Ухвала

від 21.08.2024 по справі 910/8022/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.08.2024Справа № 910/8022/24

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури

про забезпечення позову

у справі № 910/8022/24

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН ГЕЙМ"

про стягнення 17 062 521,00 грн,

без виклику представників сторін,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАН ГЕЙМ" про стягнення 17 062 521,00 грн.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо внесення плати за отримані ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 16 029 000,00 грн, за прострочення сплати якої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в розмірі 516 524,91 грн та 3% річних у сумі 516 996,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 позовну заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.07.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8022/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.09.2024.

02.08.2024 через систему «Електронний суд» від Заступника керівника Київської міської прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ «ФАН ГЕЙМ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «ФАН ГЕЙМ», у межах суми позовних вимог на загальну суму 17 062 521,05 грн;

- накласти арешт на частки у статутному капіталі ТОВ «ФАН ГЕЙМ» номінальною вартістю 32 000 000 грн, належні ОСОБА_1 у розмірі 50% (16 000 000 грн) та Вольському Марціну Томашу у розмірі 50% (16 000 000 грн), лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ФАН ГЕЙМ» (пр-т Голосіївський, буд. 120, корп. 1, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 24929930) та/або державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «ФАН ГЕЙМ» (пр-т Голосіївський, буд. 120, корп. 1, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 24929930), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних з входженням до складу учасників.

В обгрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що згідно наданої податкової звітності, наявних у ТОВ «ФАН ГЕЙМ» грошових коштів недостатньо для захисту інтересів позивача, а також у відповідача відсутнє зареєстроване на праві приватної власності нерухоме майно, що, у разі задоволення позову, унеможливить здійснення належного захисту майнових прав та законних інтересів позивача Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливають на фінансовий стан позивача та на наповнюваність бюджету, оскільки сума простроченої заборгованості є великою.

Отже, існують ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання. Подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості.

У свою чергу вжиття заходів забезпечення позову є необхідним мінімумом задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки це дасть можливість хоча б у якійсь частині виконати рішення суду, у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 стаття 137 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 та 4 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Із врахуванням викладеного вище та враховуючи обґрунтування поданої Прокурором заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо необхідності її часткового задоволення з наступних підстав.

Так, суд вказує, що арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, на яку посилається скаржник.

Враховуючи наведені Прокурором обґрунтування підстав звернення до суду з позовом - існування у Відповідача значної суми заборгованості перед Державним бюджетом України, суд вважає визначений Прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Відповідачу у межах суми позовних вимог на загальну суму 107 545 916,09 гривні є адекватним, співмірним та логічно пов`язаним із предметом даного позову, що тим самим забезпечить виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та тим самим досягне мети забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Що стосується двох інших заходів забезпечення суд зазначає, що відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 83 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 1-3 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статтею 9611 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Так, згідно положень пункту 1 частини 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном.

При цьому, враховуючи предмет даного спору та визначених прокурором його учасників, наразі судом не вбачається підстав для накладення арешту на частки засновників (учасників) відповідача в межах різниці між сумою ціни позову та арештованими грошовими коштами, у разі їх недостатності оскільки, на переконання суду, такий захід не є адекватним, безпосередньо впливає на права (в тому числі і корпоративні) та обов`язки третіх осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що не вбачає підстав та застосування заходів забезпечення позову, які безпосередньо стосуються засновників (учасників) відповідача, оскільки ТОВ «ФАН ГЕЙМ» згідно вказаних вище положень чинного законодавства несе відповідальність виключно в межах належного йому майна.

Припущення того, що сума в розмірі 32 000 000 грн або ж сума в розмірі заявлених прокурором вимог, станом на дату звернення до суду з позовом може бути відсутня на поточному рахунку відповідача не є підставою для покладення відповідальності за зобов`язаннями товариства на його засновників (учасників), в тому числі в силу організаційно-правової форми товариства.

Також судом критично сприймається такий спосіб забезпечення позову (пункт 2 заяви про забезпечення позову) в силу його не конкретизованості та зазначення Прокурором формулювання його як другорядного: "у разі недостатності коштів", що є порушенням принципу адекватності та співмірності.

Відповідно до частини 10 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Згідно положень частини 9 статті 137 ГПК України суд, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу у випадку, якщо вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, що в межах даного спору відсутнє.

Суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018), однак, з наданих прокурором доказів не вбачається за можливе встановити, що відповідачем вчиняються чи мають намір вчинятися реєстраційні дії щодо зміни відомостей про розмір статутного капіталу, про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників а відтак, є виключно припущенням прокурора.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 ГК України), а тому заявлений захід забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на частки та заборони здійснювати реєстраційні дії не є співмірними та логічно пов`язаними з предметом спору, адже може призвести до обмеження корпоративних прав засновників Відповідача та може мати для товариства негативні наслідки, в тому числі заважатиме здійсненню господарської діяльності, зокрема, з метою отримання прибутку.

Вказане свідчить про порушення співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За приписами статей 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За сукупністю зазначеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви прокурора.

При цьому, за положеннями частини 4 статті 141 ГПК України ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19).

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ» (пр-т Голосіївський, буд. 120, корп. 1, м. Київ, 03127; код ЄДРПОУ 24929930) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «ФАН ГЕЙМ», у межах суми позовних вимог у розмірі 17 062 521 грн. 05 коп.

3. В задоволені іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач за ухвалою: Київська міська прокуратура (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 02910019).

Боржник за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАН ГЕЙМ» (пр-т Голосіївський, буд. 120, корп. 1, м. Київ, 03127; код ЄДРПОУ 24929930).

4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 21.08.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 21.08.2027.

5. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

6. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Артем Ігорович Привалов