Рішення

від 12.08.2024 по справі 916/1650/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1650/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/1650/24

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ ВП 38728457)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ МАРЕ (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 4/6; код ЄДРПОУ 38188559)

про стягнення 798 024,09 грн;

представники сторін:

від позивача Андреєв А.Е.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» про стягнення 798 024,09 грн, з яких: 474 601,07 грн основної заборгованості, 256 584,01 грн пені, 17 997,24 грн 3% річних, 48 841,77 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про спільне використання електричних мереж ДП «ОМТП» № КД-18139 від 24.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за вказаним договором.

Вказує, що передумовою укладення договору була передача в строкове платне користування державного нерухомого майна, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

Зазначає в період з лютого 2022 р. по вересень 2023 р. відповідачем було спожито електроенергію в загальному обсязі 23 645,8 кВт*год.

Звертає увагу на п. 7.3. договору, згідно з яким відповідач був зобов`язаний здійснити оплату послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання платіжним дорученням на підставі акта здачі-прийняття робіт та виставленого власником мереж рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом.

Покликається на те, що на підтвердження надання у спірному періоді послуг направляв відповідачу для підписання акти наданих послуг та виставляв відповідні рахунки.

При цьому зазначає, що відповідач не надав заперечень по наданим послугам, у зв`язку з чим позивач вважає послуги прийнятими та такими, що підлягають оплаті.

З урахуванням здійсненої 01.09.2023 часткової оплати відповідачем спожитої електроенергії на суму 20 000,00 грн позивач вказує, що заборгованість наразі становить 474 601,07 грн.

Додатково позивач зазначає, що направляв відповідачу претензії про сплату заборгованості, які не призвели до добровільної сплати боргу.

За порушення строків оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання позивач в порядку п. 8.2.1. договору нарахував пеню, а в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, які також заявив до стягнення у даній справі.

Ухвалою від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1650/24, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.05.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.

07.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а також застосувати спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У відзиві відповідач покликається на наступні обставини:

- передумовою укладення договору № КД-18139 від 24.01.2013 була передача Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІ МАРЕ» в строкове платне користування державного нерухомого майна, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та перебуває на балансі Адміністрації;

- враховуючи військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, зважаючи на фактичне обмеження доступу до орендованих приміщень, що унеможливило функціонування кафе-бару (ресторану) «di Mare», листом вих. № 01/06 від 01.06.2022 позивача було повідомлено про відсутність доступу до приміщень та неможливість їх експлуатації;

- Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України у своєму листі № 23/2375-23-Вих від 12.04.2023 року підтвердило наявність обмежень у доступі на територію ДП «Одеський морський торгівельний порт», в тому числі на територію морського вокзалу (у зв`язку з дією особливого режиму в`їзду і виїзду на територію ДП, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів);

- 10.10.2023 було складено акт, яким зафіксовано, що з 26.02.2022 та станом на день складання акту доступ на територію Одеського морського вокзалу населенню, у тому числі представникам ТОВ «ДІ МАРЕ», не поновлювався;

- ані у працівників ТОВ «ДІ МАРЕ», ані у інших осіб немає доступу до орендованих приміщень, що розташовані на території Одеського морського вокзалу, що унеможливлює як користування приміщеннями, так і отримання наданих позивачем послуг у цих приміщеннях;

- позивач посилається виключно на складені ним акти виконаних робіт та надані рахунки на оплату, але жодних доказів щодо фактичного надання послуг не надано, зазначені акти та рахунки відповідач не отримував;

- враховуючи відсутність доступу до орендованих приміщень, що не дає змоги корегувати споживання електроенергії, вмикати та/або вимикати електроприлади, різні показники електроенергії, ТОВ «ДІ МАРЕ» зверталось до позивача з листом вих. № 19/09-1 від 19.09.2023 року, в якому просило: 1) перевірити справність лічильника та перевірити приміщення, електроспоживання в яких вимірюється лічильником № 04402046; 2) здійснити перевірку правильності фіксації показників електроспоживання уповноваженими представниками ОФ ДП «АМПУ»; 3) організувати представнику ТОВ «ДІ МАРЕ» можливість звірити показники лічильника; 4) надати копії актів фіксування показників лічильників (або інші схожі за змістом документи) за період з березня 2022 по серпень 2023 року. Але, запитуваної інформації так і не було надано. Тому, ТОВ «ДІ МАРЕ» повторно звернулось з листом вих. № 20/10-1 від 20.10. 2023 року, але інформацію позивач так і не надав;

- позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів надання встановлених Договором послуг, в тому числі доказів належного зняття показів, відповідно до умов укладеного Договору;

- позивач з невідомих причин не застосовував заходи, передбачені п. 6.3. Договору, щодо припинення або обмеження використання електромереж користувачем у разі несплати останнім за використання електричних мереж у встановлений термін;

- вимоги про нарахування пені та 3% річних відповідач вважає безпідставними у зв`язку з тим, що відповідач не має можливості користуватися приміщеннями, зазначена заборгованість виникла не з вини відповідача та позивач не здійснив передбачений та узгоджений в договорі механізм щодо припинення/обмеження використання електромереж у зв`язку із несплатою.

Судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, неодноразово відкладалося на 20.05.2024 та 03.06.2024.

24.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та надав додаткові аргументи стосовно посилань відповідача на загальний лист ТПП, щодо дійсності договору та доступу до орендованих приміщень, належності виконання зобов`язань за договором, підстав нарахування 3% річних та щодо застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. 6 ст. 250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

З метою виконання передбачених ст. 2 ГПК України завдань господарського судочинства, які полягають насамперед в справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з урахуванням позицій сторін, які вони виклали у заявах по суті справи, а також зважаючи на подані сторонами докази, суд 03.06.2024 постановив протокольну ухвалу, якою за власною ініціативою здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 01.07.2024.

Протокольною ухвалою від 01.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2024.

31.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.08.2024.

09.08.2024 позивачем подано до суду письмові пояснення по справі. Аналогічні пояснення надійшли до суду поштою 12.08.2024.

У судовому засіданні 12.08.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

12.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.01.2013 між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» як власником мереж та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІ МАРЕ як користувачем укладено Договір про спільне використання електричних мереж ДП «ОМТП» № КД-18139 (далі Договір; Т. 1, а.с. 19-23), згідно з п. 1.1. якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначений додатком № 1 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

Договір набуває чинності з дати підписання і укладається на термін до 31.12.2014… Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд (п. 10.4. Договору).

Як з`ясовано судом, Договір є чиним, у матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору або докази заявлення однією із сторін про відмову від Договору.

Додатками до Договору, які підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, є:

- Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток № 1) (Т. 1, а.с. 24);

- Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників (Додаток № 2) (Т. 1, а.с. 25);

- Графік зняття показань засобів обліку електроенергії (Додаток № 3) (Т. 1, а.с. 26);

- Порядок розрахунків (Додаток № 4) (Т. 1, а.с. 27).

У зв`язку з реорганізацією ДП «Одеський морський торговельний порт» та переходом прав та зобов`язань до правонаступника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», 13.06.2013 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) та Товариством з обмеженою відповідальність «ДІ МАРЕ» укладено Додаткову угоду № КД-18139/1 до Договору, якою в Преамбулі Договору, пункті 11 Договору «Реквізити сторін», а також в додатках до Договору змінено власника мереж на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Т. 1, а.с. 29-30).

31.12.2014 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду до Договору (Т. 1, а.с. 31-32), якою внесли зміни в розділі 7 Договору «Порядок розрахунків за спільне використання електричних мереж», а також доповнили Договір, зокрема, пунктом 10.8., яким узгодили, що всі права та обов`язки Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим Договором, виконуються Одеською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту).

Додатковою угодою від 13.10.2017 змінено реквізити позивача (Т. 1, а.с. 33).

Пунктом 2.4. Договору передбачено обов`язок позивача щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем надавати відповідачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних мереж та три примірники «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)», оформлених з боку позивача.

У свою чергу, відповідач згідно з п. 4.1. Договору зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період. Цим же пунктом Договору передбачено, що розрахунок плати за використання електричних мереж позивача здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків».

Пунктом 7.1. Договору визначено, що розрахунком періодом вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Згідно з п. 7.3. Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 31.12.2014 до Договору) оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)» та виставленого власником мереж рахунка не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

При цьому п. п. 1, 2 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» (Т. 1, а.с. 27) визначено, що розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору було також визначено, що тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 10 банківських днів з дня отримання рахунка. Водночас, у зв`язку з тим, що Додатковою угодою від 31.12.2014 до Договору, яка підписана сторонами пізніше, ніж Додаток № 4, визначено інший термін сплати рахунку (не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом), положення п. 2 Додатку № 4 в частині визначення терміну сплати рахунка не застосовуються з 31.12.2014.

Відповідно до Додатку № 2 «Перелік місць встановлення розрахункових електролічильників» до Договору передбачено встановлення лічильника № 04402046 «Меркурій 230AR-03R».

Згідно з Протоколом встановлення приладу обліку № Е291020П від 29.10.2020, підписаного представниками сторін, встановлено нову точку обліку для ресторану ТОВ «ДІ МАРЕ», а саме лічильник № 70120095946 (Т. 1, а.с. 34).

Як зазначає позивач, за період з лютого 2022 р. по вересень 2023 р. відповідачем було спожито 23 645,8 кВт*год електроенергії.

Загальний обсяг спожитої відповідачем електроенергії підтверджується наявними у матеріалах справи контрольними картками для запису показань лічильників № 04402046 та № 70120095946 (Т. 1, а.с. 35, 37-38).

Матеріали справи містять підписані з боку позивача Акти про відшкодування витрат на електрозабезпечення (Т. 1, а.с. 38, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 51а, 53, 55, 57, 59, 61, 63), а саме:

- № 204 від 28.02.2022 на суму 94 128,37 грн (за лютий 2022 р.);

- № 289 від 31.03.2022 на суму 24 805,44 грн (за березень 2022 р.);

- № 363 від 30.04.2022 на суму 33 383,22 грн (за квітень 2022 р.);

- № 419 від 31.05.2022 на суму 24 144,30 грн (за травень 2022 р.);

- № 482 від 30.06.2022 на суму 26 076,79 грн (за червень 2022 р.);

- № 516 від 31.07.2022 на суму 28 833,30 грн (за липень 2022 р.);

- № 602 від 31.08.2022 на суму 21 122,40 грн (за серпень 2022 р.);

- № 665 від 30.09.2022 на суму 21 622,57 грн (за вересень 2022 р.);

- № 727 від 31.10.2022 на суму 21 817,12 грн (за жовтень 2022 р.);

- № 811 від 30.11.2022 на суму 12 650,22 грн (за листопад 2022 р.);

- № 1040 від 31.12.2022 на суму 14 637,38 грн (за грудень 2022 р.);

- № 1127 від 31.01.2023 на суму 13 202,14 грн (за січень 2023 р.);

- № 1225 від 28.02.2023 на суму 19 273,90 грн (за лютий 2023 р.);

- № 1298 від 31.03.2023 на суму 16 602,12 грн (за березень 2023 р.);

- № 1422 від 30.04.2023 на суму 19 702,24 грн (за квітень 2023 р.);

- № 1513 від 31.05.2023 на суму 15 629,10 грн (за травень 2023 р.);

- № 1598 від 30.06.2023 на суму 28 001,70 грн (за червень 2023 р.);

- № 1741 від 31.07.2023 на суму 22 430,64 грн (за липень 2023 р.);

- № 1806 від 31.08.2023 на суму 23 736,46 грн (за серпень 2023 р.);

- № 1869 від 30.09.2023 на суму 12 801,66 грн (за вересень 2023 р.).

Також, у матеріалах справи наявні відповідні рахунки, виставлені позивачем за надання послуг по електрозабезпеченню за Договором (Т. 1, а.с. 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64), а саме:

- № 560207 від 28.02.2022 на суму 94 128,37 грн;

- № 560290 від 31.03.2022 на суму 24 805,44 грн;

- № 560353 від 30.04.2022 на суму 33 383,22 грн;

- № 560424 від 31.05.2022 на суму 24 144,30 грн;

- № 560499 від 30.06.2022 на суму 26 076,79 грн;

- № 560570 від 31.07.2022 на суму 28 833,30 грн;

- № 560640 від 31.08.2022 на суму 21 122,40 грн;

- № 560715 від 30.09.2022 на суму 21 622,57 грн;

- № 560789 від 31.10.2022 на суму 21 817,12 грн;

- № 560863 від 30.11.2022 на суму 12 650,22 грн;

- № 560931 від 31.12.2022 на суму 14 637,38 грн;

- № 560054 від 31.01.2023 на суму 13 202,14 грн;

- № 560135 від 28.02.2023 на суму 19 273,90 грн;

- № 560198 від 31.03.2023 на суму 16 602,12 грн;

- № 560291 від 30.04.2023 на суму 19 702,24 грн;

- № 560386 від 31.05.2023 на суму 15 629,10 грн;

- № 560472 від 30.06.2023 на суму 28 001,70 грн;

- № 560554 від 31.07.2024 на суму 22 430,64 грн;

- № 560661 від 31.08.2023 на суму 23 736,46 грн;

- № 560736 від 30.09.2023 на суму 12 801,66 грн.

Загальна вартість наданих послуг за вказаними рахунками по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення становить 494 601,07 грн.

01.09.2023 відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 20 000,00 грн з призначенням платежу: «Відшкодування витрат на енергозабезпечення згідно договору № КД-18139 від 24.01.2013…».

Позивач покликається на те, що направляв вищезазначені акти та рахунки на адресу відповідача.

Також вказує, що направляв відповідачу листи із зазначенням необхідності сплати існуючої заборгованості (№ 566/19-06-04/Вих від 28.04.2022, № 931/19-06-04/Вих від 23.08.2022, № 346/19-06-04/Вих від 02.02.2023, № 553/19-06-04/Вих від 09.03.2023, № 660/19-06-04/Вих від 23.03.2023, № 953/19-06-04/Вих від 25.04.2023, № 1906/19-06-04/Вих від 21.09.2023) (Т. 1, а.с. 65-76, 114-119, 127-129).

У якості доказів направлення актів, рахунків та листів позивач надав до суду копії сторінок з журналу обліку вихідної кореспонденції (Т. 1, а.с. 77, 81, 86, 91, 95, 103, 105, 110, 120), конвертів (Т. 1, а.с. 48, 49, 82, 88, 97, 98, 102, 107, 111, 121, 131) та поштових повідомлень (Т. 1, а.с. 80, 83, 87, 92, 96, 101, 106, 112, 122, 132).

Листом від 12.04.2023 № 23/2375-23-Вих (Т. 1, а.с. 125-125а) ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило ТОВ «ДІ МАРЕ» про обмеження доступу на територію ДП «Одеський морський торговельний порт», в тому числі, на територію Одеського морського вокзалу. Водночас повідомило про можливість порушення питання про надання доступу до приміщень, у разі позитивного розгляду якого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечуватиме щодо переміщення територією Одеського морського вокзалу.

Позивач зазначає, що направляв відповідачу претензію № 1302/19-06-04/Вих від 14.06.2024 (Т. 1, а.с. 135-139), в додаток до якої долучив рахунки та акти про відшкодування витрат на електрозабезпечення на загальну суму 372 299,27 грн (за період споживання електроенергії з лютого 2022 р. по березень 2023 р.). Даною претензією позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором, а саме 372 299,27 грн основного боргу, 137 880,42 грн пені, 8 690,34 грн 3% річних, 42 238,00 грн інфляційних втрат.

У якості доказів направлення претензії позивач надав копії поштового повідомлення та конверту (Т. 1, а.с. 133-134).

Листом від 19.09.2023 № 19/09-1 (Т. 1, а.с. 123-124) відповідач повідомив позивача про відсутність доступу до орендованих приміщень, розташованих на території Одеського морського вокзалу, та водночас просив позивача перевірити справність лічильника, перевірити приміщення, електроспоживання в яких вимірюється лічильником № 04402046, здійснити перевірку правильності фіксації показників електроспоживання уповноваженими представниками ОФ ДП «АМПУ», організувати представнику ТОВ «ДІ МАРЕ» можливість звірити показники лічильника, надати копії актів фіксування показників лічильників (або інші схожі за змістом документи) за період з березня 2022 р. по серпень 2023 р. У цьому ж листі йдеться про отримання від позивача інформації про існуючу заборгованість по відшкодуванню витрат за електрозабезпечення згідно Договору (без зазначення розміру заборгованості та її періоду), а також виставлених рахунків та актів (без конкретизації за який саме період заборгованості були виставлені рахунки).

27.09.2023 представниками позивача та відповідача відбувся сумісний огляд лічильника № 04402046, який обліковує споживання електричної енергії рестораном «ДІ МАРЕ». За результатами сумісного огляду лічильника складено Акт про пломбування № Н1/09/27 від 27.09.2023, який підписано обома сторонами (Т. 1, а.с. 130).

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 474 601,07 грн основної заборгованості, 256 584,01 грн пені, 17 997,24 грн 3% річних, 48 841,77 грн інфляційних втрат.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як з`ясовано судом, передумовою укладення Договору № КД-18139 від 24.01.2013 була передача в строкове платне користування державного нерухомого майна, що розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 та перебуває на балансі Адміністрації, а саме: нежитлових приміщень першого поверху будівлі в корні Нового мору (офісна частина ПКОС, інв. № 060738) загальною площею 66,7 кв.м (договір оренди від 17.06.2009 року № ДФ-181 (обліковий №20984091803) нерухомого майна, що належить до державної власності; нежитлових приміщень на 1-му рівні будівлі Морського вокзалу/паскомплекс (інв. №073000), площею 51,50 кв.м (договір оренди від 05.03.2010 року №ДФ-228 (обліковий номер договору №209840910029) нерухомого майна, що належить до державної власності; частини нежитлового приміщення першого поверху офісної частини будівлі ПКОС (інв. №060738) (реєстровий номер 38727770.10.АААИГБ004), площею 10,96 кв.м. (договір оренди від 10.06.2013 року №ДФ-364 (обліковий номер договору №209840910850) нерухомого майна, що належить до державної власності).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з лютого 2022 р. по вересень 2023 р. відповідач, як користувач технологічних електричних мереж позивача, спожив електроенергію у загальному обсязі 23 645,8 кВт*год.

Отже, позивач протягом спірного періоду належним чином виконав умови Договору в частині забезпечення відповідачу технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача.

Водночас, згідно з умовами Договору (п. п. 2.4., 7.3., п. 2 Додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору) обов`язок з оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання виникає у відповідача з моменту отримання виставленого позивачем рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Слід зазначити, що надані позивачем копії сторінок з журналу обліку вихідної кореспонденції, конвертів та поштових повідомлень суд не може прийняти за належні докази направлення рахунків та актів відповідачу, оскільки з аналізу цих доказів суд не вбачає можливим встановити, які саме документи направляв позивач.

При цьому суд враховує, що 16.04.2024 позивач направив відповідачу позовну заяву, додатками до якої є, зокрема, акти відшкодування витрат № 204 від 28.02.2022, № 289 від 31.03.2022, № 363 від 30.04.2022, № 419 від 31.05.2022, № 482 від 30.06.2022, № 516 від 31.07.2022, № 602 від 31.08.2022, № 665 від 30.09.2022, № 727 від 31.10.2022, № 811 від 30.11.2022, № 1040 від 31.12.2022, № 1127 від 31.01.2023, № 1225 від 28.02.2023, № 1298 від 31.03.2023, № 1422 від 30.04.2023, № 1513 від 31.05.2023, № 1598 від 30.06.2023, № 1741 від 31.07.2023, № 1806 від 31.08.2023, № 1869 від 30.09.2023 та рахунки № 560207 від 28.02.2022, № 560290 від 31.03.2022, № 560353 від 30.04.2022, № 560424 від 31.05.2022, № 560499 від 30.06.2022, № 560570 від 31.07.2022, № 560640 від 31.08.2022, № 560715 від 30.09.2022, № 560789 від 31.10.2022, № 560863 від 30.11.2022, № 560931 від 31.12.2022, № 560054 від 31.01.2023, № 560135 від 28.02.2023, № 560198 від 31.03.2023, № 560291 від 30.04.2023, № 560386 від 31.05.2023, № 560472 від 30.06.2023, № 560554 від 31.07.2024, № 560661 від 31.08.2023, № 560736 від 30.09.2023.

Відповідно обов`язок позивача з надсилання рахунків вважається судом виконаним саме 16.04.2024.

У зв`язку з належним виконанням позивачем умов Договору в частині забезпечення відповідачу протягом спірного періоду технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача, а також з огляду на виконання позивачем обов`язку щодо надсилання рахунків, суд вважає, що у розумінні п. 7.3. Договору та п. 2 Додатку № 4 до Договору строк виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманих послуг є таким, що настав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 474 601,07 грн заборгованості за Договором підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, якими він заперечує наявність доступу до приміщень та відповідно не погоджується із наявною заборгованістю, суд зазначає наступне.

Так, листом від 14.04.2023 № 154/132/5346 (Т. 1, а.с. 181) Командування ВМС ЗСУ повідомило ТОВ «ДІ МАРЕ» про обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу.

Листом від 25.01.2024 № 649/211/9/ПКП/116 Угруповання різнорідних сил ВМС ЗСУ повідомило відповідача про обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу.

При цьому, як вже було зазначено, листом від 12.04.2023 № 23/2375-23-Вих (Т. 1, а.с. 125-125а) ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомивши ТОВ «ДІ МАРЕ» про обмеження доступу на територію Одеського морського вокзалу, водночас повідомило про можливість порушення питання про надання доступу до приміщень, у разі позитивного розгляду якого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечуватиме щодо переміщення територією Одеського морського вокзалу.

Доказів звернення відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять, як і не містять доказів відмови у наданні такого доступу.

Також слід врахувати, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією щодо розірвання Договору.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до Загону охорони морського порту адміністрації Одеського морського порту з листами № 01/04 від 01.04.2023, № 02/04 від 28.09.2023, в яких просив надати дозвіл на доступ на територію порту з метою ремонту ресторану та вивезення з території Одеського морського порту належного йому майна (Т. 2, а.с. 19-22).

Так, наприкінці вересня 2023 р. (останній місяць нарахування спірної заборгованості) листом від 28.09.2023 № 02/04 відповідач звернувся до адміністрації порту з метою отримання дозволу на вивезення свого майна, зокрема, трьох холодильників, двох льодогенераторів та шафи для смаження, які є електроприладами та вірогідно могли споживати електроенергію у орендованих відповідачем приміщеннях.

Відповідно до наданих позивачем витягів з Єдиної інформаційної системи порту особи, які вказані у листах відповідача, неодноразово перетинали КПП Порту (Т. 2, а.с. 23-30).

Матеріали справи не містять доказів відмови особами, відповідальними за допуск на територію Одеського морського порту, у доступі відповідачу на відповідну територію.

Крім того, у матеріалах справи відсутній Акт від 10.10.2023, на який відповідач посилається у відзиві та в якому, як він зазначає, зафіксовано, що з 26.02.2022 та станом на день складання акту доступ на територію Одеського морського вокзалу не поновлювався.

За таких обставин, доводи відповідача про відсутність доступу до орендованих приміщень, неможливість здійснювати їх експлуатацію та відповідно отримувати послуги за Договором судом відхиляються.

Стосовно доводів відповідача про не застосовування позивачем заходів, передбачених п. 6.3. Договору, щодо припинення або обмеження використання електромереж користувачем у разі несплати останнім за використання електричних мереж у встановлений термін суд зазначає, що з аналізу змісту Розд. 6 Договору слід констатувати, що позивач має право, а не обов`язок обмежити використання належних йому електричних мереж, у разі несвоєчасної сплати відповідачем вартості відповідних послуг.

Щодо вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених Додатком № 4 «Порядок розрахунків», з порушенням терміну, визначеного відповідним Додатком, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Аналогічні положення щодо нарахування пені містять пункти 5, 6 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків».

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для накладення на відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також для застосування такої міри відповідальності та водночас способу захисту майнового права та інтересу, як стягнення нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат, позивачу слід довести факт порушення (прострочення) відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати послуг за Договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Додаткова угода від 31.12.2014 до Договору, якою внесено зміни до п. 7.3. Договору, підписана сторонами 31.12.2014, тобто пізніше, ніж підписано Додаток № 4 «Порядок розрахунків» до Договору.

Цією Додатковою угодою від 31.12.2014 до Договору сторони, виклавши в новій редакції п. 7.3. Договору, визначили порядок оплати та узгодили, що оплата послуг здійснюється на підставі оформленого Акта здачі-прийняття робіта виставленого власником мереж рахунка не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Вказаною Додатковою угодою від 31.12.2014 передбачено, що інші умови Договору залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Відтак, актуальними для сторін залишилися зобов`язання, які випливають з п. 2.4. Договору та п. 2 Додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору, зміни до яких додатковими угодами не вносилися, а саме:

- п. 2.4. Договору: позивач зобов`язаний щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем надавати відповідачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних мереж та три примірники «Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг)», оформлених з боку позивача;

- п. 2 Додатку № 4: плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунку, одержаного від власника мереж.

Отже, сторонами узгоджено, що обов`язок з оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання виникає у відповідача з моменту отримання рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку про наявність у позивача та відповідача зустрічних зобов`язань, пов`язаних із розрахунками по Договору.

Так, позивач зобов`язаний щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем надавати відповідачу рахунок на оплату послуг, на підставі якого останній зобов`язаний не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом здійснити оплату послуг.

Позивач у позовній заяві зазначає, що направляв на адресу відповідача виставлені рахунки та акти.

Втім, як вже було зазначено судом вище по тексту рішення, надані позивачем копії сторінок з журналу обліку вихідної кореспонденції, конвертів та поштових повідомлень не є належними доказами направлення рахунків та актів відповідачу, оскільки з аналізу цих доказів суд не вбачає можливим встановити, які саме документи направляв позивач.

Обов`язок позивача з надсилання рахунків вважається судом виконаним саме 16.04.2024 (з моменту направлення відповідачу позовної заяви з додатками).

Суд критично відноситься до доводів позивача про обізнаність відповідача із розміром заборгованості. Вказаних висновків позивач дійшов, ознайомившись з листом відповідача від 19.09.2023 № 19/09-1 (Т. 1, а.с. 123-124; 204-205), про що зазначено в поясненнях позивача за вх. ГСОО № 29769/24 від 09.08.2024 та № 29898/24 від 12.08.2024. Втім, з аналізу змісту листа від 19.09.2023 № 19/09-1 суд не вбачає можливим однозначно встановити про який саме розмір заборгованості на момент складення листа обізнаний відповідач. При цьому лист відповідача не містить жодних посилань на будь-які виставлені позивачем рахунки, у зв`язку з чим неможливо однозначно стверджувати, що мова йде про рахунки, виставлені за послуги, спожиті саме у спірному періоді.

Згідно ч.1-2 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

У зв`язку з тим, що позивач не надав належних доказів направлення виставлених рахунків у передбачений Договором строк, суд виснує про відсутність факту прострочення відповідачем сплати заборгованості за відповідними рахунками, оскільки саме рахунки є підставою для здійснення оплати послуг.

У зв`язку з недоведеністю факту порушення (прострочення) відповідачем саме у заявлений позивачем період виконання грошового зобов`язання з оплати послуг за Договором, пов`язаністю настання обов`язку з оплати із виконанням зустрічного обов`язку позивача щодо надсилання рахунків, в той час як належні докази такого надсилання у матеріалах справи відсутні, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 256 584,01 грн пені, 17 997,24 грн 3% річних, 48 841,77 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені саме у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог в цій частині, питання щодо порушення строку позовної давності не впливає на суть ухваленого судового рішення, а тому заява відповідача про застосування спеціального строку давності до вимог про стягнення пені судом не розглядається.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ ВП 38728457) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ МАРЕ (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 4/6; код ЄДРПОУ 38188559) про стягнення 798 024,09 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ МАРЕ (67840, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 4/6; код ЄДРПОУ 38188559) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ ВП 38728457) 474 601,07 грн заборгованості, 7 119,02 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков