Ухвала

від 15.08.2024 по справі 916/1772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1772/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Христенко А.О.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вх. № 2-1245/24 від 26.07.2024) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 916/1772/18

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-т Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135) в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вул. Шабська, буд. 81, м. Білгород Дністровський, Одеська обл., 67701)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ СЕНАТ» (вул. Барикадна, буд. №15А, м. Дніпро, 49044)

про стягнення 52 905, 03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі №916/1772/18 провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 46 096,35 грн. закрито, позов задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ СЕНАТ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» пеню в сумі 5 667 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 497 грн. 82 коп., інфляційні в сумі 315 грн. 95 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 677 грн. 25 коп. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі № 916/1772/18, яке набрало законної сили 04.12.2018, судом був виданий відповідний наказ.

26.07.2024 за вх.№2-1245/24 Господарським судом Одеської області одержано заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення у справі № 916/1772/18.

В обґрунтування своєї заяви ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії ДП «Адміністрація морських портів України» зазначає, що наказу суду від 21.03.2019 перебував на виконанні Соборного відділу у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому 02.04.2020 було відкрито виконавче провадження № 61694368. При цьому, протягом усього періоду виконавчого провадження № 61694368 жодних грошових коштів, які б свідчили про виконання наказу від 21.03.2019 у справі № 916/1772/18 на рахунок Філії не надходили.

Як вказує заявник, згідно даних АСВП встановлено, що виконавче провадження № 61694368 завершено, а наявна в системі постанова про повернення виконавчого документа стягувачу датована 10.12.2020, проте жодних документів щодо завершення виконавчого провадження, у тому числі і оригіналу наказу Господарського суду Одеської області від 27.03.2019 за 916/1772/18, на адресу Філії не надходили.

За ствердженням заявника, з метою отримання оригіналу наказу суду та постанови про завершення виконавчого провадження, він неодноразово звертався до Соборного відділу ДВС з листом та скаргою на бездіяльність державного виконавця, а також з відповідно скаргою позивач звертався до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

13.06.2024 до Філії надійшла відповідь на його скаргу від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій значиться про неможливість надання доказів надсилання виконавчого документа та про знищення виконавчого провадження.

Відтак, заявник наголошує, що всі спроби взаємодіяти із Соборним ВДВС лишались марними, а відсутність оригіналу наказу, його втрата з вини працівників Соборного ВДВС, позбавляє Філію законного права, як стягувача, на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом строків, визначених ЗУ «Про виконавче провадження», а відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує права Філії на повторне пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

05.08.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вх. ГСОО № 2-1245/24 від 26.07.2024) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 916/1772/18 прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на "15" серпня 2024 року о 14:40 год.

В судове засідання призначене на 15.08.2024 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви, при цьому, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату наказу.

Отже, враховуючи вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення учасників справи про розгляд даної заяви, присічний строк розгляду питання про поновлення пропущеного строку та видачу дублікату наказу, господарський суд визнав за можливе розглянути заяву за наявними матеріалами.

Дослідивши заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу по справі №916/1772/18, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі № 916/1772/18, яке набрало законної сили 04.12.2018, судом був виданий наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ СЕНАТ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» пеню в сумі 5 667 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 497 грн. 82 коп., інфляційні в сумі 315 грн. 95 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 677 грн. 25 коп.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно з підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №918/1147/11 зазначено, що Господарське процесуальне законодавство України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

З огляду на наведене, суд вважає необхідним першочергово дослідити питання строку для пред`явлення наказу суду від 21.03.2019 у справі №916/1772/18 до виконання та наявності підстав для його поновлення.

Заявником подано заяву про поновлення строку для пред`явлення до примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про примусове виконання рішення у справі № 916/1772/18.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом, позивач 03.03.2020 звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про примусове виконання судового рішення, за наслідком розгляду якої Соборним ВДВС 02.04.2020 було відкрито виконавче провадження № 61694368.

В подальшому, як вбачається з матеріалів заяви, позивач, з метою отримання інформації про здійснені заходи по примусовому виконанню наказу від 27.03.2019 та відповідно отримання відповідних документів, неодноразово звертався до Соборного ВДВС, зокрема, листом № 919/12-01-09/Вих від 16.09.2021, скаргою № 694/12-01-09/Вих від 27.10.2023. Відповідей Соборного ВДВС на звернення ДП «АМПУ» в особі Білгород-Дністровської філії ДП «АМПУ» матеріали справи не містять.

07.05.2024 позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою № 218/12-01-09/Вих на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 61694368, на яку 13.06.2024 від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримав відповідь, де було зазначено, що дане виконавче провадження 10.12.2020 завершено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», проте надати більш детальну інформацію та дані про підтвердження відправки виконавчого документу неможливо, оскільки виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Суд також визнає, що рішення Господарського суду Одеської області в даній справі, яке, у відповідності до ст. 326 ГПК України, є обов`язковим до виконання на всій території України, дотепер не виконано.

Відповідно до ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Зі змісту наведеної норми слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відновлення процесуального строку означає лише, що суд надає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений. Тобто, відновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується.

Суд відзначає, що відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

За змістом частини 5 вказаної статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто, після повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Таким чином, строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/1772/18 до виконання встановлюється з моменту його повернення відділом державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/1772/18 до виконання після його переривання передбачався з 10.12.2020 по 04.12.2021, а відтак, станом на момент звернення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до суду із даною заявою строк його пред`явлення до виконання закінчився.

Враховуючи викладене, з огляду на наведені у заяві обґрунтування та оскільки строк для пред`явлення наказу до виконання стягувачем було пропущено по незалежним від нього причинам, рішення суду у справі №916/1772/18 залишається невиконаним, суд вважає причину пропуску стягувачем строку на пред`явлення наказу до виконання поважною, заяву стягувача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 2-836/11).

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У вирішенні питання про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява №48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява №23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97).

Так, право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі «Півень проти України»).

Відповідно до п.4.2 рішення Європейського суду з прав людини від 27.07.2004 у справі «Ромашов проти України» невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Враховуючи вищевикладене слідує, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

З огляду на встановлені судом обставини, судовий наказ від 21.03.2019 у справі №916/1772/18 станом на день розгляду заяви не виконано, що не відповідає наведеним вище приписам та практиці Європейського суду з прав людини. При цьому вказаний наказ втрачено не з вини стягувача.

При цьому матеріали справи не містять відомостей щодо виконання рішення відповідачем у добровільному порядку.

Отже, враховуючи факт невиконання судового рішення на час розгляду заяви, суд приходить до висновку про те, що видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Дана правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі №6/275-08, від 15.08.2018 у справі №6/256, від 26.04.2018 у справі №922/6111/15.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в частині видачі дублікату наказу по справі №916/1772/18.

Крім того суд звертає увагу на практику Великої палати Верховного суду викладену у постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, де крім іншого зазначено, що приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону «Про виконавче провадження» та частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень кодексу не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що заявником строк пред`явлення наказу суду в даній справі для пред`явлення органу виконавчої служби для примусового його виконання пропущено з поважних причин, а тому його належить відновити та видати дублікат наказу.

На підставі вищевикладеного заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу від 21.03.2019 та видачу його дублікату у справі №916/1772/18 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.cт. 234, 235, 326, 327, 329, п.п. 19.1, 19.2, 19.4 п. 19 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (вх. № 2-1245/24 від 26.07.2024) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 916/1772/18 - задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 №916/1772/18, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08 листопада 2018 року по справі № 916/1772/18, до виконання з 15.08.2024 по 07.08.2025.

3. Видати Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/1772/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ СЕНАТ" на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» пені в сумі 5 667 грн. 55 коп., 3% річних в сумі 497 грн. 82 коп., інфляційних в сумі 315 грн. 95 коп. та судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1 677 грн. 25 коп.

Ухвала набрала законної сили 20.08.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 20.08.2024.

Суддя О.В. Цісельський

ДУБЛІКАТ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НАКАЗ

про примусове виконання рішення

"27" березня 2019 р.Справа № 916/1772/18

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2018р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ СЕНАТ" (вул. Барикадна, буд. №15А, м. Дніпро, 49044, код 37351941) на користь державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр-т Перемоги, буд. №14, м. Київ, 01135, код 38727770) в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (67701, Одеська обл., м. Білгород Дністровський, вул. Шабська, 81, код 38728376) пеню в сумі 5 667 (п`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 55 коп., 3% річних в сумі 497 (чотириста дев`яносто сім) грн. 82 коп., інфляційні в сумі 315 (триста п`ятнадцять) грн. 95 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 25 коп.

Рішення набрало законної сили 04.12.2018р.

Наказ дійсний для пред`явлення до виконання відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Стягувач: державне підприємство Адміністрація морських портів України (пр-т Перемоги, буд. №14, м. Київ, 01135, код 38727770) в особі Білгород Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (67701, Одеська обл., м. Білгород Дністровський, вул. Шабська, 81, код 38728376)

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННИЙ СЕНАТ" (вул. Барикадна, буд. №15А, м. Дніпро, 49044, код 37351941)

Суддя Цісельський Олег Володимирович