Рішення

від 27.11.2024 по справі 911/1617/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1617/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.

розглянувши справу № 911/1617/24

за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі 1. Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса

2. Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області,

Одеська область, смт Доброслав

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд,

Київська область, с. Софіївська Борщагівка 2. Комунального некомерційного підприємства Доброславська

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної

ради Одеського району Одеської області, Одеська область, смт Доброслав

про визнання недійсними додаткові угоди та повернення 145 296, 98 грн

представники:

за участю представників:

прокурор: Яворський С.С., посвідчення №069080 від 01.03.2023

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: не з`явився

від відповідача 1:Попов А.В., довіреність б/н від 10.05.2024

від відповідача 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області (далі-прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом № 58-2227-ВИХ-24 від 19.06.2024 (вх. №891/24 від 24.06.2024) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі-позивач 1) та Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (далі-позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд (далі-відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (далі-відповідач 2), в якому прокурор просить суд визнати недійсними Додаткові угоди № 2 від 16.02.2022, № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022, укладені між Комунальним некомерційним підприємством Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд, стягнути з відповідача 1 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 145 296,98 грн та відшкодувати судові витрат.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що додаткові угоди укладено з порушенням вимог пунктів 2, 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статті 180 Господарського кодексу України, тому мають бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а грошові кошти, отримані в зв`язку з їх виконанням, - повернуто до місцевого бюджету Доброславської селищної ради.

В обґрунтування необхідності повернення коштів прокурор повідомив про те, що Комунальне некомерційне підприємство Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, у зв`язку з укладанням спірних додаткових угод безпідставно сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» 145 296,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2024 відкрито провадження у справі № 911/1617/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 21.08.2024.

22.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7895/24 від 22.07.2024) на позовну заяву. Так, у своєму відзиві відповідач 1 заперечував проти позову в повному обсязі та зазначав про те, що в укладеному договорі між сторонами обумовлена можливість внесення змін до його умов, в т.ч. щодо зміни ціни, шляхом укладення між сторонами додаткових угод, більш того, відповідач 1 вважає, що договір прямо дозволяє і передбачає внесення змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Відповідач 1 стверджував про те, що укладення Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 до договору, на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зумовила зміна з 01.01.2022 тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на підставі постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021, зміни щодо якого на час внесення пропозиції відповідачем 1 прогнозовані не були. Щодо укладення Додаткових угод № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до договору, відповідач 1 посилався на коливання цін на ринку електроенергії, і як наслідок наявність підстав для внесення змін до укладеного договору в порядку пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач 1 зазначав про цілком обгруновані підстави укладення оспорюваних додаткових угод та коливання цін на ринку, про що свідчать отриманні відповідачем 1 висновки торгово-промислової палати.

22.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24 від 22.07.2024) про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на відсутність у прокурора підстав на звернення в особі Південного офісу Держаудитслужби, та відсутність у Держаудитслужби законних повноважень на проведення перевірок закупівель, виявлення випадків недотримання вимог законодавства у цій сфері, та відсутність повноважень щодо надання правової оцінки діям сторін договорів про закупівлю.

01.08.2024 через систему Електронний суд від прокурора надійшла відповідь на відзив б/н від 01.08.2024 (вх. № суду 8321/24 від 01.08.2024), в якій прокурор заперечуючи проти доводів відповідача 1 зазаначав про відсутність у сторін підстав на укладення Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки у вартість предмету закупівлі вже була включена вартість послуги оператора системи передачі електриної енергії, на підставі тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП, чинної на момент застосування тарифу. Заперечуючи проти доводів відповідача 1, прокурор зазначав, що укладена Додаткова угода № 4 від 13.09.2022 та подальші Додаткові угоди № 5 від 26.09.2022 та № 6 від 13.10.2022, укладені з порушенням вимог п.п. 5.3, 13.2 договру та п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», окільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну та фактично перевищує дозволений відсоток у порівняні із основним договором, що також вбачається із динаміка змін до ціни договору. Прокурор стверджував, що надані висновки торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру, в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариством з листом-пропозицією про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Прокурор звертає увагу, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів.

01.08.2024 через систему Електронний суд від прокурора надійшли заперечення б/н від 01.08.2024 (вх. № суду 8322/24 від 01.08.2024) на клопотання відповідача 1 щодо залишення позову без розгляду.

09.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли заперечення б/н від 02.08.2024 (вх. № суду 8459/24 від 09.08.2024) на відповідь на відзив, в якій відповідач пітримуючи свої доводи, поміж іншого, зазначав про те, що умовою підтвердження наявності підстав для збільшення ціни за договором є виключно норма п. 2 ч. 5 ст 41 Закону України «Про публічні закупілі», яка вимагає лише доведення обставин коливання ціни товару на ринку, а не доведення всіх інших обставин. Також, відповідач 1 зазначає, що прокурором не доведено, що відповідач 2 здіцснював розрахунок за електроенергію бюджетними коштами, оскільки тільки два платежі було здійснено з рахунку відповідача 2, відкритому в Держказначейській службі України, а віс інші розрахунки за електроенергію здійснювалось відповідачем 2 з власного комерційного банківського райхнку, тобто ніякого відношення до бюджетних коштів не мають.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» від Південного офісу Держаудитслужби надійшли додаткові пояснення (вх. № 9047/24), в яких позивач 1 зазначає про відсутність належних пояснень щодо заявлених позовних вимог, оскільки позивачем 1 не здійснювались заходи державного фінансового контролю в межах своїх повноважень, під час яких досліджувалось питання щодо укладення спірних додаткових угод.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» від Південного офісу Держаудитслужби надійшла заява (вх. № 9048/24), в якій позивач 1 просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Ухвалою суду від 21.08.2024 відмовлено відповідачу 1 в задоволенні клопотання б/н від 19.07.2024 (вх. № суду 7896/24) про залишення позовної заяви без розгляду; підготовче засідання відкладено на 11.09.2024.

Ухвалою суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/1617/24, а справу призначено до розгляду по суті на 16.10.2024.

Ухвалами суду від 16.10.2024 та 06.11.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 06.11.2024 та 27.11.2024 відповідно.

Присутнім в судових засіданнях прокурором були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник позивача 1 в судові засідання жодного разу не з`явився, разом з цим останнім були подані до суду додаткові пояснення (вх. № 9047/24) та заява (вх. № 9048/24) про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи заявлені прокурором вимоги необґрунтованими та не доведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача 2 та відповідача 2 в засідання суду жодного разу не зявились, правом на надання відзиву на позовну заяву або відповіді на відзив, як і надання будь-яких пояснень по суті спору, який розглядається, не скористались.

Суд зауважує, що згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвали суду від 01.07.2024, 21.08.2024, 11.09.2024, 16.10.2024, 06.11.2024 були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронні кабінеті позивача 2 і відповідача 2 та доставлені до їх електронних кабінетів, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач 2 та відповідач 2 були повідомлені про судові засідання належним чином, а матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним некомерційним підприємством «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування «Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії (номер закупівлі - UA-2021-12-09-015002-с), в обсязі 366 000 кВт з очікуваною варістю 1 672 620,00 грн з ПДВ. В оголошенні зазначено джерело фінансування закупівлі-місцевий бюджет. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Prozorro".

Відповідно реєстру отриманих тендерних пропозицій, розміщеного на вебсайті "Prozorro", учасниками вказаних відкритих торгів подано наступні пропозиції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», з остаточною пропозицією 1 438 380,00 грн;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ернерінг», з остаточною пропозицією 1 449 359,90 грн;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаззбут», з остаточною пропозицією 1 672 620,00 грн.

За результатами проведення торгів переможцем визначено ТОВ «Євроенерготрейд" з остаточною пропозицією 1 438 380,00 грн, з ціною за електричну енергію 3,93 грн/кВт*год (з ПДВ).

Повідомлення про намір укласти договір з переможцем замовником оприлюднено в системі "Prozorro" 30.12.2021, в якому зазначено, що строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - до 31.12.2022.

17.01.2022 між Комунальним некомерційним підприємством «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування « Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (постачальник) укладено Договір № 4 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов п. 1.1 якого сторони погодили умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, та Правил ринку і Правил ринку (на добу наперед) та внутрішньодобового ринку, що затверджені постановами НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 та № 308 (п. 1.2 договору).

За цим договором постачальник продає споживачу електричну енергію за кодом СРV за ДК 021:2015 код - 09310000-5 - Електрична енергія (п. 2.1 договору). Обов`язковою умовою для потачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного договору з оператором системи розподілу про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набув право отримувати послуги з розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору).

Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 366 000 кВт/год (п. 2.3 договору).

Початком постання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору (п. 3.1 договору). Місце та строк поставки товару - на межі балансової належності, визначеної у договорі про надання послуг з розподілу, укладеного між операторо ситеми розподілу та споживачем. Точки розподілу електричної енергії знаходяться за адресою: Одеська область, смт. Доброслав, вул. Грубніка, 27 (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору строк поставки товару - до 31.12.2022.

У пункті 5.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України. Споживач розраховується з постачальникам за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до комерційної пропозиції (додаток № 3 до договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна цього договору складає 1 438 380,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 239 730,00 грн з урахуванням тарифу за послугу з передачі електричної енергії. Ціна за одиницю товару (електричної енергії) зазначена у комерційний пропозиції (додаток № 3 до договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що зміна ціни товару (електричної товару) може відбуватись відповідно до умов статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення ціни договору, визначеної у п. 5.2 договору. Ця умова не застосовується у разі зміни ціни на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

зменшення обсягів закупілі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків споживча;

збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється, в т.ч. на таких умовах: постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується відомостями про середньозважену ціну купівлі-продажу електричної енергії на РДН відповідну декаду (10 днів) або за 20 днів, або за місяць з офіційного сайту оператора ринку, а також може підтверджуватись довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавти відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку. Перша зміна ціни товару відбувається не раніше 10 днів з дати першого дня поставки електричної енергії. Подальші зміни ціни на товар можуть бути проведені не частіше ніж один раз на одну декаду (10 днів).

Пунктом 5.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами п. 13.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині здійснення розрахунків споживачем за фактично спожиту електрчну енергію до повного виконання зобов`язань споживачем.

Відповідно до умов п. 13.2 договору постачальник має повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору споживача не пізніше, ніж за 5 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розрівати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача про будь-яке збільшення ціни.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни до умов договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою (п. 13.3 договору).

Комунальним некомерційним підприємством «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування «Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області підписаний Долаток № 1 до договору «Заява-приєднання».

Між КНП «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування «Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та ТОВ «Євроенерготрейд» підписані Додаток № 2 до договору «Обсяг постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу» та Додаток № 3 «Комерційна пропозиція», в якому погоджено, що ціна (тариф) електричної енергії з врахуванням вартості тарифу на передачу (затвердженою постановою НКРЕКП № 2553 від 09.12.2020 року - 0,29393 (без ПДВ) та ПДВ - 3,93 грн/кВт*год, плановий обсяг електричної енергії - 366 000,00 кВт*год.

В подальшому, між відповідачами до Договору № 4 від 17.01.2022 були укладені Додаткові угоди № 2 від 16.02.2022, № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022.

Укладаючи додаткові угоди № 2, 4, 5, 6 сторони договору щоразу вносили зміни до договору постачання електричної енергії, збільшуючи ціну за одинцю товару.

Так, ТОВ "Євроенерготрейд" листом № 26-01/22 від 11.01.2022 року звернулось до споживача про необхідність внесення змін до договору постачання електричної енергії, у зв`язку із зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії та проінформував про те, що згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2454 від 01.12.2021 тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2022 встановлено на ріні 345,64 грн МВт*год, або 0,34564 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Дана постанова набрала чинності з 01.01.2022, у зв`язку з чим виникла необхідність підписання додаткової угоду, проект якої для підписання було направлено відповідачу 2.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 сторони дійшли згоди, у зв`язку із зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» (як однієї зі складових тарифу електричної енергії ), з 01.01.2022 на підставі постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 та встановлення його на рівні 345,64 грн/МВт*год без ПДВ (0,34554 грн/кВт*год без ПДВ) (попередній розмір тарифу на передачу складав - 293,93 грн/МВт*год без ПДВ або 0,29393 грн/кВт*без ПДВ), сторони погодили змінити ціну електричної енергії за 1 кВт*год за договором з урахуванням зміненого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, у зв`язку з чим відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із змінами та доповненнями сторони домовились п. 1 Додатку № 3 (Комерційна пропозиція) до договору викласти в наступній редакції: «ціна (тариф) електричної енергії становить 3,992052 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ, у т.ч.:

ціна електричної енергії без ПДВ - 3,32671 грн;

податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,665342 грн».

Ціна за елекитричнку енергію включає в себе вартість полуг з передачі електричної енергії у розмірі, встановленому постановою НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454.

У п. 2 Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 між відповідачами погоджено змінити планову кількість товару за договором - 360 310,94 кВт/год.

Дана додатковоа угода є невідємною частиною договору, яка набуває чинності з дати її підписання та діє з 18.01.2022 протягом строку дії договору.

ТОВ "Євроенерготрейд" звернулось з листом № 568-08/22 від 10.08.2022 року до споживача за договором «Щодо внесення змін до договору постачання електричної енергії в частині збільшення ціни на електричну енергію та про обґрунтування такого рішення», в якому з посиланням на інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» вказувало, що станом на 01.08.2022-10.08.2022 середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України склала 2 949,10 грн/МВт*год, таким чином, середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН у торговій зоні в порівняні з ціною станом на 01.08.2022-10.08.2022 значно підвищилась. Відповідач 2 з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначав про те, що у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення зазначена норма закону надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни за одиницю товару до 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Для обґрунтування та підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії та відповідно підвищення ціни за одиницю товару за договором - до додаткової угоди був наданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-265/01 від 10.08.2022 року про те, що середньозважена ціна на РДН, ОЕС України становить:

І декада лютого (01.02-10.02) 2022 року - 2 151,62 грн/МВт*год;

ІІ декада лютого (11.02-20.02) 2022 року - 2 045,12 грн/МВт*год;

ІІІ декада лютого (21.02-28.02) 2022 року - 2 236,43 грн/МВт*год;

І декада березня (01.03-10.03) 2022 року - 2 340,51 грн/МВт*год;

ІІ декада березня (11.03-20.03) 2022 року - 2 270,18 грн/МВт*год;

ІІІ декада березня (21.02-31.02) 2022 року - 2 276,94 грн/МВт*год;

Відповідно до умов Додаткової угоди № 4 від 13.09.2022 сторони, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв, дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення в межах, що не перевищує 10 % за одиницю товару, пропорційно до здорожчання такого товару на ринку без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення об`ємів закупівлі, у зв`язку із чим сторони домовились, викласти п. 1 Додатку № 3 (Комерційна пропозиція) до Договору № 4 від 17.01.2022, в наступній редакції: «ціна (тариф) за 1 кВт*год електричної енергії із врахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ становить:

з січня 2022 по 31.07.2022 - 3,992052 грн/кВт*год;

з 01.08.2022 по 31.12.2022 - 4,349412 грн/кВт*год.

У п. 2 Додаткової угоди № 4 від 13.09.2022 між відповідачамі погоджено змінити планову кількість товару за договором - 346 305,22 кВт/год.

Дана додатковоа угода є невідємною частиною договору, яка набуває чинності з дати її підписання та діє з 01.08.2022 протягом строку дії договору.

ТОВ "Євроенерготрейд" звернулось з листом № 628/1-09/22 від 12.09.2022 року до споживача за договором «Щодо внесення змін до договору постачання електричної енергії в частині збільшення ціни на електричну енергію та про обґрунтування такого рішення», в якому з посиланням на інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» вказувало, що станом на 01.08.2022-10.08.2022 середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України склала 2 949,10 грн/МВт*год. В той же час, станом на 01.09.22-10.09.2022 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН у торговій зоні склала 3 303,40 грн/МВт*год Відповідач 2 з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначав про те, що у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення зазначена норма закону надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни за одиницю товару до 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Для обґрунтування та підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії та відповідно підвищення ціни за одиницю товару за договором - до додаткової угоди доданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-324 від 12.09.2022 року про те, що середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за І декаду серпня 2022 року становить 2 949,10 грн/МВт.год, а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за І декаду вересня 2022 року становить 3 303,40 грн/МВт.год.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 5 від 26.09.2022 сторони, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв, дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення в межах, що не перевищує 10 % за одиницю товару, пропорційно до здорожчання такого товару на ринку без збільшення загальної вартості договору, за рахунок зменшення об`ємів закупівлі, у зв`язку із чим сторони домовились, викласти п. 1 Додатку № 3 (Комерційна пропозиція) до Договору № 4 від 17.01.2022, в наступній редакції: «ціна (тариф) за 1 кВт*год електричної енергії із врахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ становить:

з січня 2022 по 31.07.2022 - 3,992052 грн/кВт*год;

з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 4,349412 грн/кВт*год;

з 01.09.2022 по 31.12.2022 - 4,742472 грн/кВт*год;

У п. 2 Додаткової угоди № 5 від 26.09.2022 між відповідачамі погоджено змінити планову кількість товару за договором - 335 350,26 кВт/год.

Дана додатковоа угода є невідємною частиною договору, яка набуває чинності з дати її підписання та діє з 01.09.2022 протягом строку дії договору.

ТОВ "Євроенерготрейд" звернулось з листом № 763-09/22 від 24.09.2022 року до споживача за договором про постачання електричної енергії «Щодо внесення змін до договору постачання електричної енергії в частині збільшення ціни на електричну енергію та про обґрунтування такого рішення», в якому з посиланням на інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» вказувало, що станом на 01.09.2022-10.09.2022 середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на майданчику РДН (ринок на добу наперед) у торговій зоні ОЕС України склала 3 303,40 грн/МВт*год. В той же час, станом на 11.09.22-20.09.2022 середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДН у торговій зоні склала 3 590,50 грн/МВт*год. Відповідач 2 з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначав про те, що у випадку коливання цін на ринку товару у бік збільшення зазначена норма закону надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни за одиницю товару до 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Для обґрунтування та підтвердження коливання ціни на ринку електроенергії та відповідно підвищення ціни за одиницю товару за договором - до додаткової угоди додано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-358 від 22.09.2022 року про те, що середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за І декаду вересня 2022 року становить 3 304,40 грн/МВт.год, а середньозважена ціна на РДН, ОЕС України, за ІІ декаду вересня 2022 року становить 3 590,50 грн/МВт.год.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 6 від 13.10.2022 сторони, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію на ринку енергоносіїв, дійшли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару у бік збільшення в межах, що не перевищує 10 % за одиницю товару, пропорційно до здорожчання такого товару на ринку без збільшення загальної вартості договору за рахунок зменшення об`ємів закупівлі, у зв`язку із чим сторони домовились, викласти п. 1 Додатку № 3 (Комерційна пропозиція) до Договору № 4 від 17.01.2022, в наступній редакції: «ціна (тариф) за 1 кВт*год електричної енергії із врахуванням вартості тарифу на передачу та ПДВ становить:

з січня 2022 по 31.07.2022 - 3,992052 грн/кВт*год;

з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 4,349412 грн/кВт*год;

з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 4,742472 грн/кВт*год;

з 01.10.2022 по 31.12.2022 - 5,11854 грн/кВт*год

У п. 2 Додаткової угоди № 6 від 13.10.2022 між відповідачамі погоджено змінити планову кількість товару за договором - 327 930,92 кВт/год.

Дана додатковоа угода є невідємною частиною договору, яка набуває чинності з дати її підписання та діє з 01.10.2022 протягом строку дії договору.

За результатами виконання договору, відповідачами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти прийому-передачі електричної енергії за січень 2022-грудень 2022 (копії яких наявні в матеріалах справи), за якими відповідачем 2 фактично було отримано 324 528 кВт.год електричної енергії, та яка оплачена відповідачем 2 згідно платіжних доручень та платіжних інструкцій в загальній сумі 1 420 962,02 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що Додаткові угоди № 2 від 16.02.2022, № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022 укладено з порушенням вимог п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 180 ГК України, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, на час підписання додаткових угод відсутнє будь-яке документальне підтвердження коливання цін на електричну енергію. За таких підстав, прокурор просить суд визнати недійсними означені додаткові угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на користь місцевого бюджету безпідставно сплачені кошти в сумі 145 296,98 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 5 ст. 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що редставництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Південним офісом Держаудитслужби та Доброславською селищною радою Одеського району Одеської області захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю шляхом, зокрема, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень; застосування заходів впливу за порушенням бюджетного законодавства; передачі в установленому порядку правоохоронним органам матеріалів за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що Доброславська окружна прокуратура звернулася до Південного офісу Держаудитслужби з листом № 58-1993ВИХ-24 від 03.06.2024, в якому просила з метою належного захисту інтересів держави та виключно з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись нормами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» провести заходи державного фінансового контролю щодо законності укладення додаткових угод до договору, у строк до 19.06.2024 повідомити про результати такої перевірки. Однак, належних заходів для усунення зазначених порушень вжито не було, натомість у відповіді на означене повідомлень позивач 1 у своєму листі № 2513-24 від 11.06.2024 зазначив, що наразі планом на ІІ квартал 2024 проведення заходів державного фінансового контролю у замовника не передбачено.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, а компетентний орган не здійснив належний захист державних інтересів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді від імені Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, прокурор зазначив, що фінансування за укладеним сторонами договором (та додатковими угодами) здійснюється за рахунок коштів бюджету селищної ради, а отже звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядуванняв Україні»).

Зазначені в позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоду державним інтересам у вигляді назаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

Отже, оскільки засновником лікарні та власником майна є територіальна громада Доброславської селищної ради в особі ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язане контролювати виконання місцевого бюджету зокрема, законність та ефективність використаних лікарнею коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Рада є особою, повноважною на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Таким чином, суд відзначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

Із матеріалів справи вбачається, що Доброславська окружна прокуратура звернулася до Доброславської селищної ради Одеського району Київської області з листом № 58-1986ВИХ-24 від 03.06.2024, в якому прокурор, у зв`язку з тим, що власником лікувального закладу є Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області просив повідомити чи вживались та чи плануються вжиття заходів з метою усунення недоліків, що стосується завищення ціни на електроенергію внаслідок укладення додаткових угод до договору про закупівлю. Однак належних заходів для усунення зазначених порушень, позивачем 2 вжито не було, натомість у відповіді № 1372/03-1-15/01/1080 від 05.06.2024 на означене повідомлення позивачем 2 було зазначено про те, що лікарня є відокремленою юридичною особою та не відноситься до підрозділів селищної ради.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, тоді як останні не виконали свої повноваження.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним Додаткових угод №№ 2, 4, 5, 6, на підставі статті 203 ЦК України, що укладені з порушенням п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення з відповідача 145 296,98 грн, безпідставно сплачених за електричну енергію на підставі вказаних додаткових угод.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, судом встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 вказаного Закону.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про публічні закупівлі".

Як було зазначено вище, відповідно до умов п. 13.2 Договору № 4 від 17.01.2022 постачальник має повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору споживача не пізніше, ніж за 5 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розрівати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача про будь-яке збільшення ціни.

Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, зміни до умов договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою (п. 13.3 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що зміна ціни товару (електричної товару) може відбуватись відповідно до умов статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення ціни договору, визначеної у п. 5.2 договору. Ця умова не застосовується у разі зміни ціни на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

зменшення обсягів закупілі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягів видатків споживча;

збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку зміни ціни за одиницю здійснюється, в т.ч. на таких умовах: постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується відомостями про середньозважену ціну купівлі-продажу електричної енергії на РДН відповідну декаду (10 днів) або за 2 днів, або за місяць з офіційного сайту оператора ринку, а також може підтверджуватись довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавти відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку. Перша зміна ціни товару відбувається не раніше 10 днів з дати першого дня поставки електричної енергії. Подальші зміни ціни на товар не можуть бути проведені не частіше ніж один раз на одну декаду (10 днів).

Так, судом було встановлено, що між відповідачами до Договору № 4 від 17.01.2022 були укладені Додаткові угоди № 2 від 16.02.2022, № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022.

Укладаючи додаткові угоди № 2, 4, 5, 6 сторони договору щоразу вносили зміни до договору постачання електричної енергії, збільшуючи ціну за одинцю товару.

Так, з умов укладеної між відповідачамі Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 вбачається, що сторони відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» узгодили, що ціна (тариф) електричної енергії становить 3,992052 грн/кВт*год з урахуванням ПДВ, у т.ч.: ціна електричної енергії без ПДВ - 3,32671 грн та податок на додану вартість у розмірі 20 % до ціни електричної енергії - 0,665342 грн». У звязку з чим, сторонами внесено зміни до п. 1 Комерційної пропозиції.

Передумовою укладення Додаткової угоди № 2 для сторін стала зміна регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», та встановлення ткого з 01.01.2022 на підставі постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 на рівні 345,64 грн/МВт*год без ПДВ (попередній розмір тарифу на передачу складає - 293,93 грн/МВт*год без ПДВ або 0,29393 грн/кВт*без ПДВ

Отже, підставою зміни тарифу в спірній угоді зазначено п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як було визначено, у пункті 7 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Аналізуючи вимоги п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону „Про публічні закупівлі", суд зазначає, що внесення змін в істотні умови договору можливі, коли обставини, які призвели до збільшення цін через регуляторну політику відповідних органів держави, настали в період після підписання основного договору.

У п. 5.2 договору визначено, що ціна цього договору складає 1 438 380,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 239 730,00 грн з урахуванням тарифу за послуги з передачі електричної енергії. Ціна за одиницю товару (електричної енергії) зазначена у Комерційний пропозиції (Додаток № 3 до договору).

Пунктом 1 «Комерційної пропозиції» визначено, що ціна (тариф) електричної енергії з врахуванням вартості тарифу на передачу (завтверджено постановою НКРЕКП № 2553 від 09.12.2020 - 0,29393 без ПДВ) та ПДВ - 3,93 грн/кВт*год.

З чого вбачається, що тариф на послуги з передачі електричної енергії, визначений сторонами під час укладення договору, на підставі діючої постановою НКРЕКП № 2553 та є складовою ціни електричної енергії. Даний тариф встановлюється регулятором - НКРЕКП.

Договір про постачання електричної енергії споживачу № 7 укладено 17.01.2022, а спірна Додаткова угода № 2 підписана сторонами 16.02.2022, при цьому Регулятором, на підставі Постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021 НКРЕКП було змінено тариф на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» з 01.01.2022 та встановлено його на рівні 0,34564 грн за 1 кВт*год без ПДВ.

Станом на дату проведення аукціону регульовані тарифи діяли саме в розмірах, зазначених сторонами в Комерційній пропозиції. Більш того, вбачається, що закупівля електричної енергії затверджена замовником 09.12.2021 рішенням тендерного комітету, офрмленеого протоколом № 97, тобто з урахуванням діючого регульованого тарифу (постановою НКРЕКП № 2553).

Тому суд визнає необґрунтованими та безпідставними вимоги прокурора в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022.

Поруч з цим, як визначено, в абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 924/674/21).

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 927/1058/21.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Водночас у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 йдеться про те, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

При цьому, п. 5.3 договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару може відбуватись у випадках передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).

Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства з листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Разом з тим, вони не відображають об`єктивну картину щодо зміни цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).

Так, відповідач 2, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між відповідачами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах (№№ 4, 5, 6) по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Зокрема, з аналізу додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 30,24 % .

При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача 1, на момент підписання основного договору відповідач 1 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, відповідачами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.

За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання Додаткових угод №№ 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії сподивачу № 4 від 17.01.2022 недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

В якості документального підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідачем надані Експертні висновки № О-265/01 від 10.08.2022, № О-324 від 12.09.2022, № О-358 від 22.09.2022 видані Черкаською торгово-промисловою палатою.

Відповідно до пункту 2.3.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №12, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Пунктом 4.19. вказаних Правил встановлено, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

У пункті 5.5 Договору про постачання електричної енергії споживачу № 7 від 17.01.2022 передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Виходячи із викладеного, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку слід керуватися показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць.

За таких обставин, враховуючи, що Додаткові угоди № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022 укладені всупереч вимогам Закону України „Про публічні закупівлі" та Закону України „Про ринок електричної енергії", вимоги прокуратури про визнання недійсними таких додаткових угод є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте як вимоги прокурора в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 не підтверджені належними у справі доказами, а отже суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо заявленої прокурором позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів, суд зазначає таке:

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Зокрема, положеннями ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З висновку суду про недійсність додаткових угод та вищенаведених положень законодавства слідує, що зобов`язання сторін регулювалися умовами основного договору та Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору, із врахуванням додаткових угод сторонами були підписані акти приймання-передачі електриної енергії:

№ 00000000304 від 22.02.2022 за січень 2022, обсяг постаки складає - 19 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 75 848,99 грн;

№ 00000001350 від 11.03.2022 за лютий 2022, обсяг постаки складає - 28,808 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати 115 003,03 грн;

№ 00000002186 від 14.04.2022 за березень 2022, обсяг постаки складає - 28,52 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати 113 853,32 грн;

№ 00000002521 від 16.05.2022 за квітень 2022, обсяг постаки складає - 29,44 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 117 526,01 грн;

№ 00000003415 від 08.06.2022 за травень 2022, обсяг постаки складає - 28,8 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 114 971,10 грн;

№ 00000004122 від 13.07.2022 за червень 2022, обсяг постаки складає - 27,72 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 110 659,68 грн;

№ 00000004553 від 31.07.2022 за липень 2022, обсяг постаки складає - 27,56 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 326,710000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 110 020,96 грн;

№ 00000005572 від 12.09.2022 за серпень 2022, обсяг постаки складає - 24,28 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 624,510000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 105 603,72 грн;

№ 00000005925 від 06.10.2022 за вересень 2022, обсяг постаки складає - 20,24 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 3 952,060000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 95 987,63 грн;

№ 00000006399 від 10.11.2022 за жовтень 2022, обсяг постаки складає - 21,28 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 4 265,450000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 108 922,54 грн;

№ 00000006863 від 14.12.2022 за листопад 2022, обсяг постаки складає - 28,68 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 4 265,450000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 146 799,73 грн;

№ 00000007169 від 21.12.2022 за грудень 2022, обсяг постаки складає - 40,2 тис кВт*год, ціна за 1000кВт*год - 4 265,450000 грн без ПДВ, варість електроенергії до сплати - 205 765,31 грн;

фактично отримано - 324 528 кВт*год електричної енергії;

сплачено - 1 420 583,56 грн з ПДВ (копії платіжних доручень та платіжні інструкції наявні в матеріалах справи).

При цьому, без врахування оспорюваних укладених додаткових угод (№№ 4, 5, 6) та з урахуванням ціни, визначеної у Додаткові угоді № 2 від 16.02.2022, Комунальне некомерційне підприємство «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної рали Одеського району Одеської області повинно було сплатити 324 528 х 3,992052 = 1 295 532,65.

Тож, суд перевіривши розрахунок надмірно сплачених грошових коштів за недійсними додатковими угодами (№№ 4, 5, 6) встановив, що Комунальним некомерційним підприємством «Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Доброславської селищної рали Одеського району Одеської області Договром № 4 від 17.01.2022 надмірно сплачених коштів складає 125 429,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст.ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки спірні Додаткові угоди (№№ 4, 5, 6) підлягають визнанню недійсними, відтак, підстава для оплати електричної енергії за такими цінами фактично відпала, відповідач 1 повинен повернути грошові кошти в розмірі 125 429,37 грн як безпідставно набуте майно.

Суд враховує, що процедура закупівлі електричної енергії, за результатами проведення якої був укладений Договір про постачання електричної енергії сподивачу № 4 від 17.01.2022 здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету, про що зазначено в оголошені відповідача 2 про проведення відкритих торгів та у звіті про виконання договору про закупівлі.

З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення Додаткових угод № 4, 5, 6, якими безпідставно збільшено ціну товару, понесла саме Доброславська селищна рада Одеського району Одеської області.

За таких обставин суд вважає, що стягнення на користь місцевого бюджету коштів у сумі 125 429,37 грн є ефективним способом захисту.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами на користь органу місцевого самоврядування викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умов внесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено, що оспорювані Додаткові угоди № 4 від 13.09.2022, № 5 від 26.09.2022, № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022 укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання їх недійсними.

Водночас, суд зазначає про відсутність підстав щодо задоволення вимог прокурора в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 16.02.2022 до Договору № 4 від 17.01.2022.

Оскільки судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод (№№ 4, 5, 6) з порушенням законодавства мала місце переплата відповідача 1 - Комунального некомерційного підприємства Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області коштів за поставлену електричну енергію, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 125 429,37 грн, а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 коштів підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 13.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 26.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 13.10.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 4 від 17.01.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Євроенерготрейд.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 34-А, код ЄДРПОУ 40111046) в дохід місцевого бюджету Доброславської селищної ради 125 429 (сто двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн. 37 коп безпідставно збережених коштів.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 34-А, код ЄДРПОУ 40111046) на користь Одеської обласної прокуратури (65026 м, Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 5 848 (п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 98 коп судового збору.

7. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Доброславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (67500, Одеська область, Одеський район, смт. Доброслав, вул. Грубніка, 27, код ЄДРПОУ 02775107) на користь Одеської обласної прокуратури (65026 м, Одеса вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 5 848 (п`ять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 98 коп судового збору.

Видати накази.

8. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 03.02.2025.

Суддя О.О. Христенко