Рішення

від 12.08.2024 по справі 911/223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/223/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА (08292, Київська обл., м. Буча (пн), вул. Яблунська, буд. 144)

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1)

про стягнення 69634130,39 грн. збитків (майнової шкоди), у тому числі 37751716,39 грн. реальних збитків та 31882414,00 грн. упущеної вигоди,

секретар судового засідання (пом. судді): Божко А.І.

Представники сторін:

від позивача: Цермолонський І.М. (ордер серії ВК № 1126587 від 15.04.2024 р.; посвідчення адвоката № 000236 від 02.07.2018 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 69693930,39 грн. завданої шкоди, у тому числі, але не виключно, шляхом стягнення на кошти та інші цінності, що належать Російській Федерації.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2024 р., під час перебування судді у відпустці, до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2024 р. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 05.02.2024 р. (вх. № 1213/24 від 05.02.2024 р.).

Так, відповідно до заяви про усунення недоліків позивач виклав прохальну частину позовної заяви в такій редакції: 1. Стягнути з Російської Федерації на користь Дочірнього підприємства «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» 69693930,39 грн. завданих збитків (майнової шкоди), у тому числі реальних збитків на суму 37751716,39 грн. та упущеної вигоди на суму 31882414,00 грн.; 2. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказував на те, що 11.03.2022 р. внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків в нежитлову будівлю за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 144, виникла пожежа, внаслідок якої все майно ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА, яке було розміщено за місцем влучання, та яке зберігалось в складському приміщенні, було знищено або пошкоджено до такого ступеня, коли його відновлення є неможливим та/або економічно недоцільним, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача збитки та упущену вигоду, а також судові витрати покласти на відповідача.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за даним позовом, визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом було враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 р. Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 р. у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 р. № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 р. у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (п. 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 25.03.2024 р.

Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи слід зазначити таке.

У зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 р., з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 р. припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в ч. 1 ст. 121 цього Кодексу. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У судове засідання 25.03.2024 р. представники позивача та відповідача не з`явилися. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 15.04.2024 р.

У судовому засіданні 15.04.2024 р. представник позивача підтримував позов, а також зазначав, що позивачу необхідний час для уточнення розміру заявлених до стягнення сум в прохальній частині позовної заяви. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 20.05.2024 р.

26.04.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 4546/24 від 26.04.2024 р.) про долучення доказів у справі, відповідно до якого останній просив суд долучити до матеріалів справи: договір оренди складу № 6, укладений між ДП «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» та ВК «Фірма «Агробудпостач» та додаткові угоди до цього договору; додаткову угоду від 01.05.2022 р.; акт надання послуг за періоди січень 2022 р., лютий 2022 р.; акт вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000010; акт вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000011; акт списання товарів/запасів № 2; інвентаризаційний опис необоротних активів; фінансову звітність малого підприємства ДП «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» за перший квартал 2022 р. та квитанцію про отримання; фінансову звітність малого підприємства ДП «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» за перше півріччя 2022 р. та квитанцію про отримання; лист від Бучанського РУ поліції; лист від ДП «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» до ЦУ СБУ з додатками. Поряд з цим, позивач просив суд визнати поважними причини неподання останнім доказів у встановлений законом строк та встановити додатковий строк для подання доказів, що додаються до даного клопотання.

26.04.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 3434 від 26.04.2024 р.) про зміну (уточнення) предмета позову, за змістом якої останній просив суд змінити предмет позову (прохальну частину позовної заяви) та викласти прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: « 1. Стягнути з Російської Федерації на користь Дочірнього підприємства «ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА» 69634130,39 грн. завданих збитків (майнової шкоди), в тому числі реальних збитків на суму 37751716,39 грн. та упущеної вигоди на суму 31882414,00 грн.; 2. Судові витрати покласти на відповідача».

У судовому засіданні 20.05.2024 р. представник позивача підтримував клопотання про долучення доказів та заяву про зміну (уточнення) предмета позову, а також заявив про подання позивачем всіх наявних в останнього доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши в судовому засіданні 20.05.2024 р. мотиви заяви позивача б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 3434 від 26.04.2024 р.) про зміну (уточнення) предмета позову суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснювався за вимогами про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Дочірнього підприємства ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА 69634130,39 грн. збитків (майнової шкоди), у тому числі 37751716,39 грн. реальних збитків та 31882414,00 грн. упущеної вигоди.

Поряд з цим, дослідивши мотиви клопотання позивача б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 4546/24 від 26.04.2024 р.) про долучення доказів, суд протокольною ухвалою задовольнив вказане клопотання та долучив додані до нього документи до матеріалів справи з підстав, викладених в ухвалі суду від 20.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2024 р.

У зв`язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 20.06.2024 р. судове засідання у даній справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25.07.2024 р.

У судовому засіданні 25.07.2024 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача, здійснено з`ясування обставин справи, досліджено докази у відповідності до ст. ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України, зазначено про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами в протоколі судового засідання в порядку приписів ст. 217 Господарського процесуального кодексу України, а також оголошено про перехід до судових дебатів.

У судовому засіданні 25.07.2024 р. представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2024 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.08.2024 р.

У судовому засіданні 12.08.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити позов у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, усі учасники процесу про дату час та місце судового засідання були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 12.08.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Дочірнє підприємство ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА є юридичною особою, основними видами діяльності якої є, зокрема: оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (КВЕД 46.61), надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування (КВЕД 77.31), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (КВЕД 33.12), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11), роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.78), допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61).

01.04.2014 р. між ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА (орендар) та ВК «Фірма «Агробудпостач» (орендодавець) було укладено договір № 6, відповідно до п. 2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування складське приміщення площею 650 кв.м, що знаходиться за адресою: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська (Кірова), 144.

Додатковими угодами до договору від 01.04.2015 р., від 01.03.2016 р., від 01.05.2017 р., від 01.01.2018 р., від 01.03.2019 р., від 01.02.2020 р. та від 01.01.2021 р. було продовжено загальний строк оренди до 01.01.2023 р.

01.05.2022 р. ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА та ВК «Фірма «Агробудпостач» було підписано додаткову угоду від 01.05.2022 р., відповідно до якої сторони розірвали дію договору № 6 від 01.04.2014 р. з 01.05.2022 р. Останнім днем користування складським приміщенням сторони домовились вважати 30.04.2022 р.

Згідно наданого акту про пожежу від 11.05.2022 р., складеного комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , інженера ДВЛ 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , заступника голови правління ВК «Фірма «Агробудпостач» ОСОБА_3 , головного механіка Мельника І.С., директора Валтерса Візуліса, директора ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , орієнтовно 11.03.2022 р. о 13:20 год. на об`єкті ВК «Фірма «Агробудпостач» (виробничо-складські будівлі та нежитлові приміщення) за адресою: 08292, м. Буча, Київська обл., вул. Яблунська, 144, відбулася пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, у зв`язку з чим було знищено склад № 6 площею 1000 кв.м, у тому числі внутрішнє облицювання стін та перекриття, з матеріальним цінностями, який знаходиться в оренді ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА. Пожежею було пошкоджено складські будівлі та нежитлові приміщення.

09.05.2022 р. до ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_6 , в якій останній повідомив, що у період часу з 26.02.2022 р. по 01.04.2022 р. під час окупації м. Буча було здійснено часткове розкрадання товарно-матеріальних цінностей та пошкодження належного ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА майна, яке знаходилось за адресою: 08292, м. Буча, Київська обл., вул. Яблунська, 144, за якою (заявою) проводиться досудове розслідування, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з ЄРДР. Матеріали вказаної заяви було зареєстровано до ЄО 3658 від 09.05.2022 р. та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 42022112320000451 від 06.03.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Окрім того, 18.05.2023 р. до ЧЧ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_7 , який є представником ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА, в якій останній повідомив, що під час військової агресії зі сторони Російської Федерації, у період часу з 11 по 12.03.2022 р. в ході обстрілу було знищено складське приміщення з належним у ньому ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА майном, яке розташоване за адресою: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська, 144 за якою (заявою) проводиться досудове розслідування, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з ЄРДР.

Поряд з цим, у зв`язку зі знищенням майна та втратою контролю над активами підприємства, а саме товарів, основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та матеріалів, яке відбулося (було спричинено) внаслідок бойових дій під час окупації м. Буча за адресою: м. Буча, Київська обл., вул. Яблунська, 144, в період з 25.02.2022 р. по 31.03.2022 р., ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА видало наказ (розпорядження) № 220411-1 від 11.04.2022 р. про проведення позапланової інвентаризації майна, яке станом на 25.02.2022 р. знаходилося в орендованих приміщеннях, власником яких є ВК «Фірма «Агробудпостач», зокрема, складському приміщенні, яке було передане в оренду ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА за договором оренди № 6 від 01.04.2014 р.

Як вбачається з протоколу засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 15.04.2022 р., за результатами інвентаризації було ухвалено скласти акт списання основних засобів та інших нематеріальних активів, перелічених у звіряльній відомості результатів інвентаризації необоротних активів від 14.04.2022 р., які були частково знищені, частково вкрадені російськими окупаційними військами, зокрема, у складському приміщенні за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська, 144, яке було передане в оренду ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА за договором оренди № 6 від 01.04.2014 р.; було ухвалено зафіксувати втрати необоротних активів в кількості 391 шт. та визнати втрати підприємства в бухгалтерському та податковому обліку у сумі 250267,10 грн.

Окрім того, згідно з протоколом засідання інвентаризаційної комісії № 2 ід 20.04.2022 р., за результатами інвентаризації було ухвалено скласти акт списання товарів/запасів з переліком товарів, перелічених у звіряльній відомості за результатами інвентаризації № 1 від 18.04.2022 р., які було знищено внаслідок військової агресії російських окупаційних військ на складі № 1 за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська, 144 (договір оренди № 6 від 01.04.2014 р.), зафіксувавши втрати товару у кількості 61523,35 одиниць та визнати втрати підприємства в бухгалтерському обліку у сумі 25239951,35 грн., в податковому обліку зменшити фінансовий результат на суму знецінення запасів в розмірі 10738458,30 грн. Також було ухвалено скласти акт списання товарів/запасів з переліком запасів, перелічених у звіряльній відомості за результатами інвентаризації № 2 від 18.04.2022 р., які було знищено внаслідок військової агресії російських окупаційних військ на складі № 1 за адресою: м. Буча, Київська обл., вул. Яблунська, 144 (договір оренди № 6 від 01.04.2014 р.), зафіксувавши втрати товару у кількості 16 одиниць та визнати втрати підприємства в бухгалтерському та податковому обліку у сумі 48266,01 грн.

ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА було складено та долучено до матеріалів справи копії актів списання основних засобів від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № 1 від 15.04.2022 р., акту списання товарів/запасів № 2 від 21.04.2022 р., акту списання товарів/запасів № 1 від 21.04.2022 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 15.04.2022 р., інвентаризаційного опису № 1 необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 15.04.2022 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 14.04.2022 р., інвентаризаційного опису необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 14.04.2022 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № 1 від 13.04.2022 р., інвентаризаційного опису об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № 1 від 12.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000001 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000002 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000003 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000004 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000005 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000006 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000007 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000008 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000009 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000010 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000011 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000012 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000013 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000014 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000015 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000016 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000017 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000018 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000019 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000020 від 15.04.2022 р., акту вибуття (ліквідації) об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № ХО-00000021 від 15.04.2022 р., інвентаризаційного опису запасів № 2 від 14.02.2022 р., інвентаризаційного опису запасів № 1 від 14.04.2022 р., акту списання товарів/запасів № 1 від 21.04.2022 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів № 1 від 18.04.2022 р., звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів № 2 від 18.04.2022 р., інвентаризаційного опису запасів № 3 від 14.04.2022 р.

14.08.2023 р. між ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА (замовник) та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКСПРЕС КОНСАЛТИНГ» (виконавець) було укладено договір № 14/08 на проведення незалежної оцінки, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання зобов`язань по проведенню незалежної оцінки, а саме оцінки (визначення розміру) реальних збитків і упущеної вигоди замовника у зв`язку з російською військовою агресією.

01.09.2023 р. ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКСПРЕС КОНСАЛТИНГ» підписали акт приймання-передачі наданих послуг за договором на проведення незалежної оцінки № 14/08 від 14.04.2023 р., відповідно до якого виконавець за результатами наданих послуг передав, а замовник прийняв належним чином оформлені документи, а саме звіт про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА внаслідок розкрадання та знищення майна останнього, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 144, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, станом на 24.08.2023 р.; звіт про незалежну оцінку розміру упущеної вигоди ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА від неможливості і перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку з російською військовою агресією, станом на 24.08.2023 р.

Так, відповідно до звіту про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА внаслідок розкрадання та знищення майна останнього, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 144, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації станом на 24.08.2023 р. загальний розмір реальних збитків, завданих позивачу, становить 37751716,39 грн.

Згідно зі звітом про незалежну оцінку розміру упущеної вигоди ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА від неможливості і перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку з російською військовою агресією, станом на 24.08.2023 р. розмір у грошовому виразі упущеної вигоди позивача становить 31882414,00 грн.

Позивач зазначає, що в результаті протиправних дій відповідача, майнові права ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА було порушено, внаслідок чого завдано збитків, які мають бути відшкодовані у повному обсязі, у зв`язку з чим останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані до справи матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд відзначає, що 24.02.2022 р. Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому Указами Президента України було продовжено.

Місто Буча Київської області було окуповано російськими військами в період з 01.03.2022 р. по 01.04.2022 р. включно, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р.

У долученому до матеріалів справи акті про пожежу від 11.05.2022 р. було зафіксовано, що орієнтовно 11.03.2022 р. на об`єкті ВК «Фірма «Агробудпостач» (виробничо-складські будівлі та нежитлові приміщення) за адресою: 08292, м. Буча, Київська обл., вул. Яблунська, 144, відбулася пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, у зв`язку з чим було знищено склад № 6 площею 1000 кв.м, у тому числі внутрішнє облицювання стін та перекриття з матеріальним цінностями, який знаходиться в оренді ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА.

Як зазначалося вище, відповідно до звіту про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА внаслідок розкрадання та знищення майна останнього, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 144, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, станом на 24.08.2023 р. загальний розмір реальних збитків, завданих позивачу, становить 37751716,39 грн., а відповідно до звіту про незалежну оцінку розміру упущеної вигоди ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА від неможливості і перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку з російською військовою агресією, станом на 24.08.2023 р. розмір у грошовому виразі упущеної вигоди позивача становить 31882414,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про міжнародне приватне право права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Водночас, збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 р. військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 р. у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022 р., якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 р. та Додаткового протоколу І 1977 р. до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 р. Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 р., а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 р., IV Женевською конвенцією 1949 р., а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 р., Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 р. та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройної агресії Російської Федерації проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що за адресою: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Яблунська, 144, де було розташоване майно позивача, велися активні бойові дії, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. Внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків в нежитлове приміщення було знищено склад № 6, який перебував в оренді ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА, з матеріальним цінностями, які належали позивачу.

Суд відзначає, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено звітом ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКСПЕРТ КОНСАЛТИНГ» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 276/2022 від 16.06.2022 р., виданий Фондом державного майна України) про незалежну оцінку розміру реальних збитків, завданих ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА внаслідок розкрадання та знищення майна останнього, розташованого за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, буд. 144, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, і який станом на 24.08.2023 р. становив 37751716,39 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків (матеріальної шкоди).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, то вимога позивача про стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 37751716,39 грн. (реальні збитки) підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 31882414,00 грн. у зв`язку зі знищенням майна слід відзначити таке.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 923/700/17.

За наслідком дослідження долучених до матеріалів справи доказів суд відзначає, що доводи позивача про розмір упущеної вигоди підтверджуються зазначеним вище звітом ТОВ «КОМПАНІЯ «ЕКСПЕРТ КОНСАЛТИНГ» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 276/2022 від 16.06.2022 р., виданий Фондом державного майна України) про незалежну оцінку розміру упущеної вигоди ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА від неможливості і перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку з російською військовою агресією, і яка станом на 24.08.2023 р. складав 31882414,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено наявність підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди в заявленому розмірі.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 р. (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків (матеріальної шкоди) є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення загалом 69634130,39 грн. у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом, позовна заява ДП ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА б/н від 25.01.2024 р. (вх. № 1994 від 26.01.2024 р.) була подана до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд», а відтак судовий збір за даним позовом з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 835609,56 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі в розмірі 835609,56 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Дочірнього підприємства ХОЛЬМЕР-УКРАЇНА (08292, Київська обл., м. Буча (пн), вул. Яблунська, буд. 144, код 32044871) 69634130 (шістдесят дев`ять мільйонів шістсот тридцять чотири тисячі сто тридцять) грн. 39 коп. завданих збитків (майнової шкоди), у тому числі - 37751716 (тридцять сім мільйонів сімсот п`ятдесят одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 39 коп. реальних збитків та 31882414 (тридцять один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп. упущеної вигоди.

3. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Державного бюджету України 835609 (вісімсот тридцять п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн. 56 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна