Рішення

від 24.07.2024 по справі 199/8710/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8710/23

(2/199/510/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого суддіБогун О.О.

при секретаревіДубовик А.П.

за участю:

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_3 з 2003 року була власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Як з власником вказаного будинку у 2003 році ВАТ Дніпрогаз з ОСОБА_3 було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання. На теперішній час, відповідно до договору дарування, власником буд. АДРЕСА_1 у мДніпрі є ОСОБА_4

19.04.2023, працівниками АТ «Дніпрогаз» в присутності доньки позивачки ОСОБА_5 здійснено перевірку лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки було виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Того ж дня, а саме 19.04.2023 представниками відповідача було складено Акт про демонтаж лічильника та лічильник було направлено на експертизу.

20.04.2024 позивача було запрошено для проведення експертизи лічильника, однак ОСОБА_3 не була присутньою під час проведення експертизи лічильника газу.

У висновку комісії було зазначено, що порушення здійснені прихованими засобами та лічильник не придатний до подальшої експлуатації. Лічильник газу GALLUS 2000, виробник Itron, заводський номер 0000002366 типорозмір G4, 2015 року випуску, після експертизи упакований в пакет і опломбовано пломбою С74835774 було передано доньці позивача ОСОБА_5

24.04.2023 донька позивача ОСОБА_5 була присутньою на засіданні комісії Оператора ГРМ при розгляді Акту про порушення від 19.04.2023. Проте жодного документу вона не отримала.

25.05.2023, позивач отримала листа від АТ «ОГС Дніпрогаз» в якому було направлено рахунок на оплату не облікованого об`єму природного газу на підставі акту про порушення від 19.04.2023 № DZ009548 на суму 712901,53 грн.

З такими діями відповідача позивачка не згодна, тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.

На підставі зазначеного позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо донарахування об`єму природнього газу та його вартості, здійснене на підставі акту про порушення від 19.04.2023 №DZ009548 по споживачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.

Ухвалою від 20.10.2023 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засідання представник позивача надала пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши до суду відзив на позов, в якому крім іншого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд вислухав пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню, з огляду на наступні обставини.

Відповідно дост.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 2003 року була власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Як з власником вказаного будинку у 2003 році ВАТ Дніпрогаз з ОСОБА_3 було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання. На теперішній час, відповідно до договору дарування, власником буд. АДРЕСА_1 у мДніпрі є ОСОБА_4

19.04.2023, працівниками АТ «Дніпрогаз» в присутності доньки позивачки ОСОБА_5 здійснено перевірку лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки було виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Того ж дня, а саме 19.04.2023 представниками відповідача було складено Акт про демонтаж лічильника та лічильник було направлено на експертизу.

20.04.2024 позивача було запрошено для проведення експертизи лічильника, однак ОСОБА_3 не була присутньою під час проведення експертизи лічильника газу.

У висновку комісії було зазначено, що порушення здійснені прихованими засобами та лічильник не придатний до подальшої експлуатації. Лічильник газу GALLUS 2000, виробник Itron, заводський номер 0000002366 типорозмір G4, 2015 року випуску, після експертизи упакований в пакет і опломбовано пломбою С74835774 було передано доньці позивача ОСОБА_5

24.04.2023 донька позивача ОСОБА_5 була присутньою на засіданні комісії Оператора ГРМ при розгляді Акту про порушення від 19.04.2023. Проте жодного документу вона не отримала.

25.05.2023, позивач отримала листа від АТ «ОГС Дніпрогаз» в якому було направлено рахунок на оплату не облікованого об`єму природного газу на підставі акту про порушення від 19.04.2023 № DZ009548 на суму 712901,53 грн.

Відповідно до п. 2 гл. 9 розд. X Кодексу ГРМ, перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюється у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) або його представника.

Пунктом 3.1.3. вищезазначеного Положення встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі, зокрема, у випадку ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника.

Відповідно до п. 3.2.2. Положення, у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення складається акт про виявлені порушення у двох примірниках за формою наведеною у додатку 1. Один примірник акту про виявлені порушення залишено у споживача, а другий у представника газопостачальної організації.

Демонтаж лічильника газу та його пломбування до проведення експертизи, зазначення необхідної інформації проведено у відповідності до п. 3.2.4. Положення та п. 2 гл. 10 розд. X Кодексу ГРМ.

Згідно п. 3.2.5. Положення, акт про демонтаж лічильника газу складається у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 2. Один примірник акта залишається у споживача, а другий - залишається у представника газопостачальної (газотранспортної) організації.

Згідно п. 3.2.7. Положення, у разі демонтажу лічильника газу на підставі акта про виявлені порушення на період проведення експертизи газопостачальна (газотранспортна) організація при демонтажі лічильника газу зобов`язана безкоштовно встановити на його місце лічильник газу з власного обмінного фонду.

Відповідно до п. 3.2.8. Положення, демонтований лічильник газу доставляється на місце проведення експертизи представником газопостачальної (газотранспортної) організації або споживачем (на його бажання), про що робиться відповідний запис в акті про демонтаж лічильника газу.

Вказані вимоги виконано співробітниками АТ «Дніпрогаз» у повному обсязі.

В той же час, Позивач на вказану в акті дату на експертизу не прибула, а також в наступні дні на експертизу не прибула, про причину своєї неявки не повідомила, у зв`язку з чим експертиза була проведена за її відсутності.

Згідно п.4. гл.10 розд.ХІ Кодексу ГРМ, споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи. За неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач може дати письмову згоду у довільній формі на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи.

У разі неприбуття споживача та/або уповноваженої ним особи на експертизу проведення експертизи ЗВТ та/або пломби проводиться без його участі.

Позивач не до проведення експертизи, не після її проведення, а також під час розгляду справи не ініціював проведення експертизи ЗВТ та/або пломби суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу», можливість якої передбачена Кодексом ГРМ.

За визначенням Кодексу ГРМ, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

За висновком комісії, лічильник визнано непридатним для подальшої експлуатації, результати цього зафіксовано в акті експертизи лічильника газу № 105 від 20.04.2023 року (п. 8 гл. 10. розд. X Кодексу ГРМ).

Експертизу було проведено повноважним складом комісії у відповідності до вимог глави 10 розд. X Кодексу ГРМ та п. 3.3. Положення щодо експертизи лічильника газу.

Згідно п. 11 гл. 10. розд. X Кодексу ГРМ, відповідно до висновків експертизи проводяться відповідні подальші заходи, передбачені цим Кодексом. П. 1 гл. 2 розд. розд. XI Кодексу ГРМ встановлює, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) відноситься до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу.

Згідно п. 1, 2 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Відповідно до п. 8 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Згідно п.10 гл.5 розд.ХІ Кодексу ГРМ, споживач (несанкціонований споживач) зобов`язаний бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, на якому буде розглядатися складений на нього акт про порушення.

За неможливості бути присутнім на засіданні особисто споживач (несанкціонований споживач) має право дати письмову згоду у довільній формі на проведення засідання без його присутності або у присутності його уповноваженої особи.

У разі неприбуття споживача (несанкціонованого споживача) та/або уповноваженої ним особи на засідання комісії остання розглядає складений акт про порушення без його (її) участі.

У зв`язку з неприбуттям позивача на засідання комісії, повноважним складом комісії Оператора ГРМ було розглянуто акт про порушення від 19.04.2023 року № DZ009548, встановлено втручання споживача в роботу лічильника газу та прийнято рішення про його задоволення, складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Отже, неприбуття споживача на засідання комісії не є перешкодою для розгляду та прийняття рішення за актом про порушення від 19.04.2023 року № DZ009548.

Згідно п. 11 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Згідно п. 1 гл. 3 розд. розд. XI Кодексу ГРМ, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Тож, комісією Оператора ГРМ з розгляду актів про порушення за актом-розрахунком від 24.04.2023 року розраховано необлікований об`єм природного газу за період з 19.04.2022 по 31.03.2023 року, який склав 17112,3 м3на суму 712901,53 гривень.

Відповідно до п. 11 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) Оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу.

Згідно п. 12 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача). Вимоги даного пункту виконано, рахунок на оплату отримано позивачем. Також, на його неодноразові письмові звернення йому надавались вичерпні відповіді, надавались роз`яснення, детальні розрахунки та документи щодо нарахування необлікованого обсягу природного газу.

Таким чином, оскільки, в ході експертизи, яку проведено повноважним складом комісії, було підтверджено несанкціоноване втручання споживача в роботу лічильника, а повноважним складом комісії Оператора ГРМ було розглянуто акт про порушення від 19.04.2023 року № DZ009548: встановлено втручання споживача в роботу лічильника газу та прийнято рішення зафіксоване у Протоколі засідання комісії оператора ГРМ про його задоволення; складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач, в обгрунтування заявлених позовних вимог належних доказів не надав.

Суд, з урахуванням зазначеного, проаналізувавши викладені норми Закону, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зіст. 141 ЦПК Українисудові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст.257,509 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними,відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О.Богун

24.07.2024