Постанова

від 21.08.2024 по справі 201/10446/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5596/24 Справа № 201/10446/22 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І,,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку (суддя першої інстанції Демидова С.О., повний текст рішення складено 14 березня 2024 року)

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся через свого представника ОСОБА_2 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якому просив:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 13 лютого 2018 року по 23 вересня 2022 року в сумі 234 440,47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 24 вересня 2022 року по 15 грудня 2022 року в сумі 18 154,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права. Також у даному рішенні було визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи й зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи.

Скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення від 11.04.2024 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська були прийняті до уваги неналежні докази, на підставі яким судом було встановлено обставини, які не стосуються предмета доказування, і зроблені невірні висновки.

Наголошує на тому, що довідка про доходи від 16 січня 2023 року, звіти про суми нарахованої доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з лютого 2018 року по вересень 2022 рік, Акт 47634/04-36-13-06-30548889 від 23 серпня 2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. ·Акт 3153/04-36-07-17/30548889 від 20 вересня 2021 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. підтверджують нарахування, але не виплату позивачу заробітної плати.

Судом першої інстанції не було в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме ухилення відповідача від подання експертам необхідних документів для проведення почеркознавчої експертизи.

Зазначає, що відповідачем не було надано доказів повідомлення контролюючих органів про знищення документів, а також надано Акт про втрату документів, форма якого не відповідає чинному законодавству, адже для участі в комісії для встановлення переліку відсутніх документів не запрошено ні представників слідчих органів, ні представників охорони та пожежного нагляду

Звертає увагу суду на те, що позивачем не заперечується нарахування заробітної плати та відрахування сум податків й військового збору, сплату страхових внесків. ОСОБА_1 було подано до суду довідку ОК-7, яка містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за період із 2011 року.

ОСОБА_2 просила рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Від представника ТОВ «Автотранссервіс» Караканової Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що фактичне здійснення належних позивачу виплат підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Шляхові листи, які надані Позивачем до суду, Відповідачем не використовуються з квітня 2019 року в господарській діяльності та жодного відношення до них не має.

ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Ключенкова Х.В. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник ТОВ «Автотранссервіс» - Караканова Т.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити в силі рішення суд першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першоїінстанції встановлено, що наказом по особовому складу № 99-К від 12 лютого 2018 року ТОВ «Автотранссервіс» прийнято ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортного засобу (пасажирські перевезення) з 13 лютого 2018 року з окладом згідно зі штатним розписом. (т. 1 а.с. 44). Підстава заява ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 45). Згідно штатного розпису оклад водія автотранспортних засобів / міські пасажирські перевезення становить 2540 грн. (02.01. 2018 рік), 2640 грн. (22.10.2018), 3090 грн. (30.08.2019), 3790 грн. ( 31.08.2020) (т 4 а.с. 123 - 126).

Наказом № 291-В від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період карантину з 01 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 48) підстава заява ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 83).

Наказом № 92/1-В від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період карантину з 01 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 49) підстава заява ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 81).

Наказом № 69/к/тр від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження зарплати за згодою сторін на період карантину з 01 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 50) підстава заява ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 82).

Наказом по особовому складу № 337/к/тр від 23 вересня 2022 року ТОВ «Автотранссервіс» звільнено ОСОБА_1 з 23 вересня 2022 року за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (т. 1 а.с. 47). Підстава заява ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 46).

Відповідно до книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ОСОБА_1 отримав свою трудову книгу (т. 1 а.с. 51-54).

Згідно наданої позивачем Довідки форми ОК-7 розмір нарахованої заробітної плати позивача становить в 2018 році - 45475,22 грн., 2019- 52426,98 грн., 2020 рік 49833,04 грн., 2021 рік 30935,27 грн., 2022 рік - 59440,45 грн. (т. 1 а.с. 10-11).

Відповідно до Довідки про доходи від 16 січня 2023 року № 2, розмір нарахованої заробітної плати позивача за період з лютого 2018 року по вересень 2022 рік становив 233975,74 грн. Затримка у виплаті заробітної плати відсутня, ОСОБА_1 перебував у відпустці за згодою сторін без збереження заробітної плати згідно наказу № 291-В від 18 березня 2020 року по 01 червня 2020 року, з 01 січня 2021 року згідно наказу № 92/1-В від 30 грудня 2020 року по 01 липня 2021 року, згідно наказу № 69/к/тр від 28 січня 2022 року по 01 квітня 2022 року. (т. 1 а.с. 32-33).

Представником відповідача надано копії табеля обліку використання робочого часу за період з лютого 2018 року по грудень 2022 року (т. 1 а.с 55-112) та копії відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по вересень 2022 рік (т. 4 а.с. 90-122, 127-149).

Також представником відповідача надано суду копії відомостей про виплату грошей ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по вересень 2022 рік (т. 1 а.с. 113-236)

На підтвердження нарахованої заробітної плати позивачу представником відповідача надано копії відомостей про суми нарахованого доходу та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (т. 2 а.с. 116- 250, т. 3 , т. 4 а.с. 1-11).

25 серпня 2019 року за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Автотранссервіс» з питань повноти нарахувань та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2019 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне нарахування за період з 01 квітня 17 року по 31 березня 2019 року Головний управління ДФС у Дніпропетровській області було складено Акт яким встановлено несвоєчасна сплата ПДФО до бюджету податковим агентом, ТОВ «Автотранссервіс» до або під час виплати заробітної плати нарахованої за період з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2019 рік (т. 1 а.с. 236 - 242)

20 вересня 2021 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Автотранссервіс» за період діяльності з 01.04.2019 року по 30.06.2021 року з метою здійснення контролю за повнотою нарахування та сплатою податку на доходи фізичних осіб, військового збору та за період діяльності з 01.04.2019 року по 30.06.2021 рік з метою здійснення контролю за повнотою нарахування та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складено Акт, яким порушень не встановлено (т. 1 а.с. 243-248).

Південно Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці 12 січня 2023 року на запит адвоката позивача, щодо можливого порушення відносно ОСОБА_1 законодавства про працю, роз`яснили право на звернення до суду у випадку порушення їх прав (т. 2 а.с. 4-5).

Південно Східне міжрегіональне управління державної служби з питань праці 27 квітня 2023 року на запит адвоката позивача надано додаткову відповідь, щодо можливого порушення відносно ОСОБА_1 законодавства про працю (т. 2 а.с. 76-78).

Представником позивача на підтвердження що позивач не перебував у відпустці без збереження заробітної плати надано шляхові листи за період: лютий 2022 автобус АЕ 3206 АВ, червень 2021 автобус НОМЕР_1 , травень 2021 автобус НОМЕР_1 , квітень 2021 автобус НОМЕР_1 , лютий 2021 автобус АЕ 4795 ОМ , квітень 2020 транспортний засіб не зазначено, (т. 2 а.с. 25 - 48).

01 квітня 2019 року наказом № 160/1/К затверджено типову форму подорожнього (маршрутного) листа службового транспортного засобу та ввести його в дію з 01 квітня 2019 року (т. 4 а.с. 78- 80)

Наказом поособовому складу№ 63-Квід 31січня 2019року заводієм ОСОБА_4 закріплено автотранспортнийзасіб VOLVA,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 (т.4а.с.77)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодних доказів невиплати йому заробітної плати, тоді як досліджені доказі свідчать про зворотне. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст.115КЗпП України та ст.24ЗаконуУкраїни«Про оплатупраці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116цього Кодексу.

Згідно ізст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна пата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов?язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Згідно п.1.1., 1.2., 1.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 (діяв у період спору) (далі по тексту Порядок № 4), Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться. Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Згідно п.2.1. Порядку № 4, Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Згідно п.3.3. Порядку № 4, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Згідно наказу Міністерства Фінансів України № 4 від 13.01.2015 року, зареєстрованого в Міністерством юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі по тексту Податковий розрахунок).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до матеріалів справи було долучено довідку про доходи № 2 від 16.01.2023 року, згідно якої Товариство позивачу ОСОБА_1 , за період з лютого 2018 року по вересень 2022 року було нараховано 233975,74 грн та виплачено 188350.46 грн..

Крім того, у вказаній довідці вказано, що з 01.04.2020 року ОСОБА_1 перебував у відпусті зі згодою сторін без збереження заробітної плати згідно наказу № 291-В від 18.03.2020 року по 01.06.2020 року.

З 01.01.2021 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за згодою сторін без збереження заробітної плати згідно наказу № 92/1-В від 30.12.2020 року по 01.07.2021 року.

З 01.02.2022 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за згодою сторін без збереження заробітної плати згідно наказу № 69/к/тр від 28.01.2022 року по 01.04.2022 року.

Також представником відповідача на підтвердження виплати заробітної плати позивачу було надано: звіти про суми нарахованої доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з лютого 2018 року по вересень 2022 рік, з яких вбачається, що впродовж всього цього періоду з нарахованих позивачу сум заробітку/доходу проводились відрахування сум податків та військовий збір (т.2 а.с. 116-250, т3, т. 4 а.с. 1- 11), Акт 47634/04-36-13-06-30548889 від 23 серпня 2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (т. а.а. 236-242),Акт 3153/04-36-07-17/30548889 від 20 вересня 2021 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (т. а.а. 243-248).

Апеляційний суд вважає, що позивачем жодними доказами не доведена наявність у відповідача перед ним заборгованості по заробітній платі, оскільки наданими Товариством доказами позовні вимоги ОСОБА_1 було спростовано, а саме як вбачається із долученої позивачем до позову довідки форми ОК-5, нараховані суми співпадають із фактично виплаченими позивачу сумами, що підтверджується відповідними відомостями на виплату коштів.

Також за період січень-липень 2021 року у позивача були відсутні будь-які нарахування, оскільки вказаний період співпадає із датами заявами, коли позивачем було взято відпустку без збереження заробітної плати, також не нарахування у цей період підтверджується відомостями про суми нарахованого доходу.

Колегія суддів дійшла висновку, що фактичне здійснення належних позивачу виплат підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, відомостями на виплату грошей, Актом 47634/04-36-13-06-30548889 від 23.08.2019 року Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області та Актом № 3153/04-36-07- 17/30548889 від 20.09.2021 року, які містять інформацію про нарахований та виплачений дохід позивачу, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку і відомостями про суми нарахованого, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору до відповідних органів за період з лютого 2018 року по вересень 2022 року.

Доводи скарги, щодо непогодження із позицією відповідача щодо фактично виплачених сум є необґрунтованими та недоведеними, оскільки матеріалами справи було встановлено, що позивачем отримував заробітну плату готівкою на підприємстві, що підтверджується копіями накладних,а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 фактично отримані кошти не отримав.

Що стосується доводів скарги стосовно неврахуванням судом першої інстанції ст.. 109 ЦПК України, щодо ненадання відповідачем матеріалів для проведення експертизи, апеляційний суд не приймає, оскільки вина Товариства у ненаданні оригіналів документів спростована Актом № 14/04/2023 про втрату документа та Актом № 1 від 05 січня 2024 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року.

Аналізуючи надані Товариство докази щодо існування факту втрати та знищення документів, які необхідні для проведення експертизи, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні умисне ухилення від виконання клопотання експерта надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Також апеляційний суд вважає за необхідним зазначити ту обставину, що позивачем не надано жодного доказу звернення до роботодавця за період роботи з лютого 2018 року по вересень 2022 року, щодо невиплати йому фактично нарахованої заробітної плати, тобто у даному випадку позивач тільки після звільнення почав цікавитись обставинами щодо розрахунку з ним за виконано роботу.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2024 року.

Головуючий суддя О. В. Халаджи