Рішення

від 19.08.2024 по справі 921/857/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

19 серпня 2024 рокуСправа № 921/857/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув заяву б/н від 06.08.2024 /вх. №62696 від 07.08.2024/ обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" /представник адвокат Матус Т.А./ про ухвалення додаткового рішення про судові витрати

у справі

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", вул. Лесі Українки, 4, м. Тернопіль

про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль"

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 , Головченка О.А.

відповідача: Іпіроті О.В., Матуса Т.А.

Суть справи: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про поновлення на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2024 у складі судді Охотницької Н.В., у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" - відмовлено.

Представник відповідача (адвокат Матус Т.А.) подав заяву б/н від 07.08.2024 /вх. №6269 від 07.08.2024/ про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну допомогу у розмірі 30 000,00 грн, в порядку ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.08.2024 призначено розгляд заяви б/н від 07.08.2024 /вх. №6269 від 07.08.20243) представника Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" адвоката Матус Т.А. про винесення додаткового рішення на 19 серпня 2024 року.

07.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 07.08.2024, в якій зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що у справі №921/857/23 поніс судові витрати. Зокрема вказує на те, що докази про розмір судових витрат подані зі спливом 5 днів з дня проголошення рішення суду; договір про надання правової допомоги №44 від 09.11.2022 не містить істотну умову строку дії договору; додаткова угода №2 до договору №44 від 09.11.2022 датована 05.02.2024 містить в собі інформацію про представлення інтересів відповідача у справі Господарського суду Тернопільської області №607/857/23, а гонорар сторонами у цій справі визначений у фіксовану суму 25 000,00 грн та оплата здійснюється відповідачем адвокату протягом 5 днів з дня підписання. Разом з тим, позивач зазначає, що Акт примйання0передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.08.2024 визначається послуга в сумі 30 000,00 грн.

18.08.2024 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 16.08.2024 /вх. №6569/ щодо заяви позивача від 07.08.2024. У письмових поясненнях відповідач зазначає, що відповідно до доказ (квитанція №1493160), надіслання клопотання з додатками саме 06.08.2024 підтверджується датою формування заяви в Електронному суді, а тому сторона позивача помилково ототожнює поняття дати подання доказів та дату їх отримання стороною і судом. При цьому відповідач вказує, що позивачем не зазначено вимоги про зменшення судових витрат, а лише є зауваження та незгода щодо форми поданої заяви. Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, то відповідач зауважує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в реальності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати.

В судовому засіданні 19.08.2024 уповноважений представник відповідача підтримав подану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Присутній представник позивача адвокат Головченко О.А. заперечив щодо задоволення заяви про стягнення з позивача витрат на професійну допомогу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявив усне клопотання про врахування судом, що станом на сьогодні не працевлаштований більше 2-ох років та не отримує будь-яких соціальних виплат.

Розглянувши заяву Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 30 000,00 грн позивач надав суду:

- копію договору про надання правової допомоги №44 від 09.11.2022;

- копію Додаткової угоди №2 до Договору №44 від 09.11.2022;

- копію Акту №1 від 01.08.2024 про надані послуги адвокатом згідно із договором пор надання правової допомоги №44 від 09.11.2022;

- копію Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.08.2024.

Щодо порядку обчислення гонорару.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

09 листопада 2022 року між адвокатом Матус Т.А. (Адвокат) та обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №44, відповідно до умов якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надані послуги у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

Відповідно до п. 2.1. цього правочину, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з розділом 3 Договору "Ціна договору", за правову допомогу, передбачену в п. п. 1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розмір якої визначається окремою додатковою угодою, що підписується Сторонами (п. 3.1). У ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за Договором, які підлягають поверненню Клієнту на підставі підтверджуючих платіжних документів (п. 3.2.).

Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються Сторонами.

За домовленістю Сторін оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (п. 4.2. Договору).

В подальшому, 05.02.2024 між ОСОБА_2 та ОК "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги №44 від 09.11.2022.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди №2, у відповідності з п. 3.1. Договору про надання правової допомоги №44 від 09.11.2022 Сторони за взаємною згодою та керуючись ст.. 30 Закону України" "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлюють фіксований розмір гонорару (винагороду) Адвоката за надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) Клієнту при розгляді у Господарському суду Тернопільської області у справі №607/11065/22 від 24.10.2023.

Сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвоката, зазначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди, становить 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень (п. 2 Додаткової угоди №2).

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №2, оплата фіксованого розміру гонорару зазначеного в цій Додатковій угоді здійснюється Клієнтом на підставі акту приймання-передачі після ухвалення Господарським судом Тернопільської області рішення за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Клієнта.

Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та невід`ємною частиною Договору (п. 6 Додаткової угоди №2).

Отже, Додатковою угодою №2 від 05.02.2024 до Договору №44 від 09.11.2022 була встановлена фіксована сума гонорару адвоката, яка не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Фактичне отримання вказаних послуг позивачем підтверджується доданим Актом №1 від 01.08.2024 про надані послуги адвокатом згідно із договором про надання правової допомоги №44 від 09.11.2022 та Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.08.2024, який містить перелік виконаних робіт Адвокатом, а саме: адвокатом вивчено матеріали позовної заяви надіслані ОСОБА_1 відповідачу, які стосуються розгляду господарської справи №921/857/23 за позовом ОСОБА_1 до Клієнта про поновлення на роботі та надав консультації щодо можливих варіантів захисту його прав у справі №921/857/23 п. 1.1.); адвокатом здобуто докази необхідні для написання та подання відзиву на позовну заяву у справі 3921/857/23 та виготовлено копії відповідних документів, які в подальшому надісланні сторонам та суду (п.1.2.); Адвокат ознайомився з відповіддю на відзив у справі №921/857/23 (п.1.3); Адвокат склав, підписав та подав до Господарського суду Тернопільської області клопотання про долучення доказів у справі №921/857/23 (п. 1.4); Адвокат склав, підписав та подав до Господарського суду Тернопільської області заперечення у справі №921/857/23 та виготовив копії документів, на яких ґрунтуються заперечення проти позову ОСОБА_1 (п. 1.5.); Адвокат склав, підписав та подав до Господарського суду Тернопільської області клопотання про витребування оригіналів доказів у справі№921/857/23 (п. 1.6); Адвокат склав, підписав та подав до Господарського суду Тернопільської області письмові пояснення щодо клопотання сторони позивача про витребування доказів у справі №921/857/23 (п. 1.7); Адвокат повторно ознайомився з матеріалами господарської справ №921/857/23 з метою ознайомлення з доповненою позовною заявою, яка супереч вимог НПК України, не надсилалась позивачем стороні позивача (п. 1.8); Адвокат взяв участь в 11 судових засіданнях при розгляді Господарським судом Тернопільської області господарської справи №921/857/23 (п. 1.9.); Адвокат допоміг здобути позитивний результат для клієнта шляхом успішного завершення господарського справи №921/857/23 за результатами якого судом 1 інстанції прийнято рішення, яке є позитивним для Клієнта (п. 1.10.).

Згідно п. 3 Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01.08.2024, вартість наданих послуг за надання правової допомоги в Господарському суді Тернопільської області у господарській справі №921/857/32, з врахуванням її тривалості та об`єму виконаної Адвокатом роботи, обумовлена сторонами в розмірі 30 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 30 000,00 грн та відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на ОСОБА_1 .

При цьому суд зауважує, що у Додатковій угоді №2 від 01.08.2024, яка невід`ємною частиною Договору №44 від 09.11.2022, Сторони досягли взаємної згоди, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвоката становить 25 000,00 грн.

Щодо заяви позивача б/н від 07.08.2024 /вх. №6233/, суд зазначає наступне.

Заява б/н від 06.08.2024 /вх. №62696/ обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" /представник адвокат Матус Т.А./ про ухвалення додаткового рішення про судові витрати сформовано та подано через систему "Електронний суд" 06.08.2024 23:58.

Рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/857/23 прийнято 01.08.2024.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу країни, відповідач мав право звернутися до суду із вищезазначеною заявою у строк до 06.08.2024 включно.

Відповідач звернувся із завою про ухвалення додаткового рішення до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 06.08.2024 в межах встановленого ст. 129 ГПК України строку, при цьому зареєстрована судом дана заява 07.08.2024.

Таким чином, відповідачем не пропущено строк звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі №921/857/23.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві б/н від 07.08.2024 зазначає, що у додаткова угода №2 до Договору №44 від 09.11.2022 містить інформацію про представлення інтересів відповідача у справі №607/11065/22.

Разом з тим, як вбачається з п.5 Додаткової угоди №2 від 05.02.2024 та пояснень у судовому засіданні представника відповідача адвоката Матус Т.А., що у п. 1 даної угоди здійснено технічну помилку лише в частині написання номеру справи.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

При вирішенні питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У даному випадку встановлено Додатковою угодою №2 від 05.02.2024 до Договору №44 фіксований розмір гонорару, тому сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чого позивачем зроблено не було.

Аналогічної позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зауважує, що описані в акті від 01.08.2024 послуги є реальними і такими, що відповідають обставинам справи, а їх вартість є співмірною зі складністю справи, ціною позову, процесом її розгляду та суттю виконаної роботи.

Представник позивача у поданій заяві не вказав обґрунтованих доводів та не подав до суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили неспівмірність заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі №712/3590/22.

Разом з тим, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи характер справи, так і критерій складності, кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів, кількість та зміст підготовлених з боку відповідача за час судового провадження заяв по суті справи, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на позивача повністю.

З огляду на викладене, заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у справі №921/857/23, суд задовольняє частково, а саме: в розмірі 20 000,00 грн., який є співмірним із складністю справи та витраченим часом адвоката, та не покладає на позивача надмірних необґрунтованих витрат, отже не є додатковим фінансовим тягарем та заходом відповідальності.

Зазначені витрати на переконання суду, відповідатимуть критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВІРІШИВ:

1. Заяву обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Східний-Тернопіль" про судові витрати задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль", вул. Лесі Українки, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22604618 - 20 000 грн 00 коп. /двадцять тисяч гривень/ судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 22 .08.2024.

СуддяА.М. Сидорук