Постанова

від 21.08.2024 по справі 213/2005/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6612/24 Справа № 213/2005/24 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Остапенко В.О.

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №213/2005/24 за заявою ОСОБА_1 ,заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті Кривому Розі радипро встановлення юридичного факту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Мазуренко В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, посилаючись на те, що він є особою, яка здійснює постійний сторонній догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка через невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги на непрофесійній основі, які він надає їй. Управлінням праці та соціального захисту населення Інгулецької районної у місті ради заявнику було відмовлено у призначенні компенсації як фізичній особі, що надає такі послуги своїй матері, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму для сім`ї.

З метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією, у зв`язку із доглядом за матір`ю, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким було відмовлено, оскільки ним не надано довідки про отримання компенсації за надання догляду або рішення суду про встановлення факту такого догляду.

Просив, встановити факт того, що ОСОБА_1 , є особою, що здійснює сторонній догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради, про встановлення юридичного факту.

Роз`яснено заявнику, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, заявник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду з заявою, заявник просив встановити факт здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка потребує такого догляду, посилаюсь на норми Сімейного Кодексу України, Конституцію України.Вказаний факт породжує виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не створює спір про право.

Законом не визначено іншого порядку встановлення факту постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного догляду вдома, для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Відзив на апеляційну скаргу сторонами не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду івирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження з посиланням на статті 293, 315 ЦПК України, заявник просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлення такого факту йому необхідно для отримання права на відстрочку від призову на військову службу.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження, оскільки заявник фактично оспорює дії уповноважених осіб (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), а саме права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначеного ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо відмови у відкритті провадження, але не в повній мірі погоджується з мотивами відмови та зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного догляду за матір`ю, посилається на те, що він є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 , яка через невиліковні хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги на непрофесійній основі, які він надає їй.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, у тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Пунктом 3 ч.6 ст.13 цього Закону для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством та законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою похилого віку, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі №9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18 зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

У справі, що переглядається, відсутні відомості про те, що підрозділ з питань соціального захисту населення оцінив потреби особи/сім`ї у соціальних послугах та ухвалив рішення про надання заявником соціальних послуг з постійного догляду за своєю матір`ю.

Також в матеріалах справи відсутні дані, що заявник, якщо вважає себе надавачом соціальних послуг, звертався із відповідною заявою до компетентних органів та був включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг або отримав в цьому відмову.

Надані заявником докази не свідчать, що він використав інший (встановлений наведеними нормами, позасудовий) порядок встановлення факту того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за своєю матір`ю, яка потребує догляду.

Оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Водночас колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на те, що заявник фактично оспорює дії уповноважених осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, і що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існуватиме у сфері публічно-правових відносин, оскільки з тексту поданої заяви цього не вбачається і доводи скарги в цій частині є обґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (пункти 107, 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Колегія суддів звертає увагу на те, що за відсутності у матеріалах справи відмови відповідного органу в установленні саме юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку та який просить установити заявник, висновок суду першої інстанції про розгляд даної заяви в порядку адміністративного судочинства є передчасним і таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та вказаних вище вимогах закону.

Оскільки суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, проте помилилися щодо мотивів відмови, ухвалу суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: