Постанова

від 12.08.2024 по справі 920/1404/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 920/1404/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель", а також Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем"

на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024

у справі № 920/1404/23 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (далі - позивач-1; ТОВ "Птахокомплекс "Губин") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агідель" (далі - позивач-2; ТОВ "Агідель") (разом - апелянти-1) звернулись до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" (в подальшому - відповідач; ТОВ "А-Про Систем"; апелянт-2) на їх користь 7 199 782,08 грн штрафу за прострочку у наданні послуг за договором № АПС-1121/8 від 08.11.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав лише перший етап робіт, тому відповідно до п. 6.6. договору № АПС-1121/8 від 08.11.2021 позивачі нарахували штрафні санкції за прострочку виконання робіт (надання послуг) у сумі 7 199 782,08 грн, які просять стягнути на користь кожного із них у розмірі по 3 599 891,04 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" про стягнення 7 199 782 грн 08 коп. задоволено частково; у позові в частині стягнення 3 321 246 грн 50 коп. штрафних санкцій відмовлено; клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (викладене у відзиві на позов) задоволено; зменшено розмір штрафних санкцій на 80%; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" 387 853 грн 56 коп. штрафних санкцій, 29 089 грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" 387 853 грн 56 коп. штрафних санкцій, 29 089 грн 02 коп. витрат по сплаті судового збору; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 909 грн 35 коп. покладено на позивача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 909 грн 35 коп. покладено на позивача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агідель".

За висновками місцевого господарського суду, враховуючи відсутність доказів на підтвердження понесення позивачами збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору або погіршення матеріального стану підприємств саме у зв`язку з діями відповідача, а також враховуючи ступінь виконання зобов`язання відповідачем, можливим є зменшення розміру визначеного судом штрафу на 80% та стягнення з відповідача на користь позивачів всього 775 707 грн 12 коп. штрафних санкцій, тобто по 387 853 грн 56 коп. на користь кожного з позивачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "А-Про Систем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Птахокомплекс "Губин" 3 599 891 грн 04 коп. штрафу та стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Агідель" 3 599 891 грн 04 коп. штрафу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме необґрунтовано здійснено вихід за межі позовних вимог та не надано належної оцінки доказам, що надані відповідачем.

ТОВ "А-Про Систем" зазначає, що при розгляді цього спору суд першої інстанції вдався до вирішення правового питання, яке не було заявлене позивачами як предмет спору, а саме стягнув штрафні санкції, фактично - пеню. Втім, за порушення строку виконання робіт (1-5 етапи) договором стягнення пені не передбачено.

Крім того, на думку відповідача, місцевим господарським судом не взято до уваги, що початок 2 етапу відбувся тільки 03.07.2023 з огляду на несвоєчасність та неналежність наданого позивачами серверу для розгортання і розробки ПЗ (не своєчасно виконано зобов`язання замовника по налаштуванню інфраструктури для виконання 2-го етапу договору, вимушений перехід з роботи на сервері на «хмару (облако)»). Відтак, станом на дату подання позивачами позову строк виконання другого етапу не настав. При цьому, причиною затримки початку 2 етапу були: аварійні та планові відключення електроенергії в Сумської (місцезнаходження виконавця) та Волинської (місцезнаходження серверу, на якому виконувалась робота) областях; заміна позивачами версії 2.1. програмного продукту BAS ERP на версію 2.5; сповільнення виконання робіт через невідповідність наданого позивачами серверу вимогам програмного забезпечення, а тому, зважаючи на неналежність наданого позивачами серверу, був вимушений перехід з роботи на локальному сервері на роботу у «хмарі» (облаке), який відбувся тільки 03.07.2023.

Додатково відповідач вказав, що відповідальна особа позивачів по договору Протас Т.В., достовірно знаючи про проблеми з серверами, відключеннями електроенергії та заміною програмного продукту, не висловлювала жодного зауваження та відносилась з порозумінням до вказаних умов, які призвели до відтермінування початку другого етапу виконання робіт, доказами чого є електронна переписка між відповідальними особами позивачів та відповідача за допомогою меседжеру «Вайбер», а також іншими зареєстрованими учасниками групи «ERP_Агідель_Губін», серед яких були адміністратори, виконавці та користувачі сторін договору. Тоді як ігнорування судом першої інстанції електронних доказів за наявності чіткого нормативного обґрунтування є, за твердженнями апелянта-2, порушенням статей 91 та 96 ГПК України, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 12.03.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 920/1404/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 призначено на 06.05.2024.

