Постанова
від 05.08.2024 по справі 927/107/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 927/107/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Жук Л.В.

від відповідача: Тихоновський Д.М., Підгорний К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022, повний текст складено 22.06.2022

у справі №927/107/22 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН"

про стягнення 3 648 148,13 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" подано позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "Ясен" про стягнення 3 648 148,13 грн боргу, з яких: 3 395 059,90 грн основного боргу, 82 569,19 грн пені, 53 673,11 грн 3% річних та 116 845,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 18103А від 18.10.2011 в частині повної оплати отриманого товару.

Доводи та заперечення відповідача

В поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовна заява складена позивачем без дотриманням вимог ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164, ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, тобто позов є таким, що містить суттєві недоліки. Такі недоліки позову не дозволяють відповідачу належним чином скласти повний та обґрунтований відзив та перевірити вірність розрахунків. Відповідач зауважує, що господарські операції з позивачем мали місце безперервно починаючи з дати укладення договору у 2011 році, при цьому станом на 01.01.2021 була наявна сума дебету.

Крім того, відповідач зазначає, що задоволенням стягнення неустойки у заявленому позивачем розмірі поряд з сумою основного боргу, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам Держави, ТДВ «Ясен» обліковується великим платником податків, контрагентам та працівникам, може призвести до повного зупинення виробничої діяльності та знищення робочих місць, загрози безаварійного виробництва, що очевидно суперечить державній політиці та спричинить негативні соціальні наслідки у вигляді соціальних протестів. Нарахування та стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а суд має право його зменшити керуючись ст. 233 ГК України, до 50 відсотків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №927/107/22 позов задоволено частково, стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на користь Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" 3 295 059,90 грн основного боргу, 82 569,19 грн пені, 53 673,11 грн 3% річних та 116 845,93 грн інфляційних втрат та 53 222,22 грн судового збору. У частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" 100 000,00 грн основного боргу відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

- матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем у період з 01.02.2021 по 09.12.2021 товару на загальну суму 3 406 743,60 грн за вищевказаним Договором, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар;

- частина основного боргу в сумі 100 000,00 грн, що заявлена до стягнення і становить предмет даного позову (основний борг), сплачена відповідачем на користь позивача 14.01.2022. Вказані обставини зумовлюють необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягненні з відповідача 100 000,00 грн основного боргу;

- суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 3 295 059,90 грн суми основного боргу у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару за Договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 673,11 грн 3 % річних та 116 845,93 грн інфляційних втрат, обґрунтовані та підлягають задоволенню;

- суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку що розмір пені, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, становить 228 883,22 грн, а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позову, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають повному задоволенню в зазначеному позивачем розмірі;

- відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявленої до стягнення пені в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за Договором;

- посилання відповідача на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам Держави, може призвести до повного зупинення виробничої діяльності та знищення робочих місць, загрози безаварійного виробництва, що очевидно суперечить державній політиці та спричинить негативні соціальні наслідки у вигляді соціальних протестів, не можуть бути прийняті судом до уваги як підстави для зменшення суми пені. У той же час судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення пеню, розмір якої є в два з половиною рази менший, ніж розмір пені за розрахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН", звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі №927/107/22 скасувати в частині задоволених вимог і залишити позов без розгляду.

А саме апелянт посилається на те, що:

- судом першої інстанції не здійснювалось належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи;

- позовна заява підлягала залишенню без руху, оскільки в силу положень статей 162, 164 ГПК України вона не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

- зазначені недоліки позову не дозволяли відповідачу належним чином використати своє процесуальне право, скласти повний, всебічний та обґрунтований відзив, як юридично, так і перевірити вірність розрахунку;

- оскільки недоліки позовної заяви на стадії розгляду справи судом першої інстанції не усунуто, то належним процесуальним реагуванням апеляційної інстанції у цьому випадку є скасування рішення та залишення позову без розгляду;

- дана справа після 22.03.2022 отримана та підлягала розгляду Господарським судом Черкаської області, як це передбачено Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.03.2022 № 12/0/9-22. Тобто Господарський суд Чернігівської області в силу положень статті 31 ГПК України не міг розглядати та приймати судове рішення у цій справі;

- відповідач повідомив суд про бажання особистої участі в судових засіданнях, проте в нормальних умовах, що забезпечують гарантовану безпеку в т.ч. життю та здоров`ю учасників процесу. Тому було заявлено клопотання про відкладення розгляду до завершення військового стану, яке не було задоволено судом;

- згідно викладеної у змісті апеляційної скарги виписки по розрахунках між сторонами за період лютий-грудень 2021 за відповідачем рахується переплата в сумі 243 256,00 грн, а не існування боргу;

- висновки суду про встановлення факту поставки товару за видатковими накладними є необґрунтованими, оскільки вони не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками і суд має право зменшити її розмір на 50% з урахуванням інфляційних процесів, нестачі робочої сили, зриву поставок енергоносіїв у військовий час, не гарантованості їх на цей час і у опалювальний сезон 2022 року, при відсутності державної підтримки та доведення підприємств до банкрутства.

09.11.2022 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких сторона виклала перелік видаткових накладних згідно яких, на думку апелянта, поставка не відбулась. Відповідач визнав поставку товару у спірний період на загальну суму 2 777 059,90 грн - 100 000,00 грн (сплачених 14.01.2022) = 2 677 059,90 грн.

03.12.2022 в уточненнях розрахунку заборгованості відповідач не погодився з висновком суду про стягнення основного боргу в сумі 618 000,00 грн за наведеним в уточненнях переліком видаткових накладних у зв`язку з відсутністю П.І.Б та підпису уповноваженої особи, що отримала товар. Також висловлено заперечення щодо представлених позивачем товарно-транспортних накладних та податкових накладних. До уточнень надано платіжні доручення про перерахування позивачу 3 750 000,00 грн за поставлений товар у спірний період, у зв`язку з цим апелянт наполягає, що він повністю розрахувався за товар поставлений з 01.02.2021 по 11.08.2021.

13.02.2023 відповідач подав пояснення, в яких зазначив, що письмові пояснення позивача, подані 06.02.2023 до суду, є по суті відзивом на апеляційну скаргу, а також змінами (доповненнями) підстав позову, зокрема в яких містяться обставини, якими позивач не обґрунтував свій позов (щодо заборгованості за попередні періоди (до 2021 року)). А тому, відповідач просить не приймати ці пояснення позивача, оскільки вони подані з пропуском встановленого судом строку (до 31.10.2022).

01.04.2024 від відповідача надійшли заперечення щодо висновку експерта, в яких зазначав, що експерт перевищив свої повноваження в частині дослідження виписки по розрахунках між сторонами за період лютий-грудень 2021, оскільки вказаний доказ не був прийнятий судом апеляційної інстанції. Також зазначав, що оскільки як позивач намагаючись подати документи безпосередньо до експертної установи, так і КНДІСЕ намагаючись отримати від суду погодження таких документів, діяли з порушенням процесуального закону - не дотримувались встановленого законом обмеження - заборона спілкування. Наполягав на тому, що перелік наведених в запереченнях видаткових накладних не містить підпису та прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції, а отже не можуть бути документальним підтвердженням здійснення вказаних у них операціях. Висновок експерта є правовим, тобто висновком з питань права, оскільки експерти, без наявності на те встановлених законом повноважень, відхиляли допустимі докази, надавали пріоритетність одних доказів над іншими, що свідчить про порушення частини 2 статті 98 ГПК України. Просить не враховувати даний висновок експертів.

10.11.2022 відповідачем подано пояснення щодо розрахунку заборгованості (14.11.2022 до суду надійшли такі самі пояснення).

Доводи та заперечення позивача

У своїх письмових поясненнях позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- відповідачем в апеляційній скарзі викладено дані розрахунків між сторонами в системі електронного документообігу (виписка по рахунка), які повністю співпадають із розрахунками позивача. Кінцевий залишок (тобто сума боргу перед позивачем до пред`явлення позову) становить 3 395 059,90 грн;

- висновок апелянта про наявну переплату є хибним, позаяк в своїх розрахунках відповідач не враховує те, що до 01.02.2021 за ним вже рахувалась заборгованість за поставлений раніше товар в сумі 3 638 316,30 грн;

- недетальним визначенням призначення платежу як «згідно договору» відповідач фактично надав можливість позивачу здійснювати погашення заборгованості на власний розсуд виходячи із хронологічної черговості виникнення боргу;

- дії позивача з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною договору на постачання товару на користь іншої сторони може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 постановлено витребувати у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/107/22 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №927/107/22. Копію ухвали надіслано Господарському суду Чернігівської області.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022 у справі №927/107/22 у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

27.09.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, додано докази сплати судового збору, до якої додано докази сплати судового збору - платіжне доручення від 19.09.2022 на суму 25 111,10 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022 у справі №927/107/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 31.10.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 31.10.2022. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема до 17.01.2023.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., у відпустці, яка входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/107/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022, у справі №927/107/22 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 17.01.2023.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема до 13.03.2023.

07.03.2023 позивачем подано клопотання, в якому останній виклав перелік питань, які вважає за необхідне слід поставити експертам на вирішення судової бухгалтерської експертизи.

У судовому засіданні 13.03.2023 відповідач надав усні пояснення та зазначив, що не отримував від позивача клопотання, поданого до суду 07.03.2023 та ознайомився з ним в день судового засідання. Позивач своє клопотання підтримав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 постановлено:

« 1. Призначити по справі №927/107/22 судову економічну експертизу (документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності), проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

2. На вирішення судової економічної експертизи (судовому експерту) поставити наступні питання:

1) Чи підтверджуються документально обсяги господарських операцій та проведення розрахунків між позивачем - Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" та відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" за договором поставки №18103А від 18.10.2021 ( з урахуванням додаткових угод до нього №1 від 28 грудня 2012 року, № 2 від 3 листопада 2014 року, б/н від 25 квітня 2017 року, та № 4 від 29 грудня 2017 року) за період з 01.02.2021 по 09.12.2021?

2) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача - Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" розмір заборгованості відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" за поставлені підприємству товарно-матеріальні цінності за договором поставки №18103А від 18.10.2021 2021 (з урахуванням додаткових угод до нього №1 від 28 грудня 2012 року, № 2 від 3 листопада 2014 року, б/н від 25 квітня 2017 року, та № 4 від 29 грудня 2017 року) за період з 01.02.2021 по 09.12.2021?

3) У разі наявності такої заборгованості, яким є розмір пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 04.03.2021 по 10.01.2022?

3. Попередити судового експерта, який буде здійснювати експертизу про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

4. Витрати по проведенню судової економічної експертизи (документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності) покласти на Приватне підприємство "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3-г; ідентифікаційний код: 24744461).

5. Матеріали справи №927/107/22 направити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

6. Повідомити судового експерта про те, що експертному дослідженню підлягають договір поставки № 18103А від 18 жовтня 2011 з додатковими угодами до нього, а також документи бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності, які знаходиться у томі першому на аркушах 66-178, 208 та у томі другому на аркушах 18-184, 206-262.

7. По закінченню судової експертизи, висновки, матеріали справи №927/107/22 та докази оплати витрат пов`язаних з проведенням експертизи, надіслати до Північного апеляційного господарського суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літ. А).

8. Зупинити апеляційне провадження у справі №927/107/22 на час проведення судової експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №927/107/22 до Північного апеляційного господарського суду.

9. Копію ухвали направити сторонам та експерту.».

16.05.2023 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист про направлення рахунку №1332 від 01.05.2023 для позивача - Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" та договору про проведення судово-економічної експертизи на 2-х аркушах у 2-х примірниках - другому адресату (після підписання та скріплення печаткою один екземпляр договору підлягає поверненню до КНДІСЕ).

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України подано клопотання про надання додаткових матеріалів б/н від 12.06.2023, а саме експерт зазначив таке:

«За результатами попереднього вивчення постанови від 13.03.2023р., відповідно до ч.2 п.2 ст.69 КПК, а також п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, повідомляю про необхідність надання додаткових матеріалів, пов`язаних із проведенням експертизи (оригінали чи належним чином завірені якісні копії) у господарській справі № 927/107/22, в т.ч.:

від Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ»:

- відомості бухгалтерського обліку (картки рахунків), на яких здійснювався облік по взаєморозрахунках з Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» про заявлену заборгованість за договором поставки № 18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- банківські виписки з особового рахунку по взаєморозрахунках з Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- реєстр видаткових накладних за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- інші документи для підтвердження заборгованості.

від Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН»:

- відомості бухгалтерського обліку (картки рахунків), на яких здійснювався облік по взаєморозрахунках Приватного підприємства «АКРІЛАТ- ХІМКОНТРАКТ» за договором поставки №18 ЮЗА від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- реєстр довіреностей на отримання товару від Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за договором поставки №18 ЮЗА від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- банківські виписки з особового рахунку по взаєморозрахунках з Приватним підприємством «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- інші піддержуючі документи для заперечення заборгованості.».

Окрім того, експерт заявляє клопотання щодо уточнення редакції першого та другого питання, які виносяться на вирішення судової економічної експертизи в частині конкретизації дати договору поставки, оскільки в матеріалах справи є тільки договір поставки №18103А від 18.10.2011, а також видаткові накладні та довіреності на отримання товару за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 між позивачем - Приватним підприємством «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» та відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН», які мають посилання на договір поставки №18103А від 18.10.2021.

При цьому, експерт зазначає, що після отримання та вивчення заявлених матеріалів, експертами можуть бути витребувані інші документи, які необхідні для проведення експертизи.

Також, експертом повідомлено, що у відповідності до вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, оригінали документів або належним чином завірені їх копії мають бути систематизованими в хронологічному порядку (за відповідними періодами), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.

Крім того, експерт зазначив, що згідно п. 1.13, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (із змінами та доповненнями), дане клопотання необхідно виконати у 45-дений термін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 повідомлено учасників справи про призначення клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів від 12.06.2023 у справі №927/107/22 до розгляду на 25.10.2023.

Запропоновано Приватному підприємству «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» завчасно у строк до 19.10.2023 надати суду:

- реєстр видаткових накладних за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- інші документи для підтвердження заборгованості.

Запропоновано Товариству з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» завчасно у строк до 19.10.2023 надати суду:

- відомості бухгалтерського обліку (картки рахунків), на яких здійснювався облік по взаєморозрахунках Приватного підприємства «АКРІЛАТ- ХІМКОНТРАКТ» за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- інші піддержуючі документи для заперечення заборгованості.

Запропоновано учасникам справи завчасно у строк до 19.10.2023 надати суду видаткові накладні та довіреності на отримання товару за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 між позивачем - Приватним підприємством «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» та відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН», які мають посилання на договір поставки №18103А від 18.10.2011.

Щодо клопотання експерта про уточнення редакції першого та другого питання, які виносяться на вирішення судової економічної експертизи в частині конкретизації дати договору поставки, оскільки в матеріалах справи є тільки договір поставки №18103А від 18.10.2011 запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення у строк до 24.07.2023.

Встановлено учасникам справи строк до 19.10.2023 для надання письмових пояснень щодо всіх питань, викладених у клопотанні експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів від 12.06.2023 у справі №927/107/22.

16.10.2023 на виконання ухвали суду від 02.10.2023 від позивача - Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» надійшли додаткові документи, а саме:

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.02.2021 - 09.12.2021;

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.01.2015 -10.10.2023;

- банківську виписку по рахунку 11А353209840000026000210323809 з 01.02.2021 до 09.12.2021;

- банківську виписку по рахунку Ш353209840000026000210323809 з 01.12.2015 до 10.10.2023;

- реєстр видаткових накладних по ТДВ "ПК"ЯСЕН" до дог. № 18103А від 18.10. 2011 за період 01.02.2021 по 09.12.2021;

- реєстр видаткових накладних по ТДВ "ПК "ЯСЕН" до дог. № 18103А від 18.10. 2011 за період 01.12.2015 по 31.12.2021;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2015 по 10.10.2023.

Від відповідача, на виконання ухвали суду від 02.10.2023, додаткових документів не надійшло. В той же час, колегією встановлено, що ухвалу суду від 02.10.2023 відповідач отримав 26.10.2023 (згідно витягу з сайту АТ «Урпошта» за трекінгом №0411639166414).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду клопотання експерта до 20.11.2023. Повторно запропоновано Товариству з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» завчасно у строк до 20.11.2023 надати суду:

- відомості бухгалтерського обліку (картки рахунків), на яких здійснювався облік по взаєморозрахунках Приватного підприємства «АКРІЛАТ- ХІМКОНТРАКТ» за договором поставки №18103А від 18.10.2011 за період з 01.02.2021 по 09.12.2021;

- інші піддержуючі документи для заперечення заборгованості.

Повторно запропоновано учасникам справи завчасно у строк до 20.11.2023 надати суду видаткові накладні та довіреності на отримання товару за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 між позивачем - Приватним підприємством «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» та відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН», які мають посилання на договір поставки №18103А від 18.10.2011.

Повторно запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення у строк до 20.112023 щодо клопотання експерта про уточнення редакції першого та другого питання, які виносяться на вирішення судової економічної експертизи в частині конкретизації дати договору поставки, оскільки в матеріалах справи є тільки договір поставки №18103А від 18.10.2011. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

20.11.2023, на виконання ухвали суду від 02.10.2023 від відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» надійшло клопотання з додатками, а саме:

- картка рахунку № 6311 по контрагенту Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за період з 01.02.2021 по 09.12.2021, на якому Товариство з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» опубліковувало операції придбання товару (фруктози) за договором поставки від 18.01.2011 № 18103А4;

- виписки руху коштів по контрагенту Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за рахунками Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» в банківських установах: IBAN НОМЕР_1 в АТ «Полікомбанк», м. Чернігів, за період з 01.02.2021 по 01.02.2022; IBAN НОМЕР_2 в АБ «Південний», за період з 01.02.2021 по 09.12.2021; № НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, за період з 01.02.2021 по 31.12.2021;

- копії видаткових накладних, за якими у період з 01.02.2021 по 09.12.2021 Товариство з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» отримувало від Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» товар (фруктозу) за договором поставки від 18.10.2021 № 18103А4.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду клопотання до 06.12.2023.

Роз`яснено сторонам їх право на ознайомлення з матеріалами, які подані на виконання клопотання експертів від 12.06.2023 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023. Зобов`язано позивача надіслати відповідачу копію заяви від 16.10.2023 з додатковими документами наданими на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, про що надати суду відповідні докази. Зобов`язано відповідача надіслати копію клопотання зі всіма доданими до нього документами на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, про що надати суду відповідні докази. Роз`яснено сторонам їх право надати письмові пояснення, щодо залучення до матеріалів справи заяви позивача від 16.10.2023 та клопотання відповідача від 20.11.2023 з доданими матеріалами на виконання клопотання експерта від 12.06.2023 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 для надання письмових пояснень для направлення їх експерту для можливості проведення комплексної експертизи. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

У судовому засіданні 06.12.2023 оголошено перерву до 13.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 12.06.2023 про надання додаткових матеріалів у справі №927/107/22 задоволено та долучено до матеріалів справи №927/107/22 додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи (том 3 справи №927/107/22). Експертному дослідженню підлягають наступні додаткові матеріали:

- додаткові документи, подані позивачем - Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" за переліком зазначеним у додатках заяви №2279 від 10.10.2023 (а.с. 21-91, т. 3), крім Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2015 по 10.10.2023 (а.с. 92-110, т. 3), який не підписаний сторонами;

- додаткові документи, подані відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН", за переліком зазначеним у додатках до клопотання від 20.11.2023 (а.с. 129-191, т. 3);

- додаткові документи (оригінали видаткових накладних), подані позивачем - Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" за переліком зазначеним у додатках клопотання №2295 від 11.12.2023 (а.с. 215-267, т. 3).

Звернуто увагу експерта, що Акт звірки взаємних розрахунків, доданий до заяви №2279 від 10.10.2023, не підлягає дослідженню та врахуванню під час експертного дослідження, оскільки він не підписаний сторонами (а.с. 92-110, т. 3). Повідомлено судового експерта, що використання матеріалів, надісланих позивачем безпосередньо експерту (разом із супровідним листом від № 2277 від 14.07.2023) для проведення судово-економічної експертизи - не підлягають експертному дослідженню. Погоджено судовому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України більш розумний строк для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 927/107/22 понад 90 днів. Додаткові матеріали, подані сторонами на виконання клопотання експерта, які сформовані в третій том у справі №927/107/22 (разом з оригіналами видаткових накладних), направити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6) для експертного дослідження.

01.02.2024 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №927/107/22. Додано висновок експертів, Акт здачі-приймання висновку експертів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №927/107/22. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду у справі №927/107/22 на 06.03.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., у відпустці, яка входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/107/22.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022, у справі №927/107/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд справи здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 06.03.2024.

28.03.2024 позивач подав пояснення щодо висновку експертів та зазначив, що експерти комплексно та системно проаналізували всі надані на експертизу документи. Щодо розбіжності в нарахуванні інфляційних втрат позивач зазначив, що в експертів лише по одній видатковій накладній, а саме №109084 від 15.04.2021 інфляційні втрати складають 1090,87 грн, а у позивача 1 573,05 грн (надано детальний розрахунок).

01.04.2024 відповідач подав заперечення на висновок експерта, в яких зазначає про те, що експерти досліджували документи справи у томі 1 на сторінках 285-287, які, на його думку, не мали бути враховані, оскільки апеляційний суд відмовив у їх прийнятті.

Також, у судовому засіданні 01.04.2024 відповідач заявив усне клопотання про виклик експертів в судове засідання для надання усних пояснень щодо складеного ними висновку.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2024 щодо виклику експерта не заперечив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Оголошено перерву в судовому засіданні за розглядом апеляційної скарги на 29.04.2024 на 15:00 год., яке відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань №9 (другий поверх). Викликано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Ратуш Наталію та Рудую Марину в судове засідання, яке відбудеться 29.04.2024 на 15:00 год., для надання пояснень щодо висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи у господарській справі №927/107/22. При з`явленні в судове засідання мати при собі, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, документи, що підтверджують повноваження та документи, які посвідчують особу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні за розглядом апеляційної скарги на 06.05.2024. Викликано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Ратуш Наталію та Рудую Марину в судове засідання, яке відбудеться 06.05.2024.

Судове засідання призначене на 06.05.2024 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи № 927/107/22 до розгляду на 05.06.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи № 927/107/22 до розгляду на 05.06.2024. Викликано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - Ратуш Наталію та Рудую Марину в судове засідання, яке відбудеться 05.06.2024 на 15:40 год., для надання пояснень щодо висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи у господарській справі №927/107/22. При з`явленні в судове засідання мати при собі, відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, документи, що підтверджують повноваження та документи, які посвідчують особу.

В судове засідання 05.06.2024 з`явились судові експерти - Ратуш Н.П. та Рудая М.І. та надали усні пояснення щодо складеного ними висновку експертів.

05.06.2024 оголошено перерву до 17.06.2024, та 17.06.2024 на 08.07.2024 відповідно.

08.07.2024 судове засіданні у цій справі не відбулось у зв`язку з масовими ракетними обстрілами у місті Києві та численними повітряними тривогами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи №927/107/22 до розгляду на 05.08.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог і залишити позов без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2024 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

09.11.2022 позивачем подано до суду клопотання, в якому останній просить витребувати у відповідача:

- реєстр податкових накладних за період 01.02.2021 - 31.12.2021;

- додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) за період 01.02.2021 - 31.12.2021.

Також, у цьому клопотання позивач просить долучити до справи додаткові докази, а саме:

- товарно-транспортні накладні за період 01.02.2021 - 31.12.2021;

- податкові накладні за період 01.02.2021 - 31.12.2021.

В обґрунтування причин неподання зазначених доказів позивач зазначає, що лише на стадії апеляційного перегляду справи відповідач висловив свої заперечення щодо неотримання товару у зв`язку з неналежним оформленням видаткових накладних. У зв`язку із цим, позивач просить залучити інші докази для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які оспорює відповідач в апеляції.

06.12.2022 відповідачем подано уточнюючий розрахунок заборгованості по оплаті товару, в яких сторона вказує на повну оплату поставленого у спірний період товару про що надає копії платіжних доручень Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" на загальну суму 3 750 000,00 грн.

В судових засіданнях представники відповідача наполягали на тому, що через недоліки в оформленні позову сторона була позбавлена можливості належним чином скористатися наданими їй процесуальним законом правами щодо обґрунтування своїх заперечень з наданням відповідних доказів.

05.01.2023 відповідач подав пояснення, у яких зазначив про те, що позивач пропустив строк на подання клопотання про витребування у відповідача додаткових документів та долучення додаткових доказів, а також не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу доказу та не надав до суду доказів надіслання відповідачу клопотання від 09.11.2022 з додатками.

Протокольною ухвалою суду від 17.01.2023 клопотання позивача від 09.11.2022 задоволено частково, залучено до справи надані ним докази; залучено до матеріалів справи уточнюючий розрахунок заборгованості з доказами, що були подані відповідачем 06.12.2022.

Приймаючи рішення про залучення вищенаведених доказів сторін колегія суддів виходила з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до частин 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріалами справи підтверджується, що позов у даній справі поданий на початку січня 2022 року. Відповідач, керуючись наданими йому процесуальним законом правами, подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на недоліки позову, неналежне оформлення первинних документів, долучених до матеріалів позовної заяви та необхідності перевірки доказами наявності дебету станом на початок спірного періоду. При цьому, жодних доводів і аргументів щодо повної оплати отриманого товару за спірний період та заперечень щодо отримання товару за видатковими накладними згідно переліку, зазначеного в апеляційній інстанції, - не наводив.

24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення на суверенну територію України і вся територія Чернігівської області, що є прикордонною до російської федерації, стала зоною активних бойових дій.

26.05.2022 відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про відкладення підготовчого засідання та розгляду справи до 30.08.2022.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилався на те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, на даний час він є продовженим до 30.08.2022. Транспорт, банківська та поштова система не відновили роботу до рівня довоєнного часу, працівники підприємств евакуйовані згідно вказівок військової адміністрації, РНБОУ і фактично перебувають поза межами управління, у зв`язку з артобстрілами, бомбовими та ракетними ударами по місту Чернігів в період з 24.02.2022 і до цього часу.

Відповідач на цей час лише розпочав приведення підприємства, його аудиту та управління, включаючи бухгалтерію, майно, встановлення місцезнаходження працівників, пошук шляхів вирішення викликаних війною проблем та втрат. Крім того, на даний час на території підприємства розташовано і відповідні волонтерські підрозділи. Режим роботи є надзвичайним. За таких обставин, відсутня можливість належним чином скористатись своїми процесуальними правами, захистити права та інтереси.

Отже, з початком бойових дій на означеній території, відповідач так само як і більшість суб`єктів господарювання, в місцезнаходженні яких велися постійні артобстріли і активні бойові дії, опинились в ситуації неможливості вчасного (в межах встановлених процесуальним кодексом строків) належним чином документально обґрунтувати свої заперечення з наданням відповідних доказів, зокрема, через евакуацію працівників, відсутності електропостачання, інтернету, призупинення функціонування платіжно-банківської системи тощо.

Зважаючи на те, що належне оформлення відповідачем заперечень щодо повної оплати поставленого товару з наданням відповідних платіжних-доручень та перевірки документів щодо отриманого товару потребувало необхідності залучення працівників бухгалтерії товариства, які були змушені евакуюватися з початком активних бойових дій з перших днів початку військової агресії, колегія суддів вважає наявність доведеної обставини винятковості випадку неможливості подання відповідачем означених доказів. Аналогічно апеляційна інстанція, керуючись вимогами процесуального закону, вважає за можливим здійснити перевірку заперечень відповідача щодо обставин відсутності в нього заборгованості за видатковими накладними спірного періоду та неотримання ним товару згідно видаткових накладних, перелік яких наведено в апеляційній інстанції.

Поряд з цим, оскільки колегія дійшла висновку про можливість здійснення перевірки доказами наведених вище заперечень апелянта, то з метою забезпечення принципів змагальності, рівності учасників перед законом і судом, Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає за необхідне забезпечити рівне сприяння усім учасникам справи на реалізацію їх процесуальних прав. А тому клопотання позивача про залучення доказів, що були подані на спростування доводів апеляційної скарги, підлягає задоволенню.

В задоволенні клопотання позивача в частині витребування доказів колегією суддів відмовлено, оскільки сторона в порядку частини 4 статті 80 ГПК України не представила докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Посилання апелянта на відсутність доказів надіслання йому клопотання від 09.11.2022 судом не приймаються, оскільки наведеним не було обмежені його права щодо викладення своїх заперечень, так як відповідач був ознайомлений з ним в засіданні суду та під час самостійного ознайомлення з матеріалами справи (клопотання від 22.11.2022, а.с. 199 том 2).

У судовому засіданні 17.01.2023 відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів доказів, поданих позивачем до клопотання від 09.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 запропоновано позивачу надати суду оригінали поданих документів.

16.10.2023 на виконання ухвали суду від 02.10.2023 від позивача - Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» надійшли оригінали документів, поданих 09.11.2022.

06.02.2023 позивачем подано письмові пояснення щодо долучення додаткових доказів, поданих 09.11.2022.

16.10.2023 на виконання ухвали суду від 02.10.2023 від позивача - Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» надійшли копії додаткових документів, а саме:

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.02.2021 - 09.12.2021;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.01.2015 -10.10.2023;

- банківська виписка по рахунку 11А353209840000026000210323809 з 01.02.2021 до 09.12.2021;

- банківська виписка по рахунку Ш353209840000026000210323809 з 01.12.2015 до 10.10.2023;

- реєстр видаткових накладних по ТДВ "ПК"ЯСЕН" до дог. № 18103А від 18.10. 2011 за період 01.02.2021 по 09.12.2021;

- реєстр видаткових накладних по ТДВ "ПК "ЯСЕН" до дог. № 18103А від 18.10. 2011 за період 01.12.2015 по 31.12.2021;

- акт звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2015 по 10.10.2023.

20.11.2023, на виконання ухвали суду від 02.10.2023 від відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН», до якого долучено:

- картку рахунку № 6311 по контрагенту Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за період з 01.02.2021 по 09.12.2021, на якому Товариство з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» опубліковувало операції придбання товару (фруктози) за договором поставки від 18.01.2011 № 18103А4;

- виписку руху коштів по контрагенту Приватного підприємства «АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ» за рахунками Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча Компанія «ЯСЕН» в банківських установах: IBAN НОМЕР_1 в АТ «Полікомбанк», м. Чернігів, за період з 01.02.2021 по 01.02.2022; IBAN НОМЕР_2 в АБ «Південний», за період з 01.02.2021 по 09.12.2021; № НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, за період з 01.02.2021 по 31.12.2021;

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2023 залучено до справи ці клопотання позивача та відповідача. (а.с. 194, т. 3). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідні докази були залучені задля проведення експертного дослідження та перевірки доводів апелянта про відсутність у нього заборгованості за спірними поставками.

06.12.2023 відповідачем подано клопотання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про призначення експертизи.

06.12.2023 відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів доказів, поданих позивачем 16.10.2023 (оборотно-сальдових відомостей по рахунках, банківських виписок по рахунках, реєстрів видаткових накладних та актів звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2015 по 10.10.2023).

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2023 суд зобов`язав позивача надати оригінали цих доказів, поданих позивачем 16.10.2023. (а.с. 211, т. 3).

12.12.2023 позивачем на виконання вимог суду долучено оригінали видаткових накладних за спірним договором поставки.

12.12.2023 позивачем також подано письмові пояснення щодо наданих відповідачем документів 20.11.2023.

13.12.2023 відповідачем подано до суду:

- заперечення проти приєднання заяви позивача від 10.10.2023, поданої до суду 16.10.2023, в яких він зазначає про те, що позивач не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналу доказів, а тому просить повернути цю заяву позивачу без розгляду;

- заперечення проти приєднання заяви позивача від 10.10.2023, поданої до суду 16.10.2023, в яких він зазначає про те, що докази, які позивач подає, не входять до предмета доказування у цій справі, а і докази стосуються поставки товару в інший період, ніж визначено у позові позивачем;

- заперечення щодо клопотання позивача про долучення доказів, поданих до суду 16.10.2023, в яких він зазначає про те, що оригінал акту звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2015 відповідач ніколи не отримував та не підписував, а тому, на думку відповідача, цей акт є підробленим та зазначені в ньому дані є суперечливими, оскільки акт звірки взаємних розрахунків визначено за період 01.12.2015 по 10.10.2023, а далі зазначено, що акт складено 12.07.2023.

У судовому засіданні 13.12.2023 відповідач надав пояснення щодо поданих ним заперечень.

У судовому засіданні 13.12.2023 щодо свого клопотання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про призначення експертизи відповідач зазначив, що відпали підстави для його задоволення.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 відмовлено у задоволенні цього клопотання відповідача про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про призначення експертизи. (а.с. 280-281, т. 3).

Крім того, протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 залучено до справи оригінали видаткових накладних за спірним договором поставки, наданих позивачем 12.12.2023 та письмові пояснення щодо наданих відповідачем документів 20.11.2023.

Також, протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 суд врахував заперечення відповідача щодо акта звірки взаємних розрахунків визначено за період 01.12.2015 по 10.10.2023 та дійшов висновку не направляти його експертам, оскільки такий не підписано відповідачем.

Заперечення відповідача щодо подання позивачем на дослідження експерта документів, що не входять до предмета доказування у цій справі, колегія суддів відхилила з підстав наявності стверджень апелянта про відсутність у нього заборгованості за попередні періоди поставки, про що також деталізовано в мотивувальній частині даної постанови.

18.03.2024 відповідачем подано заяву, в якій останній повідомив суд про те, що неодноразові пропозиції відповідача про мирне врегулювання спору позивачем були відкинуті, а тому мирне врегулювання спору неможливе.

Зазначену заяву прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.

28.03.2024 позивачем подано до суду письмові пояснення щодо висновку експертів.

28.03.2024 позивачем подано до суду заяву про розподіл судових витрат, до яких просить включити витрати на проведення експертизи у розмірі 76 473,60 грн.

01.04.2024 відповідачем подано до суду заперечення щодо висновку експертів.

Колегія суддів, дослідивши подані сторонами пояснення та заперечення, протокольною ухвалою суду від 01.04.2024 дійшла висновку про залучення до справи пояснення позивача щодо висновку експертів та заперечення відповідача щодо висновку експертів. При цьому, Суд звернув увагу сторін на те, що висновок експерта оцінюється безпосередньо судом в сукупності з іншими доказами. Заява позивача про розподіл судових витрат буде врахована судом при прийнятті судового рішення. (а.с. 98-99, т. 4).

Також, 01.04.2024 відповідачем подано до суду заяву, в якій він заперечує щодо змісту поданих позивачем доказів 16.10.2023, а саме щодо оборотно-сальдових відомостей по рахунках, банківських виписок по рахунках та реєстрів видаткових накладних.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2024 це клопотання відповідача залишено без задоволення з урахуванням викладених в мотивувальній частині висновків суду по суті спору. (а.с. 98-99, т. 4)

22.04.2024 позивач подав письмові пояснення щодо заперечень відповідача проти висновку експертів.

29.04.2024 відповідач подав до суду:

- заяву, в якій зазначив, що позов не містив вимог до відповідача за період грудень 2015 - грудень 2021 року, а так само і підстав для виникнення таких вимог;

- клопотання, в якому останній просить експертів відповісти на питання, викладені ним в цьому клопотанні;

- заяву про витребування у позивача оригіналів доказів, поданих 09.11.2022.

У судовому засіданні 29.04.2024 колегією суддів розглянуто клопотання відповідача, в якому останній просив експертів відповісти на питання, викладені ним в цьому клопотанні.

Отже, протокольною ухвалою суду від 29.04.2024 колегія дійшла висновку викликати в судове засідання судових експертів для надання пояснень щодо висновку експертів.

Також, у судовому засіданні 29.04.2024 розглянуто клопотання відповідача щодо витребування оригіналів доказів, поданих позивачем 09.11.2022, а саме податкових та товарно-транспортних накладних.

Позивач у судовому засіданні 29.04.2024 зазначив, що докази, подані ним 09.11.2022, а саме податкові накладні подані з накладенням цифрового електронного підпису.

Отже, протокольною ухвалою суду від 29.04.2024 оголошено перерву для надання позивачу можливості надати оригінали доказів, поданих 09.11.2022, а саме товарно-транспортних накладних.

03.05.2024 позивач подав до суду оригінали товарно-транспортних накладних.

04.06.2024 відповідачем подано:

- клопотання, в якому останній просить притягнути судових експертів до дисциплінарної відповідальності через їх неявку до судового засідання 29.04.2024;

- письмові пояснення, в яких відповідач заперечує наявність заборгованості за видатковими накладними за лютий 2021 року - грудень 2021 року.

До судового засідання 05.06.2024 з`явились судові експерти та надали пояснення щодо висновку експертів.

В судовому засіданні 05.06.2024 відповідачем було заявлено відвід судовим експертам.

Протокольною ухвалою суду від 05.06.2024 колегія суддів відхилила поданий відповідачем відвід експертам, оскільки експертиза станом на 05.06.2024 проведена, що підтверджується висновком експерта, а тому відсутні підстави для відводу експертів після виконання ними експертного дослідження.

Крім того, колегія суддів не приймає до розгляду клопотання відповідача про притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності через їх неявку до судового засідання 29.04.2024, оскільки експерти не були повідомлені належним чином про розгляд справи 29.04.2024 у зв`язку з технічною помилкою, яка сталася під час відправки поштової кореспонденції в суді.

05.08.2024 відповідачем подано до суду письмовий «виступ у дебатах» та письмові пояснення у справі, які протокольною ухвалою від 05.08.2024 залучені до матеріалів справи.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі змінити.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Приватним підприємством "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" (Покупець, відповідач у справі) було укладено Договір поставки № 18103А від 18.10.2011 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію, далі Товар, в асортименті та кількості згідно з Специфікації (рахунку-фактури) до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.1. Договору Товар, що поставляється оплачується Покупцем за цінами і на умовах згідно з Специфікації (Рахунку-фактури).

Загальною сумою Договору є фактична сумарна вартість поставок, ухвалених Покупцем (п.2.5. Договору).

Відповідно до п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору Покупець передає Продавцю запит (далі Заявка) на постачання певного асортименту та кількості Товару. На основі Заявки Продавець складає Специфікацію (рахунок-фактуру) із зазначенням кількості, графіка і умова поставки кожної партії, графіка оплати Товару, упаковки. Постачання Товару здійснюється на умовах самовивозу Товару зі складу Продавця. Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару. Датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної.

Згідно з п.4.1., п.4.2. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставлених рахунків. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії Товару у власність Покупця - 30 (тридцять) календарних днів. Інші строки оплати товару погоджуються сторонами у Специфікації або у рахунку-фактурі.

У п. 8.2. Договору сторони визначили, що у випадку не своєчасної оплати партії товару Покупець за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від не сплаченої і строк суми за відповідною Специфікації (видаткової накладної).

Відповідно до п. 9.1. та п. 9.2. договору цей Договір вступає в дію з моменту фактичного підписання його повноважними представниками Сторін і діє протягом одного року, а саме до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Термін дії цього Договору встановлюється з 18 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, але в будь якому разі до повного його виконання. (п.13.1. Договору).

Термін дії Договору продовжувався Додатковими угодами №1 від 28.12.2012, №2 від 03.11.2014, №4 від 29.12.2017. Зокрема, Додатковою угодою №4 від 29.12.2017 сторони виклали п.13.1. у наступній редакції:

Термін дії цього Договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного його виконання. У разі якщо за місяць до кінця терміну дії Договору жодна із сторін не заявить бажання припинити даний Договір, дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

Позивач стверджує, що у відповідності до умов Договору за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 Постачальником було здійснено поставку товару загальною вартістю 3 406 743,60 грн. Покупцем отримано цей товар без зауважень по якості та кількості товару.

На підтвердження факту поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем надано:

- видатковими накладними: №107704 від 01.02.2021; №107775 від 03.02.2021; №107862 від 08.02.2021; №107927 від 10.02.2021; №107994 від 15.02.2021; №108134 від 22.02.2021; № 108193 від 24.02.2021; №108285 від 01.03.2021; №108355 від 04.03.2021; №108387 від 09.03.2021; №108416 від 10.03.2021; №108440 від 10.03.2021; №108528 від 16.03.2021; №108665 від 23.03.2021; №108689 від 24.03.2021; №108753 від 29.03.2021; №108757 від 30.03.2021; №108880 від 06.04.2021; №108986 від 09.04.2021; №109033 від 14.04.2021; №109084 від 15.04.2021; №109125 від 20.04.2021; №109300 від 27.04.2021; №109316 від 28.04.2021; №109342 від 29.04.2021; №109512 від 12.05.2021; №109543 від 13.05.2021; №109731 від 21.05.2021; №110066 від 07.06.2021; № 110195 від 15.06.2021; №110213 від 15.06.2021; №110264 від 17.06.2021; №110252 від 17.06.2021; №110321 від 22.06.2021; №110340 від 23.06.2021; №110428 від 29.06.2021; №110538 від 05.07.2021; №110651 від 09.07.2021; №110675 від 12.07.2021; №110791 від 16.07.2021; №110857 від 21.07.2021; №110954 від 23.07.2021; №111024 від 28.07.2021; №111178 від 06.08.2021; №111307 від 11.08.2021; №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021;

- довіреностями на отримання товару: №3685 від 01.02.2021; №3696 від 03.02.2021; №3703 від 08.02.2021; №3710 від 10.02.2021; №3713 від 15.02.2021; №3725 від 22.02.2021; №3734 від 24.02.2021; №3746 від 01.03.2021; №3761 від 04.03.2021; №3764 від 09.03.2021; №3766 від 10.03.2021; №3781 від 16.03.2021; №3793 від 23.03.2021; №3798 від 24.03.2021; №3807 від 29.03.2021; №3809 від 30.03.2021; №3827 від 06.04.2021; №3836 від 09.04.2021; №3850 від 14.04.2021; №3857 від 15.04.2021; №3860 від 19.04.2021; №3875 від 26.04.2021; №3887 від 28.04.2021; №3893 від 29.04.2021; №3910 від 12.05.2021; №3912 від 13.05.2021; №3926 від 20.05.2021; №3951 від 07.06.2021; №3966 від 14.06.2021; №3968 від 15.06.2021; №3976 від 17.06.2021; №3973 від 16.06.2021; №3982 від 22.06.2021; №3989 від 23.06.2021; №3994 від 29.06.2021; №4002 від 05.07.2021; №4014 від 08.07.2021; №4019 від 12.07.2021; №4025 від 15.07.2021; №4031 від 20.07.2021; №4036 від 23.07.2021; №4027 від 27.07.2021; №4042 від 05.08.2021; №4051 від 11.08.2021; №4071 від 03.09.2021; №4080 від 14.09.2021; №4092 від 20.09.2021; №4101 від 22.09.2021; №4117 від 12.10.2021; №4119 від 18.10.2021; №4126 від 22.10.2021; №4143 від 09.12.2021.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було сплачено 09.12.2021 лише 11 683,70 грн, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову до суду становить 3 395 059,90 грн.

Після подання позову до суду позивачем надано виписку з особового рахунку позивача станом на 14.01.2022 про сплату відповідачем 100 000,00 грн заборгованості за Договором.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, інфляційного збільшення та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Сторонами в п. п. 3.2 - 3.4 Договору узгоджено, що Постачання Товару здійснюється на умовах самовивозу Товару зі складу Продавця. Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару. Датою фактичного відвантаження товару є дата оформлення видаткової накладної.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що позивач на підтвердження факту здійснення поставки відповідачу товару у період з 01.02.2021 по 09.12.2021, зокрема, надано видаткові накладні №107704 від 01.02.2021; №107775 від 03.02.2021; №107862 від 08.02.2021; №107927 від 10.02.2021; №107994 від 15.02.2021; №108134 від 22.02.2021; № 108193 від 24.02.2021; №108285 від 01.03.2021; №108355 від 04.03.2021; №108387 від 09.03.2021; №108416 від 10.03.2021; №108440 від 10.03.2021; №108528 від 16.03.2021; №108665 від 23.03.2021; №108689 від 24.03.2021; №108753 від 29.03.2021; №108757 від 30.03.2021; №108880 від 06.04.2021; №108986 від 09.04.2021; №109033 від 14.04.2021; №109084 від 15.04.2021; №109125 від 20.04.2021; №109300 від 27.04.2021; №109316 від 28.04.2021; №109342 від 29.04.2021; №109512 від 12.05.2021; №109543 від 13.05.2021; №109731 від 21.05.2021; №110066 від 07.06.2021; № 110195 від 15.06.2021; №110213 від 15.06.2021; №110264 від 17.06.2021; №110252 від 17.06.2021; №110321 від 22.06.2021; №110340 від 23.06.2021; №110428 від 29.06.2021; №110538 від 05.07.2021; №110651 від 09.07.2021; №110675 від 12.07.2021; №110791 від 16.07.2021; №110857 від 21.07.2021; №110954 від 23.07.2021; №111024 від 28.07.2021; №111178 від 06.08.2021; №111307 від 11.08.2021; №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021.

Вищенаведені видаткові накладні за період з 01.02.2021 по 11.08.2021 в графі отримав підписані уповноваженими представниками відповідача на підставі виданих ним довіреностей, що були долучені позивачем до матеріалів справи. У видаткових накладних за період з 03.09.2021 по 09.12.2021 підпис одержувача товару відсутній, однак позивачем до кожної з них долучено довіреності відповідача.

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти отримання товару за видатковими накладними №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021 на загальну суму 618 000,00 грн (лише в апеляційній інстанції наводить чітку суму, з якої він не визнає отримання товару), вказує на невідповідність цих документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів. Отримання товару за іншими первинними бухгалтерськими документами (накладними), - відповідач не заперечує.

Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що: «однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством... Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції».

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Так, на підтвердження факту реальності здійснення господарської операції з поставки товару за оспорюваними накладними позивачем надано складені ним ТТН, в яких містяться відомості про автомобільного перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, реквізити видаткової накладної, згідно якої перевозиться товар, номер водійського посвідчення, прізвище та підпис водія, тощо. Однак вказані ТТН не містять підпису і штампу вантажоодержувача в рядку одержання (прийняття) товару.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за договором постачання товару здійснювалось на умовах самовивозу. Тобто саме відповідач здійснює організацію перевезення, а тому оформлення позивачем означених ТТН не можуть бути прийняті судом як допустимий доказ в підтвердження факту здійснення переміщення товарно-матеріальних цінностей за оспорюваними відповідачем видатковими накладними.

Довід позивача про те, що складення ним ТТН було обумовлено саме неоформленням відповідачем відповідних супровідних документів на переміщення товару є непереконливим, позаяк в такому випадку вантажовідправник повинен був переконатися в належності перевізника та витребувати у вантажоодержувача належні докази наявності договірних відносин між відповідачем і перевізником, або відмовити у відвантаженні товару. В матеріалах справи відсутні будь-які докази оформлення між відповідачем та наведеними в ТТН автомобільними перевізниками договорів перевезення.

На спростування доводів скаржника щодо неотримання покупцем товару згідно визначеного відповідачем в апеляційній інстанції переліку видаткових накладних позивачем надано податкові накладні, що були зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних по факту здійснення господарської операції з відпуску товару за цими накладними.

Обставини реєстрації продавцем (позивачем) зазначених податкових накладних підтверджено роздруківкою відповідних квитанцій, отриманих ним в порядку пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на дату складання видаткових накладних, оспорюваних відповідачем) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В цьому контексті судом апеляційної інстанції враховано висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, наступного змісту: «податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності».

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем юридично значимих дій на реалізацію права на отримання податкового кредиту, а тому надані позивачем податкові накладні за оспорюваними апелянтом поставками товару не можуть бути беззаперечним доказом реальності вчинення господарської операції.

Обставини податкового відображення спірних господарських операцій не були предметом дослідження і під час надання експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України висновку № 13546/13547/23-7 від 18.01.2024, що був наданий на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у даній справі про призначення судової економічної експертизи (документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності). Експертами питання про витребування додаткових матеріалів щодо податкового відображення відповідачем спірних господарських операцій перед судом не ставилось.

Щодо висновку експерта

Згідно з частинами 1, 2 статі 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок, який є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17.

До того ж, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).

Колегія, за результатом оцінки в порядку статті 86 ГПК України експертного висновку, встановила, що експертне заключення в частині висновків про підтвердження факту здійснення відповідачу поставки за видатковими накладними №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021 на загальну суму 618 000,00 грн фактично здійснено на підставі не достатніх та не повних об`єктів дослідження. А відтак в цій частині він не може бути врахований судом як належний, допустимий та достовірний доказ в підтвердження обставин реальності здійснення господарської операції з поставки товару згідно означених видаткових накладних.

Посилання апелянта на не дотримання експертами встановленого законом обмеження - заборони спілкування з учасниками справи (з позивачем) у зв`язку із надісланням позивачем безпосередньо експертній установі необхідних для експертного дослідження матеріалів оцінюються колегією критично, позаяк експертиза проводилась на підставі наявних у справі доказів та зібраних судом за клопотанням експертів документів, про що також було наголошено в ухвалі суду від 13.12.2023. Інших доводів та доказів безпосереднього спілкування чи впливу позивача на експертне заключення, відповідачем не наведено та не надано. Тож колегія не вбачає порушень процесуального закону, які б могли вплинути на викладені у експертному висновку заключення.

Поряд з цим, необхідним є зазначити, що чинним законодавством України презюмується неупередженість та об`єктивність експерта. В ухвалі про призначення судової експертизи експерт повідомляється про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок чи за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. А тому, для відводу експерта заявник повинен не лише навести відповідні мотиви чи факти для спростування презумції неупередженості чи об`єктивності експерта, але і надати відповідні докази, які б свідчили про це. Наведеного відповідачем не здійснено, тож в цій частині доводи відповідача визнаються неприйнятними.

Твердження апелянта щодо надання експертного висновку з питань права відхиляються, адже на її вирішення були поставлені питання пов`язані із підтвердженням чи спростуванням факту наявності заборгованості відповідача за даними бухгалтерського обліку. Тоді як оцінка доказів здійснена судом в даній постанові.

Щодо відображення апелянтом у скарзі даних розрахунку між сторонами

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в змісті апеляційної скарги було викладено таблицею «Виписку по розрахунках між ТДВ «ПК Ясен» та ПП «Акрілат-Хімконтракт» за період лютий-грудень 2021», зі змісту якої слідує відображення покупцем поставку йому товару в т.ч. за видатковими накладними №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021.

Поряд з цим, вищенаведена таблиця не є первинним бухгалтерським документом або іншим належним доказом реальності здійснення господарської операції з поставки товару за такими накладними.

Також викладена у скарзі виписка не може бути прийнята судом як визнання ним факту поставки товару за видатковими накладними на загальну суму 618 000,00 грн, позаяк відповідачем було подано уточнений розрахунок заборгованості по оплаті (б/н від 03.12.2022), який не містить цих накладних і надалі у всіх письмових поясненнях сторона притримувалась позиції невизнання цих поставок.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що допущена апелянтом у скарзі помилка із розрахунку заборгованості, яка згодом була ним виправлена (уточнена) не може бути покладена в основу висновку суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення вартості товару за вищенаведеними накладними.

Відповідно до приписів частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 15.11.2019 у справі №909/887/18).

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" 17.10.2019, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

В контексті вищенаведеного в сукупності, колегія суддів, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів як в цілому, так і кожного окремо, з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що у зв`язку наявністю дефектів у оформленні первинних документів позивач іншими засобами доказування не довів реальності здійснення господарської операції з відпуску товару на суму 618 000,00 грн, які б переконливо свідчили про її здійснення. При цьому, долучені до справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що були видані відповідачем, самі по собі не є тим беззаперечним доказом, що доводить реальний рух активів (товару).

Колегія суддів, серед іншого, звертає увагу на те, що суб`єкти господарської діяльності, здійснюючи юридично значимі дії, зобов`язані неухильно дотримуватися законодавчо встановлених норм щодо належного і правильного оформлення відповідних господарських операцій, що виключає настання негативних наслідків у вигляді спростування реальності їх здійснення. Тож, у даному випадку, ризик настання відповідних наслідків неналежного оформлення документів з відпуску товару на визначену вище суму покладається на продавця.

Резюмуючи, апеляційна інстанція вважає, що оскільки позивачем за наявності обставин дефекту оформлення документів та заперечень відповідача факту поставки спірного товару, не надано суду інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції у означеній позивачем кількості/розмірі/сумі, то підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 618 000,00 грн основної заборгованості, - відсутні.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про стягнення основної заборгованості в т.ч. за видатковими накладними №111725 від 03.09.2021; №111925 від 15.09.2021; №112011 від 20.09.2021; №112070 від 22.09.2021; №112368 від 12.10.2021; №112504 від 18.10.2021; №112584 від 22.10.2021; №113457 від 09.12.2021 на загальну суму 618 000,00 грн, не досліджував питання відсутності підпису уповноваженої особи відповідача на отримання товару, що зумовило передчасне виснування про обґрунтованість таких вимог. Отже, має місце наявність підстав для його зміни у зазначеній частині.

Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення основаної заборгованості за видатковими накладними за період з 01.02.2021 по 11.08.2021 (де наявний підпис уповноваженої особи відповідача) апелянт не заперечує факт поставки, однак лише в апеляційній інстанції зазначає про відсутність такої заборгованості у зв`язку з оплатою товару. На підтвердження чого до уточнення розрахунку заборгованості по оплатам від 03.12.2022 б/н надає платіжні доручення про сплату коштів у спірний період на загальну суму 3 750 000,00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти таких доводів, позивач зазначає, що на початок спірного періоду за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 3 638 316,30 грн, яка була оплачена за рахунок коштів, внесених відповідачем у спірному періоді у зв`язку з відсутністю у платіжних документах конкретизації призначення платежу.

В змісті наведених аргументів сторін колегією суддів встановлено, що позивачем задля підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за попередні періоди, що не охоплюється спірним періодом, на дослідження експерта надано Реєстр видаткових накладних по ТДВ «ПК Ясен» до дог. №18103А від 18.10.2011р. за період з 01.01.2015 по 31.12.2021, з якої слідує, що загальна сума поставок становить 36 226 552 грн.

Згідно банківських виписок АТ «Прокредит Банк» по рахунку № НОМЕР_4 за період 01.12.2015 - 10.10.2023 та 01.02.2021 - 09.12.2021, на рахунок ПП «Акрілат- Хімконтракт» від ТДВ «ПК Ясен» надійшло грошових коштів в сумі 32 931 492,00 грн.

Зауваження апелянта щодо нівелювання позивачем процедури подання доказів Судом відхиляються, адже наведені документи були подані задля забезпечення належного та повного проведення експертного дослідження. До того ж, відповідач на стадії вирішення спору судом першої інстанції свої заперечення в розрізі змісту повної оплати товару за видатковими накладними спірного періоду не наводив.

За результатами дослідження цих документів експертами встановлено таке:

«Для підтвердження даних Оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 щодо оборотів по Кредиту (оплата) за період з 01.01.2015 по 10.10.2023 на дослідження представлені банківські виписки АТ «Прокредит Банк» по рахунку № НОМЕР_4 за період 01.12.2015 - 10.10.2023 та 01.02.2021 - 09.12.2021, які містять печатку банківської установи та підпис уповноваженого представника.

Відповідно до даних банківських виписок, на рахунок ПП «Акрілат- Хімконтракт» від ТДВ «ПК Ясен» надійшло грошових коштів в сумі 32 931 492,00 грн (у тому числі за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 в сумі 3 650 000,00 грн).

Для підтвердження даних Оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 щодо оборотів по Дебету (відвантаження) за період з 01.01.2015 по 10.10.2023 на дослідження представлено «Реєстр видаткових накладних по ТДВ «ПК Ясен» до дог. №18103А від 18.10.2011р. за період з 01.01.2015 по 31.12.2021», відповідно до якого загальна сума поставок склала - 36 226 552 грн, у тому числі за період з 01.02.2021 по 09.12.2021 в сумі 3 406 743,60 грн.

Зазначені у «Реєстрі видаткових накладних по ТДВ «ПК Ясен» до дог. 18103А від 18.10.2011р. за період з 01.01.2015 по 31.12.2021» суми по видаткових накладних відображено у Оборотно-сальдових відомостях по рахунку 361, що відповідає вимогам ст. 9 Закону №996 та Інструкції №291».

Колегією суддів додатково проаналізовано відомості цих документів та встановлено, що за період з 01.01.2015 по 01.02.2021 (дата початку спірного періоду) позивачем відвантажено товару на суму 32 819 808,40 грн, а відповідачем оплачено 29 181 492,00 грн. Тобто різниця становить 3 638 316,40 грн. Підстави для неприйняття висновку експерта в цій частині відсутні.

Відповідач на спростування документально підтверджених доводів позивача щодо наявності заборгованості покупця за попередній період в названій сумі будь-яких доказів не представив. При цьому, посилався лише на те, що позов не містить вимог до відповідача за період з грудня 2015 по січень 2021, а також те, що позивачем на дослідження експерта було подано документи, що не охоплюються предметом позову у цій справі.

В змісті таких доводів колегія суддів зазначає, що позивачем в суді апеляційної інстанції нових позовних вимог не заявлено. Тоді як вирішення питання наявності/відсутності заборгованості відповідача за попередній період з грудня 2015 по січень 2021 було зумовлено викладеними скаржником (лише в апеляційному господарському суді) доводами про повну оплату товару, що був отриманий покупцем за видатковими накладними за період з 01.02.2021 по 11.08.2021 (де наявний підпис уповноваженої особи відповідача).

Зважаючи на безперервність правовідносин сторін з поставки товару починаючи з жовтня 2011 року, то наявність/відсутність заборгованості за період, що передує спірному, безпосередньо впливає на розмір заявленої до стягнення суми основного боргу у цій справі. А отже, на стадії апеляційного перегляду справи Північним апеляційним господарським судом розгляд нових позовних вимог не здійснюється. Посилання скаржника на частину 3 статті 46 та частину 5 статті 269 ГПК України до уваги не приймаються.

Колегія суддів не приймає до уваги невизнання відповідачем існування у нього взаємовідносин з позивачем, що відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 361 в період з грудня 2015 по січень 2021 як таких, що не відповідають дійсності та є фальсифікованими, адже в матеріалах справи наявні банківські виписки, згідно яких вбачається перерахування апелянтом у названий період коштів в сумі 29 181 492,00 грн як «плата за фруктозу згідно договору від 18.10.2011 №18103А».

Тобто відповідач до звернення позивача з позовом у цій справі на виконання умов договору здійснював оплату товару у період з грудня 2015 по січень 2021 (не спірний період), однак в суді викладає свою позицію з посиланням на заперечення існування будь-яких зобов`язань перед позивачем за такий період. Крім того, визнаючи факт отримання товару за видатковими накладними за період з 01.02.2021 по 11.08.2021 в сумі 2 777 059,90 грн відповідач у період з 01.02.2021 по 09.12.2021 перерахував на рахунок позивача 3 406 743,60 грн (згідно банківської виписки).

Наведене свідчить про суперечливу поведінку відповідача, а саме прийнята стороною в суді позиція щодо повної оплати поставленого товару/відсутність заборгованості станом на 01.02.2021 не відповідає попередній поведінці із вчинення дій з продовження оплати товару з врахуванням того, що станом на 09.09.2021 відповідачем вже було сплачено 3 046 000,00 грн.

До того ж, у відзиві на позовну заяву за вих.№ 47 від 17.02.2022 (стр. 4; а.с. 199 том 1) відповідач в суді першої інстанції вказував, що господарські операції з позивачем мали місце безперервно починаючи з дати укладення договору, а станом на 01.01.2021 була наявна сума дебету, яка підлягає перевірці.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що положеннями пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

За викладеного аргументи скаржника про відсутність у нього будь-якої заборгованості в т.ч. і за попереднім періодом правовідносин є такими, що суперечать його попередній поведінці. Така процесуальна поведінка сторони спору є порушенням основних засад господарського судочинства, зокрема принципу диспозитивності та неприпустимості зловживання процесуальними правами. У зв`язку з чим в даному випадку підлягає врахуванню доктрина заборони суперечливої поведінки.

Суд апеляційної інстанції, за результатами дослідження наданих відповідачем платіжних доручень, встановив, що незважаючи на тривалість строку дії договору та значний термін виконання продавцем зобов`язань з відвантаження товару відповідачем у платіжних документах в призначенні платежу вказувалось «плата за фруктозу згідно договору від 18.10.2011 №18103А». Тобто без чіткої конкретизації рахунку чи накладної, за якої здійснюється оплата. Також жодна проведена відповідачем оплата у спірний період не відповідає визначеній у видатковій накладній сумі.

Вищенаведене виключає можливість ідентифікувати проведені відповідачем оплати як такі, що стосуються поставок за видатковими накладними у спірному періоді. Тоді як, у відповідності до п. 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22 (чинної на час здійснення платежів) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Тобто отримувач не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. У іншому ж випадку (не повне/ не чітке визначення призначення платежу) таке зарахування може бути здійснено в рахунок наявної заборгованості. При цьому, положеннями спеціального законодавства у сфері безготівкового обігу не передбачено обов`язковість зарахування отримувачем коштів в рахунок оплати лише тих поставок, що за датою є наближені до дати платежу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача з уточненням інформації, наведеної в призначені платежу платіжних доручень, та з огляду на наявність між ними довготривалих правовідносин, що не обмежуються лише поставками товару, що є предметом спору у цій справі, колегія суддів вважає, що позивач цілком правомірно здійснив зарахування коштів в послідовній хронології виникнення заборгованості, тобто за поставками до спірного періоду.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати власні докази, які вважає більш переконливими, на підтвердження факту відсутності такої заборгованості. Тоді як, принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує без документального обґрунтування.

Таким чином, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами обставин оплати товару за видатковими накладними за період з 01.02.2021 по 11.08.2021 не доведено, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 2 677 059,90 грн є обґрунтованими та правомірно були задоволені судом. Означена сума обрахована судом апеляційної інстанції також з врахуванням сплачених відповідачем 14.01.2022 коштів в сумі 100 000,00 грн, яка помилково не була урахована у позовній заяві.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та річних

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати поставленого відповідачу товару, строк оплати якого в силу узгоджених сторонами умов в п. 4.2 договору настав, то відповідач є таким, що припустив порушення грошового зобов`язання, а тому до нього підлягають застосуванню штрафні санкції встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 8.2. Договору визначили, що у випадку не своєчасної оплати партії товару Покупець за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від не сплаченої і строк суми за відповідною Специфікації (видаткової накладної).

Позивач за порушення умов Договору просить стягнути з відповідача 82 569,19 грн пені. Згідно наданого розрахунку позивач здійснив нарахування неустойки по кожній видатковій накладні окремо починаючи з видаткової накладної від 15.06.2021. За видатковими накладними за період з 01.02.2021 до 15.06.2021 - пеню не заявлено до стягнення.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок даної частини позовних вимог з урахуванням меж заявлених вимог та недоведеності позивачем реальності здійснення господарської операції з поставки товару за видатковими накладними запереченими відповідачем, встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 65 410,51 грн. В іншій частині слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 53 673,11 грн 3 % річних за загальний період з 04.03.2021 по 10.01.2022 та 116 845,93 грн інфляційних втрат за період з березня 2021 року по листопад 2021 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції, за результатом власного розрахунку цих позовних вимог, проведеного за аналогічним принципом як при перерахунку неустойки, дійшов висновку про часткове їх задоволення. Стягненню підлягають 112 830,61 грн інфляційних втрат та 50 723,10 грн 3% річних. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.

Також у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема вказував на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відмовляючи у задоволенні заявленого відповідачем клопотання суд попередньої інстанції виходив з того, що стороною не доведено та не надано суду жодного доказу у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності передумов для зменшення заявленої до стягнення пені в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за Договором.

Посилання відповідача на те, що нарахування та стягнення з відповідача пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам Держави, може призвести до повного зупинення виробничої діяльності та знищення робочих місць, загрози безаварійного виробництва, що очевидно суперечить державній політиці та спричинить негативні соціальні наслідки у вигляді соціальних протестів, не можуть бути прийняті судом до уваги як підстави для зменшення суми пені.

Крім того судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення пеню, розмір якої є в два з половиною рази менший, ніж розмір пені за розрахунком суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що ним у даному випадку вірно було застосовано положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України на підставі повної оцінки обставин і поданих доказів з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі.

Твердження скаржника про те, що стягнення з нього пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками, інфляційними процесами, нестачі робочої сили, зриву поставок енергоносіїв у військовий час, не гарантованості їх на цей час і у опалювальний сезон 2022 року, при відсутності державної підтримки та доведення підприємств до банкрутства, - не доводять наявності існування винятковості випадку для прийняття рішення про зменшення пені.

Відносно посилань апелянта на позовну давність

Так, в поданих відповідачем письмових поясненнях від 05.08.2024 сторона зазначає, що оскільки позовна заява не містить вимог до покупця за період з грудня 2015 по січень 2021 та, відповідно, фінансово-господарські відносини за цей період не входять до предмету судового контролю, апелянт позбавлений права заявити до суду про сплив позовної давності з грудня 2015. З огляду на те, що позивач самостійно обирає та визначає підстави позову, які обмежуються виключно поставками за видатковими накладними у період з лютого 2021 по грудень 2021, відповідач вважає, що позивач повинен понести для себе негативні наслідки за такий обсяг підстав/предмету позову. Зокрема, незадоволення позову за такими підставами, якими обґрунтовано позов, внаслідок відсутності ініціювання позивачем перед судом перевірки за взаємовідносинами між сторонами спору, що існували до лютого 2021.

Зазначені доводи апелянта не можуть бути прийняті як підстава для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Також Суд виходить з того, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у позовній заяві, поданій до Господарського суду Чернігівської області в січні 2022 року, міститься викладення підстав позову щодо наявності заборгованості відповідача за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з 01.02.2021 по 09.12.2021. При цьому, позивач вказує на те, що лише видаткова накладна від 01.02.2021 оплачена відповідачем частково, а по іншим взагалі оплата відсутня.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував про неналежне обґрунтування позивачем розміру заборгованості, заявленої до стягнення, а також посилався на те, що господарські операції з позивачем мали місце безперервно починаючи з дати укладення договору та наявність суми дебету станом на початок спірного періоду.

Відповідач в суді першої інстанції будь-яких доказів на підтвердження відсутності у нього заборгованості не подано, доводів щодо повної оплати товару у спірний період не наводив. Проте в апеляційній інстанції став наполягати на відсутності заборгованості за спірний період з наданням оригіналів платіжних доручень про перерахування коштів як плати за фруктозу за договором у спірний період в загальній сумі 3 750 000,00 грн.

Позивачем на спростування таких доводів апеляційної скарги надано власні докази та пояснення про зарахування зазначених сум в рахунок погашення заборгованості з поставки за попередні періоди через те, що покупцем в платіжних дорученнях в призначені платежу визначено як плата за договором без конкретизації рахунку чи накладної.

Скаржник, як вже зазначалось, не скористався наданим йому процесуальним законом правом на доказове спростування доводів опонента щодо заборгованості покупця за період, що передував спірному (з грудня 2015 по січень 2021), доказів відсутності заборгованості не представив.

При цьому, довід апелянта про те, що процесуальний закон звільняє його від необхідності визнавати або заперечувати наявність фінансово-господарських відносин між сторонами за період з грудня 2015 по січень 2021 через те, що позивач не обґрунтовував такими підставами свій позов, - колегія суддів визнає помилковим. Адже, викладені позивачем пояснення щодо порядку зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок попередньої заборгованості не можуть бути кваліфіковані як зміна чи доповнення підстав позову з огляду на їх надання саме у зв`язку з необхідністю спростування тверджень опонента про повну оплату товару за видатковими накладними спірного періоду. Зазначені пояснення є деталізацією математичного розрахунку основної заборгованості відповідача.

До того ж, як зазначав сам відповідач у відзиві на позовну заяву, безперервна тривалість договірних відносин між сторонами починаючи з 2011 року безпосередньо впливає на суму дебету/кредиту на початок спірного періоду і, як наслідок, на суму заборгованості покупця, яку просить стягнути позивач у цій справі.

Отже, з метою ефективного захисту від безпідставно пред`явлених позовних вимог, на чому наголошує апелянт, останній в силу визначеного в господарському процесуальному законі принципу змагальності має надати більш вагомі (переконливі) докази на спростування доводів позивача про наявність заборгованості покупця в заявленій сумі, що була обрахована позивачем з урахуванням вищенаведених пояснень щодо зарахування коштів.

Обрана апелянтом стратегія захисту з посиланням на відсутність в позові таких обґрунтувань підстав позову як зарахування сплачених покупцем коштів у спірний період за поставками попереднього період жодним чином не змінює пред`явлені вимоги позову.

Резюмуючи, колегія суддів констатує, що під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції сторонам надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставили одну сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Тож, сторони не були позбавлені об`єктивної можливості як найкраще забезпечити повноту матеріалів власними аргументами через активне використання притаманних їм процесуальних прав.

Неможливість подання відповідачем зави про сплив строку позовної давності за поставками з грудня 2015 (про що він вказує), не виключала можливості доводити перед судом відсутність заборгованості за безперервними поставками згідно договору в т.ч. шляхом подання належних доказів фінансово-господарських операцій попереднього періоду, як такого що впливає на розрахунок заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо доводів апелянта про порушення судом норм процесуального закону

Апелянт наполягає на тому, що позовна заява підлягала залишенню без руху, оскільки в силу положень статей 162, 164 ГПК України вона не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Зазначені недоліки позову, на думку скаржника, не дозволяли відповідачу належним чином використати своє процесуальне право, скласти повний, всебічний та обґрунтований відзив, як юридично, так і перевірити вірність розрахунку.

В контексті таких доводів колегія суддів, дослідивши зміст позовної заяви, встановила, що позивачем в позові викладено обставини щодо наявності між сторонами договірних відносин, здійснення ним відпуску товару за видатковими накладними за період з 01.02.2021 по 09.12.2021, наявність невиконаного зі сторони відповідача зобов`язання з оплати отриманого товару. До позову долучено належним чином завірені копії договору поставки № 18103А від 18.10.2011 з додатковими угодами, видаткових накладних та довіреностей на отримання уповноваженою особою відповідача товару. Також наведено розрахунок основної заборгованості, пені, інфляційних та річних по кожній видатковій накладній, правові підстави позову.

Господарським судом Чернігівської області за результатами перевірки позовних матеріалів на відповідність їх вимогам статей 162, 164 ГПК України встановлено наявність підстав для відкриття провадження у справі згідно ухвали від 27.01.2022.

Тобто із зазначених позовних матеріалів вбачається за можливо визначити як зміст, так суть предмета і підстави пред`явлених вимог, а тому колегія суддів визнає непереконливими доводи апеляційної скарги в частині позбавлення апелянта права на реалізацію ним права на захист шляхом викладення обґрунтованого відзиву. При цьому, Суд звертає увагу на те, що станом на час оформлення апеляційної скарги матеріали справи не доповнювалися іншими чи додатковими аргументами позивача щодо підстав позову, які б могли облегшити сприйняття відповідачем змісту позовних вимог та, відповідно, сформувати свою позицію захисту більш конкретизовано із зазначенням доводів про відсутність боргу.

Довід апеляційної скарги про те, що після 22.03.2022 дана справа не могла бути розглянута Господарським судом Чернігівської області через зміну його територіальної підсудності згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 22.03.2022 № 12/0/9-22, колегія суддів відхиляє, оскільки територіальна підсудність названого суду першої інстанції через місяць була відновлена у відповідності до Розпорядження Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22.

Посилання апелянта на неналежне його повідомлення про судовий розгляд справи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідач був обізнаним про судовий розгляд, подавав до суду відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення.

Щодо посилань апелянта на необґрунтовану відмову суду у відмові в задоволенні клопотання про відкладення в умовах воєнного стану колегія зазначає, що наведена підстава не належить до переліку обов`язкових підстав для скасування рішення у зв`язку із порушенням норм процесуального закону. Поряд з цим, на стадії апеляційного перегляду справи в суді апеляційної інстанції сторонам було забезпечено рівні та належні умови для подання ними своїх усних і письмових пояснень, додаткових доказів з огляду на таку обмежену можливість під час розгляду Господарським судом Чернігівської області спору у зв`язку із перебуванням суду на території постійних ракетних обстрілів (на чому наполягав апелянт у скарзі).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в редакції цієї постанови.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою змінено резолютивну частину рішення, здійснюється новий розподіл судових витрат. У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2022 у справі №927/107/22 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" (14037, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Громадська, буд. 41-А; ідентифікаційний код: 00381048) на користь Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г; ідентифікаційний код: 24744461) 2 677 059 (два мільйони шістсот сімдесят сім тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 90 коп. основного боргу, 65 410 (шістдесят п`ять тисяч чотириста десять) грн 51 коп. пені, 112 830 (сто дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн 61 коп. інфляційних, 50 723 (п`ятдесят тисяч сімсот двадцять три) грн 10 коп. 3 % річних та 43 590 (сорок три тисячі п`ятсот дев`яносто) грн 36 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити. ».

Стягнути з Приватного підприємства "АКРІЛАТ-ХІМКОНТРАКТ" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г; ідентифікаційний код: 24744461) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча Компанія "ЯСЕН" (14037, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Громадська, буд. 41-А; ідентифікаційний код: 00381048) 16 697 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 79 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.08.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.08.2024
Оприлюднено	26.08.2024
Номер документу	121155510
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Корсак В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.08.2024 по справі 927/107/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/107/22

Постанова від 05.08.2024

Постанова
від 05.08.2024 по справі 927/107/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД