Ухвала

від 21.08.2024 по справі 911/1617/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1617/24

за позовомКерівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі 1.Південого офісу Держаудитслужби, м. Одеса

2.Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області,

Одеська область, смт Доброслав

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»,

Київська область, с. Софіївська Борщагівка

2.Комунального некомерційного підприємства «Доброславська

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області», Одеська область, смт Доброслав

про визнання недійсними додаткові угоди та повернення 145 296, 98 грн

Суддя Христенко О.О.

за участю представників:

прокурор: не з`явився;

від позивача 1:не з`явився;

від позивача 2:не з`явився;

від відповідача 1:не з`явився;

від відповідача 2:не з`явився.

Обставини справи:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі №911/1617/24 за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі 1.Південого офісу Держаудитслужби, 2.Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», 2.Комунального некомерційного підприємства «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області» про визнання недійсними додаткові угоди та повернення 145 296, 98 грн, розгляд справи в загальному позовному провадженні призначений в підготовчому засіданні на 21.08.2024.

22.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7895/24 від 22.07.2024) на позовну заяву.

22.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24 від 22.07.2024) про залишення позовної заяви без розгляду, обгрунтовуючи його тим, що законодавство чітко визначає Держаудитслужбу, як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.

Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати перевірки закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред?являти підконтрольним установам обов?язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення внявлених порушень.

В той же час Позивач 1 не наділений вказаними повноваженнями згідно вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Позивач 1 не має ніяких законних повноважень на проведення перевірок закупівель, виявлення випадків недотримання вимог законодавства у цій сфері, не може давати правові оцінки діям Сторін договорів про закупівлю ( це вже буде втручанням в їх господарську діяльність), а також немає законних повноважень для подачі відповідних позовів в інтересах інших юридичних осіб, а саме в інтересах Відповідача 2, у зв?язку з чим не може бути позивачем у цій справі. Не можна стверджувати та робити висновки про бездіяльність будь-яких осіб (зокрема відносно Позивача 1), якщо у даного суб`єкта на законодавчому рівні відсутні, по-перше, повноваження для вчинення дій, за не вчинення яких Прокурором дається оцінка їх начебто бездіяльності, а по-друге, у них немає будь-яких законних зобов?язань хоч якось реагувати на подібні листи Прокурора, які долучені до позову. Що стосується визначення Прокурором Позивача 2, варто зазначити, що Держаудитслужба проводить контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель не тільки шляхом проведення моніторингу закупівлі (яка проводиться тільки в період дії Договору), а й шляхом проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України, зокрема, Порядком проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2013 р. № 631, Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550 . Тобто, зазначені та інші способи контролю за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель здійснюється Держаудитслужбою лише за наявності передбачених правових підстав для цього. Листи, які направляв Прокурор на адресу Південного офісу Держаудитслужби, серед даних підстав немає. Даними Листами (які долучені Прокурором до Позову) прокурор лише інформує про власні припущення та підозри Південний офіс Держаудитслужби, ніякого зобов?язального характеру з даних листів виникати не може, більше того у відповіді на лист прокурора Південний офіс Держаудитслужби зазначає, що врахує інформацію, зазначену в Листі Прокурора, під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю у Замовника. Крім того, звертаємо увагу Суду на арк. 5 позовної заяви, де Прокурором зазначено, що начебто з отриманої інформації Південного офісу Держаудитслужби за результатами проведеного контрольного заходу підтверджено факт порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладанні додаткових угод до Договору №4 від 17.01.2022 р. Даний факт не відповідає дійсності та вводить суд в оману. Відповідь Південного офісу Держаудитслужой, долучена Прокурором до позову, не містить даної інформації, натомість, як вже описували дану відповідь вище, в ній зазначено, що планом на 2 квартал 2024 р. проведення заходів державного фінансового контролю у Відповідача 2 не передбачено і що Південний офіс Держаудитслужби врахує факти, зазначені в листі прокурора, під час планування чергових заходів державного фінансового контролю у замовника.

Установлення після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (подібна позиція викладена у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року №912/2385/18).

Враховуючи обраний прокурором склад учасників провадження, підстави для представництва прокурором держави в інтересах позивача в даній справі відсутні, тому представник відповідача 1 просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Суд, розглянувши подане відповідачем 1 клопотання б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24 від 22.07.2024) про залишення позовної заяви без розгляду, відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо 1) захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру»).

Згідно з ч. 5 ст. 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила таке:

« 37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

41. Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи».

Подібні висновки наведені також у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

При цьому самого лише посилання прокурора на виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для ухвалення судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст.23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Крім того, майно комунального некомерційного підприємства «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області перебуває в комунальній власності Доброславської територіальної громади в особі Доброславської селищної ради. Комунальне некомерційне підприємство є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів. Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти. За час дії договору постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що що не відповідає державному інтересу. Незважаючи на те, що Відповідачем 1 в повному обсязі не виконано зобов?язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Доброславською селищною радою, як засновником та власниколм комунального некомерційного підприємства «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, як стороною договору не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них).

Звертаючись з позовом у цій справі в особі Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області прокурор стверджує, що Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області, в першу чергу як представник інтересів територіальної громади, а також як власник Комунального некомерційного підприємства «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області» (Відповідача 2), уповноважена здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах.

Статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов?язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов?язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб?єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов?язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб?єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 Nє43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення).

Таким чином органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Південний офіс Держаудитслужби України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постановах від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Суд зазначає, що закон не зобов?язує прокурора подавати позови в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись із позовом до суду. Належним буде звернення хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/2/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення клопотання відповідача 1 б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24 від 22.07.2024) про залишення позовної заяви без розгляду у суду відсутні, тому суд відмовляє відповідачу 1 в задоволенні вищевказаного клопотання.

01.08.2024 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли заперечення б/н від 01.08.2024 (вх. № суду 8322/24 від 01.08.2024) на клопотання відповідача 1.

01.08.2024 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив б/н від 01.08.2024 (вх. № суду 8321/24 від 01.08.2024).

09.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли заперечення б/н від 02.08.2024 (вх. № суду 8459/24 від 09.08.2024) на відповідь на відзив.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача 1 надійшли додаткові пояснення б/н від 21.08.2024 (вх. № суду 9047/24 від 21.08.2024).

В підготовче засідання 21.08.2024 представники прокурора, позивачів 1 та 2, відповідачів 1 та 2 не з`явились. Відповідач 2 відзив на позовну заяву не надав. Разом з цим, 21.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача 1 надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності його поноважного представника.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 177, 202, 197, 183, 234 ГПК України, суд -

Постановив:

1. Відмовити в задоволенні клопотання б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24 від 22.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Відкласти підготовче засідання на «11» вересня 2024 об 11 год. 20 хв. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри 16/108).

3. Зобов`язати відповідача 2 у строк до 09.09.2024 року подати до суду на відзив на позовну заяву, докази направлення копій відзиву учасникам справи надати до суду.

4. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

5. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала Господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано - 21.08.2024.

Суддя О.О. Христенко