25.03.2024 на адресу апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "А-Про Систем". Згідно аргументів позивачів, формулювання судом першої інстанції терміну «штрафна санкція» є не відмінним від поняття «штрафу», а є лише одним із їх видів. Крім того, на думку апелянта-1, оскільки перший етап послуг був завершений 27.09.2022, то почати виконання ІІ - го етапу робіт відповідач принаймні хоч і з порушенням термінів міг 28.09.2022, який згідно Додатку № 4 мав тривати 9 місяців, та відповідно закінчити - 28.06.2023. Проте, відповідач не дотримався, погоджених з позивачами строків виконання робіт/надання послуг ні договором ні з огляду на ті умови, які виникли в подальшому, враховуючи завершення І-го етапу надання послуг, що і змусило позивачів звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Також ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" вважають, що саме по собі введення воєнного стану, без доведення відповідачем причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконання своїх зобов`язань, не свідчить про поважність причин такого пропуску, а отже, не є підставою для його поновлення. Таким чином, введення воєнного стану на території України не означає, що учасник правовідносин не може здійснювати господарську діяльність, якщо ним не доведено протилежного. Окремо позивачі зазначають, що жодних змін до договору щодо строків виконання робіт в залежності від використання типів версій програмного забезпечення чи то BAS ERP редакції 2.1. чи BAS ERP редакції 2.5. сторонами не внесено та не ставилося в залежність. Тому необґрунтованим є посилання відповідача на те, що оскільки оплата позивачем BAS ERP редакції 2.5. відбулася 14.06.2023, відтак, з цієї дати мав би розпочатися старт виконання ІІ етапу робіт.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням, з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель", в якій просять скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 в частині зменшення стягнення штрафних санкцій на 80% та стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Птахокомплекс "Губин" 387 853 грн 56 коп. штрафних санкцій та стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Агідель" 387 853 грн 56 коп. штрафних санкцій; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу в частині стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Птахокомплекс "Губин" 1 939 267,79 грн та в частині стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Агідель" 1 939 267,79 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а докази, на основі яких воно було прийнято, - неналежними.

Позивачі зазначають, що суд першої інстанції підтвердив правильність та правомірність нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 3 878 535,58 грн всього (7 199 782,08 - 3 321 246,50), а кожному позивачу зокрема - 1 939 267,79 грн. При цьому суд застосував норми ч. 1 ст. 233 ГПК України та зменшив суму штрафних санкцій з 1 939 267,79 грн до 387 853,56 грн - кожному, тобто на 80% від суми штрафу, визначеної сторонами в договорі.

Однак, в частині, що стосується підстав для зменшення штрафних санкцій на 80% від їх дійсного розміру, апелянти-1 вважають, що докази на які посилався відповідач для застосування статей 551 ЦК України і 233 ГК України та на основі яких було винесено рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 є неналежними.

Також позивачі вказують, що у ТОВ "А-Про Систем" була можливість повідомити про форс-мажорні обставини, які унеможливлювали виконання умов договору, відправити повідомлення про труднощі в веденні господарської діяльності, укласти додаткову угоду та змінити умови договору, розірвання договору, проведення переговорів тощо, проте жоден з цих та інших варіантів не був застосований відповідачем, що свідчить про наявність у останнього протиправного інтересу ухилення від сплати коштів за договором.

Крім того, апелянтами-1 долучено до апеляційної скарги нові докази, а саме копії: акту № 47 від 27.12.2023; акту № 48 від 27.12.2023; акту № 2 від 29.01.2024; акту № 3 від 29.01.2024; листа ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" № 1-4/125 від 15.02.2024; опис вкладення в цінний лист від 15.02.2024.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 апеляційна скарга позивачів у справі № 920/1404/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 призначено на 06.05.2024.

29.03.2024 на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивачів, в якому ТОВ "А-Про Систем" вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що позивачами при поданні позовної заяви до суду першої інстанції не надано доказів розміру отриманих збитків. Крім цього були подані помилкові розрахунки штрафу з метою отримання завищеного неправомірного доходу. ТОВ "А-Про Систем" має переконання, що з огляду на повноцінний початок робіт другого етапу 03.07.2023, направлення актів виконаних робіт 27.12.2023 є своєчасним. Крім цього відповідачем зазначається, що відключення електроенергії у позивачів та відповідача не співпадали, а сервер ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" знаходився у м. Нововолинськ Волинської області, то фактично робота ТОВ "А-Про Систем" на виконання умов договору була зупинена з жовтня 2022 року по лютий 2023 року. Так, позивачам достовірно відомо про планові та аварійні відключення електроенергії в Волинської області. Цей факт підтверджується перепискою між відповідальними особами позивачів (Т.В. Протас) та відповідача (Д.В. Руденко), а також перепискою у службовому чаті. Тобто наявність обставин непереборної сили (для позивачів також) протягом біля 4-х місяців (аварійні та планові відключення електроенергії, а програмний продукт розробляється та налаштовується з використання електричного обладнання - комп`ютерів та серверів) достовірно відома позивачам та, як наголошує відповідач, підтверджена відповідними доказами. Додатково відповідач звертає увагу, що констатуючи факт затримки виконання першого етапу позивачі не вказують об`єктивні причини затримання, а саме недостатня продуктивність сервера, планові та позапланові відключення електроенергії у Волинської та Сумської областях (при цьому графіки відключення досить часто не співпадали). Так, все це сповільнило виконання робіт, а з огляду на неналежність наданого позивачами серверу вимушений перехід з роботи на сервері на «хмару (облако)» відбувся тільки 03.07.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд апеляційних скарг ТОВ "А-Про Систем", ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" на рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 призначено в режимі відеоконференції на 19.06.2024.

В судовому засіданні 19.06.2024 судом оголошено перерву до 12.08.2024.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2024 підтримав заявлені в апеляційній скарзі вимоги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 скасувати та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивачів в судовому засіданні 12.08.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив прийняти нове рішення про стягнення з ТОВ "А-Про Систем" на користь ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" по 1 939 267,79 грн.

В свою чергу, представники апелянтів заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, поданої протилежною стороною.

Щодо долучених позивачами до апеляційної скарги доказів, а саме копій: акту № 47 від 27.12.2023; акту № 48 від 27.12.2023; акту № 2 від 29.01.2024; акту № 3 від 29.01.2024; листа ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" № 1-4/125 від 15.02.2024; опис вкладення в цінний лист від 15.02.2024, колегія суддів зазначає, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Позивачі не обґрунтували належним чином причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що в силу ст.ст. 74, 162 ГПК України на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також зазначити та подати докази, що підтверджують вказані ним позовні вимоги. Крім того, з часу відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі та до моменту прийняття оскаржуваного рішення позивачі не були обмежені в праві ознайомлюватися з матеріалами справи та, за необхідності, подавати додаткові докази.

Тому, долучені апелянтами-1 до апеляційної скарги копії: акту № 47 від 27.12.2023; акту № 48 від 27.12.2023; акту № 2 від 29.01.2024; акту № 3 від 29.01.2024; листа ТОВ "Птахокомплекс "Губин" та ТОВ "Агідель" № 1-4/125 від 15.02.2024; опис вкладення в цінний лист від 15.02.2024 не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного перегляду цієї справи.

Крім того, в апеляційній скарзі позивачі не наводять поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції та не просять поновити їм процесуальний строк на їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.11.2021 між ТОВ "Птахокомплекс "Губин" (Замовник-1), ТОВ "Агідель" (Замовник-2) та ТОВ "А-Про Систем" (Виконавець) було укладено договір № АПС-1121/8 (далі - Договір; Договір послуг), за умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовників надати послуги/виконати роботи, а Замовники зобов`язуються прийняти та оплатити їх на умовах та в порядку, передбаченим договором. Послугами/роботами за Договором розуміється:

послуги з підготовки технічного проекту впровадження інформаційної системи BAS ERP та BAS Документообіг КОРП у відповідності до Вимог облікової системи, викладених в Додатку 1 до даного договору;

послуги з Адаптації, налаштування і доопрацювання інформаційної системи відповідно до технічного проекту за підсистемами та з врахуванням вимог облікової політики, викладених в Додатку 1 до договору;

послуги початкового завантаження і вивірки даних;

послуги навчання персоналу і підготовки вихідної документації;

дослідно-промислова експлуатація (ДПЕ) з проведенням тестування роботи програмного функціоналу з відображенням всіх господарських операцій впродовж 2 місяців і проведення розрахунку собівартості і визначення фінансових результатів в підсистемі регламентного обліку та формування комплекту управлінської звітності в обсязі згідно Додатку 3 до договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість робіт та послуг за договором становить 4 148 325,00 грн, у т.ч. 3 548 325,00 грн вартість робіт та 600 000,00 грн винагорода за якість, а згідно із додатком № 4 до договору виконання робіт складається із п`яти етапів.

За твердженнями позивачів, з якими, в свою чергу, відповідач не погоджується, Виконавець виконав лише перший етап робіт, тому відповідно до п. 6.6. Договору Замовники нарахували штрафні санкції за прострочку виконання робіт (надання послуг) у загальному розмірі 7 199 782,08 грн, які і просять стягнути на користь кожного із них у сумі по 3 599 891,04 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, в рамках розгляду апеляційних скарг сторін, колегія суддів вказує, що стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним цивільно-правовим договором з елементами договору про надання послуг та договору підряду (виконання робіт).

Визначення договору підряду міститься у ст. 837 ЦК України, згідно якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Стаття 905 ЦК України передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У додатку № 4 до Договору сторони визначили тривалість кожного етапу робіт:

- етап 1 - 3,5 календарні місяці;

- етап 2 - 9 календарних місяців;

- етап 3 - 1,5 календарні місяці;

- етап 4 - 1 календарний місяць;

- етап 5 - 1,5 календарні місяці.

Плану-графіку розрахунків, викладеного у Додатку № 5 до Договору послуг.

При цьому, сторонами у додатку № 5 було погоджено лише план-графік розрахунків за договором (авансові платежі та остаточні платежі), з визначенням початку перебігу строку для здійснення оплат.

Так, авансові платежі здійснюються на протязі 5 робочих днів з моменту підписання договору, а остаточні 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Водночас, для визначення початку перебігу строку виконання відповідачем робіт (послуг) за Договором приймається до уваги п. 5.1. Договору, згідно якого на кожному етапі робіт проводиться тестування, в результаті якого сторони підписують Протокол тестування (додаток №6 до договору). В протоколі зазначається: об`єкт тестування, відповідальні від Виконавця та Замовника, критерії прийняття робіт, зауваження, відмітка про виправлення зауважень, відмітка Прийняття робіт. Після завершення кожного Етапу робіт на підставі Протоколів тестування із позначкою Виконано підписуються акт приймання-передачі послуг/виконаних робіт за надані послуги. Під час проведення етапу дослідно-промислової експлуатації сторони складають Протокол відповідності Вимогам до цільової інформаційної системи, згідно облікової політики з переліком необхідних доробок. Замовник буде зобов`язаний прийняти послуги тільки у разі, коли виконавець виправить всі виявлені помилки.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту зазначеного пункту Договору, надання послуг відповідачем позивачам здійснюється поетапно після завершення кожного етапу робіт та підписання актів приймання-передачі, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Перший етап робіт був прийнятий позивачами 27.09.2022, що підтверджується актами №№: 25, 26 від 27.09.2022, що, між іншим, сторонами не заперечується.

У зазначених актах представники сторін зазначили, що Замовники не мають претензій до Виконавця, у т.ч. по строкам виконання робіт.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.1. Договору, додатку № 4 до договору, наступні етапи робіт (надання послуг) Виконавець був зобов`язаний виконати:

- етап № 2 з 28.09.2022 по 27.06.2023;

- етап № 3 з 28.06.2023 по 13.08.2023;

- етап № 4 з 14.08.2023 по 13.09.2023;

- етап № 5 з 14.09.2023 по 29.10.2023.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не дає визначення не одному із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.6. Договору за прострочення строку надання етапу послуг Виконавець сплачує Замовнику штраф в розмірі 1 (одного) % від загальної вартості послуг етапу за кожен день прострочення до дня повного виконання зобов`язань включно.

Перевіривши здійснений позивачами розрахунок штрафу, нарахованого за прострочення Виконавцем строку надання послуг Замовникам згідно етапів №№ 2-5 за Договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог є вмотивованою та доведеною.

При цьому, колегія суддів констатує, що в цій частині знайшли своє підтвердження висновки місцевого господарського суду щодо прострочення Виконавцем строку надання послуг за етапами робіт згідно Договору.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафних санкцій, з урахуванням визначених останнім періодів прострочки відповідача, що становить 3 878 535,58 грн, судова колегія зазначає, що розрахунок є арифметично правильним та складає:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 28/06/2023 до 14/11/2023 2 512 630,00 x 1 x 140 : 1001403 517 682,00 грнПеріод прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 14/08/2023 до 14/11/2023 223 934,00 x 1 x 93 : 10093208 258,62 грнПеріод прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 14/09/2023 до 14/11/2023 175 948,00 x 1 x 62 : 10062109 087,76 грнПеріод прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 30/10/2023 до 14/11/2023 271 920,00 x 1 x 16 : 1001643 507,20 грнПри цьому, зважаючи на посилання відповідача на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (штрафу), суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення на 80% розміру суми штрафу від 3 878 535,58 грн, тобто стягнення з відповідача на користь позивачів всього 775 707 грн 12 коп. штрафних санкцій, з яких по 387 853 грн 56 коп. на користь кожного з позивачів.

В наведеному апеляційний господарський суд вказує, що згідно статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження понесення позивачами збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану товариств саме у зв`язку з діями Виконавця, враховуючи ступінь виконання зобов`язання відповідачем, зокрема, надання/виконання останнім лише етапу № 1, а тим самим виконання 20% послуг/робіт за Договором (100% / 5 етапів), зважаючи на принцип збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру визначеного до стягнення штрафу на 80% та стягнення з відповідача на користь позивачів всього 775 707 грн 12 коп. штрафних санкцій, з яких по 387 853 грн 56 коп. на користь кожного з позивачів.

Поряд із цим, апеляційним господарським судом відхиляються, як необґрунтовані, доводи позивачів щодо безпідставного зменшення місцевим господарським судом штрафу на 80% та, в свою чергу, подання відповідачем невмотивованого клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зважаючи, що умовами Договору під послугами/роботами розуміються всі етапи згідно додатку № 4, а за прострочення строків надання послуг по відповідним етапам передбачено відповідальність Виконавця перед Замовниками у вигляді сплати штрафу, як штрафної санкції, беручи до уваги, що самим же відповідачем у відзиві на позовну заяву було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення штрафних санкцій, то судова колегія вважає невмотивованими доводи апелянта-2 щодо вирішення судом першої інстанції спору у межах правового питання (штрафу), яке не було заявлене позивачами як предмет спору.

Щодо доводів відповідача про відтермінування початку другого етапу виконання робіт за Договором, а також аварійних та планових відключень електроенергії в Сумській (місцезнаходження Виконавця) та Волинській (місцезнаходження серверу, на якому виконувалась робота) областях, суд апеляційної інстанції вказує, що за п. 1.5. Договору всі зміни і доповнення в завданнях, описаних в додатках до договору, вносяться в порядку і на підставі форми запиту змін - додаток № 2.

За умовами додатку № 2 ніякі поправки до Договору не мають сили, якщо вони не оформлені належним чином і не затверджені у письмовому вигляді.

Так, докази внесення змін і доповнень до завдань, описаних в додатках до договору, в порядку передбаченому Договором в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судова колегія констатує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.ст. 42, 44 ГК України).

Тобто, відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов Договору.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, відповідні доводи апелянта-2 колегією суддів оцінюються критично.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційних скарг про те, що: місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме необґрунтовано здійснено вихід за межі позовних вимог та не надано належної оцінка доказам, що надані відповідачем; необґрунтованим є оскаржуване рішення, а докази, на основі яких таке було прийнято є неналежними, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів (позивачів та відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель", Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2024 у справі № 920/1404/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агідель", а також Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Про Систем".

4. Справу № 920/1404/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.08.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков