Постанова

від 12.08.2024 по справі 910/7131/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа№ 910/7131/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023

у справі № 910/7131/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач; АТ "ДТЕК Дніпроенерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - відповідач; ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"; апелянт) про стягнення 60 920 029,36 грн, з яких: 60 181 295,38 грн заборгованості за надані позивачем послуги за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 28.05.2020, 464 863,42 грн інфляційних втрат та 273 870,56 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов`язання зі сплати позивачу вартості наданих за договором послуг належним чином та в установлені строки не виконував, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем. Також у зв`язку з порушенням строків оплати наданих послуг згідно з актами за грудень 2022 року по березень 2023 року, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача за період з січня по травень 2023 року 464 863,42 грн інфляційних втрат та 273 870,56 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7131/23.

05.07.2023 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 60 181 295,38 грн заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок підписання акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.06.2023.

04.09.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 871 337,13 грн, з яких: 1 340 253,37 грн - інфляційні втрати, 531 083,76 грн - 3% річних.

26.09.2023 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 40 590 442,28 грн, з яких основний борг - 40 512 605,13 грн та 3% річних - 77 837,15 грн.

03.10.2023 суд першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали: про прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

20.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 40 512 605,13 грн заборгованості у зв`язку з її сплатою відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 60 181 925,38 грн основного боргу; закрито провадження у справі № 910/7131/23 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 40 512 605,13 грн основного боргу; в іншій частині позовні вимоги задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 1 340 253 грн 37 коп. інфляційних втрат, 608 920 грн 91 коп. 3% річних, 29 237 грн 61 коп. судового збору та 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд зазначив, що на час прийняття рішення у цій справі відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за надані по договору послуги за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, позаяк така заборгованість сплачена ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго". При цьому, враховуючи порушення строків розрахунків за надані послуги згідно з актами за грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, а також у зв`язку з порушенням строків оплати наданих послуг згідно з актами за червень-серпень 2023 року, позовні вимоги про стягнення 608 920,91 грн 3% річних та 1 340 253,37 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що 10.07.2023 та 10.08.2023 позивачем у підсистемі «Електронний суд» були розміщені заяви - «Заява про зміну предмету позову» та «Клопотання/заява», чим, на думку відповідача, позивач вчиняв дії, які по своїй суті є зловживанням процесуальними правами, так як подача заяв про збільшення позовних вимог, які суперечать одна одній, не містять чітко сформульованих та вирахуваних сум позовних вимог. Крім того, відповідач вважає, що заява про збільшення позовних вимог, обґрунтована додатковими доказами, що не були долучені до позовної заяви та про неможливість подачі яких не було заявлено при подачі позовної заяви, тому й не могла бути задоволена.

Також ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначає, що законодавство забороняє відповідачу оплачувати придбані допоміжні послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані в оплату послуг з передачі електричної енергії. Так, оскільки позивачем, в порушення приписів ст.ст. 76-79, 80 ГПК України до першої заяви по суті (позовної заяви) не долучено належні, допустимі, достовірні або вірогідні докази - підписані обома сторонами акти приймання-передачі допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, а також підписані позивачем рахунки-фактури за грудень 2022 - березень 2023 років, а також докази реєстрації ним податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, строк на виконання грошових зобов`язань НЕК «Укренерго» щодо оплати фактичної вартості наданих ДП (10 робочих днів з після підписання сторонами акта) не настав. Відповідно, позовні вимоги (щодо основного боргу) задоволенню не підлягали.

Крім того, апелянтом вказується, що НЕК «Укренерго» не користується коштами, які мали бути сплачені на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго" за умови доведення відповідних обов`язків. За твердженнями відповідача, відсутніми є підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/7131/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 призначено на 13.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 призначено на 17.06.2024.

В судовому засіданні 17.06.2024 судом у справі оголошено перерву до 12.08.2024.

Судовою колегією зазначається, що відзив на апеляційну скаргу від АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник апелянта в судовому засіданні 12.08.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.05.2020 ПрАТ «НЕК Укренерго» (оператор системи подачі, ОСП) акцептовано заяву - приєднання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (постачальник допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, ПДП) до Договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності (далі - Договір). Договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням: https://ua.energy/.

Згідно п. 1.2 Договору ПДП зобов`язується надавати допоміжні послуги з регулюванням частоти та активної потужності (ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання), резервів відновлення частоти (вторинне регулювання) і резервів заміщення (третинне регулювання) відповідно до умов цього Договору, а ОСП зобов`язується здійснювати оплату за надані ДП відповідно до умов цього Договору і Правил ринку, затверджених Постановою НКРКП від 14 березня 2018 № 307.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі свого боку Акта приймання - передачі наданих послуг з регулювання частоти та активної потужності до 8 числа місяця, наступного за тим у якому такі послуги надавались.

Відповідно до п. 6.3. Договору ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує Акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.

За п. 6.4. Договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання Сторонами Акта або направлення Акта ПДП на адресу ОСП.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, Договір є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказує позивач, він направляв відповідачу акти приймання - передачі наданих послуг з регулювання частоти та активної потужності разом із рахунками:

- за грудень 2022 року на загальну суму 12 289 748,38 грн (акт № 122022 рРВЧ від 31.12.2022 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.12.2022 та рахунок-фактуру № 3112202200001 від 31.12.2022. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за грудень 2022 року та рахунок - фактуру від 31.12.2022 № 3112202200001 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/12 від 13.01.2023);

- за січень 2023 року на загальну суму 12 879 902,03 грн (акт № 012023 рРВЧ від 31.01.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.01.2023 та рахунок-фактуру № 3101202300001 від 31.01.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за січень 2023 року та рахунок - фактуру від 31.01.2023 № 3101202300001 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/48 від 14.02.2023);

- за лютий 2023 року на загальну суму 16 103 243,35 грн (акт № 022023 рРВЧ від 28.02.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 28.02.2023 та рахунок-фактуру № 2802202300002 від 28.02.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за лютий 2023 року та рахунок - фактуру від 28.02.2023 № 2802202300002 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/83 від 08.03.2023);

- за березень 2023 року на загальну суму 18 908 401,62 грн (акт № 022023 рРВЧ від 31.03.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 31.03.2023 та рахунок-фактуру № 3103202300003 від 31.03.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП): акт за березень 2023 року та рахунок-фактуру від 31.03.2023 № 3103202300003 позивач надіслав на електронну адресу відповідача супровідним листом № 01/148 від 10.04.2023);

- за червень 2023 року на загальну суму 10 106 880,53 грн (акт № 062023 рРВЧ від 30.06.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3006202300006 від 30.06.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за червень 2023 року та рахунок-фактуру від № 3006202300006 від 30.06.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 14.07.2023);

- за липень 2023 року на загальну суму 15 609 660,18 грн (акт № 072023 рРВЧ від 31.07.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3107202300007 від 31.07.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) акт за липень 2023 року та рахунок-фактура № 3107202300007 від 31.07.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 08.08.2023);

- за серпень 2023 року на загальну суму 14 796 064,42 грн (акт № 082023 рРВЧ від 31.08.2023 приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності та рахунок-фактуру № 3108202300008 від 31.08.2023. Підписані кваліфікаційним електронним підписом (КЕП): акт за серпень 2023 року та рахунок-фактура № 3108202300008 від 31.08.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача 11.09.2023).

28.06.2023 між сторонами підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з Договором від 28.05.2020 № 0421-07113 та Договором від 04.05.2019 № 0421-03015, відповідно до якого зобов`язання на суму 73 925 338,00 грн за надані допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності за розрахунковий період з грудня 2022 року по травень 2023 року, припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З підстав підписання сторонами акту зарахування зустрічних однорідних вимог, за яким, зокрема, припинились зобов`язання зі сплати відповідачем вартості наданих позивачем допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності за розрахунковий період з грудня 2022 року по березень 2023 року в сумі 60 181 925,38 грн, провадження у цій справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також наданими відповідачем разом із заявою від 20.10.2023 про закриття провадження у справі копіями платіжних інструкцій № ДП_6322 від 22.09.2023, № 000000366 від 04.10.2023, № 000000365 від 04.10.2023, № 000000432 від 18.10.2023 та № 000000433 від 18.10.2023 підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані позивачем по Договору послуги за період з червня по серпень 2023 року в розмірі 40 512 605,13 грн.

Тому, провадження у даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача 40 512 605,13 грн основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно, на час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення була відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за надані по Договору послуги за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, про що, за переконанням судової колегії, вмотивовано вказано судом першої інстанції.

За наведеного апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта щодо недоведеності позовних вимог про стягнення основного боргу, а тим самим і про наявність підстав для закриття провадження у справі, як такі, що не знайшли своє підтвердження за наслідками цього апеляційного перегляду.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 1 340 253 грн 37 коп. інфляційних втрат та 608 920 грн 91 коп. 3% річних.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року, що були заявлені до стягнення в розмірі 1 340 253 грн 37 коп., а також 3% річних, що складав - 608 920 грн 91 коп., нарахованих по 18.09.2023, - суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Колегія суддів перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3% річних вважає їх арифметично правильним.

Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати послуг за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта у цій частині.

Щодо викладених апелянтом доводів про порушення місцевим господарським судом приписів ГПК України в частині прийняття заяв позивача про збільшення позовних вимог, розміщених останнім у підсистемі «Електронний суд» 10.07.2023 та 10.08.2023, то колегія суддів вказує, що в судовому засіданні 15.08.2023, в межах підготовчого провадження, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви позивача від 10.08.2023.

Надалі позивачем 04.09.2023 та 26.09.2023 подано до Господарського суду міста Києва заяви про збільшення позовних вимог, в яких викладено вимоги про стягнення з відповідача 531 083,76 грн 3% річних та 1 340 253,37 грн інфляційних втрат, а також 40 590 442,28 грн основного боргу та 77 837,15 грн 3% річних відповідно.

За ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, зокрема, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування частини третьої статті 46 ГПК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Оскільки норма частини третьої статті 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18 на які посилається скаржник).

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Такий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може вважатися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

Зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов`язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то вони можуть бути пред`явлені з дотриманням вимог, зокрема, положень статті 173 ГПК України, що регулює порядок об`єднання позовних вимог. Право об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надано суду до початку підготовчого засідання.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивача від 04.09.2023 та від 26.09.2023 направлені останнім на адресу відповідача.

В судовому засіданні 03.10.2023, в межах підготовчого провадження, місцевим господарським судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка і становила частину предмета позову, а відповідно і предмета спору у цій справі, в частині щодо якого в розмірі 40 590 442,28 грн основного боргу провадження у справі закрито.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач змінив предмет позову в частині основного зобов`язання, а також збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо відсотків річних та інфляційних втрат за періоди з грудня 2022 року по березень 2023 року та з червня по серпень 2023 року.

Колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що така процесуальна поведінка позивача не є коректною.

Водночас апеляційний господарський суд бере до уваги, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу неоплати відповідачем заборгованості за Договором. Звертаючись з позовною заявою і у подальшому із заявами про збільшення позовних вимог позивач посилався на факт несплати відповідачем заборгованості за Договором, тим самим позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються зобов`язань відповідача саме за цим Договором і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин.

Правове обґрунтування позовних вимог не змінилось ані в частині правил Договору, ані в частині застосовного законодавства.

При цьому, основна заборгованість за Договором за заявлений позивачем період погашена відповідачем, у зв`язку із чим провадження у справі в частині 60 181 925,38 грн та 40 512 605,13 грн основного боргу закрито.

Судова колегія вказує, що заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна (інша) матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з окремим позовними вимогами.

Порушення норм процесуального права, про які стверджує відповідач, не входять до переліку тих, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України, а лише можуть (але не обов`язково) бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи.

Заяви про зміну предмету позову/збільшення позовних вимог були прийняті місцевим судом, яким й ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням цих вимог.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia ("Зубац проти Хорватії") від 05 квітня 2018 року).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми (національними) судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Так, колегія суддів, переглядаючи цю справу, крім наведених вище обґрунтувань, зважає на реальність і доведеність розглянутих позовних вимог, а також час, протягом якого справа розглядалась в суді першої інстанції.

Таким чином, за висновками колегії суддів відсутні підстави стверджувати про недотримання судом першої інстанції приписів статті 46 ГПК України.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 910/21843/21.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Додатково колегія суддів вказує, що спірне рішення в частині стягнення з відповідача 10 000 (десяти тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу апелянтом не оскаржується, тому правова оцінка у відповідних межах апеляційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі № 910/7131/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4. Справу № 910/7131/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.08.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков