Рішення
від 20.08.2024 по справі 904/627/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2024м. ДніпроСправа № 904/627/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Фірма "ФБМ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок", Дніпро

про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди в сумі 1 304 332,00 грн.

Представники:

від позивача: Шарамок П.С., директор, Гейко В.І., посвідчення №1037, адвокат

від відповідача: Перебийніс В.В., директор, Чимбар А.Д., посвідчення №1037 від 15.03.2005., адвокат

Вільний слухач: Бучко І.В.

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне підприємство "Фірма ФБМ" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" в якому просить стягнути з відповідача

- збитки у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами №00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у загальному розмірі 790 200,00 грн.,

- збитки у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону №44 Промтовари, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 322 000,00 грн.,

- відшкодування моральної шкоди в розмірі 192 132,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача: 455023,33 грн збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарним номером № 00016, №00017, №00018, №00019; 285600 грн збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону №44 "Промтовари"; 11109,35 грн судового збору. У решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення з розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 87900 грн витрат на професійну правничу допомогу із загального розміру заявлених до стягнення витрат у сумі 370000 грн. У розподілі решти заявлених вимог відмовлено з посиланням на те, що з огляду на характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат також розумності їхнього розміру, обґрунтованим розміром витрат, що підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача є 87900 грн (з них: 36000 грн - за підготовку, складання та оформлення Адвокатом письмових документів (доказів) у справі, 21900 грн - за участь адвоката як представника клієнта в судових засіданнях, 30000 грн - гонорар успіху згідно з пунктом 3.4 Договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 02.12.2021).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023 змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, а саме викладено абзац другий резолютивної частини рішення в новій редакції, за змістом якої присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача:

- 790200 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами №00016, №00017, №00018, №00019;

- 322000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари";

- 16683 грн. судового збору, сплаченого за подання позову.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 також залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023, а також ухвалені Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 05.04.2023 та додаткове рішення від 19.04.2023 у справі №904/627/22 скасовано.

Справу №904/627/22 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

05.03.2024 справа № 904/627/22 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 справу № 904/627/22 передано для розгляду судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 11.03.2024 суддею Назаренко Н.Г. справу № 904/627/22 прийнято до свого провадження. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2024.

22.03.2024 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

26.03.2024 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав усні пояснення.

Відповідач участь свого представника в підготовче засідання не забезпечив.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав повернення справи на новий розгляд було невирішення місцевим господарським судом і судом апеляційної інстанції клопотання позивача щодо виключення низки документів зі складу доказів у цій справі.

Під час нового розгляду справи в судовому засіданні 26.03.2024 позивач підтримав своє клопотання від 19.12.2022 (т.с.3, а.с.1-29) про виключення з числа доказів копій наступних документів, доданих до позовної заяви:

- Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між: ПП Фірма ФБМ та ОСОБА_1

- Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1.

- Акт прийому-передачі від 20.02.2007.

- Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між: ПП Фірма ФБМ та ОСОБА_2 на металевий кіоск з вікнами, дверми довжиною 6 метрів.

- Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1.

- Акт прийому-передачі від 20.02.2007.

- Договір купівлі-продажу від 20.02.2007, укладений між: ПП Фірма ФБМ та ОСОБА_2 на металевий кіоск з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м.

- Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1.

- Акт прийому-передачі від 20.02.2007.

-Договір купівлі-продажу від 25.05.2007, укладений між: ПП Фірма ФБМ та ОСОБА_3

- Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1.

- Акт прийому-передачі від 25.05.2007.

- Рішення власника ПФ ФБМ від 19.02.2001 №1.

- Рішення власника ПП Фірма ФБМ № 4 від 17.12.2007 та схема до нього.

Суд клопотання позивача задовольнив, виключив з числа доказів вищевказані документи, відклав підготовче засідання на 29.04.2024.

26.03.2024 після засідання від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення на пояснення представника позивача від 22.03.2024.

15.04.2024 позивач через систему "Електронний суд" направив заяву (заперечення), в якій просить:

-прийняти відмову Приватного підприємства Фірма ФБМ від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок 192 132,00 грн. з відшкодування моральної шкоди та повернути сплачений судовий збір за подання позовної вимоги у цій частині у розмірі 1 440,99 грн., про що винести відповідну ухвалу суду,

-відхилити доводи та аргументи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок в письмових поясненнях на пояснення представника позивача Приватного підприємства Фірма ФБМ від 22.03.2024 у справі № 904/627/22.

29.04.2024 суд, розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про відмову Приватного підприємства Фірма ФБМ від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КП Центральний ринок 192 132,00 грн. з відшкодування моральної шкоди, прийняв її.

Таким чином, судом вирішено справу розглядати в межах позовних вимог про:

- стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності майна позивача у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами №00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у загальному розмірі 790 200,00 грн.,

- стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності майна позивача у вигляді павільйону №44 Промтовари, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 322 000,00 грн.

Позивач в підготовчому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач надав письмові пояснення по суті спору з обґрунтуванням власної актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 30.01.2024 у справі № 904/627/22 (відзив на позов).

Ухвалою від 29.04.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні в межах розумного строку на 14.05.2024 .

03.05.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли заперечення проти заяви ТОВ "КП Центральний ринок" від 29.04.2024.

В судовому засіданні 14.05.2024 Позивач позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.

Ухвалою від 14.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 05.06.2024.

23.05.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у справі.

05.06.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення у справі.

05.06.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.06.2024.

17.06.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому він просить:

1. Прийняти судове рішення про повернення до стадії підготовчого провадження по справі після його закриття,

2. В судовому засіданні на стадії підготовчого провадження розглянути клопотання позивача від 19.12.2022 в частині долучення до справи наступних доказів:

- дублікатів Актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 3 шт.

- дублікату Акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1;

- копії Висновку експерта №21/22-ТО від 14.12.2022.

- копії ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2011 по справі № 634/11;

- копії ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.02.2012 по справі № 634/11;

- копії Витягу з ЄДРЮОФОПГО від 27.02.2007 щодо керівника Позивача ОСОБА_4 та задовольнити його у цій частині у повному обсязі.

3. Закрити підготовче провадження по справі і перейти до розгляду справи по суті про що винести відповідну ухвалу.

4. Відкласти судове засідання по справі.

18.06.2024 в судовому засіданні позивач підтримав подане клопотання.

Відповідач надав заперечення проти клопотання позивача щодо повернення на підготовче засідання справи №904/627/22, в якому зазначив, що в якості обґрунтування необхідності повернення суду до стадії підготовчого засідання позивач зазначає на нібито невиконання судом першої інстанції вказівок Верховного суду України, які слугували підставою для скасування попередніх рішень судів (до направлення справи на новий розгляд).

Відповідач зазначив, що, як вбачається зі змісту зазначеного клопотання позивача та ухвали суду першої інстанції від 26.03.2024р. у справі №904/627/22 вимоги Верховного суду

України виконано судом першої інстанції в повному обсязі.

Відповідач наполягає на тому, що він на стадії підготовчого провадження нічого не замовчував, суд таких фактів не встановлював, тому підстав для повернення до стадії підготовчого провадження не має.

Крім того, відповідач надав заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.06.2024 в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Фірма ФБМ" про повернення до стадії підготовчого провадження по справі та розгляду клопотання позивача від 19.12.2022 в частині долучення до справи доказів відмовлено з тих підстав, що зазначені в клопотанні документи, вже є долученими до матеріалів справи в якості доказів разом із запереченнями позивача на клопотання відповідача про долучення доказів, про витребування оригіналів доказів та призначення судових експертиз від 25.11.2022 та клопотання про долучення доказів від 05.12.2022 та клопотання про залучення у справі третіх осіб від 05.12.2022, які були подані до Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/627/22 19.12.2022 (а.с. 1-60, т. 3) та не потребують винесення ухвали. Розпочато розгляд справи по суті, засідання відкладено до 02.07.2024

В судовому засіданні 02.07.2024 оголошено перерву до 31.07.2024.

Судове засідання 31.07.2024 не відбулось в зв`язку з перебування судді Назаренко Н.Г. у відпустці.

Ухвалою від 01.08.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.08.2024.

12.08.2024 в судовому засіданні до закінчення дебатів, представник позивача заявив що розмір та докази понесення витрат на правничу допомогу ним буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В засіданні оголошено перерву до 20.08.2024.

16.08.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення до судових дебатів.

20.08.2024 сторони в судовому засіданні підтримали свої правові позиції.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

20.08.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

У лютому 2022 року приватне підприємство "Фірма "ФБМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" про стягнення:

- збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019 на яких створено 16-ть торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 790 200,00 грн,

- збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності свого нерухомого майна у вигляді павільйону № 44 Промтовари, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 336 000,00 грн,

- у відшкодування моральної шкоди 192 132,00 грн, а всього 1 349 370 грн 38 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зазначені періоди часу чинив перешкоди позивачеві в користування його рухомим та нерухомим майном, розташованими на території центрального ринку м. Дніпро "Озерка" за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2, шляхом його використання у торгівельній діяльності, що встановлено чинним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 по господарській справі № 904/2651/20.

На виконання ухвали суду від 11.03.2024 позивач надав письмові пояснення по суті спору з обґрунтуванням власної актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 904/627/22, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Оскільки Верховний Суд в постанові від 30.01.2024 у справі № 904/627/22 зазначив, що неможливо дійти однозначного висновку про те, які ж саме докази були прийняті судами за основу твердження про набуття позивачем права власності на кіоски (бокси): - безпосередньо надані позивачем (в тому числі додані до позовної заяви, щодо яких було заявлено клопотання про виключення зі складу доказів), - або встановлені в рішенні суду у справі № 904/2651/20, позивач в письмових поясненнях навів актуальну правову позицію щодо підтвердження наявності у нього прав власності на 4-ри ятки (кіоски).

За твердженням позивача усі наявні у справі докази, які подані ним разом з позовною заявою, навіть без тих, що він просив виключити зі складу доказів, і які подані судe вже під час розгляду справи судом, у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та вірогідними для висновку про те, що саме позивач є власником спірного майна у вигляді 4 х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких ним створено 16 ть торгових місць і які розміщені на торговельному майданчику позивача, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, належність йому на праві власності спірних 4-х яток (кіосків) підтверджують долучені ним до справи докази:

- видатковий касовий ордер від 02.04.2007 № 42, який підтверджує факт купівлі 20.02.2007 позивачем у ОСОБА_1 метало-брезентового контейнеру з ролетами;

- платіжні доручення № 402 від 17.04.2007, № 381 від 16.03.2007, № 473 від 15.06.2007, № 443 від 16.05.2007, № 539 від 15.08.2007, № 509 від 16.07. 2007, № 661 від 18.12.2007, які підтверджують факт купівлі 20.02.2007 позивачем у ОСОБА_2 металевого кіоску з вікнами, дверми довжиною 6 метрів;

- платіжні доручення № 626 від 16.11.2007, № 656 від 17.12.2007, № 594 від 17.10.2007, № 565 від 14.09.2007, які підтверджують факт купівлі 20.02.2007 позивачем у ОСОБА_2 металевого кіоску з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м;

- видаткові касові ордери № 49 від 27.06.2007, № 52 від 01.08.2007, № 54 від 03.09.2007, № 63 від 01.10.2007, № 68 від 01.11.2007, які підтверджують факт купівлі 25.05.2007 позивачем у ОСОБА_3 металевого боксу з ролетами довжиною 3 м;

- рішення власника ПФ ФБМ від 19.02.2001 №1, яке підтверджує створення позивачем торговельного майданчика на підставі рішення виконкому міської ради;

- рішення власника ПП Фірма ФБМ №4 від 17.12.2007 та схема до нього, які підтверджують створення позивачем на торговельному майданчику 16-ти торговельних місць та схему їх розташування відносно магазину Авангард;

- акти приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 3 шт., які підтверджують факт придбання позивачем 20.02.2007 за договорами купівлі-продажу 3-х яток (кіосків)

- дублікат акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1, який підтверджує факт придбання позивачем 25.05.2007 за договором купівлі-продажу ятки (кіоска),

- чинне рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 по справі № 904/2651/20, яким встановлено, що спірні кіоски, в яких створені 16 торговельних місць, розміщені на торговельному майданчику позивача біля магазину Авангард, який створено позивачем на відведеній йому міською радою земельній ділянці ще у 2001 році, є рухомим майном та належать на праві приватної власності позивачу,

- наказ ПП Фірма ФБМ від 01.02.2022 № 1/22 про проведення інвентаризації;

- акт ПП Фірма ФБМ переоцінки основних засобів від 02.02.2022,

- балансова довідка ПП Фірма ФБМ № 2/22 від 02.02.2022.

Позивач зауважує, що під час розгляду судової справи № 904/2651/20 відповідач не стверджував про на наявність у нього прав власності на спірні ятки (кіоски), а у цій справі - стверджує, що на його думку свідчить про зміну своєї позиції, недобросовісну поведінку відповідача та про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Позивач зазначає, що саме рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 в справі № 904/2651/20 стало підставою його звернення до суду з цим позовом до відповідача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у цій справі.

Позивач стверджує, що частина оригіналів доданих ним в копіях до позовної заяви документів щодо обставин купівлі-продажу кіосків (боксів) та їх приймання-передачі від 2007 року знищені самим позивачем у повній відповідності до вимог законодавства у 2011 році, більш ніж через 3 роки їх зберігання, в підтвердження чого надав Акт № 1 від 25.01.2011 Про вилучення до знищення документів і справ, що не внесені до Національного фонду, який складено та підписано експертною комісією позивача та погоджено Протоколом ЕПК Державного архіву Дніпропетровської області від 22.02.11 № 3. асама лише відсутність у позивача незначної кількості оригіналів законно знищених документів 2007 року щодо укладення договорів купівлі-продажу кіосків (яток, боксів) не є підставою для висновків про не проведення позивачем господарських операцій з їх придбання, бо реальність господарських операцій з їх придбання підтверджена позивачем іншими належними та допустимими доказами, зокрема первинними та розрахунковими документами, які свідчать про реальний фактичний рух активів (грошових коштів) позивача у зв`язку з його господарською діяльністю у 2007 році.

За твердженням позивача, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, для якого мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а відтак не підтвердження підприємством фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості. На думку позивача надані ним платіжні та первинні документи беззаперечно підтверджують, що платником коштів, як покупцем спірних кіосків, є саме позивач, отримувачами коштів, як продавцями кіосків, є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , підставами для здійснення оплати грошових коштів є договори купівлі-продажу кіосків від 20.02.2007 та 25.05.2007, суми оплати та дати розрахунків.

Позивач зазначає, що знищені ним у 2011 р. оригінали договорів купівлі-продажу яток (кіосків) від 2007 р. не були первинними документами для цілей бухгалтерського обліку, а свідчили лише про намір виконання сторонами дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (постанова Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 809/1718/15, провадження №К/9901/19199/18; постанова Верховного Суду України від 15.12.2015 по справі № 21-4266а15, постанова Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі № 813/1766/17, провадження № К/9901/3360/17).

Позивач вважає, що доказами його прав власності на ятки (кіоски) з інвентарним номерами № 00016, 00017, 00018, 00019 є також і докази існування орендних відносин щодо них між позивачем та іншими суб`єктами господарювання, від яких кожен місяць позивач отримував орендну плату за усі 16-ть торгових місць, а саме від ФОП Сокольченко М.О., ФОП Кононенко Г.Ф.; ФОП Грачева Є.С.; ФОП Шкаєвої О.Ю., що підтверджується наданими виписками АТ РАДАБАНК.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що відповідні об`єкти нерухомого майна були переобладнані позивачем, що і стало причиною неможливості використання цих об`єктів. Кіоски (ятки), які виступають предметом спору біля магазину "Авангард", не відповідають позиції викладеній у позові, зокрема, замість 16-ти торгових місць там розташовано 5 боксів, які за своєю юридичною природою мають ознаки нерухомого майна та мають бути зареєстровані у відповідних реєстрах. На час розгляду спору зазначені торгівельні місця відсутні, оскільки тривалий час, на тому місці фактично знаходяться 5 боксів. Бокси, які Позивач називає кіосками, не є рухомим майном, оскільки фактично відносяться до об`єктів нерухомого майна, так як відповідні об`єкти пов`язані з фундаментом з землею, що є характерною ознакою нерухомості. Відповідач ставить під сумнів належність і допустимість доказів, наданих Позивачем, а саме: 4-х договорів купівлі-продажу укладених нібито у 2007 році стосовно придбання 4-х металевих конструкцій. Сумнів Відповідача щодо справжності зазначених договорів виник з тих підстав, що у спорі в справі № 904/2651/20 про усунення перешкод у користуванні майном ПП "Фірма "ФБМ" не згадувало дані докази в обґрунтування своєї позиції стосовно усунення перешкод. Відповідач не погоджується з твердженням позивача про чинення ним перешкод в користуванні нерухомим майном, оскільки в позові зазначено, що магазин "Авангард" має не єдиний вхід, а паркан встановлено навпроти другого входу. Встановлення паркану, за наявності входу зі сторони вул. Шмідта у м. Дніпро дозволяло Позивачеві використовувати приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за призначенням.

Щодо перешкод до павільйону № 44 "Промтовари", то у межових спорудах земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Відповідача, а саме огорожі, улаштовано хвіртки, які весь час відчиненні та дозволяють потрапити і використовувати за призначенням приміщення павільйону. У рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2651/20 встановлено факт наявності перешкод, а факт неможливості використання Позивачем свого майна за призначенням не встановлено. Доданими до позову доказами не підтверджується безумовність (беззаперечність) можливості отримання Позивачем вигоди, яку останній вважає упущеною. Фактично вимоги Позивача ґрунтується лише на припущеннях останнього теоретичної дії відповідних договорів оренди на майбутнє аж до моменту подання позову. У відзиві Відповідач просив провести низку судових експертиз.

28.11.2022 Відповідач подав клопотання про долучення доказів, про витребування оригіналів доказів та призначення судових експертиз.

05.12.2022 Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача та про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження права власності Відповідача стосовно боксів під літ. 2С-1 та 2Р-1 по АДРЕСА_1 поблизу магазину "Авангард".

Ці клопотання були відхилені судом при первісному розгляді, а при новому розгляді справи такі клопотання відповідачем не заявлялись.

В письмових поясненнях по суті спору у справі №904/627/22 від 05.06.2024 відповідач заперечує проти позову.

Відповідач зазначає, що майно торгівельного майданчика не належить позивачу, а належить та зареєстровано за відповідачем, а саме: торгівельні бокси (кіоски) під літ. 2Р-1 та 2С-1 площею 18,8 м2 та 14,6 м2, яке є нерухомим майном, що підтверджено висновком судового експерта №1391-04 від 17.04.2023р. при цьому посилається на те, що відповідний доказ не оцінювався при розгляді справи, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували придбання та переміщення саме позивачем (ПП Фірма ФБМ), а також облаштування 16-ти торгівельних місць за адресою АДРЕСА_1 поблизу магазину Авангард.

Відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази придбання, транспортування до місцезнаходження та облаштування позивачем 16-ти торгівельних місць, за які позивач просить стягнути упущену вигоду з відповідача.

Відповідач стверджує, що наявність у нього права власності на торгівельні бокси літ. 2Р-1 та 2С-1 виключає можливість задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо павільйону №44 Промтовари не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не наведено неможливість використання відповідного приміщення саме у зв`язку зі встановленням відповідачем паркану, орендар ОСОБА_5 , який фактично орендував павільйон №44 Промтовари, припинив свою підприємницьку діяльність 26.03.2021, а приміщення павільйону №44 Промтовари знаходиться без електропостачання, що значно впливає на можливість та доцільність його оренди (привабливість об`єкта оренди).

На думку відповідача у позивача відсутнє право вимагати стягнення упущеної вигоди за неможливість використання майна, яке йому не належить, а належить, саме, відповідачу.

Відповідач просить суд оцінити докази, наявні в матеріалах справи, відповідно до вказівок, викладених в постанові Касаційного господарського суду при Верховному суді від 30.01.2024р. у справі №904/627/22 та з урахуванням заперечень відповідача проти задоволення позову, які подавалися на адресу суду.

Відповідач заперечує також проти задоволення позовних вимог через відсутність доказів здійснення позивачем дій направлених на отримання (упущеної) вигоди, шляхом здавання оренду відповідного нерухомого майна Павільйону № 44.

Відповідач зазначає, що суд має враховувати ту обставину, що впала кількість орендарів торгівельних місць на ринку з причин повномасштабної агресії росії на нашу державу на підтвердження чого надав висновок фахівців статистичного відділу Центрального ринку.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача спричиненої майнової шкоди (упущеної вигоди) у зв`язку з чиненням відповідачем перешкод в користування майном, розташованим на території центрального ринку м. Дніпро "Озерка" за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2, шляхом його використання у торгівельній діяльності в період з з 16.02.2019 по 15.02.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 540/16 від 17.04.1997 затверджено акт державної технічної комісії від 09.04.1997 про прийняття в експлуатацію магазину загальною площею 918 кв. м по АДРЕСА_1 збудованого ПП Фірма ФБМ.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997, зареєстрованого за № 000676, Дніпропетровською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області надано ПП Фірма ФБМ у постійне користування 0,0635 гектарів землі для здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 02.02.1998, зареєстрованого за № 000686, Дніпропетровською міською радою народних депутатів Дніпропетровської області надано ПП Фірма ФБМ у постійне користування 0,01 гектарів землі для здійснення торгівельної діяльності.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Приватне підприємство Фірма ФБМ є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2, м. Дніпро (територія Центрального ринку Озерка), а саме:

- нежитлова будівля, будівля магазину Авангард літ. S-2, S1-2;

- нежитлова будівля павільйон №44 Промтовари літ. АЄ-1, АЄ1-2, АЄ2-1 загальною площею 79,4 кв.м.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 дозволено ПП Фірма ФБМ організувати торгівельний майданчик за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпропетровськ (біля ТЦ Авангард). Зобов`язано директора ПП Фірма ФБМ забезпечити умови для торгівлі на майданчику згідно з Правилами торгівлі на ринках.

19.02.2001 позивачем створено торговельний майданчик за адресою: вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ Авангард) з кількістю торгівельних місць 16, на підтвердження чого позивачем надано дублікат рішення ПП Фірма ФБМ № 1 від 19.02.2001.

21.04.2006 між ПП Бріма (продавець) з ПП Фірма ФБМ (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 950 (далі - Договір № 950), за умовами пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю павільйон №44 Промтовари літ. АЄ-1, АЄ1-2, АЄ2-1 загальною площею 79,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. №2. Ця нежитлова будівля належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 08.09.2005 за р. № 2792, зареєстрованого КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації 11.10.2005, реєстраційний номер 11712671.

20.02.2007 та 25.05.2007 позивач купив на підставі договорів купівлі-продажу у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 металевий кіоск з вікнами 6 м, металевий кіоск з тентом та ролетами, металевий бокс з ролетами L=3м, метало-брезентовий контейнер з ролетами.

Факт набуття позивачем права власності на кіоски (бокси), оформлення зарахування їх до складу основних засобів позивача підтверджується наступними доказами:

- видатковим касовим ордером від 02.04.2007 № 42 щодо купівлі 20.02.2007 ПП Фірма ФБМ у ОСОБА_1 метало-брезентового контейнеру з ролетами;

- платіжними дорученнями № 402 від 17.04.2007, № 381 від 16.03.2007, № 473 від 15.06.2007, № 443 від 16.05.2007, № 539 від 15.08.2007, № 509 від 16.07. 2007, № 661 від 18.12.2007, щодо купівлі 20.02.2007 ПП Фірма ФБМ у ОСОБА_2 металевого кіоску з вікнами, дверми довжиною 6 метрів;

- платіжними дорученнями № 626 від 16.11.2007, № 656 від 17.12.2007, № 594 від 17.10.2007, № 565 від 14.09.2007, щодо купівлі 20.02.2007 ПП Фірма ФБМ у ОСОБА_2 металевого кіоску з тентовою тканиною та ролетами довжиною 3 м;

- видатковими касовими ордерами № 49 від 27.06.2007, № 52 від 01.08.2007, № 54 від 03.09.2007, № 63 від 01.10.2007, № 68 від 01.11.2007, щодо купівлі 25.05.2007 ПП Фірма ФБМ у ОСОБА_3 металевого боксу з ролетами довжиною 3 м;

- актами приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 20.02.2007 згідно типової форми № 03-1 у кількості 3 шт.,

- актом приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів від 25.05.2007 згідно типової форми № 03-1,

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 по справі № 904/2651/20;

- наказом ПП Фірма ФБМ від 01.02.2022 № 1/22 про проведення інвентаризації;

- актом ПП Фірма ФБМ переоцінки основних засобів від 02.02.2022,

- балансовою довідкою ПП Фірма ФБМ № 2/22 від 02.02.2022.

Вищезазначені кіоски, бокс, контейнер, розміщені позивачем на торговельному майданчику за адресою: АДРЕСА_1 біля магазину Авангард відповідно до Положення про порядок облаштування та експлуатації торговельних майданчиків (тимчасових ринків), затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 09.06.1999 №8.

17.12.2007 позивач організував на торговельному майданчику 16 торгівельних місць. На підтвердження цих обставин позивач надав Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001; дублікат Рішення власника ПФ ФБМ від 19.02.2001 №1, - дублікат Рішення власника ПП Фірма ФБМ № 4 від 17.12.2007 та схему до нього,

20.02.2007 придбаний у ОСОБА_1 контейнер та у ОСОБА_2 два кіоски поставлені позивачем на баланс підприємства за інвентарними № 00019, 00016, 00017 та оформлено зарахування їх до складу основних засобів позивача, як матеріальних активів, які очікується використовувати як засоби праці строком більше ніж один рік у господарській діяльності. На підтвердження зазначених обставин позивач надав дублікати актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20.02.2007.

25.05.2007 придбаний у ОСОБА_3 металевий бокс з ролетами був поставлений позивачем на баланс за інвентарним № 00018 та оформлено зарахування його до складу основних засобів позивача, як матеріального активу, який очікується використовувати як засіб праці строком більше ніж один рік у господарській діяльності. На підтвердження зазначених обставин позивач надав дублікат акту приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.05.2007.

Відповідно до Акту № 1 від 25.01.2011 про вилучення до знищення документів і справ, що не внесені до Національного фонду, на підставі Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів, відібрані до знищення, як такі, що не мають науково-історичної цінності і втратили практичне значення документи ПП Фірма ФБМ, зокрема - Касові документи (прибутково-видаткові касові ордери, пл. відомості, корінці квитанції та ін.) за 2005 - 2007 роки були знищені.

01.01.2017 ПП Фірма ФБМ, як орендодавець, з ОСОБА_6 , як орендарем, уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі - Договір №3), за умовами якого:

- предметом Договору є 3 торговельних місць загальною площею 3 м2 на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 3 850 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (пункт 16);

- договір підлягає автоматичному продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження договору (пункт 18).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2017 до Договору оренди торговельного місця № 3 від 01.01.2017, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 9 та читати його в такій редакції: Орендна плата за місяць, починаючи з 01.09.2017 складає 4 200 грн без ПДВ за весь об`єкт оренди.

01.01.2018 Фірма ФБМ (орендодавець) з ОСОБА_6 (орендар) уклали Договір № 4 оренди торговельного місця (далі - Договір № 4), за умовами якого:

- предметом Договору є 3 торговельних місця на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 4 200 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (пункт 16);

В подальшому строк Договору №4 продовжено до 31.12.2018.

01.01.2017 ПП Фірма ФБМ (орендодавець) з ОСОБА_7 (орендар) уклали Договір № 5 оренди торговельного місця (далі - Договір № 5), за умовами якого:

- предметом Договору є 1 торговельне місце загальною площею 1 кв. метр на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається орендодавцем у тимчасове користування орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 1 500 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (пункт 16);

01.09.2017 ПП Фірма ФБМ (орендодавець) з ОСОБА_7 (орендар) уклали Договір № 5 оренди торговельного місця (далі - Договір від 01.09.2017) та 01.01.2018 Договір № 6 оренди торговельного місця (далі - Договір № 6) за умовами яких:

- яких предметом Договорів є 7 торговельних місць на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 10 050 грн (пункт 9);

- договір від 01.09.2017 укладено строком на один рік та він діє з 01.09.2017 до 31.12.2017 включно (пункт 16);

- договір № 6 укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (пункт 16);

В подальшому строк Договору № 6 продовжено до 31.12.2018.

01.01.2017 Фірма ФБМ (орендодавець) з ОСОБА_6 (орендар) уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі - Договір від 01.01.2017), за умовами якого:

- предметом Договору є 6 торговельних місць загальною площею 3 кв. метрів на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 3 850 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (пункт 16).

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2017 до Договору оренди торговельного місця № 3 від 01.01.2017, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 9 та читати його в такій редакції: Орендна плата за місяць, починаючи з 01.09.2017 складає 4200 грн без ПДВ за весь об`єкт оренди.

01.01.2018 Фірма ФБМ (орендодавець) з Шкаєвою О.Ю. (орендар) уклали Договір № 4 оренди торговельного місця (далі - Договір № 4), за умовами якого:

- предметом Договору є 3 торговельних місця на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 4200 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та він діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (пункт 16);

В подальшому строк Договору №4 продовжено до 31.12.2018.

10.05.2018 Фірма ФБМ (орендодавець) та ОСОБА_8 (орендар) уклали Договір № 3 оренди торговельного місця (далі - Договір від 10.05.2018), за умовами якого:

- предметом Договору є 3 торговельних міста загальною площею 3 кв. метри на території торговельного майданчика ПП Фірма ФБМ, вул. Шмідта, 2 (далі - об`єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове користування Орендареві для провадження торговельної діяльності (торгівля непродовольчою групою товарів) (пункт 1.1);

- орендна плата за об`єкт оренди становить за місяць оренди 3 500 грн (пункт 9);

- договір укладено строком на один рік та діє з 10.05.2018 до 31.12.2018 включно (пункт 16);

01.01.2017 Фірма ФБМ (орендодавець) з Ркоян Р.Б. (орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір від 01.01.2017), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно магазин (надалі - майно), площею 97 кв. м., розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. Майно передається в оренду з метою реалізації товару непродовольчої групи (пункт 1.1);

- орендна плата за місяць складає 12000 грн за весь орендований об`єкт. Орендна плата може за згодою сторін змінюватися в залежності від рівня інфляції та інших макроекономічних показників (пункт 3.2);

- договір укладено строком на один рік, та діє з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно (пункт 9.1).

01.08.2018 ПП Фірма ФБМ (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна № 1 (далі - Договір № 1), за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно магазин (надалі - Майно), площею 97 кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2. Майно передається в оренду з метою реалізації товару непродовольчої групи (пункт 1.1);

- орендна плата за місяць складає 13 200 грн за весь орендований об`єкт. Орендна плата може за згодою сторін змінюватися в залежності від рівня інфляції та інших макроекономічних показників (пункт 3.2);

- Договір укладено строком на один рік, та він діє з 01.01.2018 до 30.06.2018 включно (пункт 9.1).

В подальшому строк Договору №1 продовжено до 31.12.2018.

01.01.2019 Фірма ФБМ (орендодавець) та Ркоян Р.Б. (орендар) уклали Договір оренди № 2 нежитлового приміщення (далі - Договір від 01.01.2019) та 01.01.2020 уклали Договір оренди №2 нежитлового приміщення (далі - Договір від 01.01.2020), за умовами яких:

- орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (надалі -Об`єкт оренди), загальною площею 97 кв.м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 2 (пункт 1.1);

- орендна плата за місяць складає 14 000 грн без ПДВ за весь об`єкт оренди. Орендна плата є незмінною на весь строк дії договору (пункт 4.1);

- договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, а саме з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 7.1 Договору від 01.01.2019);

- договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, а саме з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 7.1 Договору від 01.01.2020).

Відповідно до додаткової угоди № 1/02/20 від 01.03.2020 до Договору оренди № 2 нежитлового приміщення від 01.01.2020 сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 4.1 та викласти його у наступній редакції: 4.1. У зв`язку з неможливістю усунути перешкоди в користуванні орендодавцями приміщення (металевий паркан сірого кольору) Орендар (Ркоян Р.Б.) звільняється від обов`язку сплати орендної плати з 01.03.2020 до повного усунення перешкод.

Згідно з Актом від 01.08.2020 приймання-повернення нежитлового приміщення в оренду до Договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.01.2020, Орендар Ркоян Р.Б. передав, а Орендодавець (Позивач) прийняв з оренди нежитлове приміщення загальною площею 97 кв. м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2.

Позивачем до матеріалів справи надано банківські виписки по рахункам, як докази оплати Орендарями орендної плати за об`єкт оренди.

23.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Позивачем зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:06:090:0353 та 1210100000:06:090:0354.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 (залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021) позов Фірма ФБМ до КП Центральний ринок про усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково, зобов`язано КП Центральний ринок усунути перешкоди Фірмі ФБМ в користуванні:

-приміщенням магазину Авангард, загальною площею 911,8 м2, який належить Фірмі ФБМ на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності САА №806256 від 08.08.2006 виконкому Дніпропетровської міської ради та розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, на земельній ділянці площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в постійному користуванні Фірми ФБМ;

-приміщенням павільйону №44 Промтовари, загальною площею 79,4 м2, який належить Фірмі ФБМ на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВСР №784987, реєстровий №950, від 21.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. та який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро, на земельній ділянці площею 0,01 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0354, яка перебуває в постійному користуванні Фірми ФБМ;

-земельною ділянкою загальною площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро та знаходиться у постійному користуванні Фірми ФБМ на підставі державного акту на право постійного користування землею від 30.12.1997 серії ДПД №75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1952 від 18.12.1997, за місцем розташування магазину Авангард;

-земельною ділянкою загальною площею 0,01га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0354, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро та знаходиться у постійному користуванні Фірми ФБМ на підставі державного акту на право постійного користування землею від 02.02.1998 серії ДПД №75, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №36 від 22.01.1998, за місцем розташування павільйону №44 Промтовари;

-торговельним майданчиком, організованим Фірмою ФБМ на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 біля магазину Авангард, який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро на земельній ділянці, площею 0,0635 га з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, яка перебуває в користуванні Фірми ФБМ,

шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину Авангард і навколо павільйону № 44 Промтовари та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч з магазином Авангард у строк 5 (п`ять) календарних днів з дня набрання чинності рішення суду в цій справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 904/2651/20 апеляційну скаргу ТОВ "КП Центральний ринок" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 залишено без змін.

В акті приватного виконавця від 18.01.2022 зазначено, що виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №904/2651/20, в частині демонтажу замків на торгівельному майданчику поруч з магазином Авангард представники боржника зазначили наступне: замки у зазначеному вигляді повішані на ролети торгівельних боксів кількість яких складає 5 шт. Тобто практично відсутній торгівельний майданчик з торгівельними місцями в кількості 16 шт., а фактично розташовано 5 торгівельних боксів. Торгівельними боксами боржник не користується і фактичних користувачів на даний момент встановити не можливо. Замки, що знаходяться на торгівельних боксах за твердженням представника боржника, не належать боржнику, а належать фактичним користувачам таких торгівельних боксів. У зв`язку з вищезазначеним боржник вважає за неможливе демонтаж замків.

20.01.2022 комісією Фірми ФБМ складено акт № 1/22 про відсутність (обмеження) доступу до майна в якому зазначено, що станом на 10:00 год. 20.01.2022 відсутній (обмежений) доступ до Павільйону №44 Промтовари Фірмі ФБМ, який знаходиться за адресою: вул. Шмідта, 2, у м. Дніпро через те, що працівниками та адміністрацією КП Центральний ринок встановлено перед входом до будівлі залізні прилавки з навісами сірого кольору у кількості 3 шт. і дістатися всередину павільйону неможливо.

24.01.2022 комісією Фірми ФБМ складено акт № 3/22 про відсутність (обмеження) доступу до майна в якому зазначено, що станом на 10:00 год. 24.01.2022 відсутній (обмежений повністю) доступ до другого основного входу магазину Авангард зі сторони центрального ринку в м. Дніпро Озерка за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро через те, що в ніч з 21.01.2022 по 22.01.2022 між торговими місцями зазначеного вище торговельного майданчику Фірми ФБМ, саме у тому місці, де розташовано другий основний вхід у будівлю магазину Авангард, адміністрацією КП Центральний ринок безпідставно самостійно встановлено паркан (металеву огорожу) коричневого кольору.

Відповідно до акту приватного виконавця від 28.01.2022 боржником в присутності виконавця та представника стягувача 18.01.2022 усунуто перешкоди в користуванні приміщенням магазину Авангард шляхом демонтажу металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину Авангард, про що складено відповідний Акт приватного виконавця. Боржником в присутності виконавця та представника стягувача 18.01.2022 частково усунуто перешкоди в користуванні приміщенням павільйону № 44 Промтовари, а саме демонтовано паркан сірого кольору, який знаходився перед входом до павільйону довжиною 8,360 м в кінці павільйону залишився паркан з хвірткою сірого кольору, який примикає до фасаду павільйону. Станом на 28.01.2022 перед входом до магазину Авангард встановлена споруда коричневого кольору.

Відповідно до постанови приватного виконавця про накладення штрафу від 01.02.2022 у виконавчому провадженні №68156121, з метою перевірки виконання рішення виконавець 28.01.2022 здійснив вихід за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2. В процесі перевірки виконання рішення, виконавцем встановлено, що боржником не виконано в повному обсязі вимоги суду визначені у наказі Господарського суду Дніпропетровської обласні виданому 06.01.2022 у справі №904/2651/20, а саме: не усунуто перешкоди в користуванні майданчиком торгівельного розташованим біля магазину Авангард на земельній ділянці з кадастровим номером № 1210100000:06:090:0353, оскільки на 5 торгівельних місцях, розташованих на даному майданчику встановлені ролети з вбудованими замками; не усунуто в повному обсязі перешкод в користуванні приміщенням павільйону № 44 Промтовари, оскільки в кінці павільйону залишився паркан сірого кольору, який примикає до фасаду павільйону № 44 Промтовари.

01.02.2022 позивачем прийнято рішення № 01/02/22 про виготовлення дублікатів Рішення №1 власника Фірми ФБМ від 19.02.2001 та схеми розташування торговельних місць торгівельного майданчика Фірми ФБМ по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ Авангард), Рішення №4 власника Фірми ФБМ від 17.12.2007 та Схеми розташування об`єктів на торговельних місцях торговельного майданчика Фірми ФБМ по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ Авангард), інших документів, пов`язаних з торгівельним майданчиком Фірми ФБМ по вул. Шмідта, 2 (біля ТЦ Авангард) та об`єктами, розміщеними на ньому.

01.02.2022 позивачем проведено переоцінку двох кіосків, боксу та контейнера, як основних засобів підприємства, з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019 та визначено актуальну вартість цих оборотних активів. На підтвердження позивачем надано наказ ПП Фірма ФБМ від 01.02.2022 № 1/22, Акт переоцінки основних засобів від 02.02.2022, балансову довідку № 2/22 від 02.02.2022.

06.06.2022 позивач звернувся до Начальника ДРЕС листом № 02/06/22 з проханням надати послуги з пошуку місця пошкодження КЛ 0,4 кВт ТП-111, РБ 13- ел. щитова за адресою вул. Шмідта, 2.

Рішенням суду у справі №904/2651/20 в діях відповідача встановлено факт правопорушення (протиправної поведінки) відносно позивача, яке мало триваючий характер, у зв`язку з чим позов ПП Фірма ФБМ до ТОВ КП Центральний ринок задоволено в частині усунення перешкод в користуванні майном: приміщенням магазину Авангард, загальною площею 911,8 м2; приміщенням павільйону № 44 Промтовари, площею 79,4 м2, земельною ділянкою загальною площею 0,0635 га з кадастровим номером №1210100000:06:090:0353, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро; земельною ділянкою загальною площею 0,01га з кадастровим номером №1210100000:06:090:0354, яка розташована за адресою: вул. Шмідта 2; торговельним майданчиком, організованим ПП Фірма ФБМ на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001 біля магазину Авангард, який розташований за адресою: вул. Шмідта 2, м. Дніпро на земельній ділянці, площею 0,0635га з кадастровим номером №1210100000:06:090:0353, яка перебуває в користуванні ПП Фірма ФБМ шляхом демонтажу власними силами, за власний кошт металевого паркану сірого кольору по периметру (навколо) магазину Авангард і навколо павільйону № 44 Промтовари та демонтажу замків на торговельному майданчику поруч з магазином Авангард.

Судом у справі № 904/2651/20 на підставі досліджених письмових доказів та матеріалів справи встановлено: У період з 27-28 грудня 2018 року невідомі особи захопили торговельний майданчик позивача шляхом демонтажу замків на торговельних місцях та замінили їх на інші. 29.12.2018 комісія Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" обстежила торгівельний майданчик та встановила відсутність доступу власника ПП "Фірма "ФБМ" до усіх 16 торгових місць торговельного майданчику за адресою вул. Шмідта,2 у м. Дніпро (Акт № 1 про відсутність (обмеження) доступу до майна від 29.12.2018 міститься в матеріалах справи, а.с. 52). Також відповідачем не спростовано доводи позивача щодо перешкоджання позивачу в користуванні власними торговими місцями, які організовано позивачем відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 231/1 від 15.02.2001.

Таким чином, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 встановлено факт того, що саме дії відповідача обмежували права позивача у веденні підприємницької діяльності.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 4) інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, в тому числі, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15 ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Як вбачається з позовної заяви, саме на підставі встановленого рішенням суду від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 факту чинення ТОВ КП Центральний ринок позивачу перешкод в користуванні майном позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь спричинені збитки (упущену вигоду).

Як зазначалося вище, рішенням у справі № 904/2651/20 в діях відповідача встановлено факт правопорушення (протиправної поведінки) відносно позивача, яке мало місце станом на дату звернення з позовом у справі № 904/2651/20.

Виходячи з обставин, встановлених у рішенні суду в справі № 904/2651/20 та наведених доказів у даній справі, суд дійшов висновку про доведення позивачем і не спростування відповідачем наявності в діях останнього усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що збитки позивача підтверджуються наведеними вище договорами, які укладалися позивачем з орендарями свого майна ( ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ), доказами сплати орендарями позивачу орендної плати та неможливість укладання договорів оренди майна після чинення перешкод у користуванні майном відповідачем.

За наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач у спірний період міг мати реальну можливість отримати дохід.

Тобто, саме протиправна поведінка відповідача, яка полягає в демонтажі замків на торгівельних місцях та установлені парканів перед торговими місцями позивача та павільйоном №44, що спричинило перешкоди у веденні господарської діяльності, завдала позивачеві збитків, що свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача.

При перевірці періоду, за який позивач розрахував спричинені відповідачем збитки, судом встановлено, що в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 у справі № 904/2651/20 визначено початок періоду часу вчинення відповідачем перешкод позивачу щодо кожного виду його майна, а саме те, що відповідач почав чинити перешкоди позивачу у користуванні:

- торговельним майданчиком з 27-28 грудня 2018 року;

- павільйоном № 44 "Промтовари" в ніч з 16.02.2020 на 17.02.2020.

Виходячи з цих встановлених рішенням суду обставин, які входять до предмету доказування у справі № 904/627/22, позивач, обмежуючись 3-річним строком позовної давності, визначив період чинення йому перешкод за який здійснив розрахунок розміру спричинених йому збитків у вигляді упущеної вигоди, а саме:

- через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" біля магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за період з 16.02.2019 по 20.05.2020;

- через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", який розташований на території центрального ринку міста Дніпро "Озерка" за період з 01.03.2020 по 20.05.2020.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував період часу за який позивач розрахував збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17). Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Частина п`ята статті 12 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право, якщо інше не встановлено судом.

Одночасно з зазначеним, статтею 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Із зазначеного вбачається, що добросовісність та розумність дій позивача під час придбання майна, яке розташоване на території Центрального ринку Озерка у м. Дніпро, його право власності на це майно презюмується з огляду на що тягар спростування відповідних презумпцій в межах даної справи має покладатись на відповідача.

Нарівні з цим, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17; від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Відповідно до статті 89 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку всім наданим доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача обставин, що входять до предмета доказування по справі.

Таким чином, зважаючи на обставини і докази, з`ясовані та досліджені у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, приймаючи до уваги встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку про доведеність позивачем своїх вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, зі стягненням з відповідача:

- збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 16.02.2019 по 15.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності майна позивача у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами №00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у загальному розмірі 790 200,00 грн.,

- збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у період з 01.03.2020 по 01.02.2022 у використанні в підприємницькій діяльності майна позивача у вигляді павільйону №44 Промтовари, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка за адресою: вул. Шмідта, 2, м. Дніпро у сумі 322 000,00 грн.

Щодо доказів, поданих сторонами до матеріалів справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні надати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Окрім цього, відповідно до п. п. 6-7 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи повідомлені сторони про всі обставини справи, які їм відомі; чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Зі змісту вищенаведених норм убачається, що в межах позовного провадження докази у справі подаються виключно в межах підготовчого засідання у встановлені судом або ГПК України строки. При цьому, відповідач повинен подати докази разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості їх подання повідомляє про це суд із зазначенням поважних причин такого неподання для надання судом додаткового строку для подання таких доказів. Неподання доказів у встановлені судом або законом строки та недоведення поважності причин такого неподання має наслідком неприйняття таких доказів до розгляду.Суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною з клопотанням на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на зазначене суд констатує наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують обставини, що входять до предмету доказування, а саме підтверджують факт чинення відповідачем перешкод у використанні позивачем в підприємницькій діяльності його рухомого майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарними номерами №00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торговельних місць і які розміщені на торговельному майданчику позивача, розташованому на території центрального ринку міста Дніпро Озерка біля магазину Авангард за адресою: вул. Степана Бандери (Шмідта), 2, м. Дніпро та нерухомого майна у вигляді павільйону №44 Промтовари, який розташований на території центрального ринку міста Дніпро Озерка за адресою: вул. Степана Бандери (Шмідта), 2, м. Дніпро, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди.

На підтвердження обставин належності цього майна позивачу, ним надані суду та містяться в матеріалах справи належні, допустимі та вірогідні докази, у тому числі і первинні та розрахункові документи, про які зазначено вище, та які не спростовано відповідачем.

Стосовно доводів відповідача про те, що спірні кіоски належать йому та зареєстровані за ним, а саме: торгівельні бокси (кіоски) під літ. 2Р-1 та 2С-1 площею 18,8 м2 та 14,6 м2; та стосовно необхідності оцінити ці докази відповідача судом наявні в матеріалах справи під час нового розгляду справи, то суд їх не приймає до розгляду з огляду на наступне.

При первісному розгляді справи до відзиву відповідач не надав належних доказів на спростування позиції позивача та на підтвердження своєї позиції.

Клопотанням від 25.11.2022 відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію викопіювання з тому №4 висновку №1086-12 будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ з виконання будівельних норм і правил до розміщення належних ТОВ КП Центральний ринок будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Шмідта, 2.

Клопотаннями від 05.12.2022 відповідач просив суд долучити до матеріалів справи докази на підтвердження права власності стосовно боксів під літ. 2С-1 та 2Р-1 по вул. Шмідта, 2 у м. Дніпро поблизу магазину Авангард (літ. S-2), а саме:

- копію першого (титульного) аркушу технічного паспорту БТІ на об`єкти нерухомого майна, яке розташовується за адресою: Шмідта, 2 в м. Дніпро,

- копію викопіювання з схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту БТІ щодо фактичного місце розташування торговельних боксів, позначених літ. 2С-1 та 2Р-1 по АДРЕСА_1 ,

- копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21936664 від 20.02.2009.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.02.2023 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" від 25.11.2022 та 05.12.2022 про долучення доказів, про витребування оригіналів доказів, про призначення експертизи та залучення до участі у справі третіх осіб відмовлено.

Суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заперечуючи проти позову відповідач має право надати суду відзив на позов у встановлений ч. 8 ст. 165 ГПК України строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту вищенаведених норм убачається, що відповідач повинен подати докази разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості їх подання повідомляє про це суд із зазначенням поважних причин такого неподання для надання судом додаткового строку для подання таких доказів. Неподання доказів у встановлені судом або законом строки та недоведення поважності причин такого неподання має наслідком неприйняття таких доказів до розгляду.

Суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту вищенаведених норм убачається, що відповідач повинен був подати докази разом із відзивом на позовну заяву, а у разі неможливості їх подання повідомити про це суд із зазначенням поважних причин такого неподання для надання судом додаткового строку для подання таких доказів. Неподання доказів у встановлені судом або законом строки та недоведення поважності причин такого неподання має наслідком неприйняття таких доказів до розгляду.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву не додавались ані висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, ані та Довідка №21.

Зважаючи на викладене, відповідач при новому розгляді справи повинен був подати клопотання про прийняття в якості доказів цих документів, поданих з пропуском строку встановленого ГПК України, із зазначенням поважних підстав неможливості їх подання у строки, визначені законом, чого ним зроблено не було, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для прийняття цих документів в якості належних доказів.

На підстави викладеного, суд не приймає та залишає без розгляду такі докази відповідача, як:

- копія викопіювання з тому №4 висновку №1086-12 будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського НДІСЕ,

- копія першого (титульного) аркушу технічного паспорту БТІ на об`єкти нерухомого майна, яке розташовується за адресою: Шмідта, 2 в м. Дніпро,

- копія викопіювання з схематичного плану земельної ділянки до технічного паспорту БТІ щодо фактичного місце розташування торговельних боксів, позначених літ. 2С-1 та 2Р-1 по АДРЕСА_1 ,

- копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 21936664 від 20.02.2009.

З цих же підстав суд доходить висновку про залишення без розгляду двох інших доказів відповідача Висновку експерта № 1391-04 від 17.04.2023, який він подав разом з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 05.04.2023 по справі №904/627/22, та Довідки №21 відділу внутрішнього аудиту та контролю відповідача від 25.03.2024, яка додана відповідачем до письмових пояснень від 26.03.2024 на пояснення представника позивача від 22.03.2024 у справі №904/627/22 та які не були прийняті апеляційною інстанцією.

Доводи відповідача щодо віднесення спірного майна до рухомого або нерухомого, так само, як і доводи щодо наявності права власності відповідача на спірні кіоски (бокси) не приймаються судом з приводу того, що в обґрунтування цих доводів відповідач посилається на висновок експерта № 1391-04 від 17.04.2023, який не прийнятий судом в якості додаткового доказу, оскільки він поданий з порушенням порядку та строків надання доказів, встановлених ГПК України, без клопотання поновлення цих строків.

При цьому, не зважаючи на залишення без розгляду доказів, поданих відповідачем з пропуском строку, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що навіть якщо б прийняти позицію відповідача, що спірні бокси є об`єктами нерухомого майна, то відповідач не міг в законний спосіб стати їх власником, оскільки вони розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:090:0353, загальною площею 0,0635 га, яка перебуває з 1997 року в постійному безперервному користуванні позивача, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею Дніпропетровської міської ради від 30.12.21997 серії ДПД № 75, який був виданий на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1952 від 18.12.1997, за місцем розташування магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить інформаційна довідка № 296445956 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2022.

Викопіювання з висновку експерта Дніпропетровського НДІСЕ не може свідчити про права відповідача на торгові бокси розташовані на земельній ділянці позивача і з інших підстав, бо навіть частина експертизи містить посилання на земельну ділянку, на якій вони розміщені, а саме кадастровий номер 1210100000:06:090:0304, в той час, як спірні торгові бокси розташовані на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:06:090:0353 біля магазину Авангард, який на праві власності належить позивачу.

Таким чином, є незрозумілою поведінка відповідача, яка виражається у тому, що він змінив свою позицію стосовно статусу боксів та його власника відповідно до позиції в іншій судовій справі між тими ж сторонами, яка вже розглянута у справі № 904/2651/20.

Окрім того, висновок будівельно-технічної експертизи від 25.04.2012 не містить посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, що суперечить приписам ч.7 ст.98 ГПК України.

Слід також зазначити, що рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації Захисники правопорядку від 29.12.2008, на підставі якого за Відповідачем зареєстровано право власності на бокси-кіоски, в т.ч. на тимчасові споруди 2Р-1 і 2С-1, скасовано ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 20011 року по справі № 6-34/11, яка залишена в силі Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2012 року(т.3 а.с. 48-57).

Щодо заперечень відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази придбання, транспортування до місцезнаходження та облаштування позивачем 16-ти торгівельних місць суд зазначає, що ненадання позивачем частини належних доказів придбання кіосків через знищення певних документів у 2011 році, зокрема касових документів (прибутково-видаткових касових ордерів, платіжних відомостей, корінців квитанцій та ін.) за 2005-2007 роки, не спростовує доводів позивача, оскільки сама лише відсутність у позивача оригіналів частини законно знищених документів щодо укладення договорів купівлі-продажу кіосків (яток, боксів) не є підставою для висновків про не проведення позивачем господарських операцій з їх придбання. На підтвердження обставин придбання цього майна позивачем надані до суду та містяться в матеріалах справи інші належні докази, у т.ч. і первинні та розрахункові документи, про які зазначено вище. крім того, ці обставини не спростовують доводів і доказів позивача про завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні зазначеним майном у визначений позивачем період.

Доводи відповідача про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_5 , який орендував у позивача приміщення павільйону № 44 "Промтовари", жодним чином не спростовують доводів та доказів позивача про завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні зазначеним майном у визначений позивачем період, оскільки не доводять того, що ОСОБА_5 припинив чи не припинив би свою підприємницьку діяльність, якби відповідач не чинив протиправних дій щодо позивача.

Не приймаються також заперечення відповідача щодо неможливості позивача здавати спірне майно в оренду у зв`язку з тим, що ці приміщення є захаращеними та в них відсутнє електропостачання, оскільки спір стосується періоду 16.01.2019 15.02.2022, а не сьогодення. доказів в підтвердження іншого відповідачем не надано.

З тих же підстав не приймаються заперечення відповідача стосовно того, що з періоду повномасштабної агресії росії (24.02.2022) значно впала кількість орендарів.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 19 564,98грн., про що свідчить платіжне доручення № 3529 від 16.02.2022.

Під час розгляду справи позивачем заява про відмову від частини позовних вимог позовних вимог, згідно якої підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 123,99 грн.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 1 440,99грн., про що позивачем заявлено клопотання.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в розмірі 18 123,99 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок" про стягнення збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди в сумі 1 304 332,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК" (49038, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 2, код 01557911) на користь Приватного підприємства "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859) 790 200,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді 4-х яток (кіосків) з інвентарним номером № 00016, 00017, 00018, 00019, на яких створено 16 торгових місць, 322 000,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди через чинення перешкод у використанні в підприємницькій діяльності майна у вигляді павільйону № 44 "Промтовари", 18 123,99 грн. судового збору, про що видати наказ.

Повернути Приватному підприємству "Фірма "ФБМ" (49000, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 8 А, код 19151859) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1 440,99 грн., сплачений за платіжною інструкцією № 3529 від 16.02.2022 на суму 19 564,98 грн., про що видати ухвалу.

Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	20.08.2024
Оприлюднено	26.08.2024
Номер документу	121155728
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо самочинного будівництва

Назаренко Наталія Григорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.08.2024 по справі 904/627/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/627/22

Рішення від 20.08.2024

Рішення
від 20.08.2024 по справі 904/627/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