кардіоревматолога дитячого КНП Дитяча поліклініка №2 ОСОБА_2 . Судом першої інстанції прийнято до уваги, що у наданих поясненнях медичної сестри ОСОБА_4 , з якою проводила прийом пацієнтів ОСОБА_2 , містяться суперечності. Суд першої інстанції зазначив, що комісією не враховано, що COVID-19 протікає у кожного пацієнта індивідуально. Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні у даній справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги і ті обставини, що джерела зараження ОСОБА_2 комісією не було встановлено, суд першої інстанції дійшов висновку, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 проведено комісією неповно, без врахування всіх обставин, та без належної оцінки всіх матеріалів розслідування, що свідчить про наявність підстав для скасування акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, затвердженого начальником Управлінням Держпраці у Чернігівській області М.П. Глущенко 31.05.2021 року.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача провести повторне спеціальне розслідування професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради з ОСОБА_2 , та скласти акт форми Н-1 (випадок захворювання ОСОБА_2 на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що стався на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, пов`язаний з виробництвом), суд першої інстанції зазначив, що суд не може перебирати на себе функції уповноваженої спеціальної комісії і робити висновки про те, чи відноситься гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком до такого, що пов`язане з виробництвом, а тим більше, зобов`язувати комісію зі спеціального розслідування скласти акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання за формою Н-1. Крім того, оскільки відповідно до пункту 10 Порядку №337 гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків, підлягають обов`язковому спеціальному розслідуванню, необхідно вважати, що скасування акту за формою Н-1/НП має своїм наслідком проведення комісією повторного спеціального розслідування. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині.

У вказаній частині рішення суду першої інстанції апелянтом не оскаржується. Згідно приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За даних обставин, рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційним судом не переглядається.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відносно того, що висновок рішення суду першої інстанції від 21.08.2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги належні та допустимі докази щодо правомірності проведеного розслідування гострого професійного захворювання та висновку комісії зі спеціального розслідування, натомість, врахувавши те, що джерела зараження ОСОБА_2 комісією не було встановлено, дійшов необґрунтованого висновку, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 , проведено комісією неповно, без врахування всіх обставин та без належної оцінки всіх матеріалів розслідування. Апелянт зазначає, що лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 проводила прийом пацієнтів в кабінеті №308 разом із сестрою медичною спеціалізованого відділення КНП ДП №2 ЧМР ОСОБА_4 , що виключає вірогідність контакту ОСОБА_2 з працівниками реабілітаційного відділення чи іншими особами при виконанні нею обов`язків (функцій) лікаря-педіатра. За доводами апелянта, загальна кількість пацієнтів, лікування яких безпосередньо проводила лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, включно - 151 особа. Спеціалістами ДУ Чернігівський ОЛЦ МОЗ України був перевірений список пацієнтів (дітей), які були на прийомі у ОСОБА_2 та їх адреси, за якими вони зареєстровані, і ймовірних джерел інфекції не виявлено. Пацієнти з позитивними ПЛР-тестами на COVID-19, з якими лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 мала чи могла мати контакт в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, включно під час виконання своїх посадових обов`язків, відсутні. Комісією із спеціального розслідування і відповідними установами була встановлена вся можлива інформація про пацієнтів (дітей) і їх супроводжуючих осіб, які були на прийомі у лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , ймовірних джерел інфекції не виявлено. За доводами апелянта, позивач в судовому засіданні не надав інформації, яка могла б допомогти встановити джерело інфікування, а його доводи про те, що ОСОБА_2 могла бути інфікована під час прийому пацієнтів, є лише припущенням, без належного підтвердження вказаним обставинам. Міжрегіональне управління звертає увагу на суперечність між складеними картами епідеміологічного обстеження і вважає, що з огляду на існування цих документів, складених початково, наступні, діаметрально протилежні, не мали бути прийнятими до уваги судом першої інстанції, оскільки обставини, які в них викладені, не підтверджуються наявними у справі копіями матеріалів розслідування гострого професійного захворювання, зокрема, пояснювальними записками посадових осіб КНП ДП№2 ЧМР. Апелянт зазначає, що особи, які підтверджують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. У наявних у спеціальної комісії письмових поясненнях ОСОБА_3 не підтверджує контакту з лікарем-кардіоревматологом дитячим ОСОБА_2 . Висновки епідеміологічного обстеження та заключення профпатолога були досліджені та враховані спеціальною комісією при визначенні причинного зв`язку інфікування, проте, вони не є беззаперечним та достатнім доказом того, що саме ОСОБА_3 стала джерелом зараження, а лише дають припущення. Інформацію про обставини, дату, місця контактів ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , позивач в судовому засіданні не надав. Підтверджуючі документи такого контакту також відсутні. Апелянт стверджує, що наявні докази, які спростовують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зокрема пояснювальні записки від 18.03.2021 року, 25.03.2021 року, протокол опитування свідків від 11.05.2021, тощо. Таким чином, твердження про те, що інфікування ОСОБА_2 відбулося за місцем роботи від ОСОБА_3 , в ході спеціального розслідування не знайшло свого підтвердження. Апелянт вважає помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду першої інстанції відносно того, що комісією не надано належної оцінки інформації експерта УОЗ з профпатології КНП Чернігівська обласна лікарня від 07.05.2021 року №1425 про можливість зв`язку гострого професійного захворювання лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 . За доводами апелянта, особи, які підтверджують контакт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відсутні. При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки інформації, викладеній у письмових поясненнях ОСОБА_3 відносно того, що вона в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року не перебувала у контакті із лікарем ОСОБА_2 , не знаходилась з нею в одному приміщенні, фізичних контактів не мала, спільну роботу не виконувала, в кабінеті ОСОБА_2 не перебувала. Апелянт вказує, що саме по собі перебування у приміщенні лікарні, за відсутності підтвердженого факту контакту, не є підставою для кваліфікації захворювання, як професійного, і тому даний висновок експерта УОЗ з профпатології не мав бути прийнятим до уваги судом першої інстанції при ухваленні рішення. Апелянт також не вбачає жодних розбіжностей і протиріч у наданих поясненнях медичною сестрою ОСОБА_4 , і вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на ці пояснення, як на одну із підстав задоволення позову. Апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції відносно того, що джерела зараження ОСОБА_2 комісією не було встановлено, спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 проведено комісією неповно, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування акту спеціального розслідування. Доводи апеляційної скарги вказують, що встановити суспільні контакти ОСОБА_2 поза межами її робити комісія із спеціального розслідування не має можливості, і в даному випадку, було прийнято до уваги лише свідчення позивача, до яких відповідач відноситься критично, оскільки позивач нічим не підтверджує своїх тверджень та має відповідну зацікавленість у результаті розгляду справи. За доводами апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення від 20.03.2024 року, суд першої інстанції не врахував, що вірусне захворювання може протікати безсимптомно, і будь-хто може бути його носієм, а також приймаючи до уваги ймовірні суспільні контакти ОСОБА_2 поза межами її роботи, не можна стверджувати, що захворювання ОСОБА_2 виникло під час виконання нею трудових обов`язків. Апелянт вказує, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не врахував, що вимоги позивача про призначення повторного спеціального розслідування не відповідають нормам права. Позивач не скористався правом звернення до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування), та не надав документи, які б могли спростовувати висновок комісії, і стати підставою призначення повторного розслідування (спеціального розслідування), при цьому, у позовних вимогах ОСОБА_1 посилався лише на ці документи, які вже були досліджені і враховані комісією із спеціального розслідування. За даних обставин, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не є доведеними, та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, і неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, та ухвалення нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 2 статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.6 статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до приписів ч.1 статті 13 Закону України Про охорону праці, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України регламентовано, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із статтею 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове соціальне страхування професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Частиною другою статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове соціальне страхування встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України Про охорону праці.

Згідно ч.1 статті 39 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №498, факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Згідно приписів статті 22 Закону України Про охорону праці, роботодавець повинен організувати розслідування і вести облік нещасник випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з Всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання і аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (п.1 даного Порядку).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року, при вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції прийнято до уваги приписи пунктів: 3, 10, 14, 31, 32, 33, 52, 53, 57, 58, Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 25.02.2020 року № 521 Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, внесено зміни до переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 року № 133, доповнено його особливо небезпечною хворобою COVID-19.

Процедура розслідування випадків смерті саме медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 окремо передбачена пунктами 141-1 - 141-14 Порядку № 337.

Визначено, що розслідування випадків смерті медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну, екстрену, а також в стаціонарних умовах вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - медичні працівники), внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб проводиться комісією з розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, що призвело до смертельного наслідку (далі - комісія), утвореною керівником закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник.

Керівник закладу охорони здоров`я, в якому працював медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (далі - медичний працівник, що помер внаслідок інфікування), зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання інформації про випадок смерті медичного працівника надати повідомлення згідно з додатком 2 у паперовій формі: територіальному органу Держпраці; робочому органу Фонду; уповноваженому органу управління або наглядовій раді закладу охорони здоров`я (у разі її утворення).

Комісія утворюється у складі голови та членів комісії наказом керівника закладу охорони здоров`я не пізніше наступного робочого дня з дня надсилання повідомлення про настання нещасного випадку.

До складу комісії входять представники закладу охорони здоров`я: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку керівником закладу охорони здоров`я покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);посадова особа, відповідальна за організацію лікувального процесу; представник кадрової служби; представник фінансово-економічної служби; представник юридичної служби; представник первинної організації профспілки, представником якої був медичний працівник, що помер внаслідок інфікування (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, медичних експертиз для встановлення обставин і причин настання смерті медичного працівника строк проведення розслідування може бути продовжений до отримання відповідних висновків, матеріалів, відповідей, пояснень, але не більше ніж на 10 робочих днів.

Члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи не можуть входити до складу комісії, але мають право отримувати від комісії інформацію про хід проведення розслідування, ознайомлюватися з матеріалами розслідування, отримувати витяги та копії з них, вносити пропозиції, подавати документи щодо випадку смерті медичного працівника, надавати відповідні пояснення, бути присутніми на засіданні комісії.

Комісія: проводить засідання, на яких розглядає інформацію про гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, складає протоколи засідання комісії; отримує письмові пояснення від посадових осіб, працівників закладу охорони здоров`я, свідків про обставини виникнення гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; визначає вид події, що спричинила гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; визначає необхідність проведення лабораторних досліджень та медичних експертиз; встановлює осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці; розробляє план заходів щодо запобігання гострим професійним захворюванням; з`ясовує обставини та причини настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; визначає пов`язане чи не пов`язане гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, з виробництвом;складає акти за формою Н-1 згідно з додатком 11 та визначає кількість таких актів; розглядає та підписує примірники актів за формою Н-1; передає не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику закладу охорони здоров`я для їх розгляду та затвердження.

Рішення щодо визнання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, пов`язаним чи не пов`язаним з виробництвом приймається комісією шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії голос голови комісії є вирішальним.

Голова комісії зобов`язаний до першого засідання комісії листом поінформувати членів сім`ї медичного працівника,що помер внаслідок інфікування, або уповноважених ними представників про призначення розслідування, їх права, запросити до співпраці та на засідання комісії, у подальшому надавати інформацію про хід проведення розслідування, ознайомити з матеріалами розслідування на заключному засіданні комісії.

Голова та члени комісії мають право отримувати усні та письмові пояснення щодо гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводити опитування посадових осіб та інших працівників закладу охорони здоров`я, свідків та інших причетних до цього випадку осіб.

Керівник закладу охорони здоров`я зобов`язаний: створити належні умови для роботи комісії; забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень, медичних експертиз тощо; забезпечити належне виконання членами комісій своїх обов`язків, а у разі невиконання - внести відповідні зміни до складу комісії; розглянути протягом двох робочих днів після складення актів за формою Н-1 матеріали розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, підготовлені комісією, затвердити примірники актів за формою Н-1; організувати друкування, тиражування та формування протягом одного робочого дня після затвердження актів за формою Н-1 необхідної кількості копій матеріалів розслідування разом з актами за формою Н-1, їх прошиття та нумерацію.

Керівник закладу охорони здоров`я повинен надіслати оригінали актів за формою Н-1 протягом двох робочих днів після їх затвердження: територіальному органу Держпраці за місцем настання випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; робочому органу Фонду за місцем настання випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; членам сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноваженим ними особам. Іншим особам, які брали участь у розслідуванні гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, надається копія акта.

До матеріалів розслідування належать такі документи: копія повідомлення закладу охорони здоров`я про гостре професійне захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку; копія наказу про утворення комісії; копія наказу про продовження строку проведення розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку (у разі наявності); примірник (копія) акта за формою Н-1; копії листів членам сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноваженим ними особам; протоколи засідання комісії; пояснювальні записки та протоколи опитування посадових осіб та інших працівників закладу охорони здоров`я, свідків та інших причетних осіб; копії документів про забезпечення медичного працівника засобами індивідуального та колективного захисту; копії документів про проходження медичним працівником попереднього та періодичного медичних оглядів; лікарське свідоцтво про смерть за формою, затвердженою МОЗ; результати додаткових лабораторних досліджень та медичних експертиз (у разі їх проведення); запити про надання відповідних висновків і матеріалів та відповіді на них; інші документи, що використані та складені комісією під час проведення розслідування.

Оригінали актів за формою Н-1 разом з іншими матеріалами розслідування зберігаються закладами охорони здоров`я відповідно до строків зберігання, нормативно встановлених типовими та галузевими переліками видів таких документів, затверджених відповідно до законодавства.

Протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 члени сім`ї медичного працівника, що помер внаслідок інфікування, або уповноважені ними особи мають право звернутися до закладу охорони здоров`я щодо призначення повторного розслідування у зв`язку із незгодою з причинами настання гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1.

За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії, керівником закладу охорони здоров`я призначається повторне розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку.

Повторне розслідування гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, проводиться комісією в іншому складі.

Висновки повторного розслідування випадку гострого професійного захворювання COVID-19, що призвело до смертельного наслідку, можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

У разі, коли під час проведення розслідування гострого професійного захворювання комісією, утвореною відповідно до пункту 12 цього Порядку, з`ясовується, що смерть медичного працівника настала внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб, наказ про утворення цієї комісії визнається таким, що втратив чинність, а матеріали такого розслідування передаються комісії, утвореній відповідно до пункту 141-1 цього Порядку.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_2 працювала у Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради лікарем-кардіоревматологом та лікарем-педіатром (0,25 ставки) у реабілітаційному відділенні.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 (а.с.42, том 1).

23. 11.2020 року до Управління Держпраці у Чернігівській області від КНП Чернігівська міська лікарня №4 Чернігівської міської ради надійшло повідомлення про гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язаного з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, що сталося 23.11.2020 року з лікарем-кардіоревматологом дитячим КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради ОСОБА_2 , 1963 року народження.

Аналізуючи встановлені, документально підтверджені обставини у даній справі, та надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції у рішенні від 20.03.2024 року зазначив, що відповідно до копій табелів робочого часу за жовтень-листопад 2020 року, в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, ОСОБА_2 працювала лікарем-кардіоревматологом 7,28 год. щодня, окрім суботи та неділі до 12.11.2020 року (останній робочий день) та лікарем-педіатром на 0,25 по 1.56 год., щодня, окрім суботи та неділі до 12.11.2020 року (останній робочий день) у реабілітаційному відділенні. Як зазначено в акті спеціального розслідування, з 01.10.2020 року, ОСОБА_2 , як лікар-педіатр реабілітаційного відділення, прийом пацієнтів не проводила. Разом з тим, як встановлено судом, комісією не було досліджено умови праці ОСОБА_2 при виконанні нею обов`язків (функцій) лікаря-педіатра, чи могла вона мати контакти з працівниками реабілітаційного відділення чи іншими особами при виконанні саме цих обов`язків, тощо. Крім того, як вбачається із акту спеціального розслідування, загальна кількість пацієнтів, яких безпосередньо лікувала лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 , у період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року - 151 особа. Під час додаткового епідрозслідування перевірено список пацієнтів (дітей) та адреси, за якими вони зареєстровані і ймовірних джерел інфекції не виявлено. Із пацієнтами з позитивними ПЛР-тестами на COVID-19 лікар-кардіоревматолог дитячий ОСОБА_2 контактів в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року, не мала. У поясненнях ОСОБА_4 , зокрема, також зазначено, що пацієнтів з ознаками гострої респіраторної хвороби на прийомі у ОСОБА_2 не було. У той же час, облік осіб, що супроводжували дітей, які були на прийомі у лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , не вівся. Таким чином, судом встановлено, що комісією прийнято до уваги лише інформацію щодо захворювання в цей період пацієнтів (дітей), хоча їх супроводжували дорослі особи, які комісією чи відповідними установами не були встановлені, і відповідно, інформацією про наявність/відсутність у них захворювання комісія не володіла і дані обставини не врахувала. Також, в акті спеціального розслідування вказано, що відповідно до листа Державної установи Чернігівський обласний лабораторний центр МОЗ України від 15.03.2021 № 04.2-5/344 та додатків до нього, у дочки ОСОБА_2 , ОСОБА_8 підтверджено наявність РНК вірусу SARS-CoV-2 (результат аналізу від 10.11.2020 № 060969C); дата захворювання - 06.11.2020 року. Проте, відповідно до результату аналізу № 060969C від 10.11.2020 року, який був наданий голові комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку Державною установою ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дочки померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не підтверджено наявність РНК вірусу SARS-CoV-2 (результат негативний) (а.с.110, 112, том 1). Судом встановлено, що комісією не надано належної оцінки інформації, зазначеній в карті епідеміологічного обстеження вогнища інфекційного захворювання №6476/1, оформленої при епідрозслідуванні летального випадку захворювання лікаря-кардіоревматолога ОСОБА_2 , наданої Державною установою Чернігівський ОЛЦ МОЗ України, в якій, у тому числі зазначено, що особи, які могли стати джерелом зараження - ОСОБА_3 , діагноз - COVID-19, місце та час спілкування, адреса - КНП Дитяча поліклініка №2, за місцем роботи (результат обстеження від 13.11.2020 № 065241C - позитивний). Висновки епідеміологічного обстеження: найімовірніше місце зараження - КНП Дитяча поліклініка № 2 за місцем роботи; ймовірне джерело інфекції - хворий з гострою формою - ОСОБА_3 ; імовірний основний фактор передачі збудника інфекції - повітряно-краплинний шлях. Також, комісією не надано належної оцінки інформації експерта УОЗ з профпатології КНП Чернігівська обласна лікарня від 07.05.2021 року № 1425 про можливість зв`язку гострого професійного захворювання лікаря-кардіоревматолога дитячого КНП Дитяча поліклініка №2 ОСОБА_2 , в якій експерт вказує, що: … Причинно-наслідковий зв`язок: інфікування відбулося за місцем роботи від ОСОБА_3 (позитивний ПЛР-тест від 13.11.2020 № 065241С). Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_2 та хвора ОСОБА_3 працювали в одному закладі, не можна виключати вірогідність їх одночасного перебування в одному приміщенні (можливо вестибюль реєстратури, як зал очікування закладу охорони здоров`я). Відповідно до додатку 5 до Стандартів медичної допомоги Коронавірусна хвороба (COVID-19) , затвердженого наказом МОЗ України від 28.03.2020 № 722 Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) таке перебування може бути визначено як контакт. В результаті розслідування та вивчення документації (посмертний епікриз №5100, карта епідеміологічного обстеження №6476/1), а також контакту із хворою на COVID-19 ОСОБА_3 , захворювання може бути пов`язане з виконанням професійних обов`язків. Судом також було прийнято до уваги, що у наданих поясненнях медичною сестрою ОСОБА_4 , з якою проводила прийом пацієнтів ОСОБА_2 , містяться суперечності, зокрема, у поясненнях від 18.03.2021 року нею зазначено, що у цей період до кабінету приходили співробітники закладу, однак хто саме вона не пам`ятає (а.с.76-77, том 1), у той же час, у протоколі опитування свідків від 25.03.2021 року на запитання, чи приходила в період з 30.10.2020 року по 12.11.2020 року ОСОБА_3 до кабінету, де проводила прийом пацієнтів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 надає відповідь - ні (а.с.78, том 1). Судом першої інстанції зазначено, що комісією не враховано, що COVID-19 протікає у кожного пацієнта індивідуально.

У контексті приписів норм Закону, які регламентують спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, прийнявши до уваги ті обставини, що комісією не було встановлено джерела зараження ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що спеціальне розслідування гострого професійного захворювання із смертельним наслідком потерпілої ОСОБА_2 проведено комісією неповно, без врахування всіх обставин, та без належної оцінки всіх матеріалів розслідування. У зв`язку із даними обставинами, суд вказав про наявність правових підстав для скасування акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, затвердженого начальником Управлінням Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_9 31.05.2021 року, та відповідно, ухвалив рішення про часткове задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, яким скасовано акт спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 13.11.2020 року о 09 год. 30 хв. на Комунальному некомерційному підприємстві Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради, від 28.05.2021 року за формою Н-1/НП, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області М.П. Глущенко 31.05.2021 року.

Приймаючи до уваги наведене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про часткове задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 , оскільки даний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції відмовлено. У вказаній частині рішення суду першої інстанції від 20.03.2024 року апелянтом не оскаржується. Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, задоволено частково. Судом стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Апелянт також оскаржує і додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2024 року, вважає його необґрунтованим та таким, що було ухвалено судом із порушенням норм матеріального права. Апелянт не погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правову допомогу, вважає дані витрати неспівмірними та непропорційними заявленим немайновим вимогам. За доводами апелянта, суд першої інстанції не прийняв до уваги тих обставин, що заявлена до стягнення стороною позивача сума витрат на правову допомогу, не відповідає попередньому розрахунку, зазначеному у позовній заяві, та істотно перевищує суму, заявлену у попередньому (орієнтовному) розрахунку, що може бути підставою для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат, в частині такого перевищення. Апелянт вважає, що суд першої інстанції оцінив рівень адвокатських витрат неналежним чином, та не врахував, що їх сума не є обґрунтованою. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що стягнення судом першої інстанції із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., не відповідає критеріям розумності їх розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, у зв`язку з чим апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року, в разі задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.03.2024 року у справі № 750/16665/23. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від - без змін, Міжрегіональне управління просить суд скасувати додаткове рішення від 05.04.2024 року та прийняти нове, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Як вбачається із матеріалів даної справи, під час розгляду справи судом першої інстанції 20.03.2024 року, представником позивача було зроблено відповідну заяву, відносно надання позивачем доказів про понесені витрати на правничу допомогу.

22.03.2024 року представник позивача - адвокат Грищенко О.В., із використанням засобів поштового зв`язку (а.с.21, том 2) подав до суду заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в даній справі в сумі 38 300 грн. (а.с.1-18, том 2).

04.04.2024 року відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому сторона відповідача просила зменшити витрати позивача на правничу допомогу, у зв`язку із їх неспівмірністю.

Під час розгляду справи судом першої інстанції правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат Грищенко О.В. на підставі договору №1 про надання правничої допомоги від 23.08.2023 року (а.с.116, том 1). За змістом пунктів 4.1, 4.2 вказаного договору, за надання правничої допомоги клієнт сплачує гонорар згідно рахунку, виходячи з вартості послуг: надання консультації з вивчення документів - 1 000 грн., аналіз матеріалів судової практики - 1 000 грн., адвокатський запит - 1 000 грн., складання позовної заяви - 10 000 грн., участь в судовому засіданні - 10 000 грн. судодень, складання відповіді на відзив - 5 000 грн. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Позивач сплатив адвокату 38 300 грн., що підтверджується виписками по рахунку (а.с.14-18, том 2).

З акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 20.03.2024 року вбачається, що до послуг адвоката, які були надані позивачу, включено: надання консультації з вивченням документів; аналіз матеріалів судової практики; підготовка та подача адвокатського запиту до Управління Держпраці в Чернігівській області; підготовка та подання адвокатського запиту до КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; підготовка та складання позовної заяви до суду; участь в підготовчому судовому засіданні та подання клопотання про заміну відповідача; підготовка та подання адвокатського запиту до КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; підготовка та складання відповіді на відзив на позовну заяву, в порядку статті 179 ЦПК України; поштові витрати, папір, друк; участь в судовому засіданні щодо розгляду позовних вимог, винагорода за результат розгляду справи, всього робіт надано на суму: 38 300 грн. (а.с.4, том 2).

Як вбачається із додаткового рішення суду першої інстанції від 05.04.2024 року, суд першої інстанції, керуючись однією із основних засад цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, ту обставину, що позов було задоволено частково, а також те, що відповідачем було заявлено про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, виходячи із критерію розумності та співмірності, вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у даній справі, у розмірі 15 000 грн.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції оцінив рівень витрат позивача на професійну правничу допомогу неналежним чином, та не врахував, що сума даних витрат є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, вищезазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вказані висновки суду узгоджуються із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами права, які регламентують дані правовідносини. Апеляційний суд вважає, що розмір стягнутої судом першої інстанції суми із відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, узгоджується із засадами пропорційності, виваженості, співмірності та розумності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, необхідно залишити без задоволення. При цьому, рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.03.2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05.04.2024 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 березня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 квітня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді:


Суд	Чернігівський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	12.08.2024
Оприлюднено	23.08.2024
Номер документу	121143756
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Скрипка А. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.08.2024 по справі 750/16665/23ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —750/16665/23

Постанова від 12.08.2024

Постанова
від 12.08.2024 по справі 750/16665/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД